Рішення № 96579736, 27.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року № 320/4559/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у м. Києві за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "ЛИСТКОМ" до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "ЛИСТКОМ" з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 20.06.2019 №0002071202, №0002081202

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в основу прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем були покладенні безпідставні, необґрунтовані, та як наслідок неправомірні висновки акту, які не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, у якому проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2020закрито підготовче провадження у справі та прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ЛИСТКОМ" з питання правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2019 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення, що декларувалась у червні-грудні 2018 року.

За наслідками перевірки складено акт від 19.04.2019 №309/10-36-12-02/41837288, Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- абз. 5 ст.1, п. 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні", пп.14.1.36, 14.1.181, п. 14.1 ст.14, ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 та п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 4 309 224,00 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 282 140,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 20.06.2019 №0002071202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 309 224 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 077 306 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 20.06.2019 №0002081202, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 282 140 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1, 2 ст. 9 даного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. п. "а" п. 198.1. ст. 191 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, нормами ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Згідно акту перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог закону ґрунтуються на тому,що в перевіряємому періоді ТОВ "ЛИСТКОМ" не знаходилось за податковою адресою, у зв`язку із чим неможливо провести інвентаризацію його активів, також відповідач посилається на те, що у ТОВ "ЛИСТКОМ" відсутні складські приміщення, трудові ресурси й товарно-матеріальні цінності, відсутній факт здійснення операцій з придбання та продажу товарів та факт сплати їх вартості, відсутні операцій, що є підставою для отримання бюджетного відшкодування, наявні ризики заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ та формування від`ємного значення,а директор ТОВ "ЛИСТКОМ" зареєстрований на непідконтрольній території.

Також зазначає, що ТОВ "ЛИСТКОМ" не надано до перевірки ТТН, митні декларації, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по субрахунках, інформацію по господарським операціям за перевіряємий період, балансову вартість власних основних фондів станом на початок звітного (податкового) періоду, за результатами якого виникло бюджетне відшкодування з ПДВ, інформацію про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди про зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площу, власника складських приміщень/орендодавця), штатну чисельність працівників тощо.

Таким чином, на думку відповідача, за результатами аналізу даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування до декларації з ПДВ за січень 2019 року, із даними баз, використаних при проведені перевірки, враховуючи ненадання до перевірки банківських виписок, оборотно-сальдової відомості по рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", перевіркою встановлено відсутність фактичної сплати за придбані товари/послуги у перевіряємому періоді.

Проте, суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими, виходячи із наступного.

Як встановлено судом, видами діяльності позивача є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

З матеріалів справи слідує, що на підставі даних, зазначених у податковій звітності, даних архіву електронної звітності, ITC "Податковий блок", системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України та наданих ТОВ "ЛИСТКОМ" завірених копій документів у ході перевірки контролюючим органом встановлено існування господарських взаємовідносин з постачання товарів, робіт/послуг на митній території України у червні-грудні 2018 року, січні 2019 року з контрагентами-постачальниками ТОВ "ЛИСТКОМ", а саме: ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Афіна-Груп», ТОВ НВО «Запорізький графіт», ТОВ «Біосфера-Сервіс», ТОВ «Крайтекс-Сервіс», ТОВ «Керамплюс», ТОВ «Торговий дім «Бердянський кабельний завод», ТОВ «Машинвестхолдинг», ТОВ «Експансія», ТОВ «ОлТрейд Груп», ТОВ «Олис», ТОВ «Альянс ВТРК», ПП «Елеконт», ТОВ «РемМашРесурс», ТОВ «Техпровід», ТОВ «МК - СЕРВІС», ТОВ «Росьфарм», ТОВ «Лаунч Україна», ТОВ фірма «Споживспецкомпані», ПАТ «Харківпродмаш», ТОВ «Негоком», ТОВ «ГалікоКост», ТОВ «ІТЦ «Вібродіагностика», ТОВ НВФ «Стандарт-М», ТОВ НВФ «Теплокераміка», ТОВ «Владимир», ТОВ «НВФ «РЕД ЛАЙН», ТОВ «Електросталь-Курахове», ТОВ «Столиця ЛТД», ТОВ «Лісагротех Плюс», ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА», ТОВ «Електрогідравліка», ТОВ «ТД Термофіт», ТОВ «АД-ІНСТРУМЕНТ».

Також встановлено існування господарських взаємовідносин з контрагентами-покупцями, а саме: ТОВ «Мастер-Трейд» та компанія Tourman Projects Limited Partnership щодо експорту їм товарів.

Зі змісту акту слідує, що в ході проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки було досліджено надані позивачем згідно листа від 12.04.2019 №1204-1 (вх. ГУ ДФСУ у Київській області від 15.04.2019 року №23704/10/10-36-54) належним чином завірені копії документів, а саме: договори з постачальниками та покупцями, договори оренди та суборенди, платіжні доручення, виписки з особового рахунку, валютні платіжні доручення, електронні ВМД, інвойси, специфікації, ТТН, CMR, пакувальні листи, зворотні накладні, видаткові накладні, товарні накладні, паспорти якості, сертифікати якості, виписки з сертифікату якості, технічні паспорти, свідоцтво про калібрування, акти виконаних робіт, надання послуг, здачі-приймання робіт, рахунки, рахунки-фактури, оборотно-сальдові відомості по субрахунках 362, 281, 6851, 631.

Також позивачем надано докази сплати постачальникам вартості придбаних товарів, а саме копії платіжних доручень та виписки із особового рахунку, що підтверджується п. 2.2. ст. 2, п. 2.5 ст. 5, п.п. 3.1.2 п. 3.1. ст. ст. 10-11 акту.

Суд зазначає, що податковим органом не заперечується правильність оформлення, достовірність та повнота заповнення наданих позивачем до перевірки документів, також не заперечується їх обсяг.

Крім того, з акту неможливо встановити, відсутність яких саме документів та по яких господарських операціях стала підставою для висновку контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій, що вказує на недоведеність відповідачем в акті порушень податкового законодавства України.

З акту перевірки слідує, що позивачем на адресу відповідача надано завірені копії документів у відповідності до п. 85.2 ст. 85 ПК України (п.п. 3.1.2 п. 3.1. ст.ст. 10-11 акту).

У свою чергу, відповідач не наводить жодного належного обґрунтованого висновку, що вказані документи подані позивачем не в повному обсязі, не відповідають встановленим вимогам, містять не повну та/або не достовірну інформацію, є суперечливими за своїм змістом та не відтворюють реальності здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Також посилання відповідача на відсутність під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних як на доказ вчинення позивачем порушень податкового законодавства суд оцінює критично у зв`язку з тим, що правилами ведення податкового обліку не передбачено обов`язковості ведення або правильності складання і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності формування податкового кредиту.

Відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 N 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", обов`язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та водія.

Проте, позивач до зазначеної категорії суб`єктів господарювання не відноситься.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 N 363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Крім того, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податку на додану вартість платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних або неналежне їх складання не можуть свідчити про порушення вимог податкового законодавства.

Судом на підставі наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що станом на дату проведення позапланової документальної перевірки, податкова адреса позивача не змінювалась, що підтверджується договором оренди від 21.12.2018 №77, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством "ОБЛАГРОТЕХСЕРВІС".

Згідно договору оренди орендодавець передає орендарю у тимчасове користування приміщення адміністративного корпусу літ. А, загальною площею 35 квадратних метрів, за адресою: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8 В.

Даний договір оренди надавався позивачем для проведення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки, що підтверджується п. 2.2. ст. 2, п. 2.5 ст. 5 акту.

Судом встановлено, що висновки відповідача щодо відсутності позивача та його посадових осіб за податковою адресою, які сформовані на підставі актів від 22.03.2019 №1177/10-36-12-02/41837288 "Про відсутність підприємства та його посадових осіб за податковою адресою", від 22.03.2019 року №1178/10-36-12-02/41837288 "Про неможливість вручення Наказу від 21.03.2019 року №611 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЛИСТКОМ" (код ЄДРПОУ 41837288) та направлення на перевірку від 22.03.2019 року №726", від 22.03.2019 року №1179/10-36-12-02/41837288 "Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЛИСТКОМ" (код ЄДРПОУ 41837288) з питань встановлення правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2019 року" - є безпідставними, оскільки оперативне управління ГУ ДФС у Київській області не здійснювало вихід за податковою адресою позивача, оскільки дані акти складені за результатом виходу на адресу іншого підприємства, а саме завод "Еталон", а орендодавцем позивача, як зазначено вище, являється ПАТ "ОБЛАГРОТЕХСЕРВІС".

Отже, інвентаризації активів платника податків, наявність платника податків за податковою адресою, наявність у нього складських приміщень й товарно-матеріальних цінностей не можуть за своєю суттю впливати на законність декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та входити до предмету даної перевірки.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №822/955/16.

Судом встановлено, що для проведення перевірки позивачем було надано завірену копію оборотно-сальдової відомості по субрахунку 281 Товари на складі, з визначенням обороту за період: червень-грудень 2018 року, січень 2019 року, щодо якої відповідачем не виявлено жодного порушення.

Також, надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 362 (розрахунки з іноземними покупцями) та 6851 (розрахунок з постачальниками) за перевіряємий період: червень-грудень 2018 року, січень 2019 року, щодо змісту яких відповідачем не встановлено жодної невідповідності, які б свідчили про безпідставність формування даного обороту за перевіряємий період.

Посилання відповідача у пункті 2.4. акту на відсутність інформації в оборотно-сальдових відомостях є безпідставним, оскільки в абз. 1 ст. 4, в п. 3.1.2 на ст. 12 акту, відповідач підтверджує наявність відповідної інформації в оборотно-сальдових відомостях.

Такі обставини, як відсутність приміщень для зберігання товару, не можуть спростовувати виконання господарської операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди повинно мати відповідні приміщення для виконання взятих на себе зобов`язань, а особливо в разі перепродажу товару.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №822/955/16.

Судом встановлено факт наявності виписаних податкових накладних на адресу позивача, щодо продажу товарів широкого асортименту (ст. 4 Акту). Зазначена обставина відповідачем спростована не була.

Щодо кримінального провадження №22017101110000100, яке відповідач співвідносить з позивачем, то судом встановлено, що процесуальний статус позивача в даному кримінальному провадженні не визначено.

До того ж ні одна з резолютивних частин ухвал в даному кримінальному провадженні, інформація про які розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень - не стосується позивача. Більш того, відносно позивача по даному кримінальному провадженню не вчинено органом досудового розслідування жодної процесуальної дії.

У свою чергу суд зазначає, що він не приймає до уваги дані твердження, оскільки за частиною 6 статті 78 КАС України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На обґрунтування існування ознак ризику в контрагентів позивача відповідач посилається на кримінальне провадження 42018100000000889 від 21.09.2018 року. Судом встановлено, що воно не має відношення до контрагента позивачаТОВ "ЕКСПАНСІЯ", оскільки вказане кримінальне провадження здійснюється відносно ТОВ "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна".

Відповідач у п. 9 акту зазначає, що контрагент позивача ТОВ "ОЛД ТРЕЙД ГРУП" за інформацією контролюючого органу в ланцюгу постачання є підприємством з ознаками фіктивності. Суд зазначає, що дана обставини не може бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12 травня 2020 року у справі №813/621/15, від 10 квітня 2020 року у справі №826/2656/18, від 11.03.2020 року у справі №826/5678/18, №816/809/17.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15 травня 2020 року у справі №808/9101/15, від 24 січня 2020 року у справі №2а-4865/12/1470, від 30 серпня 2019 року у справі №804/15576/13-а, від 10 вересня 2018 року у справі № 826/8016/13-а.

Судом встановлено на підставі довідки №3299 про реєстрацію місця проживання особи, що директор позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що є підконтрольною територією України, у зв`язку із чим висновки відповідача щодо її реєстрації на непідконтрольній території України є безпідставними.

Судом встановлено, що відповідачем не було враховано, що позивачем при проведенні операцій щодо вивезення товарів за межі митної території України використовуються електронні митні декларації. Дані електронні митні декларації позивачем було додатково надано відповідачу в рамках проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, підтвердженням чого є п. 2.2. ст. 2, п. 2.5 ст. 5, п.п. 3.1.2 п. 3.1. ст. ст. 10-11, ст. 17 акту.

Згідно п. 200.8 ст. 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. Але якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Тобто, виходячи з висновків контролюючого органу щодо відсутності повідомлень про перетин кордону, ним не було забезпечено отримання електронних митних декларацій всупереч вимог п. 200.8 ст. 200 ПК України, а також не було враховано, що вони додатково були наданні позивачем в рамках проведеної перевірки.

Судом встановлено, що підставою для отримання платником податку бюджетного відшкодування є: підтвердження фактично сплаченої отримувачем товарів/послуг їх вартості у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг, надання контролюючому органу митних декларацій у випадку встановленому п. 200.8. ст. 200 ПК України, подання до контролюючого органу податкової декларації з податку на додану вартість, розрахунку суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідачем не заперечується факт надання позивачем документів, які підтверджують дані обставини, а також не спростовується їх зміст та правова підстава їх складання.

Відповідач як на підставу не підтвердження позивачем показників, відображених у податковій звітності за червень-грудень 2018 року, січень 2019 року щодо здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, посилається на відсутність повідомлень про перетин кордону.

Судом встановлено, що відповідач володів інформацією про поточні рахунки позивача, в тому числі в іноземній валюті (п. 2.10. на ст. 9 акту), тому посилання на їх відсутність є безпідставним.

Такі обставини як відсутність основних фондів не можуть бути правовою підставою для спростовування виконання платником податку господарської операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди повинно мати основні фонди, а особливо в разі перепродажу товару.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 вересня 2019 року у справі N822/955/16 та Вищим адміністративним судом України у постанові від 27 вересня 2017 року у справі N 2а/0570/2104/11.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що висновки про податкові правопорушення здійснені відповідачем без їх конкретизації в розрізі кожного з контрагентів, з якими у позивача були господарські правовідносини, за результатами яких вівся бухгалтерський облік та складалась фінансова звітність, показники яких вплинули на формування податкового кредиту у спірні податкові періоди, у зв`язку із чим є необґрунтовані.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про порушення позивачем вимог закону, і не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 21020, 00 грн згідно платіжного доручення від 13.05.2020 № 314.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 21020, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 143, 139, 239, 242, 244, 245, 246, 250, 382 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 20.06.2019 №0002071202 та №0002081202.

Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "ЛИСТКОМ" судовий збір у розмірі 21 020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.