Ухвала суду № 96579328, 27.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/6710/21

категорія 111030600

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В., розглядаючи позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєганс" до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєганс", у якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації:

рішення №1256585/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №182 від 17.06.2019;

рішення №1260523/41807300 від 27.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №183 від 17.06.2019;

рішення №1253792/41807300 від 15.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №184 від 17.06.2019;

рішення №1253802/41807300 від 15.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №186 від 24.06.2019;

рішення №1258647/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №187 від 17.06.2019;

у рішення №1258648/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №188 від 17.06.2019;

рішення №1253804/41807300 від 15.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №189 від 17.06.2019;

рішення №1253805/41807300 від 15.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №190 від 17.06.2019;

рішення №1253808/41807300 від 15.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №191 від 17.06.2019;

рішення №1256586/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №192 від 17.06.2019;

рішення №1256587/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №195 від 18.06.2019;

рішення №1258651/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №196 від 18.06.2019;

рішення №1256588/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №197 від 18.06.2019;

рішення №1258653/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №199 від 19.06.2019;

рішення №1258655/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №200 від 19.06.2019;

рішення №1258656/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №202 від 20.06.2019;

рішення №1258657/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №204 від 21.06.2019;

рішення №1256591/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №209 від 19.06.2019;

рішення №1256590/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №207 від 24.06.2019;

рішення №1258658/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №208 від 24.06.2019;

рішення №1258660/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №210 від 25.06.2019;

рішення №1258661/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №211 від 25.06.2019;

рішення №1253810/41807300 від 15.08.2019. яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №212 від 25.06.2019;

рішення №1258663/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №213 від 26.06.2019;

рішення №1256593/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №222 від 25.06.2019;

рішення №1256592/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №220 від 21.06.2019;

рішення №1256594/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстранд`ї податкової накладної №227 від 17.06.2019;

рішення №1256595/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №229 від 03.07.2019;

рішення №1256596/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №234 від 05.07.2019;

рішення №1258664/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №235 від 08.07.2019;

рішення №1258666/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №236 від 08.07.2019;

рішення №1256597/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №241 від 09.07.2019;

рішення №1256599/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №245 від 02.07.2019;

рішення №1258668/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №240 від 15.07.2019;

рішення №1258667/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №239 від 12.07.2019;

рішення №1256598/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №244 від 03.07.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної податкової служби України яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1265711/41807300 від 02.09.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №198 від 19.06.2019;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних:

податкову накладну №182 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №183 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №184 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №186 від 24.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №187 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №188 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №189 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №190 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №191 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №192 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №195 від 18.06.3019 датою її подання;

податкову накладну №196 від 18.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №197 від 18.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №198 від 19.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №199 від 19.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №200 від 19.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №202 від 20.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №204 від 21.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №209 від 19.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №207 від 24.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №208 від 24.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №210 від 25.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №211 від 25.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №212 від 25.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №213 від 26.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №222 від 25.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №220 від 21.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №227 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №229 від 03.07.2019 датою її подання;

податкову накладну №234 від 05.07.2019 датою її подання;

податкову накладну №235 від 08.07.2019 датою її подання;

податкову накладну №236 від 08.07.2019 датою її подання;

податкову накладну №241 від 09.07.2019 датою її подання;

податкову накладну №245 від 02.07.2019 датою її подання;

податкову накладну №240 від 15.07.2019 датою її подання;

податкову накладну №239 від 12.07.2019 датою її подання;

податкову накладну №244 від 03.07.2019 датою її подання.

Перевіряючи адміністративний позов на відповідність його вимогам ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважаю, що він не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 4 ст.122 КАС України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

В постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року по справі №640/20468/18 зроблений висновок, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду – це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 6 ст.161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Так, до позовної заяви позивачем додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що з серпня 2019 року по березень 2020 року, ТОВ «Вєганс» взагалі господарської діяльності не здійснювало, жодних господарських операцій не проводило, не отримувало прибутку та не мало витрат.

Згідно витягу з протоколу ГУ ДФС у Житомирській області 143/06-30-07-03- 22 від 26.06.2019 ТОВ «Вєганс» було включене до переліку ризикових платників податку, одночасно з цим, подаючи на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні, почало отримувати квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних, обсяг яких становить понад 100 податкових накладних, у зв`язку із чим клієнти підприємства, які є юридичними особами та платниками податку на додану вартість, відмовилися співпрацювати, так як фактично отримуючи товари, не отримують реєстрацію податкових накладних від ТОВ «Вєганс», що призвело до відсутності можливості включити суми ПДВ до податкового кредиту.

При цьому наголошує, що відповідно до податкових декларацій відсутність даних в стовпчиках - Обсяги постачання (без податку на додану вартість) та Обсяги придбання (без податку на додану вартість) свідчать про нездійснення ТОВ «Вєганс» господарських операцій, а й відповідно відсутність ведення фактичної господарської діяльності.

Звертає увагу суду, що понад 9 місяців, товариство безперервно знаходилося в переліку ризикових платників податку, а саме з 26.06.2019 по 16.04.2020. Протягом цього часу, директором, як єдиним працівником підприємства здійснювалися дії спрямовані на виключення ТОВ «Вєганс» з переліку ризикових платників податку з метою відновити діяльність підприємства.

Окрім цього, враховуючи значну кількість податкових накладних у реєстрації, яких відмовлено, директором ТОВ «Вєганс» безперестанку самостійно готувалися та подавалися пояснення та копії документів з метою розблокування податкових накладних.

В подальшому, після прийняття рішення №35931 від 16.04.2020 про невідповідність ТОВ «Вєганс» критеріям ризиковості платника податку, підприємство відновило господарську діяльність про що свідчить наказ № 4/04 від 17.04.2020 про відновлення діяльності підприємства.

Представник підприємства, вважає, що підприємство пропустило строк звернення до суду з поважних причин, у зв`язку із надмірною завантаженістю та відсутністю працівників та підготовкою усіх пояснень, скарг, копій документів, які готувалися директором ТОВ «Вєганс» з метою відновлення господарської діяльності.

Втім, слід наголосити, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За змістом позовної заяви представник товариства знав про порушення права товариства протягом довгого періоду, однак до суду із даним позовом звернувся лише в 2021 році, тобто з порушення строку звернення.

Суд вважає за необхідне відмітити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Враховуючи вищевикладене, суд не визнає поважними підстави зазначені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, та вважає, що позивачем не наведено поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

При цьому, суд також зауважує, що Житомирським окружним адміністративним судом у справі №240/8505/20 розглядалися тотожні позовні вимоги та заява товариства про поновлення пропущеного строку звернення, однак ухвалою суду від 24.11.2020, яка набрала законної сили позовна заява залишена без розгляду у зв`язку із пропуском такого строку для звернення із даним позовом до суду. Інших поважних причин, які б могли б слугувати підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду, представником товариства не наведено.

Відповідно до частин 1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду:

- окремої заяви відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 КАС України про поновлення строку звернення із вказанням інших обґрунтувань строку пропуску звернення до суду із даним позовом.

На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України,

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєганс" залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя О.В. Єфіменко