Ухвала суду № 96579250, 27.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у роз`ясненні судового рішення)

27 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/449/19

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши заяву про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання призначити та щомісячно проводити нарахування і виплату підвищення до пенсії,

встановив:

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року позовну заяву задоволено та, серед іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Відділом документального забезпечення суду 16.04.2021 зареєстровано клопотання ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення в частині застосування величини розрахунку підвищення ГУ ПФУ в Житомирській області. В обґрунтування заяви вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України із 01.09.2020 здійснює виплату пенсії з урахуванням підвищення, як непрацюючому пенсіонеру, в розмірі 3524,00 грн (1762,00 грн *2), тобто в розмірі двох прожиткових мінімумів, а не двох мінімальних заробітних плат, як вказано у рішенні суду.

Суд, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про роз`яснення рішення суду, зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Тобто, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Також, роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.

За правовою природою роз`яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз`яснення є його складовою, тому заява про роз`яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз`яснення якого ставиться питання. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.

Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 не вказує на неясність чи незрозумілість резолютивної частини рішення, а зазначає про те, відповідачем здійснено виплату пенсії не із врахуванням величини мінімальної заробітної плати, а із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд відмічає, що наведені ОСОБА_1 у заяві мотиви не обґрунтовують необхідність надання роз`яснення судового рішення, а вказують на необхідність роз`яснити його виконання.

Однак, механізм, визначений ст. 254 КАС України не поширюється на випадок, коли особа не розуміє порядку виконання судового рішення. Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає ні звернення до суду із такою заявою, ні вирішення судом питання про роз`яснення порядку виконання рішення

Таким чином, суд дійшов висновку, що судове рішення у справі є зрозумілим за змістом, не викликає неоднозначного тлумачення та не потребує роз`яснення, мотивувальна частина постанови співпадає з її резолютивною частиною та містить чіткі аргументи стосовно підстав для задоволення позовних вимог, резолютивна частина рішення суду повністю узгоджується із вимогами КАС України та містить висновок суду щодо кожної з вимог.

Суд зауважує, що право громадянина на судовий захист є одним із основних прав, гарантованих Конституцією України – Законом прямої дії. Зокрема, стаття 124 Конституції України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об`єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя. Будь-який судовий процес повинен завершуватися реалізацією прийнятого рішення. В свою чергу, невиконання судового рішення призводить до ситуації, несумісної з принципом верховенства права. Виходячи з наведеного, витікає один єдиний висновок: виконання судового рішення є прямим обов`язком державного органу. Таким чином, невиконання рішення суду, яке має силу закону, дискредитує орган державної влади в очах суспільства, а, отже, й порушує охоронюваний законом інтерес, та повинно тягнути за собою відповідальність.

Керуючись статтями 243, 248, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду від 09 червня 2020 року.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Лавренчук