Вирок № 96578880, 28.04.2021, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/704/18

Пр. № 1-кп/621/42/21

ВИРОК

Іменем України

28 квітня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Вельможної І.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Акулової А.М.,

прокурора – Юр`єва І.Д.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Барінова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12018220300000175 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Зміїв Харківської області, є громадянином України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:

1) вироком Зміївського районного суду Харківської області від 19 грудня 2001 за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

2) вироком Зміївського районного суду Харківської області від 21 квітня 2004 за частини 3 статті 185 Кримінального кодексу України, із застосуванням положень статті 71 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. На підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 10 днів;

3) вироком Зміївського районного суду Харківської області від 22 листопада 2007 за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 1 рік; На підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 17.10.2008 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 місяць 13 днів;

4) вироком Зміївського районного суду Харківської області від 27 липня 2009 за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 28.09.2012 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяців 4 дні;

5) 03.07.2015 вироком Зміївського районного суду Харківської області за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 20.07.2017 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 30 днів;

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 187 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

25.02.2018 о 20:50 год., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в приміщенні продуктового магазину по АДРЕСА_2 , де під час вживання спиртних напоїв між ними виникла сварка, у ОСОБА_1 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

З метою реалізації вказаного умислу, того ж дня, поблизу продуктового магазину, розташованого за вищевказаною адресою, ОСОБА_1 , підійшов до ОСОБА_2 і наніс йому не менше двох ударів кулаком в область голови. В цей час у потерпілого ОСОБА_2 з кишені випав мобільний телефон та гаманець.

Побачивши це, у ОСОБА_1 виник умисел на розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, реалізуючий який, ОСОБА_1 наніс не менше п`яти ударів в область голови ОСОБА_2 , спричинивши легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, ділянки травматичного набряку м`яких тканин на голові та забиті рани на слизовій оболонці верхньої губи праворуч і ліворуч, які є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, після чого протиправно, з корисливих мотивів, з метою наживи, відкрито заволодів мобільним телефоном "Huawei" Y3II, вартістю 1629 грн. 82 к., з карткою пам`яті ТМ "Transcend" MicroSDHC, вартістю 152 грн. 76 к., та гаманцем з грошовими коштами: 100 доларів США, що в перерахунку згідно довідки ПАТ "Державний ощадний банк України" філії Харківського обласного управління територіального відокремленого безбалансового відділення №10020/0463 станом на 25.02.2018, становить 2670 грн. 00 к. та 600 грн., що належать потерпілому ОСОБА_2 , викраденим майном розпорядився на свій розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 5052 грн. 58 к.

Зазначеними діями ОСОБА_1 , вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому злочині не визнав та показав суду про те, що 25.02.2018 він з дружиною ОСОБА_3 , прийшли до магазину по вул. Дружби, 5 в смт Слобожанське Зміївського району Харківської області, де у стані алкогольного сп`яніння перебував ОСОБА_2 , який запропонував їм випити разом. В ході спілкування ОСОБА_2 почав висловлювати непристойні пропозиції ОСОБА_3 на що отримав зауваження. Через деякий час, після закриття магазину, вони вийшли на вулицю де ОСОБА_2 продовжив свої наміри щодо пропозицій відносно його дружини, після чого він наніс йому два удари в обличчя та разом з ОСОБА_3 пішов додому. ОСОБА_2 пішов у невідомому напрямку, а вранці приїхали працівники поліції, провели огляд, речей ОСОБА_2 вилучено не було. Зазначив, що потерпілий перебував у стані сп`яніння, за наявними відомостями в цей день ночував на вулиці, поблизу гаражів, а тому міг отримати тілесні ушкодження буд-де, рівно, як і втратити належне майно – телефон та гаманець з коштами. Зазначив, що злочину не вчиняв, а потерпілий його обмовляє.

Незважаючи на заперечення обвинуваченим ОСОБА_1 , своєї винуватості, його вина у вчиненні кримінального правопорушення за викладених вище фактичних обставин підтверджується наступними доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що 25.02.2018 він зустрів ОСОБА_1 з дружиною в магазині, де за його пропозицією вони разом вживали спиртні напої. Перед закриттям магазину він пішов розраховуватись, обвинувачений з дружиною вийшли на вулицю. Коли він також залишив приміщення магазину до нього підійшов ОСОБА_1 , наніс удари в область голови та тулубу від яких він впав на землю, в цей час з його кишені випав мобільний телефон та гаманець з грошовими коштами у сумі 600 грн. та 100 доларів США., якими заволодів ОСОБА_1 . Після цього він підвівся та пішов додому де викликав швидку та поліцію.

Показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що вона працює продавцем в магазину, де 25.02.2018 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вживали спиртні напої, конфлікту в приміщенні магазину між ними не було, подій, які мали місце поблизу магазину вона не бачила. Через деякий час ОСОБА_2 прийшов до магазину та повідомив про те, що йому нанесли тілесні ушкодження та викрали гаманець та мобільний телефон.

Судом досліджені письмові докази:

Протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 26.02.2018, відповідно до якого, ОСОБА_2 звернувся із заявою про нанесення йому тілесних ушкоджень та крадіжку належного майна - мобільного телефону та грошових коштів у сумі 600 грн. та 100 доларів США. (а. п. 9 т. 2).

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018220300000175 від 26.02.2018 про внесення відомостей за частиною 2 статті 186 КК України. (а. п. 10 т. 2).

Протокол огляду місця події від 26.02.2018 року за участю обвинуваченого ОСОБА_1 та фототаблиці до нього відповідно до якого, ОСОБА_1 в приміщенні кабінету Зміївського ВП ГУ НП в Харківській області, розташованого по вул. Донецька, 26 в м. Зміїв Харківської області, добровільно видав грошові кошти у сумі 2104 грн\ (а. п. 18-28 т. 2).

Протокол огляду місця події від 27.02.2018 за участю потерпілого ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , в ході чого, останній пояснив, що саме на цьому місці у нього виник конфлікт з чоловіком на ім`я ОСОБА_5 , в ході якого останній спричинив йому тілесні ушкодження та заволодів грошовими коштами та мобільним телефоном (а. п. 29-32 т. 2).

Висновок експерта № 30-Зм/18 від 27.02.2018, яким у потерпілого ОСОБА_2 встановлено - синці на обличчі, ділянка травматичного набряку м`яких тканин в скроневій області праворуч, забиті рани на слизовій оболонці верхньої губи праворуч і ліворуч. Вказані вище тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, з обмеженою травмуючою поверхнею по механізму удару, можливо, в результаті нанесення ударів руками та озутими ногами нападаючих, і могли бути отримані в строк та при обставинах, вказаних потерпілим, і як вказано в постанові. По ступеню тяжкості синці на обличчі, ділянка травматичного набряку м`яких тканин на голові, як у сукупності, так і кожне окремо, відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 "Правил судово - медичного визначення ступнею тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.) По ступнею тяжкості забиті рани на слизовій оболонці верхньої губи праворуч і ліворуч відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я (згідно п. 2.3.3 "Правил судово - медичного визначення ступнею тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р). (а. п. 33 т. 2).

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.03.2018, де потерпілий ОСОБА_2 впізнав на фотознімку під номером 2 особу, яка знаходилася 25.02.2018 на місці події (а. п. 36-38 т.2)

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.03.2018 де потерпілий ОСОБА_2 впізнав на фотознімку під номером 1 особу, яка знаходилась на місці події, а саме, ОСОБА_1 (а. п. 39-41 т. 2).

Висновок товарознавчої експертизи №5875 від 21.03.2018 щодо вартості викраденого майна у розмірі 1782 грн. 58 к., а саме мобільного телефону Huawei, вартістю 1629 грн. 82 к. та картки пам`яті ТМ "Transcend" Micro SDHC, об`ємом 16 Gb, вартістю 152 грн. 76 к. (а. п. 54-56 т. 2).

Постанову старшого слідчого СВ Зміївського ВП ГУ НП в Харківській області від 26.02.2018 про визнання вилучених грошових коштів у розмірі 2104 грн. 00 к. речовими доказами (а.п. 47-48 т. 2).

Позиція сторони захисту ґрунтувалась на наступному:

Захисник наголосив на визнанні усіх доказів недопустимими, враховуючи, що на виконання положень статті 290 КПК України йому не повідомлено про завершення досудового розслідування, не були відкриті матеріали кримінального провадження, а відкриття матеріалів кримінального провадження обвинуваченому відбулось лише формально.

Аналізуючи доводи захисника, дійшов наступного.

Згідно доручення №1367 від 01.03.2018 ОСОБА_6 , центром безоплатної вторинної правової допомоги надано повноваження для здійснення захисту ОСОБА_1 ( т. 1 а.с.33)

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , надійшов до суду 03.04.2018. (т. 1 а.с.10)

З протоколу ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 , ознайомився з матеріалами кримінального провадження 31.03.2018 без участі захисника, самостійно. (т. 1 а.с. 115-116)

Тобто, матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо надання матеріалів досудового розслідування для ознайомлення захиснику Барінову Д.В., який мав процесуальні повноваження щодо захисту ОСОБА_1 , що є порушенням вимог статті 290 КПК України.

Частиною 12 статті 290 КПК України встановлено, що якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Однак, з доводами захисника щодо визнання всіх зібраних доказів недопустимими з вищезазначених підстав, суд не погоджується та наводить наступні мотиви.

Як було зазначено вище, обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , надійшов до суду 03.04.2018. (т. 1 а.с.10) і за результатами розгляду кримінального провадження, яке відбувалося за участю захисника Барінова Д.В., судом, у попередньому складі, було ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 , було визнано винуватим за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України на призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Вказаний вирок було скасовано ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 07.11.2019 і призначено новий розгляд в суді першої інстанції. (т. 3 а.с.26-29)

Захисник Барінов Д.В., ні під час першого судового розгляду, ні після скасування вироку апеляційним судом не заперечував, що він ознайомлений з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі, обставини провадження йому були відомі, повторного ознайомлення не потребував.

ОСОБА_1 були відкриті усі докази, зібрані під час досудового розслідування.

Крім того, за клопотанням захисника в ході судового розгляду попереднім складом суду, надані матеріали кримінального провадження для ознайомлення, для чого було відкладено судовий розгляд ( т.1 а.п.40-41)

При цьому, суд констатує, що відповідно за самим змістом частини 2 статті 290 КПК України презюмується, що відкриття має бути здійснено до початку судового розгляду, оскільки сторони мають право на час бути готовими до проведення змагального процесу – мати заперечення на доводи сторони обвинувачення та навпаки.

Разом з тим, сторона як захисту, так і обвинувачення не може використовувати вказане положення процесуального закону як формальну й безумовну підставу, визнання доказів недопустимими.

Крім того, положення частини 12 статті 290 КПК України про наслідки недопущення судом відомостей, що містяться в них як докази, може мати місце лише у випадку саме невідкриття матеріалів провадження. Але щодо відкриття матеріалів тільки до початку проведення підготовчого судового засідання законодавцем нічого не зазначено.

Тому не виключається, що таке відкриття вже може бути здійснено й тоді, коли судовий розгляд розпочався, наприклад, в разі залучення нового захисника або в інших випадках. Отже, порушень вимог статті 290 КПК України, за вищенаведених обставин, суд не вбачає.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові №521/2542/14-к від 06.12.2018.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_2 неодноразово, як на досудовому слідстві та і в ході судового розгляду попереднім складом суду, змінював показання, є неслушними, оскільки судом безпосередньо, у судовому засіданні допитано потерпілого, надана оцінка його показанням, що відповідає положенням статті 23 КПК України, крім того, ОСОБА_2 було попереджено про кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України.

В ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи обвинуваченого про його непричетність до інкримінованого злочину, обмову потерпілого, отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень самостійно та втрату належного майна.

Показання обвинуваченого спростовуються, зокрема, дослідженими в ході розгляду справи доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в ході судового розгляду беззаперечно стверджував про те, що протиправні дії відносно нього вчинені саме ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , безпосередньо після вчинення протиправних дій відносно нього, звернувся з відповідною заявою та впізнав ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність ймовірності помилки або неможливість пригадати подробиці щодо особи нападника.

Твердження сторони захисту про те, що потерпілий спровокував поведінку ОСОБА_1 щодо нанесення йому тілесних ушкоджень непристойною пропозицією його дружині ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_3 , яка є дружиною обвинуваченого, щодо провокації з боку потерпілого ОСОБА_2 , який пропонував їй надати послуги інтимного характеру за гроші, оскільки це спростовується показаннями самого потерпілого та встановленими в ході судового розгляду обставинами.

Зокрема, ОСОБА_1 , разом з дружиною ОСОБА_3 , не маючи при собі грошей, прийшов до магазину за адресою АДРЕСА_2 , під надуманим привододом спровокував конфлікт із потерпілим ОСОБА_2 . На вулиці, скориставшись станом сп`яніння потерпілого, застосував насильство до ОСОБА_2 та заволодів його майном.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що грошей під час перебування в магазині у нього та дружини не було їх пригощав ОСОБА_2 , ці обставини підтвердив сам потерпілий і свідок ОСОБА_4 .

26.02.2018 року під час огляду місця події ОСОБА_1 видав грошові кошти у сумі 2104 грн. (т.1 а.п.18-28)

Показання свідка ОСОБА_7 , про факт того, що ОСОБА_3 , розповідала їй про події – 25.02.2018, непристойну пропозицію ОСОБА_2 , відсутність у потерпілого через три дні після конфлікту будь-яких тілесних ушкоджень, суд також ставить під сумнів, оскільки остання є тещею ОСОБА_1 , має зацікавленість в результатах розгляду справи, її показання не містять відомостей про фактичні обставини справи та не узгоджуються з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, однак, факт конфлікту, який мав місце між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 показаннями даного свідка підтверджують.

Версія захисту щодо отримання ОСОБА_2 , тілесних ушкоджень самостійно, враховуючи стан його сп`яніння та втрату належного майна внаслідок неможливості контролю над собою, не знайшла жодного підтвердження, а тому, суд, такі доводи вважає неслушними.

Свідок сторони захисту – ОСОБА_8 , показав суду, що бачив потерпілого ОСОБА_2 , на наступний день із тілесними ушкодженнями на обличчі, і який, особисто повідомив йому, що прокинувся в ранці поблизу гаражів, однак, його показання не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи, які підтверджуються всіма зібраними у справі доказами у зв`язку з чим, покази свідка суд оцінює критично.

Отже, показання та доводи обвинуваченого ОСОБА_1 , суд розцінює як обраний ним спосіб захисту, що не спростовує його винуватість, а також не впливає на тяжкість покарання за вчинений злочин.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вище зазначеного злочину і правильність кваліфікації його дій за частиною 1 статті 187 Кримінального кодексу України, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до статті 67 КК України, відсутні.

Під час призначення покарання ОСОБА_1 , враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який має непогашені судимості, неодноразово був судимий за злочини проти власності, під наглядом в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебував, за місцем проживання скарг на нього немає, одружений, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі.

З огляду на те, що ОСОБА_1 засуджений вироком Зміївського районного суду Харківської області 03 липня 2015 року за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 3 роки, ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 липня 2017 року умовно-достроково звільнено від призначеного покарання на невідбутий строк 08 місяців 30 днів, даний злочин він вчинив в період умовно-дострокового звільнення, остаточне покарання ОСОБА_1 необхідно призначити за сукупністю вироків за правилами статті 71 Кримінального кодексу України.

Відповідно до статті 177 КПК України, враховуючи ризики щодо можливості обвинуваченим ОСОБА_1 вчинити новий злочин, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, обраний вид запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, слід продовжити до набрання вироком законної сили.

Судові витрати стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 .

Питання щодо речових доказів вирішити згідно до статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 368-374 КПК України, суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 187 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі статті 71 Кримінального кодексу України до покарання призначеного за даним вироком приєднати невідбуту частину покарання, за вироком Зміївського районного суду Харківської області 03 липня 2015 року за частиною 3 статті 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 06 місяців, визначивши остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 06 місяців.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення у періоди з 01.03.2018 по 17.10.2018; з 15.01.2019 по 17.02.2019; 18.02.2019 по 13.04.2020 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Залишити у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили запобіжний захід – домашній арешт.

Заборонити ОСОБА_1 залишати своє житло за адресою АДРЕСА_1 - цілодобово.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 5875 від 21.03.2018 у розмірі 143 (сто сорок три) грн. 00 к.

Скасувати арешт, відповідно до ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 28.02.2018, тимчасово вилученого майна - грошових коштів загальною сумою 2104 грн., із відповідними номерами та серіями купюр: 200-КН 2267328, 200-ЕЗ 3203122, 200-УЛ 0337987, 200-УП 7155466, 200-СЖ 3129503, 200-УМ 8121388, 200-ЄЗ 3684862, 200-УГ 5038493, 200-КК 8840471, 200-ЕЄ 0855692, 20-ТМ 2185033, 20-ПИ-5805238, 20-ТМ 0312127, 10-ХВ 0548004, 10-ХВ 5542235, 10-МГ 4291187, 5-УГ 6844190, 5-ПВ 0278420, 2-СА 7492669, 1-СД 2091368, 1-УС 1640413.

Речові докази: грошові кошти у розмірі 2104 (дві тисячі сто чотири) грн., передані на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , - вважати йому повернутими.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий: