Рішення № 96578404, 30.03.2021, Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/1253/20

Провадження № 2/571/60/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2021 року смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого-судді – Качмар М.Я.,

за участю: секретаря судового засідання – Качановської О.Ф.,

представника позивача – адвоката Кухарука І. М.,

представника відповідачів – адвоката Бугайова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , що діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Сарненської РДА Рівненської області про усунення перешкод в користуванні майном шляхом вселення та вселення,-

в с т а н о в и в:

10.09.2020 року позивачка звернулася до суду в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей з вищевказаним позовом, у якому просила: усунути перешкоди у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, які розташовані на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу вхідних замків та вселення її та її дітей до житлового будинку, а також виселення відповідачів – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.5).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 покликалася на наступні обставини. Зокрема, зазначає, що 11.10.2009 року уклала шлюб з ОСОБА_6 , в якому у них народилося двоє дітей – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловік – ОСОБА_6 – помер. Після смерті чоловіка, вона переселилася проживати до своїх батьків, а відповідачка ОСОБА_4 без її згоди почала користуватися земельною ділянкою та розташованим на ній житловим будинком на АДРЕСА_1 , «якій є власністю» її померлого чоловіка. Вказує, що «на сьогоднішній день» ОСОБА_4 перешкоджає її вільному доступу до будинку, «що є у...» її «... власності» (а.с.3), що підтверджується актом обстеження житлового будинку адвокатами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .. Крім того, позивачка звертала увагу на те, що усі вказані факти підтверджуються також виписками з погосподарських книг, відповідно до яких її померлий чоловік був головою домогосподарства, а вона та їхні діти проживали у будинку АДРЕСА_1 . Покликаючись на норми ст.ст.16, 319, 321, 383, 386, 391, 405 ЦК України, а також ст.ст.150, 156 «ЖК України» просила захистити її порушення її права власності , зокрема шляхом усунення перешкод у реалізації її права користування та розпорядження своїм майном (а.с.4).

Ухвалою судді Рокитнівського районного суду Рівнесенької області від 16.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за такою та призначено дату підготовчого засідання (а.с.26-27).

02.10.2020 року відповідачі подали відзив на позов, у якому зазначили, що позовні вимоги не визнають «в повному обсязі» та просили відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідачі покликаються на те, що ОСОБА_5 рішенням Кисорицької сільської ради №34 від 19.11.1991 року було надано дозвіл на забудову «індивідуального житлового будинку» в с. Кисоричі, а рішенням №9 від 28.01.1992 року вирішено: дозволити будівництво такого будинку та видати будівельний паспорт. Рішенням цієї сільської ради №19 від 15.10.1996 року було передано земельну ділянку у користування. Крім того, відповідачі вказують, що хоча ОСОБА_6 з дружиною та дітьми і були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак, фактично проживали на АДРЕСА_2 у цьому ж селі. Вважають, що твердження позивачки про те, що вона з дітьми переїхала проживати у будинок до своїх батьків за адресою АДРЕСА_2 , спростовується довідкою №155 від 15.06.2015 року, відповідно до якої вона там проживала ще до смерті свого чоловіка. Також, звертають увагу на те, що «жодних підтверджуючих документів права власності на будинок та земельну ділянку до позовної заяви не надано» (а.с.37). Зазначають, що акт обстеження житлового будинку від 06.08.2020 року складений адвокатами (зацікавленими особами) «з грубим порушенням норм закону» із залученням свідків, в т.ч. і «рідної мами позивачки», а тому він не може братися до уваги. Серед іншого, також вказують, що особовий рахунок № НОМЕР_1 у погосподарській книзі №9 «відкритий незаконно», оскільки «відсутні підтверджуючі документи, які вимагає закон», що «підтверджується довідкою №1641 виданою 23.10.2015 року Кисорицькою сільською радою» (а.с.38).

20.10.2020 року на адресу суду від представника позивачки ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує, що «викладені...» у відзиві «...заперечення взагалі не стосуються суті спору», а документи на які покликаються відповідачі не стосуються та не впливають на право позивачки проживати у спірному будинку, яке вона не може реалізувати через численні перешкоди. Щодо наявності фактів чинення позивачці перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 , представник зазначив, що «з метою спростування усіх сумнівів» він вважає за доцільне, аби саме Кисорицька сільська рада надала достовірну інформацію про те, хто саме «на сьогоднішній день» проживає у згаданому житловому будинку шляхом проведення обстеження житлово-побутових умов зазначеного приміщення Крім того, представник позивачки просить звертає увагу на те, що «додані до відзиву довідки та рішення взагалі не є інформативними». Також представник наголосив, що жодним наданим відповідачами документом не підтверджено їхнє право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також їхнє право проживати у цьому будинку та «перешкоджати позивачці користуватися майном, яке належало її померлому чоловіку» (а.с.76).

03.11.2020 року представником відповідачів на адресу суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресами: АДРЕСА_3 ; акт обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 ; листи Кисорицької сільської ради від 15.10.2020 року та 30.01.2018 року, а також копію особової картки працівника, виданої на ім`я ОСОБА_6 (а.с.131-141).

Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 04.11.2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено дату судового засідання для розгляду справи по суті (а.с.128).

В судовому засіданні представник позивачки заявлені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів у судовому засіданні вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними і просив відмовити у задоволенні таких «в повному обсязі».

Судом беззаперечно встановлено наступні обставини, які підтверджуються належними та допустимими доказами та/або визнаються учасниками справи.

Позивачка ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.8).

У вказаному шлюбі в них народилося двоє дітей – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.9-10).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер (а.с.11).

Зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання ОСОБА_6 (який помер) та його дружини і дітей був (а для позивачки та дітей є) будинок АДРЕСА_1 (а.с.7, 18, 19, 199).

При цьому, ОСОБА_6 з позивачкою та дітьми фактично проживали у будинку з адресою: АДРЕСА_2 (а.с.19, 44).

На момент розгляду справи позивачка з дітьми проживає у житловому будинку батька – ОСОБА_10 у АДРЕСА_4 (а.с.201).

Доводи позивачки про те, що вона з дітьми після смерті її чоловіка – ОСОБА_6 переїхала проживати з дітьми до своїх бітьків суд вважає недоведеними, оскільки жодних доказів на підтвердження цієї обставини позивачкою та її представником не надано і судом під час розгляду справи не здобуто. Більше того, в матеріалах справи містяться докази того, що позивачка з дітьми та ОСОБА_6 фактично проживали за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.19, 44).

Факт реєстрації ОСОБА_6 , позивачки та їхніх дітей за адресою: АДРЕСА_1 визнається і відповідачами, а тому такий факт не підлягає додатковому доказуванню, оскільки в суду немає обґрунтованого сумніву у достовірності цієї обставини.

Відповідно до акту №85 обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 , складеного комісією Кисорицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області 15.10.2020 року, на вказаній земельній ділянці дійсно знаходиться житловий дерев`яний будинок площею 56 м.кв., хлів з бетоноблоків площею 80 м.кв., льох з бетону площею 24 м.кв., колодязь з бетонних кругів, вбиральня площею 3 м.кв., фундамент х каменю довжиною та шириною 9м., і висотою 0,5 м., а також електроопора не підключена до електромережі і огорожа (металева сітка довжиною 100 м. і дерев`яний паркан довжиною 100 м.) (а.с.137).

Незважаючи на те, що ОСОБА_6 разом з позивачкою та дітьми були зареєстровані у зазначеному будинку за адресою АДРЕСА_1 , на такий будинок, згідно інформації органів місцевого самоврядування та витягу з Державного реєстру відсутні будь-які правовстановлюючі документи і право власності на нього не зареєстровано (а.с.55, 134, 139, 168).

Більше того, згідно відповіді Кисорицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області №466/02-14 від 09.11.2020 року на адвокатський запит представника відповідачів, «рішення виконкому... про присвоєння поштової адреси на об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 не приймалось.» (а.с.168).

Крім того, згідно інформації Кисорицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області №473 від 11.11.2020 року у спірному будинку на момент надання такої без реєстрації проживає « ОСОБА_4 » (а.с.155). Факт проживання відповідачки у будинку на АДРЕСА_1 підтверджується і актом обстеження умов проживання від 29.10.2020 року, складеним спільно працівниками поліції та представниками служби у справах дітей (а.с.200).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надала покази, відповідно до яких вона є матір`ю позивачки і після смерті ОСОБА_6 між її донькою та відповідачкою ОСОБА_4 склалися неприязні стосунки. У спірному будинку зареєстровані її донька – ОСОБА_1 з дітьми, однак проживати у ньому вони не можуть так як відповідачка проживає у ньому і не впускає їх. В правоохоронні чи інші компетентні органи її донька щодо зазначених фактів не зверталася і не повідомляла їх. Акт обстеження житлового будинку від 06.08.2020 року, складений адвокатами вона, як свідок, просто підписала і на момент підписання він вже був оформлений (а.с.169-169а).

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що вона є рідною тіткою позивачки. Що разом з адвокатом позивачки та іншим адвокат, а також ОСОБА_11 ходили до будинку по АДРЕСА_1 . Будинок був закритий, в ньому нікого не було, після чого склали акт і підписали, даний акт був готовий на момент підписання. Крім того зазначила, що їй відомо, що на даний час ньому проживає відповідачка (а.с.169-169а).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи та допитавши свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Обставинами, на які покликається позивачка та її представник, як на підставу звернення з цим позовом є те, що відповідачі, на їхню думку, чинять перешкоди у реалізації права користування майном позивачці та її дітям, для яких спірний будинок є зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання.

Право користування є однією із правомочностей власника майна відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України та може набуватися членами його (власника) сім`ї згідно ч.1 ст.383 ЦК України. При цьому, право користування житловим будинком члена сім`ї власника завжди буде похідним від такого права власника цього майна.

Як вбачається із матеріалів справи, у такій відсутні будь-які належні, допустимі та достатні докази того, що відповідачами чиняться перешкоди власне у реалізації права користування (як похідного права члена сім`ї власника) спірним будинком позивачкою та її дітьми, зокрема будь-які звернення до компетентних органів (органу місцевого самоврядування, поліції тощо).

При цьому, суд вважає за необхідне констатувати, що незважаючи вищевказане позивачка з дітьми обмежена у реалізації свого права на проживання за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачка та її представник покликаються на норми ЖК УРСР та ЦК України, а саме ст.ст.16, 319, 321, 383, 386, 391, 405 ЦК України та ст.ст.150, 156 ЖК УРСР

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що норми ЦК України, які позивач та її представник визначили як підставу позову входять різних книг Розділу І «Право власності» Книги третьої «Право власності та інші речові права» ЦК України.

При цьому, позивачка та її представник вважають, що спірний будинок належав на праві власності померлому чоловікові позивачки – ОСОБА_6 (а.с.3), а вона як його колишня дружина має безпосереднє відношення до цього об`єкта, оскільки зареєстрована та проживала у ньому (а.с.4) та, як член сім`ї власника, вважає цей будинок і своєю власністю (а.с.3). На підтвердження таких тверджень, ОСОБА_1 та її представник, серед іншого, покликаються на відомості погосподарського обліку та виписки з погосподарських книг.

Відповідно до п.1 розділу І «Загальні положення» Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої наказом Державної служби статистики України №56 від 11.04.2016 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.05.2016 року за №689/28819 погосподарський облік, як вид первинного обліку, передбачений для накопичення і систематизації відомостей, які збирають сільські, селищні, міські ради територіальних громад (об`єднаних територіальних громад) (далі - місцеві ради) по кожному з розташованих на їхній території сільських населених пунктів і які є необхідними для проведення державних статистичних спостережень.

Пунктом 2 цієї інструкції закріплено, що погосподарський облік ведуть з урахуванням норм чинного законодавства з питань захисту персональних даних. Цей облік не передбачає реєстраційних дій і не несе жодних правових наслідків для об`єктів, відносно яких він здійснюється.

Норми аналогічного змісту, відповідно до яких погосподарський облік є лише інструментом для статистичних спостережень, містилися й в інших нормативно-правових актах Державного комітету статистики України, які діяли до набрання чинності згаданим вище наказом №56 від 11.04.2016 року.

Таким чином, враховуючи норми ч.2 ст.78 ЦПК України, суд переконаний, що відомості погосподарського обліку і виписки з погосподарських книг не є допустими доказами для підтвердження наявності чи відсутності у тієї чи іншої особи права власності у часовому проміжку виникнення та існування обставин, що розглядаються у цій справі, а тому суд відхиляє такі докази позивачки та її представника, як підтвердження наявності в ОСОБА_6 права власності на будинок АДРЕСА_1 .

Відтак, зважаючи на те, що позивачка та/чи її представник не надали жодних інших доказів на підтвердження такої обставини та враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази, згідно яких будь-які правовстановлюючі документи на спірне майно відсутні і реєстрація права власності компетентними органами не здійснювалася, суд вважає недоведеним факт належності згаданого будинку на праві власності чоловіку позивачки чи самій позивачці.

Згідно з ч.1 ст.391 ЦК України, на яку покликається позивачка, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма по суті закріплює право звернення власника майна з негаторним позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому, суд наголошує, що право звернення з таким позовом має виключно власник майна, яким позивачка не є (не був власником такого будинку і її чоловік).

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася у судових рішеннях як Верховного Суду України так і Верховного суду.

Щодо покликання позивачки та її представника на норми ст.ст.150, 156 ЖК УРСР, як на підстави звернення з позовом, суд звертає увагу, що такі норми також регламентують житлові права власника майна та членів його сім`ї.

Однак, у частині першій статті 156 ЖК УРСР не визначені правила про самостійний характер права члена сім`ї власника житлового будинку на користування житловим приміщенням, не визначена і природа такого права.

Передбачено право члена сім`ї власника житлового будинку користуватися житловим приміщенням нарівні з власником, що свідчить про похідний характер права користування члена сім`ї від прав власника.

Зазначена норма не передбачає і самостійного характеру права користування житловим приміщенням, не вказує на його речову чи іншу природу.

Такі висновки суду цілком узгоджуються і з позицією Верховного суду, яка відображена, серед іншого, в постанові Великої палати Верховного суду від 13.10.2020 року у справі №447/455/17.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що норми ЦК України та ЖК УРСР, визначені як підстави цього позову обрані позивачкою та її представником неправильно, оскільки не можуть забезпечити захист прав та інтересів ОСОБА_1 та її дітей – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто позивачкою та її представником, на переконання суду, невірно обрано спосіб захисту прав та інтересів позивачки і її дітей.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а відтак – у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 212, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , що діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Сарненської РДА Рівненської області про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, які розташовані по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу вхідних замків та вселення ОСОБА_1 , та малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до житлового будинку, а також виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце знаходження АДРЕСА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП -___, паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Рокитнівським РВ УМВС України в Рівненській області від 16.04.2010 року.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце знаходження АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспортні дані - відомості відсутні.

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт серія НОМЕР_6 , виданий Рокитнівським РС УДМС України в Рівненській області від 01.07.2016 року.

Третя особа: Служба у справах дітей Сарненської РДА Рівненської області, місце знаходження: м. Сарни, вул. Демократична, 51, Рівненської області, Код ЄДРПОУ - 04057681.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 09.04.2021 року.

Суддя М.Я.Качмар