Рішення № 96578200, 20.04.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/404/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади звернувся ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 5800,00 грн. завдану внаслідок незаконного рішення службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції; стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000,00 грн. завдану внаслідок незаконного рішення службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції.

В судовому засіданні представник відповідача Департаменту патрульної поліції заявлені позовні вимоги позивача не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

В судовому засіданні представник відповідача Державної казначейської служби України заявлені позовні вимоги позивача не визнав, вважає їх безпідставними та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

14 серпня 2020 року о 14 год. 17 хв., на вулиці Степана Бандери, 43 в м.Рівне сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «IVAN А07А1», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Для документального оформлення вказаного ДТП позивачем по справі були викликані працівники управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції.

Незважаючи на наявні безспірні докази порушення Правил дорожнього руху саме водієм транспортного засобу «IVAN А07А1», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , працівники патрульної поліції склали протоколи про адміністративне правопорушення на обох учасників ДТП.

Зокрема, командиром взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Рівненській області ДПП лейтенантом поліції Загорулько Андрієм Володимировичем відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії БР №252275 від 14 серпня 2020 року в якому зазначалося, що 14 серпня 2020 року о 14 годині 17 хвилин водій ОСОБА_1 по вул.Ст.Бандери в м.Рівне, керуючи автомобілем марки «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «IVAN А07А1», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , чим порушив п.2.3 «б», 13.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення був направлений для розгляду до Рівненського міського суду Рівненської області.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2020 року по справі №569/13972/20 провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП – закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В свою чергу, інший учасник ДТП ОСОБА_2 , який брав участь у розгляді вище вказаної справи як потерпілий, не погоджуючись з вище вказаною постановою суду оскаржив її до апеляційної інстанції.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року поновлено потерпілому ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження; постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2020 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 – без задоволення.

Постанова суду набрала законної сили.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що для доведення невинуватості його довірителя у вище вказаному ДТП, він також змушений був брати участь, як потерпілий, під час розгляду справи №569/13973/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2020 року по справі №569/13973/20 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Постанова суду набрала законної сили.

Для захисту своїх прав та інтересів під час розгляду вище вказаних справ, ОСОБА_1 змушений був звернутися за правовою допомогою до адвоката Шмайхеля А.А., у зв`язку з чим поніс витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 5800,00 грн.

Дана обставина підтверджується дослідженими в судовому засіданні договором про надання правової допомоги, актом (описом) виконаних робіт та квитанцією про оплату правничої допомоги.

Вказана сума коштів, сплачених позивачем адвокату за надання правничої допомоги у вище вказаних судових справах, є майновою шкодою (збитками) яку він зазнав внаслідок незаконного рішенням службової особи державного органу, а саме, внаслідок незаконно складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 252275 від 14.08.2020 року.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб вказаних органів лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173,1174 цього Кодексу).

Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, та причинний зв`язок між ними. Наявність чи відсутність вини посадової особи органу державної влади правового значення при цьому не має.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в І порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Частини 4, 5 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачають, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) зокрема суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги та моральна шкода.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування матеріальної та моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Указане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом 10.10.2019 р. у справі № 569/1799/16-ц та 05.02.2020 року у справі № 640/16169/17.

Відповідно до пункту 16 постанови пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» суди повинні суворо дотримуватися передбаченого статтею 56 Конституції України права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Приписами ч.2 ст.22 ЦК України передбачено, що до збитків відносяться: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Крім матеріальної шкоди, незаконним рішенням службової особи Департаменту патрульної поліції позивачу також було завдано моральної шкоди.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, моральна шкода полягає у тому, що внаслідок незаконного рішення службової особи державного органу Департаменту патрульної поліції, його довірителю довелося пережити немало моральних переживань через те, що він тривалий час змушений був доводити свою правоту та незаконність рішення службової особи у судових інстанціях; зазнав сильних душевних переживань через те, що транспортний засіб «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , на якому він потрапив в ДТП, належить його роботодавцеві ТОВ «Арсенал-Центр»; він вимушений був перед керівництвом компанії тривалий час доводити свою невинуватість у пошкодженні ввіреного йому, фактично нового автомобіля, перша реєстрація якого була проведена лише 05 березня 2020 року. Усі вище зазначені обставини потягли за собою вимушені зміни у його житті, необхідності відшукування додаткових зусиль для організації життя, порушення нормальних життєвих зв`язків, змінився звичний для нього спосіб життя, погіршився стан його самопочуття, виникли такі негативні наслідки як: постійна тривога, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність та дратівливість.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або Інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

За змістом пунктів 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) зокрема шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Аналогічна позиція зазначена і в частині першій статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, на яку посилаються позивачі в позові.

Верховний суд у своїй практиці, зокрема, у справах № 521/10640/15-ц і № 520/3307/16-ц, виходить з того, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні представник позивача належними та допустимими доказами довів заявлені ним позовні вимоги, а представники відповідача їх не спростували, тому суд вважає, що позов є обґрунтованим, доведеним та підлягає до повного задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,137,141,263,264,265,268,

273,354 ЦПК України, ст.ст.16,22,23,1176,1173,1174 ЦК України, Закону України «Про Національну поліцію», Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади – задоволити.

Стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 5800,00 грн. завдану внаслідок незаконного рішення службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції.

Стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000,00 грн. завдану внаслідок незаконного рішення службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції.

Судові витрати по справі звернути за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_3

Відповідач: Департамент патрульної поліції, м.Київ, вул.Ф.Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646

Відповідач: Державна казначейська служба України, м.Київ, вул.Бастіонна, 6 код ЄДРПОУ 37567646

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов