Рішення № 96577296, 27.04.2021, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

__________________

Справа № 528/74/21

Провадження № 2/528/151/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 квітня 2021 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

судді Шевченко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Кузуб В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Гребінківського районного суду Полтавської області

цивільну справу № 528/74/21

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»

до ОСОБА_1 ,

про стягнення заборгованості,

учасники справи:

відповідач – ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

28.01.2021 до Гребінківського районного суду Полтавської області надійшов позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в особі представника за довіреністю Гребенюка О.С. до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 01.12.2013 в розмірі 20 563 грн 64 коп та 2 270 грн 00 коп в рахунок повернення судового збору. Позовна заява мотивована тим, що між позивачем та відповідачем у справі – ОСОБА_1 01.12.2013 був укладений кредитний договір № б/н, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору, у зв`язку із чим станом на 02.12.2020 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 26 445 грн 52 коп з яких: 20 563 грн 64 коп – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0, 00 грн – заборгованість за поточним тілом кредиту; 20 563 грн 64 коп – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0, 00 грн – заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 5 881 грн 88 коп – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0, 00 грн – нарахована пеня; 0, 00 грн – нараховано комісії.

Справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила суду, що зверталася до відповідача АТ КБ «Приватбанк» як усно, так і в письмовій формі, стосовно надання банком даних щодо заборгованості за кредитним договором. Однак, необхідної інформації їй отримати не вдалося. Внаслідок усних звернень отримувала різного роду погрози щодо боргу та його сплати. Підтвердила отримання кредитного ліміту на суму 500 грн, заперечила збільшення його розміру та вказала, що на телефон смс-повідомлення щодо цього не надходили. ОСОБА_2 підтвердила суду, що вона користувалася кредитними коштами, але борг погасила. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзвиві відповідач ОСОБА_2 заперечила існування боргу, вказавши, що не підписувала Анкету-заяву, між сторонами не виникло договірних відносин, Умови банку про надання коштів не підписувала, докази щодо надання їй кредитних коштів відсутні, а також просить застосувати позовну давність.

У запереченнях на відзив АТ КБ «Приватбанк» за підписом представника Меркулової В.В. вказується щодо відповідності форми кредитного договору положенням цивільного законодавства. Відповідач ознайомилась з Умовами кредитування, банком надано виписку з карткового рахунку, з якого вбачається користування відповідачем кредитними коштами. Відповідачем розрахунок не спростований, контррозрахунок не надано, банком на підтвердження укладення кредитного договору надано його копію, розрахунок заборгованості, копію паспорта відповідача, виписку по рахунку, довідка про видані картки, довідка про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, якими підтверджується надана банком заборгованість за кредитним договором.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, з урахуванням заперечень відповідача, викладеними у відзиві та запереченнях на відзив, прийшов таких висновків.

Згідно із витягом із статуту /а.с.75-76/ позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК». А, випискою з ЄДРПОУ /а.с.71/ та банківською ліцензією /а.с.873/ підтверджується, що він є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій.

Судом встановлено, що 01.12.2013 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н /а.с. 30, 31, 32-66/, за яким відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Укладений між сторонами договір складається із анкети-заяви /а.с.30/, Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» /а.с.31/, Умов та правил надання банківських послуг /а.с.32-66/. За своєю правовою природою вказаний договір є одним із видів кредитного договору. Відповідач взяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов.

За наданим позивачем розрахунком розмір заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем станом на 02.12.2020 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 26 445 грн 52 коп з яких: 20 563 грн 64 коп – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0, 00 грн – заборгованість за поточним тілом кредиту; 20 563 грн 64 коп – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0, 00 грн – заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 5 881 грн 88 коп – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0, 00 грн – нарахована пеня; 0, 00 грн – нараховано комісії.

При укладенні 01.12.2013 кредитного договору б/н між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було надано наступні кредитні карти: № НОМЕР_1 , дата відкриття 01.12.2013 з терміном дії до 07/17, № НОМЕР_2 , дата відкриття 25.05.2017 з терміном дії до 05/21 та № НОМЕР_3 , дата відкриття 24.10.2018 з терміном дії до 09/22 /а.с. 29/.

Надано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_2 , згідно з якою на картковий рахунок № НОМЕР_1 01.12.2013 встановлено кредитний ліміт в розмірі 500, 00 грн, 05.06.2015 зменшено кредитний ліміт до 350, 00 грн, 10.06.2015 зменшено кредитний ліміт до 350, 00 грн, 17.06.2015 зменшено кредитний ліміт до 140, 00 грн, 20.04.2016 зменшено кредитний ліміт до 130, 00 грн, 10.06.2016 зменшено кредитний ліміт до 80, 00 грн, 20.06.2016 зменшено кредитний ліміт до 0, 00 грн, 06.04.2017 збільшено кредитний ліміт до 5 000, 00 грн, 14.04.2017 збільшено кредитний ліміт до 11 000, 00 грн, 13.10.2017 збільшено кредитний ліміт до 13 000, 00 грн та 05.06.2019 зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн /а.с. 28/.

З виписки за договором ОСОБА_2 вбачається рух коштів за картковими рахунками відповідача станом на 04.12.2020, в якій не відображено інформації про зміну кредитного ліміту, а саме: 05.06.2015 зменшення кредитного ліміту до 350, 00 грн, 20.04.2016 зменшення кредитного ліміту до 130, 00 грн, 10.06.2016 зменшення кредитного ліміту до 80, 00 грн, 20.06.2016 зменшення кредитного ліміту до 0, 00 грн, 06.04.2017 збільшення кредитного ліміту до 5 000, 00 грн, 14.04.2017 збільшення кредитного ліміту до 11 000, 00 грн, 13.10.2017 збільшення кредитного ліміту до 13 000, 00 грн та 05.06.2019 зменшення кредитний ліміт до 0,00 грн, окрім того вбачається, що відбувалося списання відсотків за використання кредитним лімітом на загальну суму 7 881, 39 грн /а.с. 21-27/.

Крім цього, з наданих банком розрахунків вбачається, що відповідачем було погашено заборгованість на загальну суму 42 2202,96 грн /а.с. 18, 20/.

У відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 16.04.2021 №20.1.0.0.0/7-210326/9924 на заяву ОСОБА_3 вказано, що банк не надає інформацію, яка містить банківську таємницю на паперових носіях поштою, отримати потрібну інформацію заявник може, скориставшись додатком Приват24 або звернувшись особисто до відділення банку /а.с. 121, 125-126/.

Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За приписом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (стаття 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Відповідно до положень статей 610, 611, 625 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника процентна ставка не зазначена, також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», не містять підпису ОСОБА_3 .

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, стороною позивача не доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Строк виконання зобов`язання сторонами не встановлено.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів».

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_4 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 вказаного Закону про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

АТ КБ «ПриватБанк», за відсутності узгоджених сторонами зобов`язання умов кредитування в частині нарахування відсотків та неустойки, має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку із повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17-ц.

За приписами пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Обґрунтовуючи підстави стягнення заборгованості за кредитом, банк надав розрахунок заборгованості за договором, та виписку по картковому рахунку, з якої убачається, що позичальник користувалася кредитними коштами /а.с. 21-27/.

Таким чином, виписка за договором по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, у сукупності із розрахунком, а також довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, є доказом отримання позичальником кредитних коштів.

Позивачем при зверненні до суду не надано доказів погодження сторонами розміру процентів за користування кредитом, пені та штрафів за порушення умов кредитного договору, то внесені ОСОБА_3 кошти йшли на погашення заборгованості по тілу кредиту.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 01.12.2013 по кредитному рахунку ОСОБА_3 , погашено заборгованості на загальну суму 42 2202,96 грн /а.с. 18, 20/, що перевищує розмір доведеного банком кредитного ліміту – 500 грн, наданого позичальнику.

Вказане фактично підтверджується й доводами банку, оскільки із наданого ним розрахунку заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 0 грн. Більше того, «тіло кредиту» є більш широким поняттям відносно поняття «прострочене тіло кредиту». Відсутність заборгованості за тілом кредиту свідчить про погашення даної складової заборгованості за кредитним договором та виключає можливість її повторного стягнення з відповідача.

Анкета-заява не містить відомостей про строки кредитування. Позивачем не надано доказів, що банком направлялася вимога про повернення коштів. Умови договору не розкривають змісту терміну «прострочене тіло кредиту». За таких обставин, відсутні підстави вважати, що окрім тіла кредиту з відповідача може бути стягнуто прострочене тіло кредиту.

Як зазначено вище, між сторонами не було обумовлено розмір відсотків за користування кредитними коштами та право банку нараховувати штрафні санкції.

Проте, починаючи з грудня 2012 року до листопада 2020 року за картками № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_3 банком нараховувався борг відповідачу у загальному розмірі 26 445,52 грн, який формувався, в тому числі, шляхом нарахування та додавання розміру списаних відсотків за використання кредитного ліміту, пені, процентів та сукупно складає 19 353,30 грн, що не передбачено укладеним між сторонами договором.

При цьому, зазначена у виписці банківська операція «Списання відсотків за використання кредитного ліміту» взагалі відсутня в розрахунку заборгованості.

Суд звертає увагу, що списання відсотків за використання кредитного ліміту відбулося без зазначення картки.

Крім цього, як вбачається з виписки по рахунку, з 05.09.2018 дев`ять разів проводилося списання коштів за послугу «Миттєва розстрочка», які визначено як щомісячний платіж в розмірі 973,34 грн, що сукупно складає 8 760,06 грн. При цьому, банківські операції не є щомісячними, а мають періодичний характер – з 05.08.2018 по 05.01.2019, з 05.02.2019 по 05.05.2019.

При зверненні до суду банком не обґрунтовано та не надано доказів, яким чином ОСОБА_3 замовляла послуги щодо збільшення ліміту та послуги «Миттєва розстрочка», зокрема: письмово, в електронному вигляді з використанням електронної системи «Приват24», тощо.

Користувач картки не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя.

Доведений банком розмір кредитного ліміту становить 500 грн, збільшення кредитного ліміту на 13 000 грн заперечено відповідачем у судовому засіданні та не доведено банком за відсутності відповідної банківської операції за 13.10.2017 у виписці за рахунком. Інших доказів щодо цього суду не надано, як і доказів банку щодо використаних відповідачем кредитних коштів за поновлювавальною кредитною лінією.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо застосування позовної давності, оскільки нею підтверджено користування кредитною карткою у 2019 році

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Про наявність будь-яких перешкод для подачі доказів АТ КБ «ПриватБанк» не заявлялось. Наявність таких перешкод не вбачається і з наявних матеріалів справи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, що є підставою для відмови у їх задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 77, 83, 89,141, 209, 258, 264, 268, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,

УХВАЛИВ:

відмовити у задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Гребінка, вул. Я. Мудрого, 4, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud1605.

Повний текст рішення складено 28.04.2021.

Суддя В. Шевченко