Вирок № 96577093, 27.04.2021, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 27.04.2021

ЄУ № 417/3174/16-к

Провадження №1-кп/942/18/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.

за участю секретаря Колесник Г.О., Сіренко А.В.

прокурора Постолянюка Б.Ю., Мукбаніані Д.В., Ляхова А.С.,

Сичова М.М.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника обвинуваченої – адвоката Борисова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Новопсков об`єднане кримінальне провадження, в несене до ЄРДР за № 12015130490000241 від 17.09.2015, за № 42016131580000056 від 13.06.2016, за № 12016130480000218 від 26.07.2016 за обвинуваченням

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Марківка Марківського району Луганської області, громадянки України, яка має вищу освіту, не є депутатом, раніше не судима, пенсіонерки, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191 , ч.1 ст.366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи службовою особою, та працюючи з 12.08.2013 року згідно розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації № 395-к від 12 серпня 2013 року на посаді директора Марківського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг) Луганської області, будучи зобов`язаною на підставі посадової інструкції здійснювати керівництво діяльністю територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), забезпечувати відповідно до Положення про територіальний центр роботу структурних підрозділів, що входять до складу територіального центру, нести повну відповідальність за стан роботи територіального центру, здійснюючи контроль плану роботи територіального центру згідно з потребами громадян, складати графіки із встановлення періодичності термінів надання послуг відділенням соціальної допомоги встановлювати зв`язок з підприємствами, установами, організаціями, в яких працювали громадяни, для надання різних видів послуг, залучати до роботи громадські, приватні установи, інформувати управління соціального захисту населення про стан обслуговування громадян, вести облік, складати і подавати звітність за встановленою формою, будучи відповідальною за якість та своєчасність виконання покладених на неї посадовою інструкцією обов`язків, тим самим виконуючи організаційно-розпорядницькі та адміністративно-господарські функції, вчинила службове підроблення за наступних обставин.

В період часу з червня 2014 року по липень 2015 року, встановити точні дати досудовим розслідуванням не виявилося можливим, директору Марківського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг) Луганської області ОСОБА_1 були надані на підпис табеля обліку робочого часу працівників територіального центру за червень 2014р., жовтень 2014 р., листопад 2014 року, травень 2015 р. та липень 2015 року, що є офіційними документами, ведення яких передбачено номенклатурою справ Марківського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг), затвердженою експертною комісією архівного відділу Марківської РДА від 03.03.2011 року.

При цьому, ОСОБА_1 , маючи злочинний намір, спрямований на внесення до вказаних офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, діючи умисно та протиправно, достовірно знаючи, що соціальний робітник Марківського територіального центру ОСОБА_2 в робочий час не знаходився на робочому місці, з метою приховування прогулів, допущених ОСОБА_2 , засвідчила своїм підписом викладені в табелях обліку робочого часу неправдиві відомості про те, що ОСОБА_2 були обліковані як робочі дні його фактичного невиходу на роботу, а саме: 11.06.2014, 01.10.2014, 02.10.2014, 03.10.2014, 07.10.2014, 08.10.2014, 09.10.2014, 10.10.2014, 26.11.2014, 08.05.2015, 26.05.2015, 27.05.2015, 28.05.2015, 29.05.2015, 10.06.2015, 17.07.2015, за які у табелях були проставлені робочі години, що не відповідало дійсності, так як ОСОБА_2 фактично був відсутній в ці дні на робочому місці та виїздив за межі України на територію Російської Федерації.

Таким чином, ОСОБА_1 , усвідомлюючи неправдивий характер відомостей, внесених до табелів робочого часу працівників територіального центру за червень 2014 р., жовтень 2014 р., листопад 2014 року, травень 2015 р. та липень 2015 року, про дійсну кількість відпрацьованих робочих годин ОСОБА_2 , підписала їх, надавши зазначеним документам статусу офіційних, і тим самим, внесла до вказаних табелів обліку робочого часу завідомо неправдиві відомості, що не відповідають дійсності. В подальшому, на підставі зазначених офіційних документів, ОСОБА_2 були проведені нарахування заробітної плати у дні фактичних прогулів в загальній сумі 2648 гривень73 копійки.

Крім того, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що «в період часу з червня 2014 року по липень 2015 року, встановити точні дати досудовим розслідуванням не виявилося можливим, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, в повноваження якої відповідно до п.п 2.10, 2.11 посадової інструкції входить розподілення посадових обов`язків між працівниками відділу з обумовленням їх взаємозамінності; затвердження посадових (робочих) інструкцій та забезпечення додержання правил внутрішнього трудового розпорядку, діючи умисно, з особистих інтересів, вступила в попередню змову зі своїми підлеглими робітниками Марківського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг) Луганської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також невстановленою особою. При цьому у директора Марківського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг) Луганської області ОСОБА_1 та зазначеними підлеглими робітниками була досягнута домовленість щодо обліковування робочих днів соціального робітника Марківського територіального центру ОСОБА_2 , при фактичному невиході останнього на своє робоче місце.

Після цього, підлеглі робітники Марківського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг) Луганської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також невстановлена особа, в рамках досягнутої з директором Марківського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг) Луганської області ОСОБА_1 змови, діючи безпосередньо під керівним впливом директора, надали останній дані, згідно яких був складений табель обліку робочого часу та підписаний ОСОБА_1 за червень 2014 року - листопад 2014 року, січень 2015 року, травень 2015 року - липень 2015 року, що є офіційними документами, ведення яких передбачено номенклатурою справ Марківського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг) Луганської області, затвердженою експертною комісією архівного відділу Марківської РДА від 03.03.2011 року.

При цьому, ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, діючи умисно та протиправно, достовірно знаючи, що соціальний робітник Марківського територіального центру ОСОБА_2 в робочий час не знаходився на робочому місці та не виконував своїх функціональних обов`язків по наданню соціальних послуг громадянам на дому, з метою приховування прогулів, допущених ОСОБА_2 , засвідчила своїм підписом викладені в табелях обліку робочого часу неправдиві відомості про те, що ОСОБА_2 були обліковані як робочі дні його фактичного невиходу на роботу, а саме: 10.06.2014, 11.06.2014, 12.06.2014, 30.07.2014, 31.07.2014, 01.08.2014, 21.08.2014, 22.08.2014, 26.08.2014, 27.08.2014, 28.08.2014, 29.08.2014, 01.09.2014, 02.09.2014, 03.09.2014, 04.09.2014, 05.09.2014, 08.09.2014, 09.09.2014, 10.09.2014, 11.09.2014, 12.09.2014, 15.09.2014, 16.09.2014, 17.09.2014, 19.09.2014, 22.09.2014, 23.09.2014, 24.09.2014, 25.09.2014, 26.09.2014, 29.09.2014 30.09.2014, 01.10.2014, 02.10.2014, 03.10.2014, 06.10,2014, 07.10.2014, 08.10.2014, 09.10.2014, 10.10.2014, 03.11.2014, 04.11.2014, 05.11.2014, 06.11.2014, 25.11.2014, 26.11.2014, 27.11.2014, 28.11.2014, 17.01.2015, 08.05.2015, 26.05.2015, 27.05.2015, 28.05.2015, 29.05.2015, 02.06.2015, 10.06.2015, 17.07.2015 за які у табелях були проставлені робочі години, що не відповідало дійсності, так як ОСОБА_2 фактично був відсутній в ці дні на робочому місці та виїздив за межі України на територію Російської Федерації, що стало підставою для незаконного обертання бюджетних коштів в інтересах ОСОБА_2 , якому у подальшому була незаконно нарахована та виплачена за вказані дні заробітна плата.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 19 від 26.04.2016 нарахування заробітної плати ОСОБА_2 за фактично невідпрацьований час в період червень-листопад 2014 та січень, травень-липень 2015 в загальній сумі 2648 грн.73 коп. призвело до матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 2648 грн.73 коп., які спричинені державі в особі Марківського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг) Луганської області внаслідок необґрунтованих виплат (сплати коштів) ОСОБА_2 .

Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з підлеглими робітниками Марківського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг) Луганської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також невстановленою особою, умисно, з корисливих мотивів та з метою здійснення розтрати ввіреного їй чужого мана, шляхом організації внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів здійснила розтрату бюджетних коштів у розмірі 2648 грн.73 коп., чим завдала шкоду державі в особі Марківського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг) Луганської області на вищезазначену суму».

Також органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що «згідно затвердженого протоколу Марківської районної виборчої комісії Луганської області № 12 від 09.10.2015 була обрана секретарем дільничної виборчої комісії № 440220 на чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25.10.2015 (далі по тексту ДВК № 440220), розташованої за адресою: Луганська область, Марківський район смт. Марківка, вулиця Єременка, 24 та вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин. Відповідно до вимог Закону України «Про місцеві вибори» від 14.07.2015 ОСОБА_1 , як секретар ДВК № 440220, являлась тимчасово спеціально уповноваженою особою, на яку покладено функції держави щодо організації, підготовки, проведення відповідних виборів та підрахунку голосів виборців, тому у зв`язку з цим, вона виконувала функції представника влади.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про місцеві вибори» виборча комісія є колегіальним органом. Основною формою роботи виборчої комісії є засідання, яке скликається головою виборчої комісії, у разі його відсутності - заступником голови, а в разі відсутності голови та його заступника - секретарем комісії. Засідання виборчої комісії є повноважним за умови присутності на ньому більше половини членів комісії від складу цієї комісії. Засідання виборчої комісії скликається з обов`язковим повідомленням усіх членів комісії про час, місце проведення засідання та його порядок денний. Засідання виборчої комісії веде голова комісії або його заступник. У разі їх відсутності на засіданні комісії або невиконання ними цієї функції комісія визначає зі свого складу головуючого на засіданні. На засіданні виборчої комісії ведеться протокол засідання, який веде секретар комісії. За відсутності секретаря комісії чи в разі невиконання ним своїх повноважень на засіданні комісія обирає зі свого складу секретаря засідання, який виконує обов`язки секретаря комісії на відповідному засіданні та при оформленні документів засідання. Протокол засідання комісії підписується головуючим на засіданні та секретарем комісії (чи секретарем засідання). Протокол засідання комісії надається для ознайомлення членам комісії не пізніше наступного засідання комісії, при цьому член комісії має право його підписати. Рішення виборчої комісії приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від складу комісії. Рішення виборчої комісії набирає чинності з моменту його прийняття.

Згідно з пунктом 11 статті 28 ЗУ «Про місцеві вибори» - членам виборчих комісій у межах загальної економії фонду оплати праці, передбаченого кошторисом видатків відповідної виборчої комісії на підготовку і проведення місцевих виборів, може бути нарахована і виплачена одноразова грошова винагорода в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.22-23 Порядку оплати праці членів територіальних і дільничних виборчих комісій з місцевих виборів, нарахування та виплати одноразової грошової винагороди, затвердженого постановою КМУ №687 від 08.09.2015 «Питання оплати праці членів територіальних і дільничних виборчих комісій з місцевих виборів, нарахування та виплати одноразової грошової винагороди»: 22. Одноразова грошова винагорода членам виборчих комісій може бути нарахована та виплачена лише один раз протягом виборчого процесу після встановлення підсумків голосування, за наявності загальної економії фонду оплати праці, передбаченого кошторисом видатків відповідної територіальної виборчої комісії, і виплачена тим членам комісії, що брали активну участь у її роботі, незалежно від того, на платній чи не на платній основі вони працюють у такій комісії. 23. Розмір одноразової грошової винагороди членам виборчої комісії визначається на її засіданні за поданням голови виборчої комісії залежно від особистого внеску кожного члена комісії в її діяльність.

Рішення дільничної виборчої комісії про виплату одноразової грошової винагороди розглядається і затверджується територіальною виборчою комісією, яка здійснює фінансове забезпечення дільничних виборчих комісій.

Будучи службовою особою, яка тимчасово виконує функції держави, ОСОБА_1 , всупереч вимогам чинного законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, достовірно знаючи, що за весь період роботи дільничної виборчої комісії на їх засіданнях, питання про надання одноразової грошової допомоги членам дільничної виборчої комісії не розглядалися, вчинила злочин при наступних обставинах.

Так, наприкінці жовтня початку листопада 2015 року, в ході досудового розслідування більш точної дати та часу складання подання «Про призначення одноразової грошової винагороди членам дільничних виборчих комісій та залученим спеціалістам» встановити не надалось можливим, ОСОБА_1 , будучи службовою особою, яка тимчасово виконує функції держави, умисно, використовуючи своє службове становище, з метою незаконного отримання одноразової грошової винагороди з виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, керуючись єдиним умислом, перебуваючи в приміщенні Марківської районної виборчої комісії, розташованої за адресою: Луганська область Марківський район смт. Марківка, вулиця Леніна, 18 (на теперішній час вул. Центральна, 18), самостійно, власноруч, від імені голови ДВК № 440220 ОСОБА_5 склала завідомо неправдивий офіційний документ, а саме: подання «Про розподіл грошових коштів між членами ДВК № 440220 членів комісії по 15%, голови комісії 61%, заступника голови 65% та секретаря комісії 65%». У зазначений документ ОСОБА_1 внесла завідомо неправдиві відомості про те, що ДВК № 440220 прийнято рішення про розподіл грошових коштів між членами ДВК № 440220 наступним чином: голові ДВК № 440220 61%, заступнику голови ДВК № 440220 65%, секретарю ДВК № 440220 65% та членам ДВК № 440220 15%, при цьому знаючи, що засідання дільничної виборчої комісії № 440220 з питань отримання одноразової грошової винагороди та визначення її розміру не проводилось.

Після чого, секретар ДВК № 440220 ОСОБА_1 достовірно знаючи, що у вказаний вище офіційний документ вона внесла неправдиві відомості, умисно, використовуючи своє службове становище, діючи з метою надання офіційного вигляду документу, поставила у ньому свій підпис, а також виконала підпис від імені голови ДВК № 440220 ОСОБА_5 та завірила печаткою звичайної виборчої дільниці № 440220.

Продовжуючи реалізацію свого умислу направленого на складання та видачу завідомо неправдивого офіційного документа, ОСОБА_1 діючи умисно, використовуючи своє службове становище, вказане подання надала до Марківської районної виборчої комісії Луганської області, яка 02.11.2015 винесла витяг з протоколу № 22 «Про призначення одноразової грошової винагороди членам дільничних виборчих комісій та залученим спеціалістам» Марківської районної виборчої комісії голові ДВК № 440220 61%, заступнику голови ДВК № 440220 65%, секретарю ДВК № 440220 65% та членам комісії 15%».

Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що своїми умисними діями, внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України».

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 винною себе в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях не визнала і пояснила суду, що вона ніякої неправдивої інформації до офіційних документів не вносила, своїм службовим становищем не зловживала, розтрату бюджетних коштів не здійснювала.

В обгрунтування своєї позиції ОСОБА_1 пояснила, що дійсно вона працювала на посаді директора Марківського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг) Луганської області. В коло її обов`язків не входило питання щодо контролю над соціальним робітником ОСОБА_2 . Він безпосередньо був підпорядкований начальнику відділенні надання адресної та натуральної допомоги. Безпосередніми керівниками ОСОБА_2 були ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , які і здійснювали контроль за його роботою. В обов`язки ОСОБА_2 входило надання допомоги пенсіонерам та людям похилого віку (благоустрій прибудинкової території, порубка дров, роботи по господарству, тощо). Дуже часто ОСОБА_2 виконував роботу разом зі своїм батьком ОСОБА_7 , оскільки доводилося виконувати не легку роботу, де потребувала стороння допомога. Жодних скарг на дії ОСОБА_2 від пенсіонерів, мешканців, яким він надавав допомогу, виконував роботи - не надходило, робота виконувалася якісно і вчасно. Про те, що в робочий час ОСОБА_2 виїжджав до РФ їй нічого не відомо. Безпосередній керівник (начальник відділення адресної та натуральної допомоги) її не повідомляла про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці. Обладнаного робочого місця у ОСОБА_2 не було, він отримував наряд та відправлявся за відповідною адресою виконувати роботу. Щодо внесення інформації до табелю обліку робочого часу, вона пояснила, що дійсно ставила свій підпис у табелях, які їй надавав на підпис працівник з кадрів, та про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці її ніхто не повідомляв.

Крім того, ОСОБА_1 пояснила, що вона була обрана секретарем дільничної виборчої комісії № 440220 на чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25.10.2015. Під час перебування на посаді будь яких неправдивих відомостей до документів вона не вносила. Після закінчення виборів, проведення підрахунку голосів, та складання всіх необхідних документів за результатами виборів на дільниці, вона разом з головою комісії ОСОБА_5 зазначені документи подали до територіальної виборчої комісії. На вимогу головного бухгалтера склала подання «Про призначення одноразової грошової винагороди членам дільничних виборчих комісій та залученим спеціалістам» Марківської районної виборчої комісії голові ДВК № 440220 61%, заступнику голови ДВК № 440220 65%, секретарю ДВК № 440220 65% та членам комісії 15%»., яке віддала голові ДВК № 440220 ОСОБА_5 та будь яких підписів в ньому особисто не ставила. Тобто не вносила до офіційного документу неправдивих відомостей.

Органом досудового розслідування по даному кримінальному провадженню був залучений представник цивільного позивача Марківської районної державної адміністрації Луганської області, який до суду не з`явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, цивільний позов відповідно до вимог ст.128 КПК України не заявив.

В судовому засіданні були допитані свідки обвинувачення:

Так, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснила суду, що, вона брала участь у чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25.10.2015, була головою районної виборчої комісії. Всі документи, які складалися дільничними виборчими комісіями надходили до районної виборчої комісії. Кошти розподілялись на дільничну комісію в залежності від виборців і лише після проведення виборів. Залишок коштів розподіляли на кожну дільничну комісію. Одноразова грошова винагорода членам дільничних виборчих комісій виплачується після проведення виборів. На засідання з цього питання збираються всі члени дільничної виборчої комісії і вирішується питання розподілу коштів , при цьому секретарем комісії ведеться протокол . Потім на підставі протоколу складається подання «Про розподіл грошових коштів між членами ДВК». Дане подання надається до районної виборчої комісії, де головним бухгалтером нараховуються кошти по виплаті одноразової грошової винагороди, яка в подальшому виплачується членам ДВК. Зазначені кошти можуть бути виплачені лише на підставі подання голови ДВК. До її повноважень не входила перевірка підстав винесення подання.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона брала участь у чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25.10.2015, була головою дільничної виборчої комісії. Всі документи пов`язані з діяльністю комісії готувала секретар комісії ОСОБА_1 . Подання «Про розподіл грошових коштів між членами ДВК» вона, як голова не складала та не підписувала . Засідання комісії з питання виплати одноразової грошової винагороди не було, протоколи не складалися. Хто підготував та подав подання про виплату одноразової грошової допомоги, - їй не відомо.

Свідок ОСОБА_9 , в судовому засіданні пояснив, що в 2015 році входив до складу дільничної комісії по чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25.10.2015. Головою комісії була ОСОБА_5 , секретарем - ОСОБА_1 . Засідання комісії після проведення виборів з питань виплати одноразової грошової допомоги не проводилося, члени комісії не збиралися. В його присутності ніякі документи не складалися. Одноразову грошову винагороду за участь у чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25.10.2015 він отримав, але в якому розмірі не пам`ятає;

Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , члени дільничної виборчої комісії на чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25.10.2015, в судовому засіданні дали показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_17 , в судовому засіданні пояснила, що вона брала участь у чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25.10.2015, була заступником голови дільничної виборчої комісії. Головою комісії була ОСОБА_5 , секретарем - ОСОБА_1 . Всі документи пов`язані з діяльністю комісії готувала секретар комісії ОСОБА_1 . Вона, як заступник голови комісії не ініціювала проведення після виборів засідання комісії з приводу надання одноразової грошової допомоги. Подання про виплату одноразової грошової допомоги не складала. Після закінчення виборів члени комісії не збиралися, будь-яких засідань не проводилося.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що вона з 01.04.2014 року працює в Марківському територіальному центрі обслуговування населення. В період 2014-2015 р.р. ОСОБА_1 була директором центру. В даному центрі на посаді соціального робітника працював ОСОБА_2 . За видом обов`язків з ОСОБА_2 не були пов`язані, тому не може нічого зазначити з приводу прогулів допущених ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що з 2006 року працює в Марківському територіальному центрі обслуговування населення, з 2014 року працювала на посаді бухгалтера 2-ї категорії. Директором центру в 2013-2015 р.р була ОСОБА_1 . Вихід працівників на роботу здійснювався згідно трудового розпорядку. Облік виходу на роботу фіксувався в табелі, який вела інспектор кадрів ОСОБА_20 . ОСОБА_2 працював у відділенні адресної та натуральної допомоги центру. В його обов`язки входило відвідування пенсіонерів та надання послуг по сільськогосподарським та побутовим роботам. Безпосередній контроль за його роботою здійснювала завідуюча відділенням. Директор центру контролює роботу всіх працівників. Табель обліку робочого часу підписує кадровик та директор центру. Хто саме складав табель їй не відомо. Працював ОСОБА_21 спочатку на повну ставку, а потім на 0,5 ставки. Випадків, щоб за ОСОБА_2 хтось виконував роботу, вона не знає, але скарг на його роботу не надходило, робота завжди була виконана вчасно.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснила, що з квітня 2015 року вона працювала інспектором з кадрів Марківського територіального центру обслуговування населення. З 01.03.2016 працює на посаді завідувача відділенням. Під час виконання обов`язків на посаді інспектора з кадрів вона особисто вела табель обліку робочого часу. ОСОБА_2 був працівником центру, працював на посад соціального робітника у відділенні адресної та натуральної допомоги, здійснював сільськогосподарські роботи та ремонтні роботи у людей похилого віку. Безпосередньо його роботу контролювала завідувач відділенням та директор центру ОСОБА_1 . Табель обліку робочого часу підписує вона, як виконавець та директор територіального центру. Одного разу на зборах колективу територіального центру, директором ОСОБА_1 було порушено питання про те, що ОСОБА_2 не буде на роботі, але роботу буде виконувати за нього його батько. Робота, яку повинен виконувати ОСОБА_2 завжди була зроблена вчасно, нарікань від людей вона не чула.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила, з 2010 по 2018 рік працювала завідувачем відділення Марківського територіального центру обслуговування населення. ОСОБА_2 працював в центрі на посаді соціального робітника у відділенні надання адресної та натуральної допомоги. Безпосередніми керівниками ОСОБА_2 були ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . ОСОБА_24 їй неодноразово казала, що ОСОБА_2 немає на роботі. Одного разу на зборах колективу територіального центру, директором ОСОБА_1 було зазначено про те, що ОСОБА_2 не буде ходити роботу, а його обов`язки буде виконувати за нього батько ОСОБА_25 .

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що з лютого 2013 по лютий 2017 року працювала в Марківському територіальному центрі обслуговування населення бухгалтером. ОСОБА_2 працював на посаді соціального робітника. Вона його практично на роботі не бачила. На той час директором територіального центру була ОСОБА_1 . Безпосередніми керівниками ОСОБА_2 були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Табелі обліку робочого часу в територіальному центрі підписує кадровик та директор центру. Навесні 2015 року була нарада працівників територіального центру, де директор ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_2 на роботу в даний час не виходить, його немає, але роботу за нього виконує його батько.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що працювала в Марківському територіальному центрі обслуговування населення та звільнилася на початку 2015 року. Працювала на посаді завідувача відділенням адресної та натуральної допомоги. У її відділенні працював ОСОБА_2 на посаді соціального працівника. В його обов`язки входило допомагати людям похилого віку по господарству, працювати на присадибних ділянках. Часто траплялися випадки, коли ОСОБА_2 не виходив на роботу, при цьому він ніколи не телефонував та не попереджував . В 2014 році директор центру ОСОБА_1 особисто повідомляла, що він знаходиться на заробітках в РФ. Всі працівники територіального центру знали, що ОСОБА_2 немає на роботі. Чи отримував ОСОБА_2 заробітну плату їй не відомо. Між директором центру ОСОБА_1 та матір`ю ОСОБА_2 були дружні відносини, тому вона допускала той факт, що ОСОБА_2 не приходив на роботу. Об`єм роботи, який повинен був виконувати ОСОБА_2 , завжди був зроблений. Нарікань від пенсіонерів, людей, які потребували допомоги не було.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що з 1997 року по 2016 рік працювала в Марківському територіальному центрі обслуговування населення. З лютого 2015 року по березень 2016 року на посаді завідувача відділенням адресної та натуральної допомоги. Директором центру була ОСОБА_1 . ОСОБА_2 працював соціальним робітником в її відділенні. В обов`язки соціального робітника входило надання адресної допомоги на дому. Контроль за його роботою здійснювала вона та ОСОБА_1 . Відповідно до посадових обов`язків ОСОБА_2 кожного дня повинен приходити за отриманням завдання та вести журнал адресної допомоги. ОСОБА_2 не завжди заходив до неї, вона неодноразово шукала його, доповідала директору ОСОБА_1 про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці. Одного разу директор центру ОСОБА_1 запросила її до свого кабінету та повідомила, що ОСОБА_2 не буде ходити на роботу, але про це нікому не треба говорити і їй необхідно за нього вести журнал виконаних робіт. Навесні 2015 року була оперативна нарада працівник територіального центру, де директор ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_2 на роботі не буде, а його роботу буде виконувати батько. На що головний бухгалтер зауважила, що це є неприпустимим. Взагалі всі кадрові питання в територіальному центрі вирішувалися лише директором ОСОБА_1 . Вона була обізнана з приводу відсутності ОСОБА_2 на робочому місці та особисто вирішувала питання не виходу ОСОБА_2 на роботу. Крім того ОСОБА_1 була дуже тісних дружніх відносинах з матір`ю ОСОБА_2 , яка на той час працювала начальником УСЗН у Марківському районі Луганської області .

Також свідок пояснила, що не виходи ОСОБА_2 на роботу не були пов`язані а ні з лікарняними, ані з відпустками. З приводу ситуації з ОСОБА_2 вона ні до кого не зверталася, оскільки боялася втратити роботу. Також відповідно до вироку Марківського районного суду Луганської області її притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 366 КК України з приводу обставин, пов`язаних з невиходом на роботу ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні пояснила, що працювала в Марківському територіальному центрі обслуговування населення з липня 2003 року по квітень 2016 року з початку на посаді соціального робітника, а згодом завідувача відділення. В 2014-2016 роках ОСОБА_1 працювала директором центру. ОСОБА_2 був на посаді соціального робітника. В його обов`язки входило працювати по господарству у людей похилого віку, одиноких осіб, тощо. Під час роботи ОСОБА_2 територіальному центрі його безпосередніми керівниками були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які працювали на посаді завідувача відділення адресної та натуральної допомоги. Директор територіального центру ОСОБА_1 особисто повідомляла, що ОСОБА_2 на роботі не буде, так як він виїхав до Російської Федерації, але за нього роботу буде виконувати його батько. Батько ОСОБА_2 , не був працівником територіального центру. ОСОБА_1 змушувала ОСОБА_3 писати для батька ОСОБА_2 список осіб-пенсіонерів, яких необхідно обслуговувати. Всі працівники територіального центру були обурені такою поведінкою директора з приводу обставин відносно ОСОБА_2 , який на роботу не ходив, та той факт що його роботу виконував батько.

На підтвердження обставин кримінального правопорушення, вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, прокурором надані суду та безпосередньо у судовому засіданні дослідженні наступні докази:

- «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» 20.08.2015 державної прикордонної служби України Східне регіональне управління Луганський прикордонний загін, стосовно перетину державного кордону громадянином ОСОБА_2 , в період з 01.04.2015 по 20.08.2015;

- ухвала Марківського районного суду Луганської області про тимчасовий доступ до речей та документів від 05.10.2015р.;

- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 09.10.2015 ;

- табелі обліку робочого часу працівників Марківського територіального центру соціального обслуговування Луганської області за період з січня 2013 по грудень 2013;

- табелі обліку робочого часу працівників Марківського територіального центру соціального обслуговування Луганської області за період з січня 2014 по грудень 2014;

- табелі обліку робочого часу працівників Марківського територіального центру соціального обслуговування Луганської області за період з січня 2015 по серпень 2015;

- протокол № 4 засідання комісії із соціального страхування по Марківському територіальному центру соціального обслуговування Луганської області від 21.05.2015;

- протокол № 4 засідання комісії із соціального страхування по Марківському територіальному центру соціального обслуговування Луганської області від 08.07.2015;

- списки працівників Марківського територіального центру соціального обслуговування Луганської області, які отримали заробітну плату за період з січня 2015 по серпень 2015;

- правила внутрішнього трудового розпорядку Марківського територіального центру соціального обслуговування Луганської області (надання соціальних послуг);

- витяг з наказу № 17 від 16.03.2006 про прийняття ОСОБА_2 на посаду робітника з ремонту Марківського територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів;

- ухвала Міловського районного суду Луганської області про тимчасовий доступ до речей та документів від 12.11.2015р.;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 24.11.2015 ;

- «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» від 08.12.2015 державної прикордонної служби України Східне регіональне управління Луганський прикордонний загін, стосовно перетину державного кордону громадянином ОСОБА_2 , в період з 01.01.2013 по 08.12.2015;

- копія посадової інструкції директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затверджена начальником УСЗН Марківської районної державної адміністрації ОСОБА_28 від 21.07.2015;

- ухвала Марківського районного суду Луганської області про тимчасовий доступ до речей та документів від 09.12.2015р.;

- заяви ОСОБА_2 про надання відпусток з 2013 по 2015;

- накази про надання відпусток ОСОБА_2 з 2013 по 2015;

- наказ від 22.08.2015 про припинення трудового договору на підставі ст.38 КЗпП України соціального робітника відділення адресної натуральної та грошової допомоги відносно ОСОБА_2

- розпорядження голови районної державної адміністрації № 395-к від 12.08.2013 про призначення на посаду директора Марківського територіального центру соціального обслуговування Луганської області (надання соціальних послуг) ОСОБА_1 ;

- відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_2 в період з 01.01.2013 по 30.09.2015;

- наказ № 21-к від 01.04.2015 Марківського територіального центру соціального обслуговування Луганської області (надання соціальних послуг) « Про переведення на 1,0 ставки « ОСОБА_2 ;

- витяг з наказу № 222 від 30.08.2013 «Про зміну діючих умов оплати праці»;

- наказ № 33-к від 01.02.2013 «Про переведення на 0,75 ставки» ОСОБА_2 ;

- ухвала Марківського районного суду Луганської області про тимчасовий доступ до речей та документів від 12.01.2016р.;

- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 16.01.2016 ;

- лист Марківського територіального центру соціального обслуговування Луганської області (надання соціальних послуг) від 10.03.2016 про оплату праці соціального робітника ОСОБА_2 ;

- отримання зразків для експертизи від 15.01.2016 відносно ОСОБА_1 ;

- висновок експерта №19/113/6-4/16е від 26.02.2016 (почеркознавча експертиза);

- ухвала Марківського районного суду Луганської області про тимчасовий доступ до речей та документів від 17.02.2016р.;

- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 17.02.2016;

- протокол огляду предметів (документів) від 20.02.2016;

- висновок судово-економічної експертизи № 19 від 26.04.2016;

- постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 27.07.2016; - протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 02.06.2016 року;

- подання голови дільничної виборчої комісії № 440220 за підписом голови ДВК ОСОБА_5 , секретаря ДВК ОСОБА_1 ;

- протокол № 1 засідання дільничної виборчої комісії № 440220 від 10.10.2015 року;

- постанова №1 дільничної виборчої комісії № 440220 від 10.10.2015 року;

- постанова № 2 дільничної виборчої комісії № 440220 від 10.10.2015 року;

- постанова № 3 дільничної виборчої комісії № 440220 від 10.10.2015 року;

- постанова № 4 дільничної виборчої комісії № 440220 від 10.10.2015 року;

- постанова № 5 дільничної виборчої комісії № 440220 від 10.10.2015 року;

- протокол № 3 засідання дільничної виборчої комісії № 440220 від 21.10.2015 року;

- постанова № 8 дільничної виборчої комісії № 440220 від 21.10.2015 року;

- протокол № 5 засідання дільничної виборчої комісії № 440220 від 25.10.2015 року;

- постанова б/н дільничної виборчої комісії № 440220 від 21.10.2015 року;

- протокол № 4 засідання дільничної виборчої комісії № 440220 від 24.10.2015 року;

- постанова № 10 дільничної виборчої комісії № 440220 від 24.10.2015 року;

- протокол № 2 засідання дільничної виборчої комісії № 440220 від 16.10.2015 року;

- постанова № 7 дільничної виборчої комісії № 440220 від 16.10.2015 року;

- протокол № 12 засідання Марківської районної виборчої комісії Луганської області від 09.10.2015 року;

- витяг з протоколу № 22 засідання Марківської районної виборчої комісії Луганської області від 02.11.2015 року;

- протокол отримання зразків для експертизи від 29.06.2016 року;

- протокол отримання зразків для експертизи від 06.07.2016 року;

- протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 15.08.2016 року;

- протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 16.08.2016 року;

- висновок експерта № 58 від 26.08.2016 ;

Судом досліджені також характеризуючи матеріали обвинуваченої ОСОБА_1 .

Суд, повно і всебічно розглянувши кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи учасників судового провадження, приходить до такого висновку.

За епізодом ч.1 ст.366, ч.3 ст.191 КК України ( стосовно дій обвинуваченої ОСОБА_1 під час перебування на посаді директора Марківського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг)) суд зазначає наступне.

З диспозиції ч.1 ст. 366 КК України та узагальнень Верховного Суду України «Про практику розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 366 КК України (службове підроблення)», слідує, що об`єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох альтернативних передбачених у ч. 1 ст. 366 КК України дій: а) внесення до документу неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка цілком або частково не відповідає дійсності, до справжнього офіційного документа. Отже, у всіх цих ситуаціях зміст справжнього документа змінюється лише частково - частина відомостей в ньому відповідає дійсності, а частина має неправдивий характер. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.

Суб`єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, характеризується тільки прямим умислом, оскільки службова особа завідомо усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, які вносяться нею до офіційних документів.

Таким чином, у суду не виникає сумніву щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України та вважає правильною кваліфікацію її дій органом досудового розслідування як службове підроблення, тобто, вчинення умисних, протиправних дій, які виразилися у службовому підробленні, тобто у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Невизнання обвинуваченою ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.366 КК України за даним епізодом, суд вважає способом захисту та способом ухилення від покарання, або пом`якшення його, так як її вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показаннями свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_27 , які в судовому засіданні надали пояснення щодо обізнаності ОСОБА_1 про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 та виїзд його за межі України;

- копіями табелів обліку робочого часу працівників територіального центру за червень 2014 р., жовтень 2014 р., листопад 2014 року, травень 2015 р. та липень 2015 року, про дійсну кількість відпрацьованих робочих годин ОСОБА_2 ;

- висновком експерта № 19/113/6-4/16е від 26.02.2016 , згідно якого підписи, розташовані у табелях обліку робочого часу працівників Марківського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг) Луганської області з 01.08.2013 року по грудень 2013 року включно , з 01.01.2014 по грудень 2014 року включно та з 01.01.2015 по липень 2015 включно в графі «Директор терцентру» виконані ОСОБА_1 .

Досліджені докази у своїй сукупності є логічними, послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об`єктивність та правдивість.

Таким чином, ОСОБА_1 , усвідомлюючи неправдивий характер відомостей, внесених до табелів робочого часу працівників територіального центру за червень 2014 р., жовтень 2014 р., листопад 2014 року, травень 2015 р. та липень 2015 року, про дійсну кількість відпрацьованих робочих годин ОСОБА_2 , підписала їх, надавши зазначеним документам статусу офіційних, і тим самим, внесла до вказаних табелів обліку робочого часу завідомо неправдиві відомості, що не відповідають дійсності.

Склад злочину за ч. 3 ст. 191 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , передбачає відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб.

Специфіка цієї форми полягає у тому, що майно, яке винний привласнює, заволодіває, чи розтрата майна, - не ввірене йому, не перебуває у його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб`єкт злочину має право оперативного управління цим майном. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою.

За змістом ч. 3 ст.191 КК України, у ній встановлена відповідальність тільки за умисне привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при наявності в діяннях особи тільки прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети.

Обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати або заволодіння майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Зловживання службовим становищем як спосіб розтрати чи заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно господарчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна: незаконно дає вказівку матеріально відповідальній особі, підлеглій їй, про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами тощо. Закінченим злочин у цій формі визнається з моменту незаконного безоплатного заволодіння майном або незаконної передачі його третім особам.

З суб`єктивної сторони злочин характеризується лише прямим умислом, корисливим мотивом та метою.

При кримінально-правовій оцінці діянь, які одночасно посягають і на власність, і на належний порядок здійснення службової діяльності, слід виходити передусім із головного об`єкта конкретного посягання, визначившись із метою, мотивом злочинного діяння, спрямування основних зусиль винного та врахувавши законодавчо встановлені ознаки відповідного злочину.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у зловживанні своїм службовим становищем, за попередньою змовою з підлеглими робітниками Марківського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг) Луганської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також невстановленою особою, умисно, з корисливих мотивів та з метою здійснення розтрати чужого майна, при цьому в судовому засіданні встановлено відсутність прямого умислу, корисливого мотиву та корисливої мети стосовно розтрати чужого майна - грошей, нарахованих соціальному працівнику ОСОБА_2 в якості заробітної плати за час його відсутності на роботі та виконання його обов`язків в повному обсязі іншою особою – його батьком ОСОБА_25 .

Якщо зловживання службовим становищем не мало метою безоплатного отримання державних коштів, але в подальшому призвело до незаконного отримання премій чи інших надбавок і виплат, такі дії за певних умов можуть утворювати склад посадового злочину, але не злочину проти власності. Аналогічний висновок викладений у постанові від 05.08.2020 Касаційного кримінального суду Верховного Суду (справа № 433/383/19) .

Склад злочину структурно складається з чотирьох обов`язкових елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона. Для констатації наявності складу злочину необхідне встановлення усіх чотирьох його елементів. Відсутність хоча б одного з них виключає склад злочину в цілому.

Таким чином, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 суб`єктивної сторони злочину за ч.3 ст. 191 КК України вона підлягає виправданню.

За епізодом ч.1 ст.366 КК України ( стосовно дій обвинуваченої ОСОБА_1 під час перебування на посаді секретаря дільничної виборчої комісії № 440220 на чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25.10.2015), суд зазначає наступне.

Службове підроблення характеризується прямим умислом, про що свідчить вказівка законодавця на завідомість неправдивих відомостей і документів. Суб`єктом службового підроблення може бути лише службова особа.

В своєму узагальненні «Практика розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення)» від 19.10.2009 року Верховний Суд України зазначив, що обов`язковою ознакою службового підроблення є його предмет офіційні документи.

В примітці до ст. 358 КК України зазначено, що офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі само зайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Об`єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Цей злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи та може бути вчинений однією з декількох альтернативно передбачених в ч.1 ст. 366 КК України дій: а) внесення до документів неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності до офіційного документа. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.

Складання неправдивих документів - це повне виготовлення документа, який містить інформацію, що не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам.

Склад злочину, передбачений ч.1 ст.366 КК України, є формальним і вчиняється лише з прямим умислом, тобто суб`єктивна сторона службового підроблення характеризується тільки прямим умислом, оскільки службова особа завідомо усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, які вносяться нею до офіційних документів. Внесення до таких документів відомостей, неправдивий характер яких службова особа не усвідомлює, виключає склад підроблення і, на думку суду, за наявності умов, зазначених у ст.367 КК України, може потягти за собою відповідальність за службову недбалість.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що виклад інкримінованого обвинуваченій діяння має бути максимально конкретним, тобто формулювання обвинувачення повинно включати всі обставини, які відповідають опису об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінального правопорушення в кримінально-правовій нормі, якою передбачена відповідальність за його вчинення .

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, тощо.

Обвинувачення повинно бути конкретним, не містити будь-яких суперечностей та викладено зрозуміло, з метою уникнення порушення права обвинуваченого на захист, що визначено як національним законодавством, так і рішеннями Європейського суду з прав людини ( рішення ЄСПЛ у справі "Маттоціа проти Італії" від 25.07.2000 р.).

Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист обвинуваченої.

Стороною обвинувачення ОСОБА_1 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, що полягає в умисному складанні завідомо неправдивого офіційного документу - подання «Про розподіл грошових коштів між членами ДВК № 440220». У зазначений документ ОСОБА_1 внесла завідомо неправдиві відомості про те, що ДВК № 440220 прийнято рішення про розподіл грошових коштів між членами ДВК № 440220 наступним чином: голові ДВК № 440220 61%, заступнику голови ДВК № 440220 65%, секретарю ДВК № 440220 65% та членам ДВК № 440220 15%, при цьому знаючи, що засідання дільничної виборчої комісії № 440220 з питань отримання одноразової грошової винагороди та визначення її розміру не проводилось.

Прокурор в ході судового розгляду доводив, що ОСОБА_1 всупереч вимогам чинного законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, достовірно знаючи, що за весь період роботи дільничної виборчої комісії на їх засіданнях, питання про надання одноразової грошової допомоги членам дільничної виборчої комісії не розглядалися, внесла до офіційного документу - подання «Про розподіл грошових коштів між членами ДВК № 440220» завідомо неправдиві відомості.

Разом з тим, жодної затвердженої ні Законом України «Про місцеві вибори» № 595-VIII від 14.07.2015 року, ні постановою КМУ №687 від 08.09.2015 «Питання оплати праці членів територіальних і дільничних виборчих комісій з місцевих виборів, нарахування та виплати одноразової грошової винагороди» форми такого документу , як «подання» не існує.

Так, відповідно до п. 11 ст. 28 ЗУ «Про місцеві вибори» - членам виборчих комісій у межах загальної економії фонду оплати праці, передбаченого кошторисом видатків відповідної виборчої комісії на підготовку і проведення місцевих виборів, може бути нарахована і виплачена одноразова грошова винагорода в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.22-23 Порядку оплати праці членів територіальних і дільничних виборчих комісій з місцевих виборів, нарахування та виплати одноразової грошової винагороди, затвердженого постановою КМУ № 687 від 08.09.2015 «Питання оплати праці членів територіальних і дільничних виборчих комісій з місцевих виборів, нарахування та виплати одноразової грошової винагороди» одноразова грошова винагорода членам виборчих комісій може бути нарахована та виплачена лише один раз протягом виборчого процесу після встановлення підсумків голосування, за наявності загальної економії фонду оплати праці, передбаченого кошторисом видатків відповідної територіальної виборчої комісії, і виплачена тим членам комісії, що брали активну участь у її роботі, незалежно від того, на платній чи не на платній основі вони працюють у такій комісії. Розмір одноразової грошової винагороди членам виборчої комісії визначається на її засіданні за поданням голови виборчої комісії залежно від особистого внеску кожного члена комісії в її діяльність.

Рішення дільничної виборчої комісії про виплату одноразової грошової винагороди розглядається і затверджується територіальною виборчою комісією, яка здійснює фінансове забезпечення дільничних виборчих комісій.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ані Законом України «Про місцеві вибори» № 595-VIII від 14.07.2015 року, ані постановою КМУ №687 від 08.09.2015 «Питання оплати праці членів територіальних і дільничних виборчих комісій з місцевих виборів, нарахування та виплати одноразової грошової винагороди» взагалі не передбачено складання та подання до територіальної виборчої комісії такого документу, як «подання» з питання виплати одноразової грошової винагороди членам дільничних виборчих комісій. Навпаки зазначений документ - «подання» повинен бути поданий головою дільничної виборчої комісії на засідання цієї й ж комісії , де воно повинно бути розглянуто і прийнято рішення дільничної виборчої комісії про виплату одноразової грошової винагороди її членам, яке потім вже повинно бути розглянуто і затверджено територіальною виборчою комісією, яка здійснює фінансове забезпечення дільничних виборчих комісій.

Таким чином, з аналізу даних норм вбачається, що документ – «подання», в який нібито обвинувачена ОСОБА_1 внесла завідомо неправдиві відомості про розподіл грошових коштів між членами ДВК № 440220 не є офіційним документом, що свідчить про відсутність в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до п. 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК України - ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що у разі встановлення недоведеності вини обвинуваченої суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених у п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України а саме, встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК України - якщо обставини, передбачені п. 1, 2 ч. 1 цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, у зв`язку із відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення за ч.3 ст. 191 КК України та за ч.1 ст.366 КК України ( за епізодом внесення до офіційних документів завідомо неправдиві відомості під час перебування на посаді секретаря дільничної виборчої комісії № 440220 на чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25.10.2015) вона підлягає виправданню. В судовому засіданні захисник обвинуваченої просив визнати ОСОБА_1 невинуватою в інкримінованих кримінальних правопорушеннях та виправдати за відсутністю в її діяннях складу кримінального правопорушення. Під час розгляду даного кримінального провадження надав клопотання про визнання недопустимими докази, а саме:

- протоколи тимчасового доступу до речей і документів, проведених відповідно до ухвал суду від 05.10.2015, 12.11.2015, 09.10.2015;

- протоколи про відібрання зразків підпису та почерку ОСОБА_1 , а також висновки почеркознавчих експертиз, в ході яких проводилося дослідження отриманих зразків;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 02.06.2016, проведений відповідно до ухали від 01.06.2016, а також вилучені на підставі них документи (клопотання щодо виплати одноразової грошової допомоги по виборчих дільницях);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 02.06.2016, проведений відповідно ухвали суду від 01.06.2016, а також вилучені на підставі нього документи (табелі обліку робочого часу працівників Марківського територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг) за вересень-листопад 2015);

- постанову прокурора Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури Скиртача О.М. про виділення матеріалів досудового розслідування від 27.07.2016, відповідно до якої з матеріалів кримінального провадження № 12015130490000241 від 17.09.2015 виділено матеріали, які долучені до матеріалів кримінального провадження № 12016130480000218 від 26.07.2016;

- постанову начальника Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури Опанасюка О.П. про виділення матеріалів досудового розслідування від 13.06.2016, відповідно до якої з матеріалів кримінального провадження № 12015130490000241 від 17.09.2015 виділено матеріали, які долучені до матеріалів кримінального провадження № 42016131580000056.

В обгрунтування наданих клопотань захисник зазначив, що вищезазначені докази отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, отримані в ході здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду з порушенням його суттєвих умов, тобто отримані з порушенням порядку , встановленим КПК України.

Розглянувши клопотання в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст. 89 КПК України суд прийшов до таких висновків.

Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Згідно ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Застосовуючи положення ст. 87 КПК при оцінці доказів, наданих сторонами, суд виходить із того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку істотного порушення прав і свобод людини.

Оцінюючи в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення докази, які були досліджені в судовому засіданні, суд не знайшов підстав для визнання недопустимими докази, на які посилається захисник. Також судом не встановлено, що дані докази отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно роз`яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Призначаючи покарання з додержанням вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч.1 ст.366 КК УКраїни, яке у відповідності до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченої, яка позитивно характеризуються за місцем роботи та за місцем проживання, відповідальна, користується авторитетом та повагою, ініціативна, не має шкідливих звичок, має стійкі соціальні зв`язки, раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога, лікаря психіатра не перебуває.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Таким чином, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 366 КК України, що буде необхідним та достатнім для її виправлення та попередження скоєння нею кримінальних правопорушень в майбутньому.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що 01.07.2020 набрав чинності Закон України № 2617-VIII від 22.11.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».

Зі змісту пункту 119 Закону № 2617-VIII випливає, що до статті 366 КК України внесені зміни: в абзаці другому частини першої слова «до двохсот п`ятдесяти» замінити словами «від двох тисяч до чотирьох тисяч».

Тобто, з набранням чинності Законом № 2617-VIII змінено санкцію статті кримінального закону, а в частині покарання у виді штрафу санкція статті зазнала посилення відповідальності.

За загальними правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

При цьому ч. 3 ст. 5 КК України регламентовано, що закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Враховуючи, що санкцією ч. 1 ст. 366 КК України в редакції Закону № 2617-VIII посилена відповідальність обвинуваченої щодо покарання у вигляді штрафу, порівняно з редакцією, що діяла до 01.07.2020, то застосуванню в даному випадку підлягає санкція ч. 1 ст.366 КК України в редакції закону, який діяв на момент скоєння обвинуваченою кримінального правопорушення. З огляду на таке, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 кримінального покарання за ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу відповідно до приписів кримінального закону, який був чинним станом на час вчинення ОСОБА_1 даного кримінального правопорушення (у редакції КК України, що діяла до 01.07.2020).

Одночасно суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 додаткову міру покарання, передбачену санкцією ч.1 ст.366 КК України у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських дій.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч.5 ст.74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набранням вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Оскільки ОСОБА_1 даний злочин вчинила у 2014-2015 р.р., нового злочину не скоїла, з дня вчинення злочину минуло більше трьох років, тому на підставі ст. 49 КК України її слід звільнити від призначеного покарання за ч.1 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

В рамках даного кримінального провадження у відношенні обвинуваченої запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Стосовно речових доказів суд зазначає наступне. Відповідно до постанови заступника начальника СВ Марківського ВП ГУНП в Луганській області Горобченко О.В. про визнання і долучення до кримінального провадження речових доказів, відповідні документи Марківського територіального центру соціального обслуговування населення були визнані речовими доказами, та як зазначено в постанові долучені до матеріалів кримінального провадження . Відповідно до вимог ч.1 ст.357 КПК України речові докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам судового провадження. В судовому засіданні, під час розгляду даного кримінального провадження прокурор не надав для огляду зазначені речові докази, та повідомив суд, що йому взагалі нічого не відомо де знаходяться дані речові докази, та до матеріалів кримінального провадження вони не долучалися. Крім того, в обвинувальних актах також зазначена інформація про відсутність речових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого на користь держави тільки у разі ухвалення обвинувального вироку.

У зв`язку з виправданням ОСОБА_1 за ч.1 ст.366, ч. 3 ст. 191 КК України витрати на проведення судової економічної експертизи № 19 від 26.04.2016 в розмірі 2111,04 грн. та судової почеркознавчої експертизи № 58 від 26.08.2016 в розмірі 982,72 грн. слід віднести на рахунок держави.

Процесуальні витрати за проведення почеркознавчої експертизи № 19/113/6-4/16е від 26.02.2016 у сумі 3693,20 грн., не підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_1 , оскільки питання щодо стягнення зазначених витрат вирішено під час розгляду кримінального провадження ЄУ 417/3900/17 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 191, ч.1 ст.366 КК України визнати невинуватою та виправдати за відсутності в її діянні складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України ( за епізодом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей під час перебування на посаді директора Марківського територіального центру соціального обслуговування населення) та призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 1 (один) рік.

Згідно ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання, на підставі п.2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Витрати на проведення судової економічної експертизи № 19 від 26.04.2016 в розмірі 2111,04 грн. та судової почеркознавчої експертизи № 58 від 26.08.2016 в розмірі 982,72 грн. віднести на рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя: