Рішення № 96576224, 28.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/1754/21

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в перерахунку призначеної йому пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 27 травня 2004 року № 203, починаючи з 15 травня 2020 року;

- зобов`язати відповідача перерахувати йому пенсію за віком з урахуванням довідки про заробітну плату від 27 травня 2004 року № 203, з 15 травня 2020 року.

В обґрунтування позову вказано, що 12 травня 2020 року, після досягнення 60 річного віку, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви від 12.05.2020, крім іншого, було додано довідку про заробіток для обчислення пенсії від 24 травня 2004 року № 203 видана ВАТ "Меблева фабрика ім. В.Боженка", за період роботи з 1991 року по 1995 рік. Рішенням відповідача довідку про заробіток для обчислення пенсії від 24 травня 2004 рбку № 203, видану ВАТ "Меблева фабрика ім. В. Боженка" враховано для призначення пенсії лише з 01 грудня 2020 року. З метою перерахунку пенсії з моменту звернення позивач звертався із заявою до відповідача. Відповідач відмовив у врахуванні довідки для призначення пенсії з 15.05.2020, оскільки нову довідку за результатами контролю Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві направило лише 16.11.2020.

Позивач відмову та дії відповідача вважає протиправними, а тому просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, ОСОБА_1 на підставі заяви від 12.05.2020 з 22.04.2020 призначено пенсію за віком.

Разом із заявою 12.05.2020 позивачем було подано довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року (а.с.10-11).

Однак перерахунок пенсії з урахуванням відомостей у довідці від 27.05.2004 №203 відбулось лише з 01.12.2020.

Позивач з метою перерахунку пенсії з травня 2020 року звернувся до відповідача із відповідною заявою (а.с.12).

З метою отримання документів щодо призначення та перерахунку пенсії представником позивача було скеровано адвокатський запит від 26.01.2021 (а.с.13).

Листом від 29.01.2021 №0600-0202-8/8598 відповідач повідомив, що за результатами контрольно-перевірочних заходів щодо обґрунтованості видачі довідки № 203 виявлено розбіжності у сумах заробітної плати, зазначених у ній, даним первинних документам та ПрАТ "Меблева фабрика ім.В.Боженка" надано нову довідку від 12.11.2020 №28.11/20. Пунктом 4 статті 45 Закону передбачено, що перерахунок призначеної пенсії проводиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Оскільки довідка про заробітну плату № 203, надана ОСОБА_1 при зверненні за призначенням пенсії містить недостовірні відомості, а нова довідка надіслана Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві 16.11.2020 (вих. №2600-1003-9/162797), тобто після спливу 3-х місячного терміну, тому перерахунок пенсії проведено з 01.12.2020 у відповідності до вимог п.4 ст.45 Закону, згідно з поданою заявою про перерахунок призначеної пенсії від 17.11.2020 (а.с.14-15).

Не погоджуючись з датою перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами ч.3 ст.46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.40 Закону № 1058-IV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що у разі надання особою заяви на призначення (перерахунок) пенсії із наданням довідки за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 01 липня 2000 року, зазначена довідка може бути врахована для призначення (перерахунку) розміру пенсії тільки після обов`язкового підтвердження первинними документами, на підставі яких було видано зазначену довідку.

Спірним у вказаних правовідносинах є питання застосування строку під час перерахунку пенсії на підставі додатково наданих документів.

Слід зауважити, що відповідач обґрунтовуючи підстави відмови у перерахунку пенсії позивача з травня 2020 року вказує на невідповідність даних у довідці від 27.05.2004 №203, що була надана позивачем разом із заявою на призначення пенсії.

У зв`язку з чим, відповідачем було здійснено контрольно-перевірочні дії, зокрема 16.11.2020 скеровано запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області з приводу підтвердження відомостей, що зазначені в довідці від 27.05.2004 (а.с.40).

Після отримання нової довідки від 12.11.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві сформовано акт за результатами проведеної перевірки, якою встановлено відхилення у сумах заробітної плати (а.с.41).

Слід звернути увагу, що позивач не оскаржує факт перерахунку пенсії за даними довідки від 12.11.2020, а лише стверджує про наявне право на перерахунок пенсії з моменту звернення за призначенням.

Водночас, суд погоджується з наявними у відповідача повноваженнями для здійснення контрольно-перевірочних дій.

Так, згідно з ч.3 ст. 44 Закону органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Однак, після отримання підтвердженої інформації про отриману позивачем заробітну плату в період роботи з 1991 року по 1995 рік, з урахуванням його звернення у травні 2020 року з відповідною заявою відповідачем протиправно здійснено перерахунок пенсії лише з 01.12.2020 з посиланням на п.4 ст.45 вказаного Закону.

Відповідно до ч.4 ст.45 зазначеного Закону у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

З огляду на те, що право на нарахування пенсії з урахуванням отриманої в період з 1991 року по 1995 рік заробітної плати позивач набув з моменту призначення, та з урахуванням факту звернення з наявною довідкою, виданою ВАТ "Меблева фабрика ім. В. Боженка" 27.05.2004, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача, що полягають у перерахунку пенсії позивача з 01.12.2020.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

З урахуванням встановлених обставин справи, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і зобов`язати відповідача перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 22 квітня 2020 року з урахуванням отриманої в період з 1991 року по 1995 рік заробітної плати.

Вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням довідки про заробітну плату від 27 травня 2004 року № 203 є необґрунтованими та безпідставними.

Оскільки позивачем не надано жодного доказу наявності сумніву в достовірності довідки від 12.11.2020, що отримана суб`єктом владних повноважень за результатами перевірки.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто позивач повинен довести, що дійсно має право чи інтерес, про захист якого він просить, та відповідно до приписів частини 1 статті 77 КАС України довести обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав чи інтересів позивача належними та допустимими доказами.

Незважаючи на обов`язок, встановлений частиною 2 статті 77 КАС України щодо доказування суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, процесуальне законодавство не звільняє позивача від обов`язку доказувати ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити в частині.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Частиною 5 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Однак, витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов`язаними з конкретною справою; співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами, а саме: квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Адвокатом на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 26.01.2021, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, ордер №1007754 від 26.01.2021, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 26.01.2021, прибутковий касовий ордер № 26-01-2021 від 15.01.2021.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Слід звернути увагу, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відтак, з урахуванням об`єму наданих адвокатом послуг та пропорції співвідношенні до задоволених вимог, суд вважає обґрунтованим висновок про відсутність співмірності задоволених вимог до заявлених витрат на правову допомогу.

З огляду на наведене, з урахуванням фактичного обсягу виконаної роботи та її складності, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 500,00 грн.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням часткового задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача сплаченого судового збору у сумі 454,00 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 22 квітня 2020 року з урахуванням заробітної плати, отриманої ним в період роботи з 1991 року по 1995 рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 22 квітня 2020 року з урахуванням заробітної плати, отриманої ним в період роботи з 1991 року по 1995 рік.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341).

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва