Рішення № 96576148, 27.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 р. Справа№200/1804/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Аляб`єва І.Г.,

секретар судового засідання Козирєва О.О.

за участю представника відповідача Богданова О.В.

розглянувши відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (вул.Маяковського, 10, м.Краматорськ, Донецька область, 84333, код ЄДРПОУ 24289666) про стягнення грошової допомоги при звільненні,-

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, у якій просить суд:

- визнати протиправним наказ начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) № 214 від 25.10.2020 в частині не зазначення в наказі виплатити одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 21 повний календарний рік служби;

- зобов`язати Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку внести зміни до наказу начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) № 214 від 25.10.2020 в частині зазначення кількості календарних років, за які підлягає виплата одноразової грошової допомоги по звільненню ОСОБА_1 , а саме за - 21 календарних років;

- стягнути з Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по звільненню з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 21 календарні роки в сумі - 149 721 грн. 26 коп;

- визнати протиправним дії Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 в розмірі 101 000 грн;

- зобов`язати Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

В обґрунтування зазначено, що з 15.12.2015 по 25.10.2020 проходив військову службу Донецькому зональному відділі Військової служби правопорядку. Вважає наявним право на отримання одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби, що передбачена ч. 2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того позивач наголошує, що йому не виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є складовою частиною грошового забезпечення та є однією з гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форм власності та виду юридичної особи. Виходячи з наведеного вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення є протиправною та такою, що порушує його права як людини.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що, на його думку, військовослужбовець набуває право на отримання спірної одноразової грошової допомоги при звільнені лише у випадку, якщо його календарна вислуга років становитиме не менше 10 календарних років. Календарна вислуга років позивача становить 07 років 11 місяців та 15 днів, тобто менше 10 календарних років, а тому позивач не набув права на отримання такої грошової допомоги. Також вважав, що індексація грошового забезпечення не входить у розрахунок одноразової грошової допомоги при звільнені. Просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 15.03.2021.

Ухвалою суду від 15.03.2021 розгляд справи відкладено на 30.03.2021 та витребувано у Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку надати довідку про нараховану індексацію грошового забезпечення за період з 2016-2018 роки.

Ухвалою суду від 30.03.2021 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 14.04.2021.

Ухвалою суду від 14.04.2021 відкладено розгляд справи на 27.04.2021 та витребувано від Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку інформацію про розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільнені. Витребувано від Бахмутського об`єднаного територіального центру комплектування та соціальної підтримки інформацію про періоди перебування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у складі АТО і ООС.

Позивач та представник відповідача до судового засідання не з`явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , є громадянином України та має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 29.05.2015.

Наказом начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) від 25.10.2020 №214 ОСОБА_1 звільненого в запас наказом вказаного начальника від 18.10.2020 №36-РС за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 25.10.2020 виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

Відповідно до вказаного наказу його вислуга років станом на 25.10.2020 становила: календарна військова - 07 років 11 місяці 15 днів; пільгова військова - 08 років 06 місяців 12 днів; загальна військова - 16 років 05 місяці 27 днів.

При звільненні зі служби одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що передбачена п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», йому нарахована та виплачена не була.

Позивач 15.01.2021 звернувся до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, у якій просив виплатити невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, внести зміни до наказу від 25.10.2020 №214.

24.03.2021 позивачу надіслано довідку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку від 24.03.2021 №75 якою підтверджено, що індексація грошового забезпечення військовослужбовця Збройних Сил України не виплачувалася та не нараховувалася до окремого роз`яснення Міністерства соціальної політики.

Довідкою Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку про розмір грошового забезпечення за останній повний календарний місяць служби ОСОБА_1 зазначено, що за вересень 2020 року від отримав грошове забезпечення в загальному розміні 11913,23 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовної вимоги про стягнення одноразової грошової допомоги по звільненню з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 21 календарні роки суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, яка була чинною на час звільнення позивача зі служби, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Аналогічні положення містяться у п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей».

Пунктом 1 розд. 32 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністерством оборони України від 07.06.2018 № 260 , передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам суперечить нормам чинного законодавства та правовим позиціям Верховного суду викладеним у постановах від 11.04.2018 року у справі № 806/2104/17 та постанові 24.11.2020 у справі №822/3008/17 у зв`язку з чим не може бути застосований.

На підставі системного аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 806/2104/17 та постанові 24.11.2020 у справі №822/3008/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, для визначення права на отримання допомоги застосується показник загальної вислуги років (21 у спірному випадку), а для обчислення її розміру – показник календарної вислуги років (7 років у спірному випадку).

Відповідно до відомостей, що містяться у наказі начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) від 25.10.2020 №214 позивач станом на 25.10.2020 має наступну вислугу років: календарна військова - 07 років 11 місяці 15 днів; пільгова військова - 08 років 06 місяців 12 днів; загальна військова - 16 років 05 місяці 27 днів.

Позивач звільнений з військової служби за закінченням строку контракту, має вислугу 10 років і більше. Отже, він набув право на одноразову грошову допомогу, що передбачена абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оскільки таке право позивача порушено, тому воно підлягає захисту та відновленню в судовому порядку шляхом часткового задоволення позову, шляхом стягнення одноразової грошової допомоги по звільненню з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 7 календарних років у розмірі 83392,61 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У частині 5 ст. 2 вказаного Закону вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з п. 11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка відповідача від 24.03.2021 №75 якою підтверджено, що індексація грошового забезпечення військовослужбовця Збройних Сил України позивачу не виплачувалася та не нараховувалася.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Суд зазначає, що позивач не наводить розрахунків індексації грошового забезпечення, а лише приводить щомісячну суму індексації, тому суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 31.12.2018 та зобов`язання суб`єкта владних повноважень нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 31.12.2018.

Вирішуючи спір судом враховані правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постановах Верховного Суду, зокрема від 19 липня 2019 року в справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року в справі №825/694/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним наказу від 25.10.2020 №214 в частині не зазначення в наказі виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 21 повний календарний рік суд зазначає, що не зазначення даних про виплату одноразової грошової допомоги не може бути підставою для визнання зазначеного наказу протиправним.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 07.07.2011 № 3674-VI.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, тому виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (вул.Маяковського, 10, м.Краматорськ, Донецька область, 84333, код ЄДРПОУ 24289666) про стягнення грошової допомоги при звільненні - задовольнити частково.

Зобов`язати Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку вул.Маяковського, 10, м.Краматорськ, Донецька область, 84333, код ЄДРПОУ 24289666)внести зміни до наказу начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) № 214 від 25.10.2020 в частині зазначення кількості календарних років, за які підлягає виплата одноразової грошової допомоги по звільненню ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме за 7 календарних років.

Стягнути з Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (вул.Маяковського, 10, м.Краматорськ, Донецька область, 84333, код ЄДРПОУ 24289666) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу по звільненню з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 7 календарних років в сумі 83392 (вісімдесят три тисячі триста дев`яносто дві) гривні 61 копійок.

Визнати протиправним дії Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (вул.Маяковського, 10, м.Краматорськ, Донецька область, 84333, код ЄДРПОУ 24289666) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

Зобов`язати Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку (вул.Маяковського, 10, м.Краматорськ, Донецька область, 84333, код ЄДРПОУ 24289666) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено та підписано 27 квітня 2021 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв