Рішення № 96576121, 26.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2021 р. Справа№200/2905/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання дій неправомірними та скасування постанови, суд –

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання дій неправомірними та скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02.03.2021 року на адресу управління надійшла постанова про стягнення виконавчого збору від 25.02.2020 року ВП № 64645489 з примусового виконання виконавчого листа по справі за № 200/7348/20-а, виданого 08.02.2021 року Донецьким окружним адміністративним судом, про зобов`язання управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини – ОСОБА_2 в розмірі, що встановлений статтей 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми». У зазначеній постанові від 25.02.2021 року (п. 3 резолютивної частини постанови) зазначено про стягнення з боржника виконавчий збір у розмірі 24000 грн. Наголошує, що виплата допомоги здійснюється після надходження фінансування з Державного бюджету та проведення відповідних дій органами Державної казначейської служби України, тому термін виплати допомоги не має постійної конкретної щомісячної календарної дати. Виплата нарахованої допомоги не здійснена одночасно з призначенням у зв`язку з відсутністю коштів, оскільки вони не є власністю управління та не знаходяться на його рахунках. Зазначає, що стягнення виконавчого збору за примусове виконання рішення немайнового характеру за умови, що виконання рішення в повному обсязі фіктично не відбулось, є безпідставним, оскільки виконавчий збір, розрахований старшим державним виконавцем відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено за фактичне повне виконання рішення. У зв`язку з чим просить суд:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністурства юстиції (м. Харків) Козаченко В.В. щодо прийняття постанови від 25.02.2021 року ВП № 6464589 про стягнення виконавчого збору з управління праці та соцільного захисту населення Краматорської міської ради у розмірі 24000,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 25.02.2021 року ВП № 64645489 про стягнення виконавчого збору з управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради у розмірі 24000,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання дій неправомірними та скасування постанови. Призначено судове засідання у справі на 19 квітня 2021 року.

16 квітня 2021 року до суду надійшла заява представника позивача про зміну предмету спору, відповідно до якої, представник установи позивача просив:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Козаченко В.В. щодо прийняття постанови від 25.02.2021 року ВП № 6464589 про стягнення виконавчого збору з управління праці та соцільного захисту населення Краматорської міської ради у розмірі 24000,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 25.02.2021 року ВП № 64645489 про стягнення виконавчого збору з управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради у розмірі 24000,00 грн.;

- у разі задоволення позовних вимог повернути безспірно списані на виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 64645489 від 25.02.2020 року кошти у сумі 24000,00 грн. на рахунки управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради UA818201720344230062000022516, ТПКВКМБ 810160, КЕКВ 2800.

19 квітня 2021 року ухвалою суду відкладено розгляд справи до 10 год. 00 хв. 26 квітня 2021 року.

Витребувано від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) наступні додаткові докази:

- матеріали виконавчого провадження № 64645489 з примусового виконання виконавчого листа № 200/7348/20-а.

20 квітня 2021 року відповідачем надано відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди з позовною заявою зазначає, що на виконанні відділу примусового виконання рішень перебуває виконавчий лист № 200/7348/21-а року про зобов`язання управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини – ОСОБА_2 в розмірі, що встановлений статтей 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми». 25.02.2021 року відповідачем винесено постанову при відкриття виконавчого провадження, яку скеровано стягувану та боржнику. 12.03.2021 року до відділу надійшов лист боржника від 10.03.2021 року № 29-01-12/2077, яким повідомлено, що Управлінням було призначено ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини – ОСОБА_2 в розмірі 41280,00 грн. Станом на 26.02.2021 року судове рішення не виконане в частині виплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини – ОСОБА_2 та не надані письмові докази про повне виконання рішення суду. 18.03.2021 року Державним виконавцем надіслано вимогу, щодо виконання рішення в повному обсязі. 06.04.2021 року надійшов лист боржника, яким повідомлено, що ОСОБА_1 допомога при народженні дитини – ОСОБА_2 в розмірі, що встановлений статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» не виплачена. Посилається на ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця, а не його правом. Щодо стягнення виконавчого збору зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Наголошує, що станом на 09.04.2021 року рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі за № 200/7348,20-а від 08.02.2021 року не виконано боржником в повному обсязі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Разом з відзивом на позовну заяву, відповідачем до суду надані пояснення на заяву управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про зміну предмету спору, відповідно до якого зазначено, що 31.03.2021 року та 05.04.2021 року органом Державної казначейської служби здійснено безспірне стягнення коштів на суму 24000,00 грн. Зауважує, що оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 25.02.2021 року ВП № 64645489 не зупиняє безспірне списання коштів. Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради не зверталось щодо зупинення безспірного списання коштів.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд виходить з наступного.

08 лютого 2021 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 200/7348/20-а, відповідно до якого зобов`язано управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини – ОСОБА_2 в розмірі, що встановлений статтей 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

25 лютого 2021 року на підставі виконавчого листа № 200/7348/20-а від 08.02.2021 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Козаченко В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64645489.

Пунктом 2 вказаної постанови зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та пунктом 3 передбачено стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 24000,00 гривень.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Козаченко В.В. 25 лютого 2021 року також винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 64645489 при примусовому виконанні виконавчого листа № 200/7348/20-а від 08.02.2021 року виданого Донецьким окружним адміністративним судом.

Заявою від 14.03.2021 року № 3848 відділ примусового виконання рішень звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 64645489 від 25.02.2021 року.

09 березня 2021 року відділом примусового виконання рішень винесено вимогу, якою останній вимагає виконати рішення суду в повному обсязі в 10-денний термін з дня отримання вимоги, оскільки станом на 26.02.2021 року судове рішення не виконано в частині виплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини – ОСОБА_2 в розмірі, що встановлений статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», та не надані письмові докази повного виконання рішення суду.

12 березня 2021 року відділом примусового виконання рішень отримано лист управління від 10 березня 2021 року № 29-01-14/2077 у відповідь на постанову 25.02.2021 року про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якого зазначено, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження доводить до відома, що Управлінням було призначено ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини – ОСОБА_2 в розмірі 41280,00 грн.

Листом від 17 березня 2021 року № 2-9-01-14/2249 управління на виконання вимоги старшого державного виконавця від 09.03.2021 року повідомило, що ОСОБА_1 допомога при народженні дитини – ОСОБА_2 в розмірі, що встановлений статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» не виплачена у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень на зазначені цілі (виконання рішень суду) та до врегулювання цього питання на законодавчому рівні.

Позивач вважає протиправними дії старшого державного виконавця та протиправною постанову від 25 лютого 2021 року ВП № 64645489 про стягнення виконавчого збору в розмірі 24000,00 гривень у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Спірним питанням даної справи є винесення постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 24000,00 гривень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII установлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з частиною третьою статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 6000,00 гривень.

На виконанні у відповідача знаходився виконавчий документ щодо виконання судового рішення немайнового характеру, а відтак сума виконавчого збору 24000,00 (4 х 6000,00) визначена вірно.

Частиною п`ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1302/29432, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (надалі Інструкції №512/5).

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

З аналізу статей 26, 27 Закону №1404-VIII випливає, що про стягнення виконавчого збору державний виконавець обов`язково зазначає одночасно з відкриттям виконавчого провадження у відповідній постанові.

Водночас у Законі №1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина п`ята статті 27 Закону №1404-VIII), а також умову, коли зазначений в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавчий збір не підлягає стягненню.

В останньому випадку йдеться про частину дев`яту статті 27 Закону №1404-VIII, за змістом якої виконавчий збір не стягується, якщо відповідне рішення було виконано в повному обсязі згідно з виконавчим документом до відкриття виконавчого провадження.

Отже, одночасно з відкриттям виконавчого провадження (крім випадків, визначених у частині п`ятій статті 27 Закону №1404-VIII) державний виконавець зазначає про стягнення виконавчого збору. Проте, якщо під час виконавчого провадження буде встановлено, що рішення суду виконано до його відкриття, виконавче провадження закривається, а зазначений у постанові про відкриття виконавчого провадження виконавчий збір не стягується.

Тотожну за змістом правову позицію Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже неодноразово викладав у постановах від 23 січня 2019 року в справі № 703/1086/17, від 20 лютого 2019 року в справі № 712/5014/17, від 13 лютого 2019 року в справі № 295/13991/16-а.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14, 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції №512/5 якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Згідно з пунктом 13 розділу IX Інструкції №512/5 при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11 частини першої статті 39 Закону, якщо штрафи, накладені на боржника, не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Відділ примусового виконання рішень 18.02.2021 року відкрив виконавче провадження, проте, виплата нарахованої допомоги здійснена 09.03.2021 року, що не заперечується та не спростовується позивачем.

Суд зазначає, що виконавчий лист № 200/7348/20-а, виданий 08.02.2021 року Донецьким окружним адміністративним судом не був виконаний в повному обсязі станом на дату відкриття виконавчого провадження, а саме 25.02.2021 року.

Таким чином, у державного виконавця у спірних відносинах відсутні підстави для звільнення позивача від сплати виконавчого збору, передбачені ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи те, що законодавцем імперативно покладено на державного виконавця обов`язок щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на часткове виконання рішення суду в межах повноважень, оскільки вказані обставини матимуть значення у разі прийняття державним виконавцем постанови про стягнення штрафу за невиконання рішення суду.

За таких обставин, позивачем не доведено повного виконання судового рішення, яке передбачає обов`язкову виплату стягувачу коштів, станом на день відкриття виконавчого провадження, а тому відсутні законні підстави для задоволення даного позову.

До того ж, суд вважає за необхідне зазначити наступне, що ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною третьою цієї статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина четверта наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Щодо доводів позивача стосовно відсутності підстав для стягнення виконавчого збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, в силу приписів ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII, момент стягнення виконавчого збору законодавець безальтернативно пов`язує саме з фактом винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, незалежно від вчинення ним заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Аналізуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання.

Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Суд вважає, що фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом № 1404-VІІІ не передбачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 р. у справі № 750/7624/17.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору ґрунтується на приписах Закону № 1404-VIII, а тому підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, державним виконавцем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства прийнято постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 64645489 від 25.02.2021 року.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Таким чином, відповідачем доведено правомірність дій у виконавчому провадженні вимогам встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання дій неправомірними та скасування постанови – відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 квітня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.О. Галатіна