Ухвала суду № 96575397, 28.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

28 квітня 2021 р. Справа № 120/3147/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Вільчинський Олександр Ванадійович, розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: ОСОБА_1

до: Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації

про: визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Позовну заяву подав представник позивача Аврамич Андрій Станіславович.

Ухвалою від 13.04.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Зазначену ухвалу представник позивача отримав 15.04.2021, що підтверджується матеріалами справи.

20.04.2021 позивач надав до суду заяву щодо виконання ухвали від 13.04.2021, до якої додав три примірника нової редакції позовної заяви та клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Дослідивши подані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позивачем не усунуто повністю недоліки позовної заяви.

Так, відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху від 13.04.2021 позивачеві необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом надання:

позовної заяви в трьох примірниках (для суду та для відповідачів) із зазначенням у ній повного найменування відповідача Управління соціального захисту населення та ідентифікаційних кодів відповідачів в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; із уточненням прохальної частини позовної заяви з метою чіткого формулювання змісту позовних вимог у відповідності із вимогами ст. 5 КАС України;

засвідчених належним чином копій документів, що долучені до позовної заяви, в трьох примірниках (для суду та для відповідачів);

оригіналу доказу сплати судового збору в розмірі 1816 грн. за такими реквізитами: одержувач: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, код ЄДРПОУ: 37979858, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У новій редакції позовної заяви позивач зазначив повне найменування відповідача Управління соціального захисту населення, тобто недоліки позовної заяви в цій частині усунув. Поряд із цим у новій редакції позовної заяви позивач не уточнив прохальної частини позовної заяви з метою чіткого формулювання змісту позовних вимог у відповідності із вимогами ст. 5 КАС України, про що зазначалося в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а відтак недоліки позовної заяви в цій частині не усунув.

У заяві щодо виконання ухвали від 13.04.2021 позивач вказав, що відповідно до статті 167 КАС України вимоги щодо зазначення ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосуються лише юридичних осіб. При цьому, відповідно до пункту 2 частини 5 якої в позовній заяві, окрім іншого, зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище ім`я та по батькові - для фізичних осіб), а також реєстраційні номери облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу). Позивач зазначив, якщо в позовній заяві не вказано ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, то такі відомості йому невідомі.

Відтак, оскільки позивач вказав, що відомості щодо ідентифікаційного коду відповідачів в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України йому невідомі, суд приймає вказане як усунення недоліків позовної заяви в цій частині.

Щодо надання копій документів, що долучені до позовної заяви, в трьох примірниках (для суду та для відповідачів), то позивач з посиланням на ч.ч. 2, 4 ст. 77 та ст. 79 КАС України зазначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. А тому, на переконання позивача, суд не має права витребувати у позивача відповідні докази. Крім того, зазначає, що в КАС України є таке поняття як підготовче засідання, завданням якого є з`ясування чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом; вирішення питання про проведення огляду письмових, речових та електронних доказів за їх місцезнаходженням; вирішення питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішення питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше. Також позивач зазначає, що у зв`язку з втратою відповіді Пенсійному фонду та Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації а також його до них звернення, просить надати можливість вчинити копію цих документів, які були долучені до позовної заяви 08.04.2021, та долучити їх на виконання вимог ухвали.

Надаючи правову оцінку наведеним аргументам, слід врахувати, що подання позовної заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.

Зокрема, вимогами частини 1 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків визначених частиною другою цієї статті.

Відтак, однією із обов`язкових вимог до позовної заяви є подання разом із такою копій позовної заяви та копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Так, залишаючи позовну заяву без руху, суд, зокрема, виходив із того, що позивачем не подано до суду копії документів, що подані разом із позовом для відповідачів, що не заперечується особою, яка подала позовну заяву.

Водночас, варто звернути увагу на тому, що ухвалою від 13.04.2021 не витребовувалися у ОСОБА_1 будь-які інші докази, крім тих, що ним долучені до позовної заяви. Натомість, в ухвалі йшлося про надання лише копій тих документів, що подавалися разом із позовною заявою, для можливості надіслання їх іншим учасникам справи (у разі вирішення судом питання про відкриття провадження у справі).

Норма статті 79 КАС України, на яку посилається позивач, визначає загальний порядок подання доказів в адміністративному процесі.

При цьому частина 2 статті 79 КАС України встановлює, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

В той же час, стаття 161 КАС України є спеціальною нормою на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі та встановлює безумовний та безальтернативний обов`язок позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, додати до позовної заяви її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Виключення щодо подачі копій документів для іншої сторони при зверненні до суду із позовом, навіть якщо вони складені відповідачем або наявні у нього, положення ст. 161 КАС України не містить.

Щодо прохання позивача про надання можливості здійснити копіювання зазначених документів, які були долучені до позовної заяви від 08.04.2021, то суд наголошує, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 44 та ч. 4 ст. 44 КАС України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень. Учасники справи можуть за власний рахунок додатково замовити та отримати в суді засвідчені копії документів і витяги з них.

Отже, враховуючи що представник позивача отримав копію ухвали суду 15.04.2021, то, на думку суду, в нього була можливість здійснити фотокопіювання та долучити дані копії разом із заявою про усунення недоліків у строк, встановлений для усунення недоліків позовної заяви, чого зроблено не було.

Щодо надання доказів в оригіналі, то позивач вказує, що норма ч. 2 ст. 94 КАС України, на яку посилається суд, не вказує чітко коли і ким саме ці докази повинні бути надані, а тому вважає, що надання належно засвідчених доказів до відкриття провадження у справі має за мету порушити його (позивача) діями КАС України та притягнути до відповідальності за незаконне посвідчення документів, що видані державними органами.

Надаючи правову оцінку наведеним аргументам, суд виходить з того, що поняття та порядок подання письмових доказів визначений ст. 94 КАС України.

Так, ч. 2 ст. 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Норма статті 94 КАС України є обов`язковою для всіх письмових доказів, які подаються учасниками процесу, незалежно від стадії, на якій були подані.

Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Отже, якщо оригінал доказу, копію якого подає учасник справи, знаходиться в останнього, то він підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відтак, твердження позивача про те, що надання належно засвідчених доказів до відкриття провадження у справі має за мету порушити його (позивача) діями КАС України є необґрунтованими.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55. За вказаним нормативно-правовим актом відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів "Згідно з оригіналом" назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Висновок щодо обов`язку належного засвідчення копії документів узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 02.10.2018 у справі №2а-15994/12/2670, від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17, від 11.02.2020 у справі №826/2935/14.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Підстави для неврахування вказаних висновків Верховного Суду відсутні.

Відтак, вимоги ухвали від 13.04 2021 в частині надання засвідчених належним чином копій документів, що долучені до позовної заяви, в трьох примірниках (для суду та для відповідачів) залишилися невиконані.

Щодо сплати судового збору, то позивач вказує, що в ухвалі суддя забув вказати банківські реквізити щодо його сплати. Однак вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки в резолютивній частині ухвали про залишення позовної заяви без руху від 13.04.2021 такі реквізити зазначені.

Визначаючись щодо клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору, суд виходив з такого.

Положеннями ч. 1 ст. 133 КАС України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Крім того, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 КАС України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2 "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України "Про судовий збір" у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору"№484-VIII від 22.05.2015.

Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.

Водночас позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як на підставу для звільнення від сплати судового збору. Так, подаючи до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивач на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надав копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків з 1 кварталу 2020 року по 3 квартал 2020 року. Однак, надані позивачем відомості не можуть бути єдиним належним доказом на підтвердження розміру доходу позивача - фізичної особи за весь попередній календарний рік, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору. Окрім того, копія відомостей не засвідчена належним чином, а тому не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження скрутного матеріального становища ОСОБА_1 . Натомість, інших доказів щодо тяжкого матеріального стану позивачем не надано.

Отже, у суду відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.

Таким чином, вимоги ухвали в частині надання оригіналу доказу сплати судового збору в розмірі 1816 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, не виконано.

Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України, у зв`язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.

При цьому суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, наведені, зокрема, в рішеннях від 28.05.1985 у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13.02.2001 у справі "Кромбах проти Франції", згідно з якими держава може встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.

У рішеннях від 20.05.2010 в справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 в справі "Наталія Михайленко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, в тому числі щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.

Суд зазначає, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), при умові дотримання яких, особа може реалізувати право на судовий захист. Цих правил під час звернення до суду з позовом не дотримано, на що звернуто увагу позивача в ухвалі від 13.04.2021, з наданням достатнього строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

Проте, оскільки зазначені недоліки позивач у повному обсязі станом на 28.04.2021 не усунув, існують підстави для застосування наслідків, визначених у пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України, а саме повернення позовної заяви позивачеві.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.

За правилами, передбаченими частинами 5 та 6 статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 94, 132, 133, 169, 242, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати (надати) особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович