Рішення № 96570790, 30.03.2021, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 375/282/20 Провадження № 2/358/120/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Тітова М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

представника позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача Гузіка М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А0543 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувшись до суду з позовом до Військової частини А0543, просить стягнути з відповідача 111860,00 гривень матеріальної шкоди та 500000,00 гривень моральної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

В обгрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 15.07.2019 року винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України визнано ОСОБА_4 та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

Відповідно до вироку 25 жовтня 2017 року солдат ОСОБА_4 призваний Сумським міським військовим комісаріатом на строкову військову службу та відповідно до наказу командира військової частини А0543 (по стройовій частині) № 5 від 05 грудня 2017 року призначений на посаду стрільця 3-го відділення охорони оборони 1-го взводу охорони та оборони 1-ї роти охорони та оборони батальйону охорони та забезпечення військової частини А0543, дислокованої поблизу с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області.

Під час проходження військової служби, відповідно до наказу командира військової частини А0543 № 694 від 29.12.2017 за солдатом ОСОБА_4 після проходження ним програми стажування водіїв була закріплена транспортна машина марки КАМАЗ-43101, військовий номер НОМЕР_1 .

В подальшому, згідно з наказом командира військової частини № 36 А0543 від 22 січня 2018 року солдат ОСОБА_4 після проходження маршів був допущений до керування зазначеним транспортним засобом.

Відповідно до наказу командира військової частини А0543 № 286 від 07.05.2018 з метою покращення умов зберігання інженерних боєприпасів для виконання робіт з переміщення та переукладання інженерних боєприпасів зі сховища № 68 до сховища № 90 на технічній території № 1 складу інженерних боєприпасів військової частини розташованого поблизу с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області була призначена команда в складі 9 військовослужбовців, до якої входив і військовослужбовець строкової служби цієї ж військової частини солдат ОСОБА_5 , а також була виділена транспортна машина марки КАМАЗ-43101, військовий номер НОМЕР_3 , водієм якої був солдат ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 являючись військовослужбовцем строкової служби військової істини А0543, близько 11 години 20 хвилин 24 травня 2018 року виконуючи обов`язки водія, керуючи технічно-справною транспортною машиною марки КАМАЗ- 4301, військовий номер НОМЕР_3 , та рухаючись заднім ходом в сховище № 90 складу інженерних боєприпасів військової частини А0543, розташованого поблизу с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, в порушення правил водіння транспортної машини, а саме вимог п. п., 5. 2.3 д), 10.1, 10.9, 21.6, 21.9, 21.10, 21.1 1 а) Правил, не діяв у визначений ними спосіб, проявив неуважність та безпечність, не переконався перед початком руху у створенні умов для безпечного перевезення пасажирів, допустив перевезення пасажирів поза кабіною автомобіля, не обладнаного для їх перевезення, внаслідок чого і військовослужбовець строкової служби цієї ж військової частини солдат ОСОБА_5 , який перебував в кузові даного автомобіля, був затиснутий між верхнім металевим перекриттям в`їзного отвору сховища та елементами зазначеного автомобіля, отримавши при цьому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили загибель потерпілого ОСОБА_3 .

Таким чином, солдат ОСОБА_4 перебував у службових відносинах з військовою частиною А0543, яка є юридичною особою. Шкода була завдана ОСОБА_4 під час виконання ним службових обов`язків, зумовлених посадовими інструкціями.

В даному випадку джерелом підвищеної небезпеки є транспортний засіб КАМАЗ-43101, військовий номер НОМЕР_3 , який відповідно до реєстраційних даних технічного талону транспортного засобу серії КВ №020990 від 11 червня 2015 року належить військовій частині А0543.

В зв`язку з цим суб`єктом відповідальності за спричинену шкоду є військова частина А0543, яка є власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля КАМАЗ- 43101, військовий номер НОМЕР_3 , і з якою знаходився в службових відносинах солдат ОСОБА_4 .

Позивачка зазначає, що їй внаслідок кримінального правопорушення була спричинена матеріальна шкода в розмірі 111 860, 00 грн., яка складається з таких сум: 18000,00 грн. - витрати на похоронний обід, що підтверджується накладною №18 від 27 травня 2018 року та квитанцією до прибуткового ордера від 27 травня 2018 року; 6000,00 грн. - витрати на поминальний обід, що підтверджується накладною №19 від 28 травня 2018 року та квитанцією до прибуткового ордера від 27 травня 2018 року; 12160,00 грн. - витрати на поминальний обід, що підтверджується рахунком від 19 травня 2019 року; 75700,00 грн. - витрати за виготовлення та установку надгробного пам`ятника, що підтверджується рахунком від 19 травня 2019 року.

Моральна шкода полягає в тому, що позивачка з чоловіком втратили сина, а її менший малолітній син - ОСОБА_6 втратив брата, який був прикладом та взірцем для нього.

Позивачка через втрату сина, який проходив державну службу особливого характеру, виконуючи конституційний обов`язок перед Вітчизною, зазнала глибоких страждань, що стало травмою на все життя. Ця втрата не може бути відновлена, є безповоротною, а обсяг та тривалість душевних страждань безкінечним. Маючи статус потерпілої у кримінальному провадженні, позивач неодноразово відвідувала слідчі органи, суди, брала участь у процесуальних діях, була присутньою в судових засіданнях, що стало важким непосильним тягарем для неї та для її душевного та психологічного стану. З урахуванням характеру і обсягу, заподіяних моральних страждань позивачка оцінює заподіяну їй моральну шкоду в сумі 500000,00 гривень.

Представник позивачки ОСОБА_1 позов підтримав, посилаючись на вищевказані факти та докази.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що військова частина А0543 не являється належним відповідачем по даній справі. На обгрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку, а відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671 «Про затвердження Положення про Міністерство оборони України» встановлено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

До повноважень Міністерства оборони України підпунктами 81, 82 пункту 4 зазначеного Положення віднесено здійснення заходів, спрямованих на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил України, особам, звільненим у запас або у відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили у полон в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримки миру і безпеки.

Відповідно обов`язок держави відшкодувати позивачу завдану шкоду, яку заподіяно внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління, тому військова частина не може бути належними відповідачем за даним позовом.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 15.07.2019 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 15.07.2019 щодо ОСОБА_4 набрав законної сили 15 серпня 2019 року.

Даним вироком суду було встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини А0543 № 286 від 07.05.2018 з метою покращення умов зберігання інженерних боєприпасів для виконання робіт з переміщення та переукладання інженерних боєприпасів зі сховища № 68 до сховища № 90 на технічній території № 1 складу інженерних боєприпасів військової частини розташованого поблизу с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області була призначена команда в складі 9 військовослужбовців, до якої входив і військовослужбовець строкової служби цієї ж військової частини солдат ОСОБА_5 , а також була виділена транспортна машина марки КАМАЗ-43101, військовий номер НОМЕР_3 , водієм якої був солдат ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 являючись військовослужбовцем строкової служби військової частини А0543, близько 11 години 20 хвилин 24 травня 2018 року виконуючи обов`язки водія, керуючи технічно-справною транспортною машиною марки КАМАЗ- 4301, військовий номер НОМЕР_3 , та рухаючись заднім ходом в сховище № 90 складу інженерних боєприпасів військової частини А0543, розташованого поблизу с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, в порушення правил водіння транспортної машини, а саме вимог п. п., 5. 2.3 д), 10.1, 10.9, 21.6, 21.9, 21.10, 21.1 1 а) Правил, не діяв у визначений ними спосіб, проявив неуважність та безпечність, не переконався перед початком руху у створенні умов для безпечного перевезення пасажирів, допустив перевезення пасажирів поза кабіною автомобіля, не обладнаного для їх перевезення, внаслідок чого і військовослужбовець строкової служби цієї ж військової частини солдат ОСОБА_5 , який перебував в кузові даного автомобіля, був затиснутий між верхнім металевим перекриттям в`їзного отвору сховища та елементами зазначеного автомобіля, отримавши при цьому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили загибель потерпілого ОСОБА_3 .

Позивачкою ОСОБА_2 заявлені вимоги про стягнення з військової частини А0543 матеріальної шкоди, а саме 18000,00 гривень витрат, які понесені на похоронний обід, що підтверджує накладною №18 від 27 травня 2018 року та квитанцією до прибуткового ордера від 27 травня 2018 року; 6000,00 гривень витрат, які понесені на поминальний обід, що підтверджує накладною №19 від 28 травня 2018 року та квитанцією до прибуткового ордера від 27 травня 2018 року; 12160,00 гривень витрат на поминальний обід, що підтверджує рахунком від 19 травня 2019 року; 75700,00 гривень витрати за виготовлення та установку надгробного пам`ятника, що підтверджується рахунком від 19 травня 2019 року. Загальна сума витрат за підрахунком позивачки становить 111 860,00 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі в тексті - Постанова) особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно довідки №747/12 від 06.11.2012 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) військова частина А0543 являється юридичною особою, ідентифікаційний код - 07944268, місцезнаходження с. Ольшаниця, Рокитнянський район, Київська область, види діяльності за КВЕД О 84.22 діяльність у сфері оборони.

Солдат ОСОБА_4 перебував у службових відносинах з військовою частиною А0543, яка є юридичною особою. Шкода була завдана ОСОБА_4 під час виконання ним службових обов`язків, зумовлених посадовими інструкціями.

Джерелом підвищеної небезпеки є транспортний засіб КАМАЗ-43101, військовий номер НОМЕР_3 , який відповідно до реєстраційних даних технічного талону транспортного засобу серії КВ №020990 від 11 червня 2015 року належить військовій частині А0543.

Таким чином, суб`єктом відповідальності за спричинену позивачці шкоду є військова частина А0543, яка є власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля КАМАЗ- 43101, військовий номер НОМЕР_3 , з якою знаходився в службових відносинах солдат ОСОБА_4 .

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтями 77-80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України).

Вирішуючи позов по суті, суд також, звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачкою не підтверджено документально відповідними допустимими доказами про понесення витрат у сумі 12160,00 гривень на поминальний обід, оскільки рахунок від 19 травня 2019 року не підтверджує факт проведення оплати. Також не підтверджено допустимими доказами факт проведення оплати у сумі 75700,00 гривень за виготовлення та установку надгробного пам`ятника.

Понесення позивачкою витрат на похоронний обід у сумі 18000,00 гривень підтверджено накладною №18 від 27 травня 2018 року та квитанцією до прибуткового ордера від 27 травня 2018 року, витрат на поминальний обід у сумі 6000,00 гривень підтверджено накладною №19 від 28 травня 2018 року та квитанцією до прибуткового ордера від 27 травня 2018 року.

Вирішуючи питання щодо підстав для відшкодування даних витрат суд враховує положення ч. 1 ст. 1201 ЦК України, якою визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Згідно положень ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Тобто, зазначена норма закону чітко визначає, що комплекс заходів та обрядових дій, якими є організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг, охоплює поняття поховання померлого, і ці заходи здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу. Також до поняття поховання відноситься облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій.

В даному випадку витрати понесені на проведення похоронного, поминального обіду не можливо віднести до витрат на поховання померлого, оскільки такі заходи проводяться після поміщення труни з тілом померлого у могилу.

Щодо відшкодування витрат на облаштування місця поховання, а саме на виготовлення та установку надгробного пам`ятника, які позивачка оцінила в сумі 75700 гривень, то як було зазначено вище, розмір таких витрат не підтверджено документально, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

У разі дійсного понесення таких витрат на виготовлення та установку пам`ятника та підтвердження цього факту допустимими доказами, позивачка у відповідності до ч. 1 ст. 1201 ЦК України має право на відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання щодо вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів ( п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

В судовому засіданні з інформації наданої представником відповідача, було встановлено та не оспорювалось представником позивачки, що державою Україна позивачці у зв`язку із загибеллю її сина ОСОБА_3 під час виконання обов`язків військової служби, виплачено допомогу в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму.

Суд, враховує що позивачка через втрату сина, який проходив військову службу, зазнала глибоких страждань та маючи статус потерпілої у кримінальному провадженні, неодноразово відвідувала слідчі органи, брала участь у процесуальних діях, була присутньою в судових засіданнях, що вплинуло на її душевний та психологічний стан.

В даному випадку з урахуванням засад розумності та справедливості, а також враховуючи факт відшкодування державою позивачці у зв`язку із загибеллю її сина ОСОБА_3 під час виконання обов`язків військової служби, допомоги в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, суд приходить до переконання, що необхідно стягнути з відповідача військової частини А0543 на користь ОСОБА_2 300000 гривень за заподіяну моральну шкоду.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1172, 1187, 1201 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Військової частини А0543 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А0543, ідентифікаційний код - 07944268, місцезнаходження 3223784001, с. Ольшаниця, Рокитняняський район, Київська область, на користь ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , 300000 (триста тисяч) гривень за заподіяну моральну шкоду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 16 квітня 2021 року.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов