Рішення № 96570358, 13.04.2021, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/12463/20

Категорія 61

2/295/392/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2021 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого - судді Кузнєцова Д.В.,

при секретарі с/з -Наральник Н.А., Карпішиній С.С., Барашивець Т.С.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_3 . За життя останній склав заповіт, в якому зробив розпорядження, що на випадок своєї смерті належний йому житловий будинок та земельну ділянку, котрі знаходяться у АДРЕСА_1 , він заповідає в рівних частинах ОСОБА_4 (батько позивача) та ОСОБА_2 . За змістом позову, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача, що був спадкоємцем за заповітом, складеним ОСОБА_3 . Позивач стверджує, що так як він на момент смерті спадкодавця не проживав разом із ним, то йому не було відомо про існування заповіту, складеного на користь батька. Усі правовстановлюючі документи на спадкове майно разом із самим заповітом тривалий час приховувала його тітка ОСОБА_2 , маючи на меті одноособово привласнити спадкове майно. Про існування заповіту позивачу стало відомо у вересні цього року, під час оформлення спадщини, що залишилася після смерті його баби - ОСОБА_5 , яка була дружиною ОСОБА_3 . До цього моменту ОСОБА_1 вважав, що саме бабуся була єдиною власницею будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Звернувшись 05.10.2020 року до державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори Поліщука А.І. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 діда ОСОБА_3 , позивач отримав вмотивовану відмову у видачі свідоцтва з огляду на пропуск встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини. Зважаючи на викладене у позовній заяві та право на спадкування після смерті діда за правом представлення, ОСОБА_1 просить суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 16.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а протокольною ухвалою суду від 30.11.2020 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_2 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свої вимоги з підстав, наведених у позові. Додатково пояснив, що ОСОБА_2 не казала йому про заповіт діда до вересня 2020 року і в принципі розмов на цю тему між сторонами не було. За словами позивача, він разом із тіткою ОСОБА_2 звертались до нотаріуса та у жовтні 2020 року нотаріус відмовив сторонам у видачі свідоцтва про право на спадщину. На запитання суду ОСОБА_1 уточнив, що просить визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті діда, у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили, оскільки через карантинні обмеження можливо виникнуть певні складнощі у подачі такої заяви.

Представник Житомирської міської ради в судове засідання не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

31.03.2021 року до суду надійшли пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Мамедова А.В., у яких останній заперечив проти позовних вимог ОСОБА_1 та просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень представник послався на обізнаність позивача щодо ситуації спадкування та наявності заповіту ОСОБА_3 , про існування якого ОСОБА_2 у період із 2013 по 2019 роки неодноразово повідомляла ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши позивача, вивчивши й дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Позивач ОСОБА_1 є онуком померлого ОСОБА_3 по лінії батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями свідоцтв про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 .

Крім того, факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як онука та діда не заперечується співвідповідачем по справі - ОСОБА_2 , що безпосередньо слідує зі змісту письмових пояснень останньої (а.с. 93-94).

Як вбачається зі змісту заповіту від 18.07.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Другої житомирської державної нотаріальної контори Симон Є.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 1-1168, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження про те, що належний йому житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_1 , він заповідає в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса Другої житомирської державної нотаріальної контори Поліщука А.І. від 05.10.2020 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та відсутністю документів, що підтверджують постане спільне проживання позивача зі спадкодавцем.

За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

На переконання суду, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а тому суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 , на відміну від відповідача ОСОБА_2 , спадкує частину майна за законом та за правом представлення, оскільки безпосередньо не на позивача, а на його батька був складений заповіт ОСОБА_3 .

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені не тільки у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17, на яку посилається ОСОБА_1 у своєму позові, а й у більш пізніх судових рішеннях, зокрема у постанові від 15.04.2021 по справі №591/1271/18. Дані висновки враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Суд критично оцінює пояснення представника ОСОБА_2 про те, що позивач був обізнаний про наявність заповіту, складеного дідом, та про це йому говорила безпосередньо ОСОБА_2 протягом останніх кількох років, оскільки дане твердження не було підтверджено іншими доказами. У свою чергу саме на сторін цивільний процесуальний закон покладає обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Окремо судом звернуто увагу на ту обставину, що згідно із матеріалами спадкової справи №465/2020, заведеної Другою житомирською державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , із заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 після смерті батька звернулася відповідач ОСОБА_2 , якій так само на підставі постанови державного нотаріуса Другої житомирської державної нотаріальної контори Поліщука А.І. від 01.10.2020 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та відсутністю документів, що підтверджують постане спільне проживання відповідача зі спадкодавцем. Між датами звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини та відповідними відмовами нотаріуса фактично пройшло лише 5 днів.

Крім того, у своїх поясненнях ОСОБА_2 не згадала про розгляд Богунським районним судом м. Житомира справи №295/12982/20 за її позовом до Житомирської міської ради, треті особи - державний нотаріус Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщук А.І., ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування. У справі №295/12982/20 ОСОБА_2 просила суд визнати факт її проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 у період з січня 2013 року і до моменту смерті останнього, а також визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на 1/12 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 та 1/12 частину земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:10:011:0015 за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням від 22.02.2021 у справі №295/12982/20 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, а саме визнано факт її проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 у період з січня 2013 року по день смерті останнього. Рішення суду у справі №295/12982/20 набрало законної сили до закінчення розгляду справи №295/12463/20.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 та вважає за необхідне визначити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини у два місяці.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 1223, 1266, 1268-1270, 1272 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Житомирська міська об`єднана територіальна громада в особі Житомирської міської ради, адреса: м. Житомир, майдан С.П. Корольова, 4/2 код ЄДРПОУ 13576954.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 .

Дата складання повного судового рішення - 26.04.2021.

Суддя