Рішення № 96568839, 23.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2021Справа № 911/3559/20

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ризинський» (20235, Черкаська обл., Звенигородський р-н, село Ризине) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроленд Макс» (04070, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 37, офіс 13) про стягнення 276526,30 грн.,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

18.01.2021 року з Господарського суду Київської області на адресу Господарського суду міста Києва надійшла за підсудністю позовна заява Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ризинський» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроленд Макс» прo стягнення 276 526,30 грн та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

До матеріалів вказаної позовної заяви було долучено копію платіжного доручення № 192 від 27.11.2020 про сплату Сільськогосподарськм виробничим кооперативом «Ризинський» за подачу позову до Господарського суду Київської області судового збору у розмірі 4147,89 грн.

В той же час матеріали позовної заяви не містили відповідної інформації про зарахування сплачених коштів в рахунок сплати судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України у зв`язку з чим 20.01.2021 р на адресу Державного підприємства «Інформаційні судові системи» було скеровано лист про зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України 4147,89 грн як судового збору за подачу позовної заяви Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ризинський» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроленд Макс» про стягнення 276526,30 грн.

17.02.2021 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла відповідь про зарахування 30.11.2020 р судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та 18.02.2021 була передана судді Демидову В.О.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором № 22/47 від 15.09.2020, в частині повної та своєчасної оплати поставленого насіння соняшнику.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 911/3559/20 від 22.02.2021 була надіслана позивачу та відповідачу на адреси, зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручена позивачу - 02.03.2021.

05.04.2021 на адресу Господарського суду міста Києва підприємством зв`язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвала суду від 22.02.2021 надіслана судом відповідачу за даним позовом, із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденціїї (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Крім цього, відповідач у справі не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене вище та факти направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідачів у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання", суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 911/3559/20 та встановлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

Відзиву на позов, заяв і клопотань від відповідача не надходило.

Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами. Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

15.09.2020 між позивачем (надалі - продавець) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір № 22/47 (надалі - договір), відповідно до п. 1 якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити належний продавцю товар насіння соняшнику насипом виробництва 2020 року, країна походження - Україна, що по тексту іменується «Товар».

Пунктом 3.3 договору визначено, що при поставці товару продавець повинен у товарно - транспортній накладній на кожний автомобіль зазначити вантажоотримувача ТОВ «Агроленд Макс». Право власності, та всі ризики пов`язані з товаром, переходить від продавця до покупця в момент підписання покупцем накладної за якою передається товар. Покупець має право самостійно визнати місце поставки товару в межах умов вказаних в цьому договорі.

Термін поставки - 3 (три) дні, датою поставки вважається дата приймання товару уповноваженим співробітником вагової, елеватора з відповідною відміткою на товарно-транспортній накладній. Товар поставляється частинами, частиною партії товару є кількість товару зазначена у одній накладній. Повна партія товару вважається кількість і сума всіх накладних за даним договором (п. 3.4 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в розмірі 80% після виходу реєстру, інша частина 20% після реєстрації продавцем податкової накладної.

На виконання п. 5.1 договору позивач здійснив реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, а саме податкову накладну: № 6 від 18.09.2020 року.

Згідно пункту 5.2 договору, оплата отриманого товару здійснюється виходячи з останньої ціни на товар визначеної відповідно до п. 4.1 даного договору.

Згідно пункту 5.3 договору визначено, датою оплати за товар вважати дату списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця. У разі ненадання зазначених документів, неповного та несвоєчасного їх надання, або відсутністю розрахунку за товар перед покупцем третьої особи. Покупець має право затримати оплату товару до повного виконання договірних відносин та розрахунку між сторонами.

Товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем з моменту його розвантаження та проставлення відмітки покупця на товарній накладній про приймання товару (п. 6.5 договору).

Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.2020 р., але в будь - якому разі до повного виконання сторонами його умов, а пункт 7.5 договору - протягом 5 років з моменту підписання. У випадку, якщо зобов`язання сторін під час дії договору, але на момент припинення його дії залишилися не виконаними, такі зобов`язання не припиняються і підлягають виконанню в порядку і на умовах даного договору (п. 11.6 договору).

Специфікацією № 1 до договору № 22/47 від 15.09.2020, сторони визначили, що поставляється насіння соняшнику у кількості 50 тн, ціна за одиницю без ПДВ (грн) становить 12166,67 грн, ціна за одиницю з ПДВ (грн) становить 14600,00 грн, загальною вартістю без ПДВ (грн) 608333,50 грн, разом з ПДВ 730 000,17 грн.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Заперечень на позов відповідач у встановлений судом строк не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписом статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивачем на виконання умов договору поставлено насіння соняшнику на загальну суму 371 526,30 грн, що підтверджується видатковою накладною № 6 від 18.09.2020, яка підписана та скріплена печатками обох сторін без зауважень.

Позивачем було виставлено рахунок відповідачу № 3 від 18.09.2020 на загальну суму 309 605,87 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, покупцем було частково оплачено товар на суму 95 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 22.09.2020, призначення платежу - оплата згідно рах. № 3 від 18.09.2020 р.

Як зазначає позивач, ним було направлено відповідачу претензію б/н від 13.11.2020 про сплату грошових коштів у розмірі 276 526,30 грн. за поставлений товар та просили здійснити оплату протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії. В якості доказів направлення вищевказаної претензії, надав суду фіскальний чек Укрпошти від 13.11.2020 р.

Також як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було направлено на електронну адресу відповідача копію претензії та акт звірки.

Проте, Боржник жодної відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив.

Факт отримання товару за вказаною видатковою накладною відповідачем не спростовано.

Товар повернутий позивачеві не був.

Матеріалами справи не підтверджено здійснення відповідачем повної оплати товару у сумі 276 526,30 грн., що відповідачем у справі не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 276 526,30 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроленд Макс» (04070, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 37, офіс 13, код ЄДРПОУ 42669191) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ризинський» (20235, Черкаська обл., Звенигородський р-н, село Ризине, код ЄДРПОУ 32260504) заборгованість у розмірі 276 526 (двісті сімдесят шість тисяч п`ятсот двадцять шість) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 4147 (чотири тисячі сто сорок сім) грн. 89 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 4 Розділу X «Прикінцеві положення» та п.п.17.5 п.17 Розділу ХІПерехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2021

Суддя В.О. Демидов