Рішення № 96568728, 27.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2021Справа № 910/1924/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування»

до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.»

про стягнення 26638,27 грн,

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» про стягнення 26638,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.

Суд своєю ухвалою від 10.02.2021 відкрив провадження у справі № 910/1924/21 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач подав докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Відповідач заперечив проти визначеного позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та просив зменшити їх розмір до 1000,00 грн.

Відповідач вважає, що заявлені позивачем витрати не відповідають принципу розумності, є необґрунтованими та явно завищеними.

Позивач заперечив проти зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

10.01.2020 приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) уклали договір добровільного страхування транспортного засобу № 4005/20-Т/Ц4 (далі - Договір-1), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією транспортного засобу, а саме: автомобіля «BMW Х4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

04.11.2020 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля та автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.11.2020 особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_2 .

Згідно з рахунком від 16.11.2020 АВТ «Баварія Київ» вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW Х4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 27975,77 грн. Водночас відповідно до акту виконаних робіт від 18.01.2021 вартість відновлювального ремонту становить 27638,27 грн.

Зазначена вище подія була визнана страховим випадком, про що складено страхові акти на суму 22380,62 грн та 5257,65 грн.

Позивач перерахував страхувальнику 27638,27 грн (платіжні доручення від 03.12.2020 та від 20.01.2021).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» за полісом № ЕР/199746982 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Договір-2) (ліміт відповідальності становить 130000,00 грн., франшиза 1000,00 грн).

Згідно зі ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Позивач звернувся з відповідача з вимогою від 16.12.2020 про виплату страхового відшкодування (відповідач отримав цю вимогу 21.12.2020).

Велика Палата Верховного Суду у справі 465/4621/16-к (постанова від 19 червня 2019 року) зазначила, що підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами господарського провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист.

Вищевикладену позицію Велика Палата Верховного Суду підтримала у своїй постанові № 465/4287/15 від 11.12.2019 та зазначила, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV) не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не сплатив 27638,27 грн страхового відшкодування.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 26638,27 грн. (27638,27 - 1000,00 (франшиза).

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- копію договору про надання правової допомоги від 11.01.2019;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- ордер;

- копію рахунку від 17.02.2021 на суму 9000,00 грн;

- акт виконаних робіт

- платіжне доручення на суму 9000,00 грн.;

Відповідно до акту виконаних робіт від 17.02.2021 надана правова допомога з:

- визначення підсудності розгляду позовної заяви, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, аналіз правового конфлікту, надання правової інформації (вартість 2000,00 грн);

- з аналізу чинного законодавства з питань відшкодування шкоди в порядку суброгації, заподіяної в результаті ДТП, вивчення законодавства, що підлягає застосуванню, підбір та аналіз судового практики Верховного Суду стосовно розгляду спорів подібного характеру, зустріч з довірителем та визначення стратегії захисту його інтересів під час розгляду справи в суді (вартість 3000,00 грн);

- з підготовки позовної заяви та формування пакету документів за позовом ПРАТ «СК «Арсенал старування» до товариства з додатковою відповідальністю «Ю.ЕС.АЙ.» (справа № 910/1924/21) про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації (вартість 4000,00 грн).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Ураховуючи, що розгляд цієї справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Предмет спору в цій справі не є складним, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Крім того послуги - з визначення підсудності розгляду позовної заяви, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, аналіз правового конфлікту, надання правової інформації та - з аналізу чинного законодавства з питань відшкодування шкоди в порядку суброгації, заподіяної в результаті ДТП, вивчення законодавства, що підлягає застосуванню, підбір та аналіз судового практики Верховного Суду стосовно розгляду спорів подібного характеру, зустріч з довірителем та визначення стратегії захисту його інтересів під час розгляду справи в суді, є складовими такої дії як підготовка позовної заяви, а тому ці витрати у розмірі 5000,00 грн не підлягають окремій оплаті.

Отже, до розподілу підлягають 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.».

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (пр. Героїв Сталінграда, 4, корп. 6А, м. Київ, 04211, код 32404600) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056, код 33908322) 26638,27 грн боргу, 2270,00 грн судового збору, 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана через Господарський суд міста Києва.

Суддя С. А. Ковтун