Рішення № 96568705, 26.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2021Справа № 910/1274/21Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРІДОН ТЕХ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ - БУКОВИНА"

про стягнення 14 336,35 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРІДОН ТЕХ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ - БУКОВИНА" про стягнення заборгованості у сумі 14 336,35 грн., з яких 13 263,60 грн. основного боргу, 410, 28 грн. пені, 205,13 грн. 3% річних та 457,34 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку з оплати послуг та робіт.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.02.2021 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

11.02.2021 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1274/21 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

15.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач повідомив про оплату заборгованості.

16.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень про сплату відповідачем суми основного боргу.

18.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає про оплату відповідачем основної суми заборгованості у розмірі 13 263,60 грн та просить суд стягнути з відповідача 410, 28 грн. пені, 205,13 грн. 3% річних та 457,34 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог з урахуванням зазначених пояснень, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, у зв`язку із чим має місце нова ціна позову: 1 072,75 грн., з яких 410, 28 грн. пені, 205,13 грн. 3% річних та 457,34 грн. інфляційних втрат.

25.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив застосувати до позивача заходи процесуального примусу шляхом винесення окремої ухали про накладення штрафу.

Розглянувши заяву відповідача про постановлення окремої ухвали, суд зазначає, що враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, суд має встановити наявність обставин та підстав для винесення окремої ухвали, однак, викладені в заяві відповідача обставини не мають документального підтвердження та належного обґрунтування щодо необхідності винесення судом окремої ухвали про накладення штрафу.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про винесення окремої ухвали.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, згідно з усною домовленістю між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРІДОН ТЕХ" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ - БУКОВИНА" (відповідач), позивач зобов`язувався надати послуги з ремонту автонавантажувача та гідравліки.

Позивач зазначає, що на виконання взятих на себе зобов`язань позивач здійснив ремонт на загальну суму 13 263,60 грн, в підтвердження чого надав Акти №00000015680 від 27.08.2020 та № 8383 від 16.06.2020.

На оплату наданих послуг позивач виставляв рахунки: № 19083 від 16.06.2020 та №33585 від 27.08.2020.

18.12.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію № 345 від 17.12.2020 про сплату заборгованості у розмірі 13 263,60 грн. Згідно із повідомленням про вручення відправлення №0812900725129 повернулося позивачу.

Відповідач сплатив заборгованість в сумі 13 263,60 грн. - 18.01.2021, що підтверджується платіжними дорученнями № 2389 та № 2390.

Оскільки відповідачем вчасно не здійснено оплату вартості наданих послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 410, 28 грн. пені, 205,13 грн. 3% річних та 457,34 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.181 Господарського кодексу України та ст.205, 207, 639, 901 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору про надання послуг у спрощений спосіб шляхом направлення рахунків на оплату та підписаних між сторонами актами про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи актами Акти №00000015680 від 27.08.2020 та № 8383 від 16.06.2020 позивач на виконання взятих на себе зобов`язань надав відповідачу послуги на загальну суму 13 263,60 грн. Акти №00000015680 від 27.08.2020 та № 8383 від 16.06.2020 підписані відповідачем без зауважень та заперечень.

Надання послуг позивачем на суму 13 263,60 грн. також визначено підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків.

Відповідачем оплачено заборгованість з простроченням платежу - 18.01.2021, що вбачається з платіжних доручень № 2389 та № 2390

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, судом встановлено, що позивачем було направлено відповідачу претензію від 18.12.2020 щодо сплати заборгованості з оплати за надані послуги у сумі 13 263,60 грн. Проте, відповідач претензію не отримав та зобов`язання щодо оплати заборгованості у строк встановлений в статті 530 Цивільного кодексу України не виконав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0101304507552 позивач надіслав претензію 18.12.2020, а отже враховуючи строки пересилання листів визначені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, які затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, претензія надійшла відповідачу 21.12.2020.

Отже, у відповідності до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний був здійснити оплату вартості наданих позивачем послуг у строк до 28.12.2020.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що відповідач сплатив заборгованість лише 18.01.2021.

У зв`язку з простроченням оплати заборгованості позивач заявляє про стягнення з відповідача 410, 28 грн. пені.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що сторонами у справі не було досягнуто жодних домовленостей щодо відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов`язання у вигляді пені.

При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення оплати послуг не передбачена певними законодавчими актами.

Оскільки, сторони не погодили відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов`язання у вигляді пені, то вимоги про стягнення пені у сумі 410, 28 грн задоволенню не підлягають.

Позивачем, також, заявлено до стягнення з відповідача 205,13 грн. 3% річних та 457,34 грн. інфляційних втрат (нарахованих з 17.06.2020 по 18.01.2021).

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних судом встановлено, що позивач неправильно визначив дату початку та кінцеву дату нарахування 3% річних та інфляційних. Оскільки, як встановлено судом, відповідач зобов`язаний був сплатити борг у строк до 28.12.2020, то датою початку нарахування 3% річних та інфляційних є 29.12.2020. Кінцевою датою нарахування 3% річних та інфляційних є 17.01.2021, так як відповідач сплатив заборгованість 18.01.2021.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що розмір 3% річних становить 21,00 грн, інфляційні втрати становлять 172,42 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, надавши оцінку всім аргументам, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРІДОН ТЕХ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ - БУКОВИНА".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-А, ідентифікаційний код 35125900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Кришталева, 5, ідентифікаційний код 33870417) 3% річних в сумі 21,00 грн, інфляційні втрати в сумі 172,42 грн. та судовий збір у розмірі 30,65 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.04.2021.

Суддя О.В. Гулевець