Рішення № 96568650, 21.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.04.2021Справа № 916/2470/20

За позовомОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркова 22А»до1. Міністерства інфраструктури України 2. Управління державної реєстрації та правового забезпечення Виконавчого комітету Чорноморської міської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача 1Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»провизнання незаконним та скасування рішення, скасування записуСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:не з`явивсявід відповідача 1:Ігнатенко Т.Б.від відповідача 2:не з`явивсявід третьої особи:Ягніченко Я.Г.

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркова 22А» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Міністерства інфраструктури України та Управління державної реєстрації та правового забезпечення Виконавчого комітету Чорноморської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, скасування запису.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.09.2020 позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркова 22А» передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.11.2020. Також залучено Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркова 22А» задоволено частково, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 46019659 від 19.03.2019 про реєстрацію права власності на нежитлове вбудоване приміщення №45-Н, розташоване за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Паркова, буд. 22-А, загальною площею 736,7 кв.м., стягнуто з Міністерства інфраструктури України на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркова 22А» судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

05.04.2021 до Господарського суду міста Києва від представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркова 22А» надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу на 21.04.2021.

Представники позивача та відповідача 2 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Представники відповідача 1 та третьої особи в судове засідання з`явилися, надали пояснення по справі, проти задоволення заяви позивача заперечували з огляду на викладені у письмових поясненнях обставини.

Розглянувши у судовому засіданні 21.04.2021 заяву ОСББ «Паркова 22А» про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частина 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В свою чергу, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 14 903,94 грн. заявником надано суду:

- договір про надання правничої (правової допомоги) від 07.02.2020;

- додаткові угоди до договору від 10.06.2020 та №2 від 21.10.2020

- акти приймання-передачі наданих послуг: №1 від 15.06.2020 на суму 900,00 грн.; №2 від 20.08.2020 на суму 5 230,00 грн.; №3 від 01.04.2021 на суму 8 773,94 грн.

- квитанції до прибуткового касового ордера від 15.06.2020 на суму 900,00 грн., від 28.11.2020 на суму 2 000,00 грн., від 29.11.2020 на суму 230,00 грн. та від 01.04.2020 на суму 8 773,94 грн.;

- докази здійснення адвокатом поштових відправлень заяв з процесуальних учасникам судового процесу;

- докази понесення адвокатом витрат на проїзд.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява N19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Судом враховано те, що за приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

З урахуванням вищевикладеного, із наданих заявником документів вбачається, що розмір заявлених витрат є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).

Щодо твердження відповідача 1 про те, що до нього позивачем не було заявлено жодних вимог, а відтак з нього не підлягають стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу суд відзначає наступне.

За правовими висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, приватноправові відносини відрізняються від публічно-правових наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного інтересу. Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на майно від їх порушення іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо такого самого нерухомого майна.

У справі, яка розглядається, позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права власності і відсутністю такого права у Міністерства інфраструктури України і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу фіксації свого права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж об`єкта нерухомого майна. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

У спорах про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право на одне й те саме нерухоме майно (зазначена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 04.04.2018 року у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 у справі № 804/1001/16).

Отже у вищевказаних постановах, і в першу чергу Великої Палати Верховного Суду, встановлено, що належним відповідачем у справі про скасування рішення щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно є саме особа, права на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки оскарження рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо такого нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею прав на дане майно.

Необхідність залучення до участі в таких спорах державного реєстратора саме як співвідповідача фактично віднесено Великою Палатою Верховного Суду на розсуд позивача.

За таких обставин, Міністерство інфраструктури України є належним відповідачем у справі, оскільки саме воно є особою, яка порушила права позивача, за захистом яких він звернувся із даним позовом.

За змістом пункту 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначені правила розподілу судових витрат, витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, частиною дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 25.03.2021 у справі №905/717/20, та виходить з того, що зміст частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок, здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб.

Саме з цих мотивів рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у даній справі судовий збір за наслідками розгляду даної справи був покладений саме на відповідача 1, оскільки фактично виникнення даного спору було зумовлене неправомірними діями такої особи.

У розгляді даної справи з урахуванням конкретних її обставин, керуючись загальними засадами цивільного законодавства, як-то: справедливість, добросовісність та розумність, які і встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин та втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу, з огляду на очевидну неправомірність дій відповідача 1, які фактично призвели до вимушеного звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав, суд вважає справедливим, і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, застосування частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України та необхідність покладення на нього (відповідача 1) судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи, оскільки спір у даному випадку виник саме внаслідок неправильних дій відповідача 1.

Щодо твердження відповідача 1 про відсутність доказів оплати відповідачем всієї вартості послуг адвоката суд відзначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Актами №1 від 15.06.2020 на суму 900,00 грн.; №2 від 20.08.2020 на суму 5 230,00 грн.; №3 від 01.04.2021 на суму 8 773,94 грн. підтверджується факт надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу на загальну суму 14 903,94 грн.

Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, обсяг наданої адвокатом позивачу правової охорони, визначений відповідачем розмір витрат на послуги адвоката є співрозмірними з виконаною адвокатом роботою щодо представлення інтересів ОСББ «Паркова 22А» у даній справі.

В той же час, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог у даній справі, керуючись приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з Міністерства інфраструктури України підлягає стягненню на користь ОСББ «Паркова 22А» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 451,97 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркова 22А» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14; ідентифікаційний код 37472062) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркова 22А» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Паркова, 22А; ідентифікаційний код 40221350) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 451 (сім тисяч чотириста п`ятдесят одну) грн. 97 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

4. Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.04.2021.

Суддя В.П. Босий