Рішення № 96568636, 14.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.04.2021Справа № 910/21048/20

За позовомПублічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Ліки України»доНаціонального інституту ракупростягнення 2 973 735,11 грн.Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Вага Ю.В.;від відповідача:не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Ліки України» (надалі - ПАТ «ДАК «Ліки України») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного інституту раку (надалі - «Інститут») про стягнення 2 947 766,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати поставленого на підставі договору про закупівлю товарів за державні кошти №145 від 14.04.2020 товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 2 835 400,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 48 679,71 грн. та інфляційних у розмірі 63 686,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.02.2021.

19.01.2021 через канцелярію суду від Інституту надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу з урахуванням його повного погашення, а також відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних у зв`язку з тим, що прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося внаслідок несвоєчасного бюджетного фінансування.

01.02.2021 до Господарського суду міста Києва від ПАТ «ДАК «Ліки України» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав пояснення стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві, заява про закриття провадження у справі в частині основного боргу, а також заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 48 679,71 грн. та інфляційні у розмірі 89 655,40 грн.

В підготовчому судовому засіданні 01.02.2021, протокольною ухвалою прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та відкладено підготовче засідання на 22.02.2021.

18.02.2021 через канцелярію суду від Інституту надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач надав додаткові обґрунтування до відзиву на позов, просив суд закрити провадження у справі в частині основного боргу та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних.

В підготовчому судовому засіданні 22.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.03.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Босого В.П. на лікарняному судове засідання 15.03.2021 не відбулося та ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.04.2021.

02.04.2021 до Господарського суду міста Києва від ПАТ «ДАК «Ліки України» надійшло клопотання про долучення доказів в підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

08.04.2021 та 12.04.2021 через канцелярію суду від Інституту надійшли аналогічні за змістом клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на введення в місті Києві обмежень щодо руху громадського транспорту.

Присутня в судовому засіданні представник позивача заперечила проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, надала пояснення по суті спору, позов підтримала та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце і час проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, а явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 14.04.2021 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2020 між Інститутом (покупець) та ПАТ «ДАК «Ліки України» (продавець) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти №145 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується у 2020 році поставити покупцеві товари, зазначені у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

За змістом п. 1.2 Договору найменування товару - код ДК 021:2015:33600000-6 Фармацевтична продукція - 5 найменувань. Кількість товару, найменування зазначено в специфікації до договору.

Пунктом 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення продавцем видаткової накладної (оформленої належним чином: підпис, печатка) на оплату товару.

Відповідно до п. 4.3 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі ст.ст. 48, 49 Бюджетного кодексу України за фактом поставки товару, у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань, на умовах відтермінування платежу до 120 календарних днів. У випадку затримки бюджетного фінансування покупець зобов`язується сплатити вартість поставленого товару впродовж 7-ми банківських днів з дати отримання бюджетних коштів на ці цілі.

Будь-які можливі зміни умов цього договору (банківські реквізити, адрес і т.д.) оформлюється письмово двосторонніми додатковими угодами (п. 11.5 Договору).

14.04.2020 між сторонами укладена додаткова угода №1 до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти п. 4.3 договору у наступній редакції: розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі ст.ст. 48, 49 Бюджетного кодексу України за фактом поставки товару, у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань, на умовах відтермінування платежу до 15 календарних днів. У випадку затримки бюджетного фінансування покупець зобов`язується сплатити вартість поставленого товару впродовж 7-ми банківських днів з дати отримання бюджетних коштів на ці цілі.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 885 400,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №88 від 18.05.2020.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 50 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилася заборгованість 2 835 400,00 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 885 400,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №88 від 18.05.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3 Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 14.04.2020, розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі ст.ст. 48, 49 Бюджетного кодексу України за фактом поставки товару, у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань, на умовах відтермінування платежу до 15 календарних днів. У випадку затримки бюджетного фінансування покупець зобов`язується сплатити вартість поставленого товару впродовж 7-ми банківських днів з дати отримання бюджетних коштів на ці цілі.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.3 Договору, відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений за видатковою накладною №88 від 18.05.2020 товар не пізніше 02.06.2020.

Заперечення відповідача стовно нікчемності додаткової угоди №1 від 14.04.2020 до Договору не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Приписами ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Отже, вказаними приписами чинного законодавства визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції та можуть змінюватися у визначених випадках, тобто допускається зміна умов договору з передбачених законодавством підстав.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним у разі:

1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону;

2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону;

3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону;

4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Тобто, вказаною статтею передбачено вичерпний перелік умов при яких є нікчемним саме договір про закупівлю, а не додаткові угоди до нього, зокрема, у випадку укладення договору з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», в якій йде мова про відповідність умов договору про закупівлю змісту тендерної пропозиції, в той же час, не передбачено заборон щодо внесення змін до такого договору.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст зазначеної норми чинного законодавства дає підстав для висновку про те, що правочин є нікчемним якщо це прямо встановлено законом, в іншому випадку правочин підлягає визнанню судом недійсним (оспорюваний правочин).

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази оскарження чи визнання в судовому порядку додаткової угоди №1 від 14.04.2020 до Договору недійсною, у зв`язку з чим вона є дійсною та підлягає виконанню сторонами Договору.

Відповідачем частково було оплачено товар на суму 50 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача та не заперечується самим відповідачем.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 2 835 400,00 грн. на підставі Договору за поставлений товар станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду.

Після звернення позивача із даним позовом до суду, відповідачем було повністю сплачено суму заборгованості у розмірі 2 835 400,00 грн. на рахунок позивача, що підтверджується платіжним дорученням №1378 від 28.12.2020 та банківською випискою з рахунку позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином суд приходить до висновку, що станом на момент розгляду даної справи, предмет спору у справі щодо стягнення суми основної заборгованості відсутній, оскільки погашення боргу відповідачем відбулося після звернення до суду та направлення відповідачу даної позовної заяви.

За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «ДАК «Ліки України» про стягнення з Інституту заборгованості у розмірі 2 835 400,00 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 48 679,71 грн. та інфляційних у розмірі 89 655,40 грн. за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 03.06.2020 по 28.12.2020.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Твердження відповідача про відсутність його вини у простроченні виконання грошового зобов`язання судом не приймається до уваги з огляду на таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання своїх грошових зобов`язань є безпідставними та необґрунтованими.

Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов`язань.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати наданих послуг, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що, зазначав, Верховний Суд України в своїй постанові від 15.05.2012 у справі №11/446, а також Європейський суд з прав людини у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України».

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити вартість поставленого товару протягом 15 календарних днів з моменту його поставки, тобто не пізніше 02.06.2020, а з 03.06.2020 він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Більш того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 48 679,71 грн. та інфляційних у розмірі 89 655,40 грн., а тому позов ПАТ «ДАК «Ліки України» в цій частині є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд відзначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2020 між ПАТ «ДАК «Ліки України» (довіритель) та Адвокатським об`єднанням «Стоїк» (виконавець) був укладений договір надання правової допомоги №22/12/145, відповідно до п. 1.2 якого довіритель доручає виконавцеві надати адвокатські послуги з приводу підготовки та подачі до Господарського суду міста Києва позову про стягнення з Інституту заборгованості за поставлені товари за Договором з врахуванням втрат від інфляції, річних, штрафних санкцій, збитків та всіх можливих інших грошових коштів, належних до стягнення з зазначеного боржника.

Пунктом 2.3 вказаного договору передбачено, що виконавець зобов`язується сам особисто (в особі голови об`єднання Васильєва В.А.) або через залучених ним інших юристів, адвокатів ( Іщенка Дениса Юрійовича , Вагу Юлію Вікторівну тощо) представляти інтереси довірителя та вживати всіх можливих заходів для виконання цього договору та захисту прав та інтересів довірителя. Сторони погодили, що виконання робіт залученими особами, яким вони передоручені виконавцем, є належним виконанням умов цього договору зі сторони виконавця і довіритель з цим повністю погоджується.

Позивачем до матеріалів справи долучено докази надання правової допомоги згідно умов договору №22/12/145 від 22.12.2020, а саме акти про надані послуги від 31.12.2020, від 29.01.2021 та від 26.02.2021 на загальну суму 28 600,00 грн., та повної оплати таких послуг згідно платіжних доручень №56 від 28.12.2020, №116 від 28.01.2021 та №189 від 12.03.2021.

Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що ПАТ «ДАК «Ліки України» належними та достатніми доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу у справі №910/21048/20 та заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу, враховуючи ціну позову, є співмірною.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд відзначає, що позивач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не заявляв, співмірність витрат на правничу допомогу не спростовував.

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 28 600,00 грн.

Керуючись статтями 129, 231, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Ліки України» задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 2 835 400,00 грн. закрити.

3. Стягнути з Національного інституту раку (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43, ідентифікаційний код 02011976) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Ліки України» (04075, м. Київ, вул. Максименка Федора, 28, ідентифікаційний код 20078889) 3% річних у розмірі 48 679 (сорок вісім тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн. 71 коп., інфляційні у розмірі 89 655 (вісімдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 40 коп., судовий збір у розмірі 44 606 (сорок чотири тисячі шістсот шість) грн. 03 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 600 (двадцять вісім тисяч шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.04.2021.

Суддя В.П. Босий