Рішення № 96568218, 28.04.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2021м. ДніпроСправа № 904/1389/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистема Черкаси", м. Черкаси

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 102 972 грн., штрафних санкцій у розмірі 1656,52 грн., інфляційної складової у розмірі 3 604,03 грн. та 3% річних у розмірі 828,27 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросистема Черкаси" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 102 972 грн., штрафних санкцій у розмірі 1 656,52 грн., інфляційної складової у розмірі 3 604,03 грн. та 3% річних у розмірі 828,27 грн.

Ухвалою суду від 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/1389/21 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросистема Черкаси" (надалі – постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - покупець) було укладено договір про закупівлю товарів № 496/13/140Е від 27.05.2019 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити покупцеві товари, зазначені в п. 1.2 договору, а покупець – прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 1.2 договору, постачальник зобов`язується поставити гумові вироби, код 1951 (рукава вентиляційні гнучкі шахтні) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

У додатковій угоді № 1 від 12.07.2019 сторони визначили зміст специфікації № 2 до договору. У специфікації № 2 встановлено найменування, одиниця виміру, кількість, вартість продукції, що поставляється (надалі – специфікація № 2). Загальна вартість товару за цією специфікацією становить 649 995 грн.

Позивач зазначив, що виконав умови договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 102 972 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000090 від 12.10.2020 та №РН-0000089 від 12.10.2020.

Відповідно до п. 4.2 договору, покупець здійснює оплату отриманої партії товарів по факту їх поставки з відстрочкою платежу 30 календарних днів.

Позивач наполягає на тому, що, з урахуванням п. 4.2 договору, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару настав 11.11.2020.

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив поставлений товар у встановлені строки.

За таких обставин, за розрахунком позивача, у Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросистема Черкаси" у розмірі 102 972 грн.

За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання позивач нарахував до сплати штрафні санкції у розмірі 1 656,52 грн., інфляційну складову у розмірі 3 604,03 грн. та 3% річних у розмірі 828,27 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором про закупівлю товарів № 496/13/140Е від 27.05.2019 у розмірі 102 972 грн., штрафних санкцій у розмірі 1 656,52 грн., інфляційної складової у розмірі 3 604,03 грн. та 3% річних у розмірі 828,27 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросистема Черкаси" (надалі – постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - покупець) було укладено договір про закупівлю товарів № 496/13/140Е від 27.05.2019 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 11.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 30.06.2020), договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити покупцеві товари, зазначені в п. 1.2 договору, а покупець – прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 1.2 договору, постачальник зобов`язується поставити гумові вироби, код 1951 (рукава вентиляційні гнучкі шахтні) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

У додатковій угоді № 1 від 12.07.2019 сторони визначили зміст специфікації № 2 до договору. У специфікації № 2 встановлено найменування, одиниця виміру, кількість, вартість продукції, що поставляється (надалі – специфікація № 2). Загальна вартість товару за цією специфікацією становить 649 995 грн.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 102 972 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000090 від 12.10.2020 та № РН-0000089 від 12.10.2020.

Відповідно до п. 4.2 договору, покупець здійснює оплату отриманої партії товарів по факту їх поставки з відстрочкою платежу 30 календарних днів.

З урахуванням п. 4.2 договору, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару настав 11.11.2020.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив поставлений товар у встановлені строки.

За таких обставин, у Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросистема Черкаси" у розмірі 102 972 грн.

А отже, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 102 972 грн. є обґрунтованими.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Між тим, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування стягнення пені, не є такою нормою законодавства, яка встановлює обов`язок та умови сплати пені, тобто є безумовною підставою для стягнення неустойки в силу закону, а відтак не може бути застосована у даному випадку.

А отже, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 656,52 грн. є не обґрунтованими.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 828,27 грн. за період з 12.11.2020 по 17.02.2020 та інфляційну складову у розмірі 3 604,03 грн. за період з листопада 2020 року по січень 2021 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.

А отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 828,27 грн. є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової, доданий до позову, суд встановив, що такий розрахунок містить арифметичні помилки.

За розрахунком суду: інфляційна складова на суму боргу 102 972 грн. за період з листопада 2020 року по січень 2021 року становить 3 645,67 грн. тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення інфляційної слід задовольнити в заявленому розмірі - 3 604,03 грн.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 496/13/140Е від 27.05.2019 з додатками (том 1 а.с. 8 - 16), видатковими накладними (том 1 а.с. 17 - 18).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 102 972 грн., інфляційної складової у розмірі 3 604,03 грн. та 3% річних у розмірі 828,27 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 656,52 грн. – слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

ЩОДО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ ПОЗИВАЧА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.

У позові позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 11 000 грн.

У якості доказів надання адвокатом Фетісовим Дмитром Валерійовичем Товариству з обмеженою відповідальністю "Агросистема Черкаси" юридичних послуг під час розгляду справи № 904/1389/21 позивачем долучено до суду: договір про надання адвокатських послуг від 15.02.2021, рахунок № 1 від 15.02.2021, платіжне доручення № 584 від 22.03.2021 на суму 11 000 грн., детальний опис робіт (наданих послуг) станом на 22.03.2021.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) станом на 22.03.2021, адвокатом були надані позивачу юридичні послуги на загальну суми 11 000 грн., які складаються з:

- надання усної консультації – 1 год.;

- аналіз документів, формування правової позиції по справі – 4 год.;

- складання позовної заяви про стягнення заборгованості, розрахунку заборгованості – 6 год.;

- складання клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції – 1 год.;

- оформлення позовної заяви та подання позовної заяви до суду – 2 год.;

- складання супровідного листа про надання документів на виконання ухвали суду – 3 год.;

- складання клопотання про приєднання доказів сплати судових витрат – 1 год.

Розмір фактичних витрат позивача на правову допомогу адвоката підтверджений належними доказами та співмірний із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

За таких обставин, витрати позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 11 000 грн. слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог, а саме покласти на відповідача у розмірі 10 832,92 грн.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (місцезнаходження: 52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2; ідентифікаційний код: 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистема Черкаси" (ідентифікаційний код: 37930016; місцезнаходження: 18016, м. Черкаси, вул. Волкова, 71) суму основної заборгованості у розмірі 102 972 грн., інфляційну складову у розмірі 3 604,03 грн., 3% річних у розмірі 828,27 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2235,52 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 832,92 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 656,52 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 28.04.2021.

Суддя М.О. Ніколенко