Рішення № 96567983, 27.04.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2021м. ДніпроСправа № 904/123/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Безрідної Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом СИНЕЛЬНИКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ РАЙАГРОБУД"

про стягнення 383943,50грн. безпідставно збережених коштів земельного податку

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

СИНЕЛЬНИКІВСЬКА МІСЬКА РАДА (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 15.12.2020 за вих.№01-25/4664 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ РАЙАГРОБУД" (далі - відповідач) про стягнення 383943,50грн. безпідставно збережених коштів земельного податку.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/123/21 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021.

Ухвалою від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 02.02.2021.

02.02.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 01.02.2021 за вих.№2 у якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити; судові витрати по справі покласти на позивача; розгляд справи здійснювати за участю відповідача. Ухвалою від 02.02.2021 відзив від 01.02.2021 за вих.№2 з доданими до нього документами прийнято до розгляду.

02.02.2021 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 02.02.2021 за вих.№б/н про відкладення розгляду справи на іншу дату через зайнятість представника в іншому судовому процесі. Ухвалою від 02.02.2021 клопотання позивача від 02.02.2021 за вих.№б/н про відкладення розгляду справи на іншу дату задоволено.

Ухвалою від 02.02.2021 підготовче засідання відкладено на 23.02.2021, сторонам встановлено строк для подачі відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою від 23.02.2021 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 06.04.2021.

06.04.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від б/д за вих.№б/н про відкладення розгляду справи, призначеної на 06.04.2021.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Аналізуючи фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що неучасть представника відповідача у судовому засіданні не перешкоджає провадженню у справі.

В судовому засіданні, яке відбулося 06.04.2021 оголошено перерву до 12год. 50хв. 27.04.2021.

22.04.2021 (електронною поштою) через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 21.04.2021 за вих.№б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою від 26.04.2021 у задоволенні заяви позивача від 21.04.2021 за вих.№б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.

В судове засідання, яке відбулося 27.04.2021, сторони не забезпечили явку представників.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

В судовому засіданні, яке відбулося 27.04.2021, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 27.04.2021, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, складено повний текст рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

В ході планової ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Синельниківської міської ради за період з 01.01.2014 по 31.07.2017 проведено перевірку законності використання земель.

В ході вказаної перевірки досліджено питання законності використання земель міста, зокрема земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Синельникове, вулиця Ватутіна, 21, що використовується відповідачем на підставі Державного акту.

Підставою виникнення права власності нежитлових будівель, розташованих за адресою: місто Синельникове, вулиця Ватутіна, 21 є Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ номер 234553, виданий 06.05.2008, видавник: Виконавчий комітет Синельниківської міської ради.

Причиною подачі даного позову є належним чином не оформлене та не зареєстроване речове право на земельну ділянку, з огляду на те, що у період з 01.01.2014 по 31.07.2017 відповідач не вносив плату за користування нею, внаслідок чого зберіг у себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у вигляді земельного податку.

Листом від 22.09.2017 №01-15/3477 виконавчий комітет позивача звернувся до відповідача з метою врегулювання питання користування земельною ділянкою. Листом проінформовано, що відповідачем використовується земельна ділянка площею 4,54га, розташована за адресою: місто Синельникове, вулиця Ватутіна, 21, на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ДП №002706 ДП Св.№0028 від 13.07.1995 та сплачується земельний податок. Позивач повідомив, що державний акт на право постійного користування землею не відповідає вимогам статті 92 Земельного кодексу України, у зв`язку із чим виникла необхідність переоформлення права користування земельною ділянкою. Відповідачем лист отримано не було.

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 05.10.2017 в ході проведення аудиту бюджету міста Синельникове та планової ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету позивача проведено контрольне обстеження спірної земельної ділянки площею 4,54га, у відповідача за адресою: місто Синельникове, вулиця Ватутіна, 21. В ході обстеження встановлено, що відповідач займає земельну ділянку площею 4,36га та використовує для виробничого використання.

Відповідач неодноразово запрошувався на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі, що підтверджується листами від 02.11.2017 №01-15/4095 та від 30.11.2017 №01-15/4488. Вказана кореспонденція поверталася з відмітками про неотримання.

15.11.2017 проведено засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і розглянуто акти з визначення та відшкодування збитків власникам землі в присутності запрошених суб`єктів господарювання, що підтверджується протоколом №2. Так, на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки підготовлених відділом у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області здійснено розрахунок збитків у розмірі 383943,50грн. за період з 01.01.2014 до 31.07.2017.

Акт комісії затверджено рішенням виконавчого комітету Синельниківської міської ради №6 від 24.01.2018 "Про затвердження актів з визначення та відшкодування збитків власнику землі".

Листом від 29.01.2018 за вих.№01-15/358 на адресу відповідача направлено акт від 15.12.2017 та рішення виконкому №6 від 24.01.2018. Вказані документи отримано відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання відповідачем.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач визнає, що на підставі державного акту користується земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Синельникове, вулиця Ватутіна, 21.

Відповідач визнає, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №234553, виданого 06.05.2008 виконавчим комітетом позивача на праві власності йому належать нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, місто Синельникове, вулиця Ватутіна, 21.

Проте відповідач не визнає те, що займає земельну ділянку площею 4,36га; безпідставно належним чином не оформив та не зареєстрував речове право на земельну ділянку; використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав; зберіг у себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у вигляді земельного податку.

Відповідач вказав, що строки давності щодо стягнення земельного податку за період з 01.01.2014 по 31.07.2017 закінчилися до моменту подання позивачем позовної заяви.

ДОВОДИ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Відповідь на відзив не надійшла.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Земля як об`єкт цивільних прав. 2. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки. 3. Правова кваліфікація відносин сторін. 4. Правомірність заявлених позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Земля як об`єкт цивільних прав.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 по справі №916/2948/17 та від 09.04.019 по справі №922/652/18).

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою за договором оренди.

Таким чином, для вирішення даного спору є необхідним встановлення чи є земельна ділянка, безпідставне використання якої є підставою позову сформованим об`єктом цивільних прав, за користування яким позивач просить стягнути, в даному випадку, збитки.

Державна реєстрація земельної ділянки, відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Господарський суд встановив, що матеріали справи не містять доказів, що земельна ділянка розташована за адресою: місто Синельникове, вулиця Ватутіна, 21, загальною площею 4,36га була сформована.

Відомості щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки та внесення інформації до Державного земельного кадастру за певним кадастровим номером відсутні.

Отже, позивачем не доведено використання відповідачем земельної ділянки саме площею 4,36га.

Щодо нормативної грошової оцінки земель.

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 по справі №922/3782/17, від 12.03.2019 по справі №916/2948/17).

Господарський суд установив, що у матеріалах справи немає витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, відомості яких є обов`язковими при визначенні орендної плати саме щодо земельної ділянки розташованої за адресою: місто Синельникове, вулиця Ватутіна, 21, загальною площею 4,36га, а надані позивачем витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не підтверджують розрахунок позивача для визначення орендної плати саме за цю земельну ділянку.

У той же час, згідно з положеннями пункту 14.1.147 статті 14, статті 288 Податкового кодексу України, статей 5, 20 Закону України "Про оцінку земель" не вбачається можливим зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Аналогічні правові позиції викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18.

Правова кваліфікація відносин сторін.

Господарський суд установив, що відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою: місто Синельникове, вулиця Ватутіна, 21, що підтверджується інформаційною довідкою №236740262 від 13.12.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відсудження об`єктів нерухомого майно щодо об`єкта нерухомого майна.

Правовою підставою позовних вимог позивач визначив статті 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

4. Правомірність заявлених позовних вимог.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд встановив, що матеріали справи не містять доказів, що земельна ділянка розташована за адресою: місто Синельникове, вулиця Ватутіна, 21, загальною площею 4,36га була сформована. Відомості щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки та внесення інформації до Державного земельного кадастру за певним кадастровим номером відсутні. Крім цього, відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, відомості яких є обов`язковими при визначенні орендної плати саме щодо земельної ділянки розташованої за адресою: місто Синельникове, вулиця Ватутіна, 21, загальною площею 4,36га, а надані позивачем витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не підтверджують розрахунок позивача для визначення орендної плати саме за цю земельну ділянку.

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги не є доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення, господарський суд взяв до уваги висновки викладені у ПОСТАНОВІ Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №924/1240/19.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. З огляду не безпідставність позовних вимог питання застосування позовної давності не вирішувалося.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на позивача.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 73, 74-80, 86, 91, 129, 194, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

У задоволенні позовних вимог СИНЕЛЬНИКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Україна, 52500, Дніпропетровська обл., місто Синельникове, ВУЛИЦЯ КАШТАНОВА, будинок 14; Ідентифікаційний код 34195542) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ РАЙАГРОБУД" (Україна, 52500, Дніпропетровська обл., місто Синельникове, ВУЛИЦЯ ВАТУТІНА, будинок 21; Ідентифікаційний код 01351871) про стягнення 383943,50грн. безпідставно збережених коштів земельного податку відмовити в повному обсязі.

Судові витрати покласти на СИНЕЛЬНИКІВСЬКУ МІСЬКУ РАДУ (Україна, 52500, Дніпропетровська обл., місто Синельникове, ВУЛИЦЯ КАШТАНОВА, будинок 14; Ідентифікаційний код 34195542).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Дата підписання та складення повного судового рішення - 27.04.2021.

Суддя І.В. Петренко