Рішення № 96563990, 27.04.2021, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/851/21

№ провадження 2/647/359/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2021 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого - судді: Корсаненкової О.О.

за участю секретаря: Степанюк М.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Бериславі Херсонської області цивільну справу №647/851/21 за позовом ОСОБА_1 до Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування,

встановив:

У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно, яке складається, крім іншого, із земельної ділянки загальною площею 1,50 га, переданої для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області. Вказана земельна ділянка належала померлій на праві постійного користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ХС 1-2 від 07.12.1994 року. Спадкоємцями, які прийняли спадщину, є син спадкодавця ОСОБА_1 - за заповітом на 3/4 частки від земельної ділянки та чоловік спадкодавця ОСОБА_3 - за законом на 1/4 частку від земельної ділянки. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 , після смерті якого залишилося спадкове майно, яке складається із 1/4 частки від земельної ділянки загальною площею 1,50 га, яка належала його померлій дружині ОСОБА_2 , спадкоємцем якої за законом він був, прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ. Спадкоємцем, який прийняв спадщину після померлого батька, є син спадкодавця ОСОБА_1 . З метою отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса, але отримав відмову у зв`язку з тим, що відсутній оригінал зазначеного державного акту. В зв`язку з чим, позивач просить суд визнати за ним право постійного користування на 3/4 частки від земельної ділянки, загальною площею 1,50 га, переданої для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ; право постійного користування на 1/4 частку від земельної ділянки, загальною площею 1,50 га, переданої для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 02.04.2021 року було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого судового засідання та викликом сторін.

Позивач в підготовче засідання не з`явився, заявою від 27.04.2021 року просив розглянути справу за його відсутності, на задоволені позову наполягав.

Представник Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області у підготовче засідання не з`явився, заявою від 26.04.2021 року просив розглянути справу за його відсутності, позов визнав, проти його задоволення не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

За положеннями статті 7 ЗК України (станом на час передачі земельної ділянки у користування 07.12.1994 рік), користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЗК України (станом на час передачі земельної ділянки у користування 07.12.1994 рік), право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою

виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно із ч.1 ст.23 ЗК України (станом на час передачі земельної ділянки у користування 07.12.1994 рік), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до статті 131 ЗК України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 413 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Відповідно до частини 2 статті 413 ЦК України та частини 2 статті 102-1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1225 ЦK України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Відповідно до пункту 8 постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі», громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини 2 статті 14, частини 2 статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві постійного користування за Законом не може бути позбавлена права на таке користування.

На відповідні відносини щодо такого користування поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право постійного користування землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у постійне користування були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право постійного користування земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідносин з постійного користування землею.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено статтею 1217 ЦК України.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

В силу ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 28.08.1965 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_2 ». Зазначене підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 28.08.1965 року (а.с. 13)

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 12)

Згідно із копією державного акту на право постійного користування землею серії ХС 1-2, виданого 07.12.1994 року Качкарівською сільською радою Бериславського району Херсонської області, на підставі рішення виконкому Качкарівської сільської ради народних депутатів від 28.02.1994 року №8, ОСОБА_2 , надана у постійне користування земельна ділянка площею 1,50 га, для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (а.с. 17)

Відповідно до заповіту, посвідченого та зареєстрованого секретарем Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області за №63 від 04.12.2009 року, ОСОБА_2 заповіла все належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом вона буде мати право - ОСОБА_1 (а.с. 16)

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 19.06.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №20 (а.с.14)

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 19.03.2018 року вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №13 (а.с. 15)

Про втрату оригіналу державного акту на право постійного користування землею серії ХС № 1-2 від 07.12.1994 року було подано оголошення в газеті «Маяк» №8 (10 273) від 26.02.2021 року .

З відповіді нотаріуса №87/02-14 від 23.02.2021 року вбачається, що за заявою ОСОБА_1 була заведена спадкова справа №120/2018 до майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Спадкоємцями, які прийняли спадщину, є син спадкодавця ОСОБА_1 - за заповітом на 3/4 частки та чоловік спадкодавця ОСОБА_3 - за законом на 1/4 частку. Інші заяви до спадкової справи не надходили. Крім того, приватним нотаріусом була заведена спадкова справа №121/2018 до майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Спадкоємцем, який прийняв спадщину є син спадкодавця ОСОБА_1 . Інші заяви до спадкової справи не надходили. У зв`язку з втратою правовстановлюючого документу - державного акту на право постійного користування землею серії ХС 1-2 від 07.12.1994 року, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, загальною площею 1,50 га, переданої для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області та рекомендовано звернутися до суду (а.с. 18)

Згідно із ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є спадкоємцем за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , та єдиним спадкоємцем за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , у передбачений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але отримати свідоцтва про право на спадщину не зміг через втрату оригіналу державного акту на право постійного користування землею серії ХС 1-2 від 07.12.1994 року, враховуючи, що земельна ділянка перебувала у спадкодавця на праві постійного користування, а не у власності, враховуючи повне визнання позову відповідачами, а також те, що право постійного користування землею відноситься до тих прав, котрі можуть бути успадковані, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право постійного користування на 3/4 частки від земельної ділянки, загальною площею 1,50 га, яку передано для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право постійного користування на 1/4 частку від земельної ділянки, загальною площею 1,50 га, яку передано для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач Милівська сільська рада Бериславського району Херсонської області, 74351, Херсонська область, Бериславський район, с. Милове, вул. Бериславська, 36, ЄДРПОУ 04401291.

Суддя О.О.Корсаненкова