Рішення № 96562513, 14.04.2021, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/1010/20

Провадження № 2/510/674/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 квітня 2021 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Бошков І.Д.,

за участю секретаря Березенко С.П.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - виконком Ренійської міської ради Одеської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з їх реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И В:

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 будучи належним чином сповіщені, у судові засідання, які призначалися не явились, про причини неявки суд не сповістили, були попереджені, що на підставі ч.4ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки без поважних причин або неповідомлення суду про причини неявки справа буде розглянута у їх відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляється заочне рішення).

Представник третьої особи - Ренійської міської ради Одеської області , не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав, просив розглянути справу без його участі та участі позивача.

У зв`язку із цими обставинами та керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд прийняв рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту позивача та її і/н; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 ; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.09.2019р.; копія рішення Ренійського районного суду Одеської області від 14.11.2018р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом та просила визнати відповідачів, такими, що втратили право користування на житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 , та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою, зазначивши, що вона є власником вищезазначеного будинку, в якому мешкає. На житлоплощі вказаного житлового будинку зареєстровані також відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Однак, відповідачі більше трьох років не проживають на житлоплощі вказаного будинку. У зв`язку із реєстрацією відповідачів на житлоплощі, позивач несе додаткові витрати по сплаті комунальних послуг, крім того, вона, як власник житла, позбавлена можливості у вирішенні інших, передбачених чинним законодавством, питань.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та підлягають задоволенню.

За ч.1ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відповідно до положень ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності із ст. 317, ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природніх ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Згідно ч. 1 ст. 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Як вже зазначалось, відповідач більше трьох років не проживає у будинку, а, тому сервітут який було встановлено, щодо користування будинком припинився, так як відповідач не використовував його протягом трьох років підряд.

П.5ч.1ст.406 ЦК України передбачено, що сервітут припиняється у разі невикористання сервітуту протягом трьох років підряд.

Враховуючи викладені обставини, та відповідні норми права вважаємо, що на підставі п 5 ч. 1 ст. 406 ЦК України право відповідача на користування житловим будинком припинилось, тому її можливо визнати в судовому порядку такою, що втратила право користування житлом.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Документом, до якого вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, є у т.ч. паспорт громадянина України.

Таким чином, правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування особи за певною адресою.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, надавши оцінку доводів позивача, викладених у позові, враховуючи, що відповідачі не проживають у будинку більше трьох років, в якому вони числяться зареєстрованими, вони не є власниками житла, у якому прописані, договором, законом або іншими документами не встановлено їх право користування будинком, вони не беруть участь по догляду за нерухомим майном, не сплачують комунальні послуги, інші витрати, пов`язанні з утриманням нерухомого майна, тощо. Згідно наданих документів, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , на житлоплощі якого числяться прописаними відповідачі. У зв`язку із тим, що відповідачі не проживають на житлоплощі будинку більше трьох років, яких-небудь витрат по утриманню житла вони не несуть, їх особистих речей там також немає, договором, законом або рішенням суду не було встановлено право відповідачів на користування ним житлоплощею з підстав ст. 401 ЦК України, таким чином, є правові підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням і зняття їх з реєстраційного обліку.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 18, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 402, 406 ЦК України, ст.ст. 3,7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р., суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - виконком Ренійської міської ради Одеської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття їх реєстраційного обліку - задовольнити.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , визнати такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду, а також в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя І.Д. Бошков