Рішення № 96559191, 12.04.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/35846/20

Провадження № 2/947/221/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Васильків Олени Василівни,

секретаря судового засідання - Белінської Ганни Сергіївни,

за участі представника позивача - адвоката Гроза Ірини Валентинівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26597691, місцезнаходження: м. Одеса, пл. Думська, 1) про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

01.12.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння АДРЕСА_2 , яке складається з житлового будинку літ. «А» площею 32,2 кв.м. та житлового будинку літ. «В» площею 32,2 кв.м., що разом по домоволодінню становить 64,4 кв.м., після смерті бабусі ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 02.12.2020 року провадження у справі відкрито.

Судом витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мазаратій І.В. належним чином завірену копію спадкової справи №34/2019, заведеної до майна ОСОБА_2

16.02.2021 року до суду надійшла колпія спадкової справи №34/2019 до майна ОСОБА_2 , яка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 30.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача Гроза І.В. позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Одеської міської ради правом на подання відзиву або будь-якої іншої заяви щодо розгляду справи не скористався, до судового засідання повторно не з`явився, повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вказаного суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ч. 1 ст. 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В позовних вимогах позивач ОСОБА_1 посилається на те, що він є єдиним спадкоємцем бабусі ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді частки домоволодіння у АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим ОСОБА_1 своєчасно звернувся до нотаріуса, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність у спадкоємця оригіналів правовстановлюючих документів та роз`яснено право на звернення до суду.

Від відповідача відзиву або будь-якої іншої заяви щодо розгляду справи не надійшло.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 22.01.2019 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено відповідний актовий запис №1064, що вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 /а.с.7/.

До шлюбу ОСОБА_2 мала прізвище ОСОБА_2 , що вбачається з свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 16.07.1987 року /а.с.12/.

07.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мазаратій І.В. з заявою щодо прийняття спадщини після смерті баби - ОСОБА_2 /а.с.75/.

З листа приватного нотаріуса ОМНО Мазаратій І.В. від 14.06.2019 року №277/02-14 вбачається, що 07.06.2019 року за №34/2019 відкрито спадкову справу відносно майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За матеріалами справи ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 /а.с.9/.

Листом від 15.08.2019 року №280/02-14 приватний нотаріус ОМНО Мазаратій І.В. роз`яснила ОСОБА_1 , що відповідно до пп. 4.14, 4.15 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. У разі, якщо у ОСОБА_1 немає можливості надати документи, що підтверджують право власності спадкодавця на майно, відповідно до пп. 4.18 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус роз`яснила право звернутися до суду для визнання за позивачем права власності на майно, що належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 /а.с.10/.

З Акту від 14.09.1980 року районної приймальної комісії Київського району м. Одеси вбачається, що комісія постановила пред`явлене до здачі домоволідння літ. В, побудоване гр. ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_3 , вважати прийнятим до експлуатації /а.с.15/.

З листа КП «БТІ» Одеської міської ради на запит приватного нотаріуса ОМНО Мазаратій І.В. вбачається, що станом на 31.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_3 в комунальному підприємстві зареєстровано право власності:

-на 13/25 частин домоволодіння за ОСОБА_6 на підставі рішення Київського районного народного суду м. Одеси від 09.07.1980 року, справа №2-1512 1980 року (реєстрація від 16.06.1989 року, книга №208, стр. 149, р. №21407);

-на 4/25 частин (залишок від 12/25 частин) житлового будинку з надвірними спорудами на підставі договору дарування, посвідченого Третьою одеською державною нотаріальною конторою 27.02.1990 року, р. № 1-1124 (реєстрація від 05.03.1990 року, книга №208, стр. 149, р. № 21407);

-на 76/100 частин домоволодіння за: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в рівних частках на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2010 року, справа №2-3486/2010 (дата прийняття рішення про реєстрацію права власності: 15.07.2010 р., номер запису: 21407 в книзі: 208-150).

Також вказаним листом повідомлено, що зареєстровані станом на 31.12.2012 року вищевказані частки не складають одиницю, в зв`язку з реєстрацією права власності на 76/100 частин домоволодіння за: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та відсутністю перерахунку часток по всьому домоволодінню в матеріалах інвентаризаційної справи КП «БТІ» ОМР по вищевказаній адресі /а.с.16-18/.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 13.08.2019 року щодо адреси: АДРЕСА_2 наявна інформація, що домоволодіння за вказаною адресою складається з: житлового будинку А, загальною площею 71,4 кв.м.; житловою площею 23,2 кв.м.; житлового будинку Ж, загальною площею 75,6 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м.; сараю, Б; душу, И; гаражу, Е; вбиральні, З; навісу, К; навісу - тимчасової будівлі, Е1, огорожі, 1-7; вимощення, І, ІІ; теплиці, ІІІ /а.с.23-26/.

З вказаного витягу також вбачається, що право власності на 76/200 зазначеного домоволодіння було зареєстроване 15.07.2010 року за ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за кожним, на підставі заочного рішення суду від 09.04.2010 року; в подальшому право власності на 76/200 зазначеного домоволодіння зареєстроване за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.05.2017 року.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі №2-3486/10 від 09.04.2010 року визнано за ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у рівних частках право власності на 76/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 .

Визначено порядок користування земельною ділянкою площею 0,1390 га по АДРЕСА_2 між співвласниками домоволодіння, що розташоване на зазначеній ділянці:

- в володіння і користування ОСОБА_7 і ОСОБА_8 надано ділянку площею 0,0675 га.

- в володіння і користування ОСОБА_2 надати ділянку площею 0,0715 га.

Стороною позивача суду надано Висновок №024/2010 судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі №2-3486/2010, складений 15.03.2010 року /а.с.29-54/.

Судом досліджено технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_2 , виготовлений 16.10.2019 року ПП «АС ЛІГАЛ» за заявою ОСОБА_1 /а.с.55-58/.

З технічного паспорту вбачається, що на земельній ділянці загальною площею 715 кв.м. розташовані: житлові будинки - А, В, вбиральня - Б, мостіння - І, огорожа - №1-5. В літ. «А»: 1 - житлова, площею 9,3 кв.м., 2 - житлова, площею 12,0 кв.м., 3 - веранда, площею 10,9 кв.м. В літ. «В»: 1 - коридор, площею 2,6 кв.м., 2 - житлова, площею 13,1 кв.м., 3 - житлова, площею 10,6 кв.м., 4 - кухня, площею 5,9 кв.м. /а.с.58/.

IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

В ході судового розгляду встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 .

В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 володіла частиною домоволодіння АДРЕСА_2 , де проживала разом з матір`ю ОСОБА_6 та вела разом з нею сумісне господарство. Після смерті ОСОБА_6 , її дочка ОСОБА_2 не переоформила частину домоволодіння на себе у порядку спадкування, а лише фактично володіла вказаним майном. При цьому на підтвердження належності вказаного домоволодіння або його частини на праві приватної власності ОСОБА_2 або її матері ОСОБА_6 належних до допустимих в сенсі ст. ст. 77, 78 ЦПК України доказів суду не надано.

Так, з листа листа КП «БТІ» Одеської міської ради вбачається, що станом на 31.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_3 в комунальному підприємстві зареєстровано право власності на 13/25 частин домоволодіння за ОСОБА_6 на підставі рішення Київського районного народного суду м. Одеси від 09.07.1980 року, справа №2-1512 1980 року (реєстрація від 16.06.1989 року, книга №208, стр. 149, р. №21407). При цьому з вказаного листа не вбачається, з чого саме складались зазначені 13/25 частини.

Стороною позивача суду надано Акт від 14.09.1980 року, яким прийнято пред`явлене до здачі в експлуатацію домоволодіння літ. В, що побудоване гр. ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_3 .

Також стороною позивача суду надано технічний паспорт на житловий будинок, виготовлений ПП "АС ЛІГАЛ" станом на 16.10.2019 року на замовлення ОСОБА_1 . Суд зазначає, що вказаний технічний паспорт суперечить відомостям щодо складу домоволодіння літ. В., що містяться в Акті від 14.09.1980 року. Щодо складових частин домолодіння літ. А, що відображено в паспорті, будь-яких інших письмових доказів стороною позивача не надано, в зв`язку з чим суд критично ставиться до вказаного доказу.

Враховуючи, що технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, суд вважає, що стороною позивача не надано достатньо належних та допустимих доказів для визначення складу спадщини після смерті ОСОБА_2 , що унеможливлює задоволення судом заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням того, що стороною позивача не доведено, що домоволодіння АДРЕСА_2 , яке складається з житлового будинку літ. «А» площею 32,2 кв.м. та житлового будинку літ. «В» площею 32,2 кв.м., що разом по домоволодінню становить 64,4 кв.м., належало на праві власності спадкодавцю ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивач не довів, що до складу спадщини, на яку він просить визнати за ним право власності, входять зазначені в позові об`єкти нерухомості. При цьому, у суду немає сумнівів, що заявник є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 280-282, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 392, 1217, 1218, 1220, 1222, 1268, 1270 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26597691, місцезнаходження: м. Одеса, пл. Думська, 1) про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.

Повний текст заочного рішення суду складено 23.04.2021 року.

Суддя Васильків О.В.