Ухвала суду № 96555046, 27.04.2021, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

справа №133/593/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.21 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді Пєтухової Н.О.

за участю секретаря судових засідань Гаврилюк О.Г.

прокурора Пеньківської Ю.С.

засудженого ОСОБА_1

Розглянувши в приміщенні суду в м. Козятині, в режимі відоконференції, заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019 року,

встановив:

До Козятинського міськрайонного суду Вінницької області надійшла заява засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019 відносно нього, за новововиявленими обставинами. Зокрема в заяві засуджений ОСОБА_1 просив врахувати йому періоди строку до призначеного вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019 року строк перебування під вартою по вироку Вінницького апеляційного суду від 12.03.2019, період з 07.07.2015 по 06.11.2017; строк перебування під вартою по вироку Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2019 період з 13.06.2018 по 11.10.2019, оскільки вони не були об`єднані в порядку визначеному законом України, а саме, не було визнано періоди початку та кінця строку; за послідовно об`єднаними вище зазначеними вироками на підставі ч.4 ст. 70 КК України, його було засуджено остаточно до 6 років 3 місяців позбавлення волі, та суд позбавив його можливості звернутись з відповідними клопотаннями в порядку ст.ст.537-539 КПК України, що безумовно істотно погіршує його становище та вимоги ст.404 КПК України.

Заяву мотивував тим, що вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06.07.2018 був оскаржений та змінений вироком Вінницького апеляційного суду від 12.03.2019 та остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. Період перебування строку під вартою за даним вироком обчислюється з 07.07.2015 по 06.11.2017.

Вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2019 він був засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі. Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України з урахуванням попереднього вироку Вінницького апеляційного суду від 12.03.2019, остаточно засуджено до 6 (шести) років позбавлення волі. Період перебування строку під вартою за даним вироком обчислюється з 13.06.2018 по 11.10.2019 .

Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019 він засуджений за ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання до 4 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України з урахуванням попереднього вироку Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2019 призначено покарання у виді 6 років 3 місяців позбавлення волі. Період перебування строку під вартою за даним вироком обчислюється з 26.12.2019. Таким чином на момент набуття законної сили даного вироку Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019, тобто з 26.09.2019 він мав розпочати відбувати покарання у виді 6 років 3 місяців позбавлення волі за мінусом покарання, відбутого, за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2019, яким він засуджений за ч. 3 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі, період строку перебування під вартою обчислюється з 13.06.2018 по 11.10.2019 та період строку перебування під вартою за вироком Вінницького апеляційного суду від 12.03.2019 з 07.07.2015 по 06.11.2017.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.08.2020, суд звернув покарання призначене вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019 до окремого виконання у вигляді 4 років позбавлення волі, початок строку рахувати з 26.12.2019, хоча за вироком від 12.03.2019, постановленим Вінницьким апеляційним судом, період строку перебування під вартою обчислюється з дня затримання з 07.07.2015 по 06.11.2017 та в клопотанні з яким він звертався до Вінницького міського суду Вінницької області, а в подальшому з апеляційною скаргою у Вінницький апеляційний суд, він не просив суд залишити до окремого покарання у виді 4 років позбавлення волі, таким чином ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.08.2020, суд погіршив його становище, також було порушено його право на справедливе рішення, яке прямо вказує на істотне порушення вимог ст. 412 КПК, що тягне за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність ст.413 КПК України.

Вважає, що зазначені порушення тягнуть за собою перегляд та виправлення помилки суду першої інстанції - вироку Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019 та ухвали Вінницького апеляційного суду від 26.08.2020 за нововиявленими обставинами, оскільки судом не були враховані періоди за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2019 строк перебування під вартою з 13.06.2018 по 11.10.2019 та строку, який був врахований ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 05.09.2019 у вирок Вінницького районного суду Вінницької області період перебування під вартою з 07.07.2015 по 06.11.2017.

Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019 року набрав законної сили 26.09.2019 коли він відбував покарання за попереднім вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2019, тобто вважає, що йому лишалося відбути 3 місяці позбавлення волі за вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 05.09.2019 в строк відбування покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2019 йому було враховано період перебування під вартою з 07.07.2015 п 06.11.2017 включно.

При цьому ОСОБА_1 наголошував, що нововиявленими обставинами є ухвала Вінницького районного суду Вінницької області від 05.09.2019 та довідка про його звільнення від 11.10.2019, про які Козятинський міськрайонний суд Вінницької області на час постановлення вироку 05.08.2019 не знав та знати не міг, оскільки таких документів на той час ще не існувало.

Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягав на задоволенні його заяви про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами з посиланням на обставини, зазначені у заяві.

В судовому засіданні прокурор просив залишити без задоволення заяву засудженого ОСОБА_1 , оскільки підстави для її задоволення відсутні, а обставини, про які у ній йдеться не є нововиявленими.

Вислухавши думки сторін, дослідивши заяву, додані до неї матеріали, а також витребувані за клопотанням засудженого матеріали, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Так, згідно зі ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими є: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

У той же час згідно з пунктами 4, 5 ст. 462 КПК України, у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного Суду (провадження №51-9834кмо18), перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути. Предметом судового розгляду в порядку провадження за нововиявленими обставинами виступає не обвинувальний акт, а судове рішення, зокрема вирок суду, що набрав законної сили, яким установлено наявність чи відсутність винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Таким чином, системне тлумачення положень кримінального процесуального законодавства вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: вони існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового розгляду; вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Праведная проти Росії » (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01, пп. 27-28) та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v.Moldova № 2, заява № 19960/04, п. 46) процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Крім того, положеннями Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року та п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов пороти України» від 03 квітня 2008 року, визначено, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду, який в свою чергу визначає, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового його вирішення.

Судом не встановлено таких обставин суттєвого і неспростовного характеру, які б не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку суду, що належить переглянути.

Суд, дослідивши заяву засудженого про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019 року та проаналізувавши додані до нього додатки, витребувані копії вироків та ухвал Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, Вінницького районного суду Вінницької області, Вінницького апеляційного суду, на які посилався ОСОБА_1 , оприходить до висновку про те, що у вказаній заяві належним чином не вмотивовано та не підтверджено, а в судовому засіданні не встановлено достатніх та ґрунтовних підстав, які б дозволяли суду прийти до висновку про наявність підстав для скасування вищевказаних вироків та постанови за нововиявленими обставинами. Так, наявність ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 05.09.2019 та довідка про його звільнення від 11.10.2019 не є тими обставинами, які існували на момент ухвалення вироку Козятинським міськрайонним судом від 05.08.2019, але не були і не могли бути відомі суду, і які, при їх можливому врахуванні, спричинили б ухвалення іншого за змістом судового рішення. Сам заявник зазначає, що такі документи на час ухвалення вироку ще не існували. Крім того вказана ухвала та довідка про звільнення не можуть вважатись нововиявленими обставинами в розумінні ст. 459 КПК України.

Як вбачається із змісту самої заяви засудженого, зокрема і з прохальної її частини, останній просить врахувати йому періоди строку до призначеного вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019, зокрема строк перебування під вартою по вироку Вінницького апеляційного суду від 12.03.2019 року та Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2019.

Суд вважає за доцільне зазначити наступне.

ОСОБА_1 засуджений вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2019 за ч.3 ст.185 КК України та на підставі ч.4 ст.70 КК України йому остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у виді 6 років позбавлення волі. Вироком ухвалено строк відбування покарання обчислювати з момету затримання з 13.06.2018.

Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019 ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2019 року остаточно визначено 6 років 3 місяці позбавлення волі. У строк відсування покарання зараховано відбуте покарання з часу затримання, з 13.06.2018 до дня постановлення вироку.

За змістом ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 05.09.2019 у строк відбування покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2019 зараховано період перебування під вартою ОСОБА_1 з 07.07.2015 по 06.11.2017 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Після зарахування такого терміну у строк покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2019 ОСОБА_1 11.10.2019 було звільненено за закінченням відбування строку покарання з Стрижавської ВК №81.

Тобто строк позбавлення волі, призначений вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019, засудженим відбуто повністю.

Так, з вказаного строку покарання 2 роки 3 місяці було частково приєднано до покарання у виді 4 років позбавлення волі, призначеного вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019.

Однак оскільки відбуте покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2019 зараховано вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019 частково, а не повністю, то не може бути і зараховано відбуте покарання за попереднім вироком у виді 6 років позбавлення волі, як відбуте покарання за вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019 у виді 4 років позбавлення волі.

Таким чином, засуджений ОСОБА_1 почав відбувати покарання за вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019 з 26.12.2019 року, тобто з дати його затримання, і не відбув його в повному обсязі.

Питання щодо правильності обчислення строків відбування покарання ОСОБА_1 досліджувалось, зокрема, судом апеляційної інстанції при оскарженні ним ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 19.05.2020. За наслідками такої апеляційної скарги Вінницький апеляційний суд постановив ухвалу від 26.08.2020, у якій вказав, що необхідно вважати відбутим ОСОБА_1 покарання, приєднане за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2019. На підставі ч.4 ст.70 КК України, залишивши для виконання покарання у виді 4 років позбавлення волі за ч.3 ст.185 КК України, визначеного вироком Козятинського міськрайонного суд Вінницької області від 05.08.2019, початок відбування якого рахувати з 26.12.2019. Тобто, зазначеною ухвалою ОСОБА_1 , було відмовлено у клопотанні про звільнення від покарання, задоволено частково його скаргу.

У пунктах 42, 43 свого рішення від 09.06.2011 року у справі «Желтяков проти України» ЄСПЛ наголошував на тому, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися в контексті преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилося під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.

Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого і неспростовного характеру.

Судом не встановлено таких обставин суттєвого і неспростовного характеру, які б не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, однак існували, і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути.

З огляду на викладене заява засудженого про перегляд вироку Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019 за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 459- 467 КПК України, суд

постановив:

Заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2019 - залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом семи днів з моменту проголошення.

Головуючий суддя Н.О. Пєтухова

Дата документу 27.04.2021