Рішення № 96554542, 23.04.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6452/20

Категорія 75

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

23 квітня 2021 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер-2010», третя особа - ОСОБА_2 , про розірвання трудового договору, -

У С Т А Н О В И В :

У червні 2020 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер-2010» (надалі за текстом - відповідач) з позовом про розірвання трудового договору.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з 16.05.2016 року він є директором ТОВ «Автолідер-2010». У квітні 2020 року позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням, а також повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників товариства. На позачергових зборах, у зв`язку із відсутністю кворуму, рішення про звільнення позивача не прийняте. За таких підстав, позивач просить визнати трудовий договір розірваним на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України (надалі за текстом - КЗпП України), який укладений між ним та відповідачем, із моменту набрання рішенням у даній справі законної сили.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10.06.2020 року позовну заяву було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

03.08.2020 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій позивач просить залучити як третю особу ОСОБА_2 . Крім того, позивач на виконання Ухвали суду зазначив, що ним самостійно надіслано копію позовної заяви та додатків до неї на адресу відповідача та третьої особи.

Ухвалою суду від 03.08.2020 року відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи - ОСОБА_2 (надалі за текстом - третя особа).

Позивач разом із позовом подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач на призначені судові засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток, причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Відповідач правом на участь в судових засіданнях не скористався, за таких обставин, керуючись ст. 223 Цивільно-процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, наявні всі передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстави умови для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 16.05.2016 року позивач являється директором ТОВ «Автолідер-2010».

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань учасниками товариства є третя особа, якій належить 51% статутного капіталу відповідача, та Компанія Макс (Юроп) Файнес С.А., якому належить 49% статутного капіталу товариства.

15.04.2020 року позивач подав відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України та проведення протягом 14 днів загальних зборів учасників для вирішення питання про звільнення (а.с.4).

27.04.2020 року позивач надіслав учасникам товариства повідомлення про скликання позачергових зборів учасників на 11.05.2020 року та визначив питання порядку денного: 1) про звільнення з посади директора ОСОБА_1 згідно поданої заяви про звільнення з посади від 15.04.2020 року; 2) призначення нового директора; 3) обрання уповноваженої особи для проведення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.6).

11.05.2020 року на позачергові збори учасників з`явився один учасник, якому належить 49% статутного капіталу - Компанія Макс (Юроп) Файнес С.А., другий учасник - ОСОБА_2 - не з`явилась (а.с.19).

За відсутності кворуму рішення про звільнення позивача не прийняте.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170).

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив припинити трудові відносини з відповідачем у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням.

Крім того, відповідно до пункту 13 частини другої "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

У частині першій статті 25 цього Закону визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

У вказаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Таким чином, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем та відповідачем, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Враховуючи вищевикладене, позов про припинення трудових відносин через звільнення за власним бажанням, слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265, 280, 285, 280-289 ЦПК України , суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер-2010», третя особа - ОСОБА_2 , про розірвання трудового договору - задовольнити;

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Автолідер-2010», зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України із моменту набрання рішенням у даній справі законної сили;

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер-2010» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн;

Повне найменування:

позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Автолідер-2010» (адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 14-А, код ЄДРПОУ 37256230);

третя особа - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 );

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва;

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення (або вручення) повного судового рішення;

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя В.В. Гребенюк