Рішення № 96553180, 27.04.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3267/21

Провадження № 2/752/5110/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 квітня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді: Машкевич К.В.

при секретарі: Ковальської К.О.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору про надання послуг та відшкодування збитків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просила суд розірвати договір про надання послуг від 06.11.2020 року №1006-АН, стягнути з відповідача на свою користь завдані збитки в сумі 23217,80 грн. та моральну шкоду в сумі 11000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06.11.2020 року між нею та відповідачем укладений договір №1006-АН про надання послуг, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язався організувати роботи по виготовленню металево-пластикових конструкцій і закупці додаткових матеріалів, установці та передачі у власність позивача ПВХ конструкцій і додаткових матеріалів.

У свою чергу, позивач зобов`язалась оплатити та прийняти готові вироби та роботу відповідно до умов договору.

Вартість договору складає 36000,00 грн., предоплата становить 22000,00 грн., приблизна дата доставки вказаних матеріалів визначена 14.11.2020 року.

Позивачем була сплачена предоплата в сумі 22000,00 грн., про що на договорі зроблено запис відповідачем.

Однак, у встановлений договором строк відповідач зобов`язання за договором не виконав, вироби та матеріали зазначені у договорі не поставив.

На неодноразові телефонні дзвінки позивача, відповідач змінював дати поставки та на дату подачі позову до суду відповідачем свої зобов`язання виконані не були.

У зв`язку з тим, що відповідач ухилився від виконання договору про надання послуг від 06.11.2020 року №1006-АН позивач вважає, що він повинен бути розірваний з поверненням авансового платежу в сумі 22000,00 грн.

Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач прострочив свої зобов`язання, відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з ОСОБА_2 за період з 06.11.2020 року по 25.01.2021 року підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі 584,76 грн.

Також, відповідно до ст. 625 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 146,47 грн. та інфляційні нарахування в сумі 486,57 грн.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.02.2021 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

У встановлений ухвалою строк відзив від відповідача не надійшов.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.11.2020 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №1006-АН про надання послуг відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_2 зобов`язався організувати роботи по виготовленню металево-пластикових конструкцій по закупці додаткових матеріалів, установці та передачі у власність позивача ПВХ конструкцій і додаткових матеріалів.

Відповідно до п.п. 1.2 договору позивач ОСОБА_1 зобов`язалась оплатити та прийняти готові вироби і роботи відповідно до умов вказаного договору.

Вартість послуг за договором становить 36000,00 грн., предоплата складає 22000,00 грн. Адреса доставки: АДРЕСА_1 . Приблизна дата доставки вказаних матеріалів 14.11.2020 року.

Встановлено, що позивачем в якості авансового платежу було сплачено на користь ФОП ОСОБА_2 22000,00 грн., що підтверджується записом на договорі №1006-АН від 06.11.2020 року зробленим відповідачем.

Проте, у встановлений у договорі строк відповідачем не було здійснено доставку обумовлених матеріалів.

Як зазначила позивач, на неодноразові телефонні дзвінки, відповідач змінював дату доставки та на момент звернення до суду зобов`язання за договором ФОП ОСОБА_2 виконані не були.

Позивач просила розірвати договір про надання послуг від 06.11.2020 року №1006-АН, стягнути з відповідача на свою користь сплачені нею кошти у розмірі 22000,00 грн., на що слід зазначити наступне.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 873 ЦК України вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що 06.11.2020 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про надання послуг №1006-АН, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов`язання щодо виконання даного договору.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що уразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 872 ЦК України якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості; розірвання договору та відшкодування збитків.

Статтею 849 ЦК України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

З огляду на зазначене вище, вимога позивача про розірвання договору є правомірною, оскільки відповідачем не було дотримано встановлених п. 2.1 договору строків виготовлення матеріалів та не було здійснено їх доставку.

Внаслідок розірвання договору сплачені позивачем грошові кошти підлягають поверненню, оскільки втрачають ознаки авансу і набувають статусу майна (грошових коштів), набутих отримувачем без достатньої правової підстави.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини на які він посилався як на підставу своїх вимог, а тому вимоги позивача про розірвання договору та стягнення сплачених нею коштів в сумі 22000,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просила стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 06.11.2020 року по 25.01.2021 року в сумі 584,76 грн., на що слід зазначити наступне.

Відповідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Відповідно до п.п. 3.2 договору про надання послуг №1006-АН від 06.11.2020 року, після узгодження п. 2.1 виконавець ФОП ОСОБА_3 виготовляє вироби і зобов`язується передати їх позивачу протягом 22 робочих днів з моменту укладення договору. У разі, якщо вироби мають нестандартну комплектацію (ламінація, непрямі вугли, шпроси, тонування, індивідуальні розміри, арочний гиб, індивідуальна конфігурація тощо), строк передачі у власність збільшується до 40 робочих днів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, однак на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки законодавством встановлено розмір пені, на що і посилалась сама позивач (ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).

При цьому, позивач просить стягнути пеню в сумі 584,76 грн.

Суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 584,76 грн.

Позивач також просила стягнути 3% річних за період з 06.11.2020 року по 25.01.2021 року в сумі 146,47 грн. та індекс інфляції 486,57 грн., на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з тим, що відповідач прострочив свої зобов`язання за договором про надання послуг від 06.11.2020 року з нього підлягають стягненню 3% річних та індекс інфляції, однак за інший період, оскільки доставка повинна була здійснюватись протягом 22 робочих днів (п.3.2 договору) з моменту укладення договору, тобто до 08.12.2020 року, а отже строк нарахування пені починається з наступного дня 09.12.2020 року.

Згідно розрахунку проведеного судом індекс інфляції за період з 09.12.2020 року становить 486,20 грн. та 3% річних становить 86,68 грн., а тому саме вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 11000,00 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, якщо таке відшкодування передбачено договором або законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Вимогами ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 року №5 при вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі ст.24 Закону моральної шкоди суди повинні виходити з роз`яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у постанові від 31 березня 1995р. N4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, зокрема, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав у наслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку. Якщо вимоги про відшкодування моральної шкоди не вирішувались разом з вимогами про застосування інших заходів захисту прав споживача, пред`явлення їх у подальшому окремо не суперечить правилам ст. 24 Закону.

Встановлено, що протиправною поведінкою відповідача, що полягає в тривалому невиконанні зобов`язань за договором про надання послуг від 06.11.2020 року, позивачу було завдано моральної шкоди та душевних страждань, які полягають в неотримані замовлених виробів, вжиття заходів щодо виконання договору, а також звернення до суду.

При цьому, на думку суду моральна шкода в сумі 11000,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача є завищеною та з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 1000,00 грн.

З урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача на користь дежави підлягає судовий збір в сумі 908,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 51, 52, 203, 204, 215, 530, 598-609, 610, 611, 638, 639, 837, 849, 865, 872, 873, 1212 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору про надання послуг та відшкодування збитків та моральної шкоди задовольнити частково.

Розірвати договір укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 №1006-АН від 06.11.2020 року.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 грошові кошти в розмірі 22000,00 грн., пеню в сумі 684,76 грн., 3% річних в сумі 86,68 грн. та індекс інфляції в сумі 486,20 грн., а також моральну шкоду в сумі 1000,00 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ,;

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: