Рішення № 96552706, 23.04.2021, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2468/20

номер провадження 2/695/553/21

23 квітня 2021 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Середи Л.В.

за участю секретаря - Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 6951.31 грн..

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», звернувся ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 22.09.2015 року, згідно з якою отримав кредит у розмірі 2000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Свої зобов`язання за кредитом ОСОБА_2 належним чином не виконував, у зв`язку з чим, станом на 15.07.2020 утворилась заборгованість у сумі 6951.31 грн., яка складається тільки із заборгованості за тілом кредиту.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.03.2019 року. Оскільки на день смерті позичальника існувала заборгованість по кредитному договору перед Банком, останній на адресу Золотоніської районної державної нотаріальної контори направив претензію кредитора. Окрім того позивач 04.08.2020 року направив відповідну претензію відповідачу ОСОБА_1 ..

Вимоги покладення на спадкоємців виконання грошового зобов`язання спадкодавця позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 була зареєстрована та фактично проживала разом із ОСОБА_2 , що стверджується даними паспорту останньої. Хоча ОСОБА_1 і не звернулася до нотаріальної контори по питанню оформлення своїх спадкових прав, однак на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки не заявила відмову про неї.

Таким чином позивач наполягає, що відповідач прийняла спадщину, до складу якої входить, у тому числі кредитні зобов`язання померлого позичальника, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на неї, за таких обставин відповідач має задовольнити вимоги кредитора повністю, а оскільки лист-претензія позивача нею був проігнорований, позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом, яким просив суму заборгованості у розмірі 6951.31 грн. стягнути із ОСОБА_1 ..

Дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.01.2021 року.

Ухвалою суду, яка була направлена відповідачу в установленому порядку, останній був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов.

Відповідач відзиву на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, чи клопотання про розгляд справи за участю сторін до суду не направила, хоча про час та місце розгляду справи, а також суть позовних вимог була повідомлена належним чином.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до заяви № б/н від 22.09.2015 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Укладений між сторонами договір складається із анкети-заяви, Умов та правил надання банківських послу. За своєю правовою природою вказаний договір є одним із видів кредитного договору. ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту, відсотки, винагороди відповідно до Заяви та Умов правил надання банківських послуг.

Позивач наполягає, що він свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а позичальник всупереч договірним зобов`язанням, в установлені терміни не повернув належні грошові кошти, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем станом на 15.07.2020 року за позичальником наявна заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 6951.31 грн.

Відповідно до свідоцтва про смерть (серії1- НОМЕР_1 від 01.03.2019 року) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Скориківською сільською радою Золотоніського району черкаської області 01.03.2019 року складено актовий запис за №4.

Оскільки борг за вказаним вище кредитним договором не повернуто, а місце проживання відповідачки було зареєстровано разом із позивачем, то саме остання, як спадкоємець усіх прав та обов`язків померлого, на думку позивача, має повернути зазначену суму боргу.

Згідно із ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За приписами ст.,ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Отже, за змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов`язанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

При цьому чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Так, згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Відповідно до статті 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Як вбачається з документів, поданих позивачем до позовної заяви, 24.01.2020 року Банк направив на адресу Золотоніської районної державної нотаріальної контори претензію кредитора.

28.02.2020 року позивачем було отримано відповідь від Золотоніської районної державної нотаріальної контори, в якій зазначалось про прийняття претензії кредитора та про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи №50/2020 після смерті ОСОБА_2 ..

В обґрунтування позову позивач також вказав, що спадкоємець ОСОБА_1 мала право подати у строк визначений чинним законодавством заяву про прийняття або про відмову від прийняття спадщини. Спадкоємцем, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 , що було підтверджено відомостями з паспорту відповідача. Таким чином, в силу норм ч. 3 ст. 1268 ЦК України відповідач спадщину прийняла, оскільки не заявила про відмову від неї.

За таких обставин на адресу відповідача була направлена 04.05.2020 року лист-претензія з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором.

Однак з такими вимогами позивача суд не погоджується та зазначає наступне.

У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 року роз`яснено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Аналіз зазначених вище норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця.

Проте, позивач в своїй позовній заяві як на підставу задоволення позову посилається на те, що відповідач постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважається такою, що прийняла спадщину і повинна нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця.

Відповідно до ч.2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для прийняття спадщини є фактичне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак доказів фактичного проживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини суду надано не було. Посилання позивача на те, що згідно відміток у паспорті відповідача місце його реєстрації збігається з місцем реєстрації померлого, вказаним у ксерокопії його паспорту, не доводить факту постійного проживання спадкодавця разом із відповідачем на час відкриття спадщини.

Окрім того такі доводи позивача спростовуються даними Скориківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 23.10.2020 року за №329 згідно яких ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (де був зареєстрований позичальник згідно даних його паспорту) знята з реєстрації 03.01.2018 року і фактично на території сільської ради не проживає та зареєстрована за іншою адресою.

Факт реєстрації відповідача 03.01.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 , що є відмінною від реєстрації місця проживання позичальника стверджується даними Відділу «Центр надання адміністративних послуг у місті Золотоноша» від 27.11.2020 року за № 933, а також даними наданими відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Черкаській області.

Таким чином вбачається, що станом на день смерті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідач була зареєстрована за іншим місце проживання (з 03.01.2018).

Отже доводи позивача про постійне проживання відповідача із спадкоємцем на час відкриття спадщини та застосування норм ч. 3 ст. 1268 ЦК України є необґрунтованими.

Позивач також не надав суду доказів, які підтверджують, яке саме майно прийняв у спадок відповідач та яка його вартість, що унеможливлює стягнення з нього заявлених позивачем грошових коштів.

Відповідно до повідомлення Золотоніської районної державної нотаріальної контори від 11.03.2021року за №159/01-16, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа за №50/2020, підставою для її заведення була претензія кредитора АТ КБ «Приватбанк». Свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Суд також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , яка визначена позивачем, як відповідач та спадкоємець померлого позичальника до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталась.

Таким чином жодних належних доказів, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В даному випадку суд дійшов висновку про відсутність належних, достатніх та достовірних даних про те, що відповідач є спадкоємцем позичальника за законом або за заповітом та прийняла спадщину.

За відсутності достатніх доказів про те, що відповідач є спадкоємцем померлого за законом, безпідставними є посилання позивача на те, що відповідач прийняла спадщину оскільки була зареєстрована зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, адже вказані твердження позивача спростовуються вказаними вище доказами.

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

У зв`язку з цим, згідно ст. 141 ЦПК України, не підлягають й стягненню з відповідача витрати по справі.

На підставі зазначеного та керуючись ст.,ст. 252, 256, 258, 261, 264, ст.,ст. 267, 509, 510, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 626, 629, 1048, 1054 ЦК України ст., ст. 10, 264, 265, 280-284 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя: Середа Л.В.