Вирок № 96550472, 23.04.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19794/18

Провадження № 1-кп/161/17/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 23 квітня 2021 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - Олексюка А.В.,

за участю секретаря - Самсонюк Ю.Л.,

прокурора - Обушко Н.Д.,

захисника - Юнчик О.М.,

представника потерпілого - Міщук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018030010002177, що надійшло з Луцької місцевої прокуратури 10.12.2018 року з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, з середньою освітою, не одруженого, українця, гр. України, раніше судимого, зокрема:

1. 20.06.2006 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст.190 ч.2, 263 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України наданий іспитовий строк на 3 роки;

2. 26.07.2007 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст.296 ч.4, 190 ч.2, 71 КК України до 4 років позбавлення волі;

3. 02.10.2007 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст.263 ч.1, 70 ч.4 КК України до 4 років позбавлення волі;

4. 14.11.2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст.190 ч.2, 185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, судимість за якими не знята та не погашена,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 13.06.2018 року, близько 19.00 год., знаходячись поблизу КЗ «Луцька загальноосвітня школа I-III ступенів №20 Луцької міської ради Волинської області», що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Шота Руставелі, 11, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою відкритого викрадення чужого майна, повторно, відкрито викрав із рук потерпілого ОСОБА_2 мобільний телефон марки «Lenovo А1000», чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , в комплект до якого входить чохол чорного кольору, який для потерпілого матеріальної цінності не становить, ринкова вартість мобільного телефону згідно висновку експерта №389 від 04.07.2018 року становить 595,83 грн., в якому знаходилась картка пам`яті «Micro SD» марки «Silicon Power» об`ємом 16 ГБ, ринкова вартість якої згідно вищевказаної експертизи становить 140 грн., сім-картка оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ-Україна» № НОМЕР_3 , сім-картка мобільного оператора зв`язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_4 , які матеріальної цінності для потерпілого не становлять, чим завдав останньому матеріальних збитків на загальну суму 735 гривень 83 копійки.

Доказом, на підтвердження встановлених судом обставин, є наступне.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Суду дав показання, що 13.06.2018 року він гуляв по АДРЕСА_3, 2 в м. Луцьку, де зустрів знайомих, серед яких був потерпілий ОСОБА_2 , якого раніше не знав. Поспілкувавшись приблизно 20 хвилин вирішили розійтись, оскільки ОСОБА_2 перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння та почав поводити себе неадекватно, безпричинно чіплявся до них. Тоді знайомі повели потерпілого до магазину, де пили пиво, він пив квас. Там зустрів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і з ними пізніше вони разом повернулись на місце попередньої зустрічі із потерпілим, де ОСОБА_5 побачила якийсь мобільний телефон, який був вимкнений. Тоді ОСОБА_6 забрала даний мобільний телефон та пояснила, що нехай він буде в неї, вона його пізніше поверне власнику. На наступний день зустрів знайомого ОСОБА_7 та повідомив йому, що вони знайшли мобільний телефон та розповів, що телефон знаходиться в ОСОБА_8 , де його можна власнику забрати. Однак в подальшому за втраченим телефоном ніхто не звернувся. До нього приїхали працівники поліції, яким він розповів вищенаведене. Після того, він пішов до ОСОБА_8 , яка проживає по АДРЕСА_2 , в якої забрав мобільний телефон та відразу передав працівникам поліції та написав письмову заяву, що даний мобільний телефон знайшов та передав працівникам поліції. Через чотири місяці йому інкримінували грабіж.

Він в потерпілого мобільний телефон не забирав. Під час спілкування із потерпілим, він до нього не підходив, стояв від нього на відстані 10-15 метрів. Коли знайшли мобільний телефон, то зрозумів, що він належить комусь із компанії, в якій перебував потерпілий.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що 13.06.2019 року після 17.00 год. будучи в с. Полонка Луцького району він із знайомими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в магазині купили спиртне та пішли до нього додому, де випили 0,5 л. горілки. Після того він вирішив провести знайомих в район ДПЗ м. Луцька, де будучи неподалік школи №20 зустріли ОСОБА_1 , якого він раніше не знав та інших людей. Всі почали спілкуватись, а він тим часом присів та слухав розмову. Через деякий час біля нього присів обвинувачений, в якого він запитав, чи той не бачив ОСОБА_10 , з яким він туди прийшов. ОСОБА_1 відповів, що не бачив. Обвинувачений запропонував піти пошукати ОСОБА_10 і вони пішли через територію школи та вийшли до магазину, однак ОСОБА_10 не знайшли. ОСОБА_1 запитав чи він має номер мобільного телефону ОСОБА_10 та запропонував йому передзвонити. Набравши номер мобільного телефону ОСОБА_10 , коли пішов виклик, він передав телефон марки «Леново» обвинуваченому, щоб той запитав, де перебуває ОСОБА_10 , натомість ОСОБА_1 отримавши телефон, розвернувся та пішов у двори будинків. Він почав кричати навздогін ОСОБА_1 , щоб той зупинився та розмовляв по телефону біля нього, однак останній ніяк не зреагував і зник з поля зору. Відразу ОСОБА_2 пішов до дружини, яка проживає по АДРЕСА_3 і через 15 хв. з її мобільного телефону набрав свій номер, однак телефон був вже вимкнений. На наступний день він пішов шукати телефон, не знайшовши його, через день звернувся до поліції, де йому показали фото мобільних телефонів, на яких він впізнав свій та розповів з ким напередодні спілкувався. Він написав заяву про викрадення телефону і тоді ж працівники поліції в обвинуваченого вилучили його мобільний телефон, але не в його присутності.

Мобільний телефон передав обвинуваченому, так як думав, що ОСОБА_10 , який кудись зник, краще послухає ОСОБА_1 , так як його краще знає.

При призначенні покарання обвинуваченому потерпілий не настоює на надто суворому покаранні.

В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Міщук І.В. підтримала цивільний позов заявлений попереднім адвокатом Рудиком В.Ф. та просила його задовольнити повністю.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні ствердила, що на початку літа 2018 року під вечір вона із дочкою ОСОБА_12 , ОСОБА_13 пішли гуляти в парк у районі ДПЗ м. Луцька, де до них підійшов ОСОБА_1 привітатись і вони разом пішли далі і коли повернулись на те місце, де зустріли обвинуваченого, приблизно через 15 хв., то знайшли мобільний телефон марки «Леново», який був у незадовільному стані, оскільки скло було тріснуте та із потертим чохлом. ОСОБА_1 , сказав, що знає чий даний мобільний телефон, однак вона його забрала собі на збереження. На наступний день до неї додому прийшов ОСОБА_1 та попросив віддати знайдений мобільний телефон, оскільки він приїхав з працівниками поліції. Коли в парку зустріли ОСОБА_1 , то він перед тим спілкувався неподалік біля великого каменю із іншими чоловіками, яких було більше трьох, до яких вона не підходила. Вона із мобільного телефону сім-карту не виймала. Мобільний телефон знайшли на камені, на якому попередньо сиділи чоловіки з якими був обвинувачений.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні ствердила, що літом 2018 року під вечір вона гуляла в парку в районі ДПЗ м. Луцька із знайомими ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та іншими. Пізніше до них підійшов ОСОБА_1 та попросив цигарку. Через деякий час потерпілий ОСОБА_2 пішов в глибину парку, а обвинувачений ОСОБА_1 пішов за ним. Потерпілий перебував в стані алкогольного сп`яніння, так як в парку вживав спиртне.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні ствердив, що він не був очевидцем події, йому тільки зі слів потерпілого ОСОБА_2 відомо, що в останнього викрали мобільний телефон, через що мав писати заяву в поліцію

Крім того, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України підтверджується наступними доказами, а саме:

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 16.06.2019 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 впізнав обвинуваченого ОСОБА_1 , який 13.06.2018 року взяв в нього мобільний телефон та пішов не реагуючи на зауваження зупинитись (а.с.48-50);

- протоколом огляду місця події від 18.06.2019 року, згідно якого в приміщенні службового кабінету Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_1 видав мобільний телефон марки «Леново А1000» (а.с.52-54);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.11.2018 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 на місці вчинення злочину відтворив момент передачі його мобільного телефону обвинуваченому (а.с.71-74);

Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_11 про те, що вона в присутності ОСОБА_1 знайшла мобільний телефон потерпілого, оскільки її показання повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження, показаннями потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_14 та іншими наведеними доказами у кримінальному провадженні.

Підстав ставити під сумнів показання потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_14 в суду немає, так як вони є послідовні, логічні і бере їх за основу при постановленні вироку.

Крім того, з показань свідка ОСОБА_11 підтверджується факт перебування обвинуваченого ОСОБА_1 на місці вчинення злочину.

Судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не вчиняв інкриміноване йому кримінальне правопорушення, оскільки вони є суперечливими та не відповідають обставинам справи, визнаним судом доведеними та спростовуються показаннями потерпілого та свідків і вищенаведеними письмовими доказами отриманими на досудовому розслідуванні, які визнані судом допустимими, пояснення ОСОБА_1 про те, що він мобільний телефон в потерпілого не викрадав, а його знайшов, суд вважає явно надуманим, з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Підстав ставити під сумнів показання потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_14 у суду немає, так як вони є чіткі, послідовні і відповідають обставинам справи, тому суд бере їх за основу при постановленні вироку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненими повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 ..

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання суд по справі не вбачає.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину не визнав, завдані збитки потерпілому не відшкодував, ОСОБА_1 раніше судимий, відбував реальну міру покарання, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, знову вчинив повторно корисливе кримінальне правопорушення проти власності, яке згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, що вказує про його небажання стати на шлях виправлення. Крім того, під час розгляду кримінального провадження в суді ОСОБА_1 неодноразово ухилявся від явки в судові засідання у зв`язку із чим до нього застосовувався примусовий привід через органи національної поліції, що свідчить про його неналежну процесуальну поведінку. На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 не можливе без ізоляції його від суспільства, і обирає покарання в межах санкції ст.186 ч.2 КК України у виді позбавлення волі.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що останній має постійне місце проживання, потерпілий в судовому засіданні не настоював на призначенні надто суворого покарання.

На думку суду, обраний вид покарання, є необхідним та достатним для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі ст. 128, 129 КПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", (із змінами, внесеними згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 р., №1 від 27.02.2009 р.) - цивільний позов із заявою про збільшення розміру позовних вимог адвоката Рудика В.Ф. в інтересах потерпілого ОСОБА_2 слід задовольнити повністю. Враховуючи засади розумності, виваженості, справедливості, а також характер і тривалість страждань, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_2 завдані моральні збитки в сумі 1 500 гривень та в сумі 768,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Судові витрати за проведення експертизи, що підтверджено документально, слід стягнути з обвинуваченого в дохід держави.

Речові докази підлягають вирішенню в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України ( в редакції 2012 року), суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто, з моменту фактичного затримання.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_2 1 500 гривень у відшкодування моральних збитків та 768,40 грн. витрат пов`язаних із сплатою судового збору.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати по справі за проведення товарознавчої експертизи №389 від 04.07.2018 року в сумі 572 (п`ятсот сімдесят дві) гривні.

Речові докази: мобільний телефон марки «Lennovo A1000», ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , в комплект якого входить чохол чорного кольору та в якому знаходиться картка пам`яті «Micro SD» марки «Silicon Pawer» об`єм 16 ГБ - залишити за належністю законному володільцю - ОСОБА_2 ..

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий: