Вирок № 96550367, 27.04.2021, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/490/21

1-кп/154/186/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судових засідань Баскакової К.А.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Мельника М.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника - адвоката Омелянюка М.В.,

представника потерпілого - адвоката Шведа А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимир-Волинський кримінальне провадження № 12020030060000622, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 жовтня 2020 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Підсинівка Старовижівського району Волинської області, громадянина України, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого водієм товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 13 жовтня 2020 року близько 10 години 24 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «УАЗ 390945», реєстраційний номер НОМЕР_1 , неправильно оцінивши дорожню ситуацію, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій і легковажно розраховуючи на їх запобігання, під час руху вказаним транспортним засобом по автодорозі Р-15 сполученням «Ковель-Жовква» в напрямку м. Володимир-Волинського, в межах населеного пункту с. Верба поблизу будинку № 7А по вулиці Ковельській, в порушення вимог пунктів Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила), а саме: п.п.2.3, б), 12.3 допустив неуважність і здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , котрий знаходився на проїзній частині дороги, затиснувши його у автомобіль марки «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , котрий стояв на смузі руху в попутному напрямку, виконуючи вимоги Правил, після чого автомобіль марки «Opel Vivaro» від вказаного удару зіткнувся з автомобілем марки «Volkswagen T-5», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 .

Отже, водій ОСОБА_1 , своїми необережними протиправними діями, які знаходяться у прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, спричинив пішоходу ОСОБА_2 тілесні ушкодження у виді травматичного розриву селезінки, правої долі печінки, поза черевної гематоми, закритого перелому правої стегневої кістки, відкритого перелому лівої стегнової кістки в нижній третині, котрі відносяться до категорій: закритий перелом правої стегнової кістки, відкритий перелом лівої стегнової кістки в нижній третині - тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я, травматичний розрив селезінки, правої долі печінки, позачеревна гематома - тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

У прямому причинному зв`язку із даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками є грубі порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме:

п. 2.3 - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Таким чином, своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю, щиро покаявся. Підтвердив фактичні обставини щодо вчинення ним порушення правил безпеки дорожнього руху за викладених вище обставин. Крім того зазначив, що відразу ж після дорожньо-транспортної пригоди брав активну участь у наданні потерпілому першої невідкладної допомоги, організував виклик на місце швидкої медичної допомоги. Надалі під час лікування потерпілого постійно надавав йому матеріальну допомогу, відвідував його. Підтримує хороші відносини із потерпілим на даний час. Вказав, що готовий надавати йому матеріальну допомогу для лікування і в майбутньому.

Представник потерпілого Швед А.І. в судовому засіданні зазначив, що на даний час його довіритель продовжує лікування від отриманої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди травми. Він розуміє ситуацію спричинення йому тілесного ушкодження з необережності, а тому не має будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого, підтвердив факт піклування обвинуваченого здоров`ям потерпілого, просив суд призначити обвинуваченому найлегше покарання не пов`язане із позбавленням або обмеженням волі.

Крім того, в судовому засіданні прокурором в інтересах фінансового управління виконавчого комітету Володимир - Волинської міської ради заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла внаслідок вчинення кримінального правопорушення, до якого долучив довідку розрахунок витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 в період 13 жовтня - 26 листопада 2020 рокуу Володимир-Волинському територіальному медичному об`єднанні на загальну суму 29744 грн. 84 коп., яку просив стягнути з обвинуваченого. Представник потерпілого Швед А.І. щодо вирішення цивільного позову поклався на розсуд суду, а обвинувачений ОСОБА_1 даний цивільний позов визнав повністю.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч.1 ст.337 КПК України.

При встановлених обставинах, оцінюючи наявні докази, суд вважає винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного інкримінованого йому кримінального правопорушення доведеною повністю, а кваліфікацію його дій вірною.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що мета покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, відомості про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, одружений, має двох повнолітніх дітей, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, не судимий, після дорожньо-транспортної пригоди вжив заходів для надання невідкладної медичної допомоги потерпілому, виклику швидкої медичної допомоги, систематично відвідував потерпілого у лікарні, добровільно надавав допомогу у витратах на лікування потерпілого, внаслідок чого сторона потерпілого не має до нього жодних претензій матеріального чи морального характеру, а в подальшому обвинувачений щиро покаявся та активно сприяв розкриттю злочину.

Обираючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, що даний злочин відноситься до тяжких злочинів.

Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування витрат на лікування потерпілого, вжиття заходів після вчинення правопорушення для зменшення шкідливих наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виявом справедливості при призначенні покарання є питання його відповідності вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому балансі із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Враховуючи наведене та конкретні обставини вчиненого злочину, думку публічного обвинувачення та потерпілого, дані про особу обвинуваченого, його вік, стан сім?ї, відношення до вчиненого, а також враховуючи те, що вчинений ним злочин згідно ст.12 КК України віднесений до категорії тяжких злочинів, однак вчинений з необережності, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України. Обране обвинуваченому таке покарання, за переконанням суду, є необхідне й достатнє для його можливого виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, буде відповідати цілям покарання.

В той же час із врахуванням обставин, які пом?якшують покарання ОСОБА_1 , а також відсутності обставин, які його обтяжують, суд вбачає підстави для застосування ст.75 КК України.

При призначені покарання обвинуваченому суд також враховує відсутність претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого з боку представника потерпілого.

Вказані обставини в сукупності також дають можливість суду не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

При вирішенні питання про застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд керується принципом індивідуалізації покарання, бере до уваги обставини, за яких було вчинено кримінальне правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин, зокрема стану сп`яніння, наявність багатьох пом`якшуючих покарання обставин, форму вини у виді необережності, а також враховує позицію сторони потерпілого, яка будь-яких претензій до обвинуваченого не заявила, тому вважає за доцільне не застосовувати додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

На переконання суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

У відповідності до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Враховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 позову в частині відшкодування заявлених фінансовим управлінням Володимир-Волинської міської ради витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 у Володимир-Волинському територіальному медичному об`єднанні в сумі 29744, 84 грн. внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, судом встановлено, що вказану майнову шкоду належить стягнути з обвинуваченого.

Речові докази - вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Арешт на майно необхідно скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 370-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов, заявлений у судовому засіданні прокурором в інтересах фінансового управління виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 у Володимир-Волинському територіальному медичному об`єднанні на загальну суму 29744 грн. 84 коп. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 кошти в сумі 29744 (двадцять дев`ятьтисяч сімсот сорок чотири) гривень 84 коп. на користь фінансового управління виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради на рахунок місцевого бюджету (р/р IBAN: UA908999980314080544000003552, одержувач платежу: Володимир-Волинська ТГ, код отримувача (ЄДРПОУ) 38009371, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи в загальному розмірі 2615 (дві тисячі шістсот п`ятнадцять) грн. 20 коп.

Арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 жовтня 2020 року - скасувати.

Речові докази:

? автомобіль марки «УАЗ-390945», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на відповідальному зберіганні Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області, - повернути його власнику товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (ЄДРПОУ 42795490) або іншій особі за його дорученням;

? автомобіль марки «Opel Vivaro» р.н. знак НОМЕР_4 , шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , належний ОСОБА_5 , який знаходиться на відповідальному зберіганні у власника, - вважати повернутим його власнику ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав визначених ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, представнику потерпілого.

Головуючий (підпис).

Згідно з оригіналом.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер