Ухвала суду № 96550249, 26.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

26 квітня 2021 року м. Київ№ 640/9500/20 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н. М., розглянувши у письмовому порядку питання про подальший рух адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність ДКС України щодо невиконання постанови Харківського апеляційного суду від 14.01.2020 у справі № 644/7155/18 протиправною;

- зобов`язати ДЕС України виконати постанову Харківського апеляційного суду від 14.01.2020 у справі № 644/7155/18 в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання контів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача.

Вирішуючи питання подальшого руху справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Розділом VI ЦПК України регламентовані процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 431 ЦПК України).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ч. 1 ст. 447 ЦПК України).

Процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень, зокрема, в цивільних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Зі змісту позовної заяви убачається, що вона подана з метою зобов`язання відповідача виконати інше судове рішення, оскільки, на думку позивача, останнє не було належним чином виконане.

У постанові від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 Верховний Суд підкреслив, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

За аналогією, згаданий правовий висновок справедливий для спору, за вирішенням якого позивач звернулась до окружного адміністративного суду.

Наявність у ЦПК України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 1 ст. 239 КАС України).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою ( п. 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

У постанові від 22.03.2018 в адміністративній справі № П/9901/135/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За висновком суду, спір, який виник із правовідносин у сфері контролю за виконанням судового рішення не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Такий спір також неможливо віднести до підсудності жодного із судів загальної юрисдикції, натомість, провадження у справі слід закрити.

Керуючись статтями 238, 239, 241-243, 248, 250, 256, 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі за позовом громадянина ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії закрити.

2. Роз`яснити позивачу, що розгляд даної вимоги не віднесено до юрисдикції жодного із судів загальної юрисдикції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко