Ухвала суду № 96549193, 22.04.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/5995/16-ц

Провадження № 4-с/638/13/21

22.04.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Подус Г.С.

секретаря Коваленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправними дій державного виконавця та визнання недійсним звіту про оцінку рухомого майна по цивільній справі № 638/5995/16 – ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває скарга ОСОБА_1 про визнання протиправними дій державного виконавця та визнання недійсним звіту про оцінку рухомого майна по цивільній справі № 638/5995/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Скарга обґрунтована тим, що у відділі примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області на примусовому виконанні виконавчий лист №638/5995/16-ц. Представник боржника 20.11.2019 року ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, після чого виявив, що автомобіль Lexus GX, д.н.з. НОМЕР_1 ,2011 р.в. знаходиться на примусовій реалізації, хоча до цього часу жодних документів до боржника не надходило, про вчинення будь-яких виконавчих дій ОСОБА_1 не повідомляли. Постановою державного виконавця Щедріної В.Р. від 04.11.2019 року було призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 та здійснено оцінку майна ОСОБА_1 , а саме автомобіля Lexus GX, д.н.з. НОМЕР_1 ,2011 р.в. Про результати оцінки 08.11.2019 року ФОП ОСОБА_3 складено відповідний звіт, згідно якого ринкова вартість автомобіля Lexus GX, д.н.з. НОМЕР_1 ,2011 р.в. може складати 674500 грн. Однак ОСОБА_1 вважає, що така оцінка є необ`єктивною та підлягає скасуванню з огляду на те, що при її виготовленні використано порівняльний підхід, однак для порівняння були взяті об`єкти, які явно занижують середні ціни в регіоні. Також всупереч Національним стандартам №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затверджені Постановою КМУ від 10.09.2003 року №1440, не було обрано жодного об`єкта, який був фактично проданий. Також в порушення вимог ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні експерт не посилався на джерело інформації, зробив порівняння залучених об`єктів без прив`язки їх до первинного або вторинного ринків. Враховуючи невідповідність оцінки, боржник був вимушений замовити незалежне експерте дослідження в ХНДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, відповідно до висновку якого реальна вартість спірного майна склала 867980,29 грн.

Представник боржника ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, скаргу підтримав з викладених у ній обставин.

Представник стягувача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, з огляду на те, що даний автомобіль було вилучено в рамках кримінального провадження, і зараз розглядається справа з приводу незаконних дій боржника та перереєстрації майна. Не лише оцінка була законною, але і проведені електронні торги.

Державний виконавець в судове засідання з`явився, проти задоволення скарги заперечував, надав до суду матеріали виконавчого провадження, та вказав, що 08.05.2018 року боржник ОСОБА_1 був обізнаний про наявне виконавче провадження. Він не знав про наявність виконавчих дій, з огляду на те, що виписався зі вказаної у виконавчому листі адреси та не повідомив державного виконавця про нове місце реєстрації.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч.1 та ч. 2 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа.

Судом встановлено, що постановою від 27.04.2018 р. старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Ковальовою Є.С. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №638/5995/16-ц. (ВП №56282248)

Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке надано до суду разом з матеріалами виконавчого провадження, постанову про вікриття виконавчого провадження було направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , дата отримання 08.05.2018 р.

27.04.2018 року Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Ковальовою Є.С. накладено арешт на все майно боржника , в тому числі кв. АДРЕСА_2 , транспортний засіб Lexus GX, д.н.з. НОМЕР_1 ,2011 р.в., Porsche Panamera д.н.з. НОМЕР_2 , Volkswagen Toureg НОМЕР_3 .

03.05.2018 року за № НОМЕР_4 Державним виконавцем на ім`я ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 направлено виклик державного виконаця.

04.05.2018 року Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Ковальовою Є.С. накладено арешт на кошти ОСОБА_1 , яка також була направлена і боржнику.

Згідно копії заяви ОСОБА_1 від 11.09.2018 року, він інформує державного виконавця про те, що він обізнаний про відкрите виконавче провадження про стягнення з нього грошових коштів на користь ОСОБА_4 . Однак зазначає, що погасити борг не має фінансової можливості, з огляду на те, що має тяжкий фінансовий стан. Вказав, що він не приховується, та по виклику державного виконавця готовий прибути та надати пояснення.

21.05.2019 року Постановою про передачу виконавчого провадження, матеріали виконавчого провадження ВП №56282248 передано до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області.

28.05.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області Пікулою В.Ю. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.

05.06.2019 року державним виконавцем ім`я ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Постановою державного виконавця від 14.08.2019 року арештовано кошти боржника, накладено арешт на майно.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області від 29.10.2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, описано та накладено арешт на автомобіль Lexus GX, д.н.з. НОМЕР_1 ,2011 р.в., дані дії проведені за участі двох понятих- ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та представника стягувача ОСОБА_7 .

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області від 04.11.2019 року, призначено суб`єкта оціночної діяльності –суб`єкта господарювання ОСОБА_3 , якому надати письмовий звіт про оцінку майна з питань визначення початкової вартості описаного арештованого рухомого майна, а саме автомобіля Lexus GX, д.н.з. НОМЕР_1 ,2011 р.в., який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , для подальшої реалізації вищевказаного майна шляхом проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ».

Дану постанову направлено сторонам виконавчого провадження в тому числі і боржнику ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . 04.11.2019 року за №14363.

08.11.2019 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 подано звіт про оцінку майна, відповідно до висновку якого вартість автомобіля Lexus GX, д.н.з. НОМЕР_1 ,2011 р.в. склала 674500, 00 грн.

Згідно Висновку експертного авто-товарознавчого дослідження №25727 від 25.11.2019 року проведеного ХНДІ судових екпертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, середня ринкова вартість автомобіля Lexus GX, д.н.з. НОМЕР_1 ,2011 р.в. становить 867980,29 грн.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

У відповідності до частини 3 статті 20 Закону України Про виконавче провадження» експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ (далі - Закон №2658-ІІІ)

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Частиною другою статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» передбачено, що замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 затверджено Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі - Національний стандарт № 1, Стандарт).

Відповідно до пункту 1 Національний стандарт № 1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Відповідно до пункту 11 Національного стандарту № 1 оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Згідно з пунктами 35, 38 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур.

Для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: - витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); - дохідний; - порівняльний.

Порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.

Пункти 16, 47 даного Національного стандарту № 1 визначають, що визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Пунктами 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Згідно з пунктом 50 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки.

Пунктом 51 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; - ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; - вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; - узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; - складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; - доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом із цим, відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

При цьому суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного (приватного) виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Згідно з частиною 4 статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Статтею 32 Закону України № 2658-III передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 12 Закону України № 2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18).

У частині п`ятій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Боржнику 08.11.2019 року за №56305145/В-5 направлено висновок про оцінку майна.

Аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, у тому числі і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України № 2658-ІІІ.

Так, суд приходить до висновку, що дії приватного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин першої - третьої, п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, суд врахував, що у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.

Залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, приватний виконавець діяв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та, відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна.

Таким чином, судом не встановлено доказів протиправності дій приватного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки рухомого майна (транспортного засобу).

Так, суд враховує, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності (пункт 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17, провадження № 61-18гс18).

Приватний виконавець не брав безпосередньої участі при оцінці майна, а також не має відношення до експертної установи, оскільки саме суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання несе відповідальність за надання недостовірної чи необ`єктивної оцінки майна.

Посилання представника боржника на наявність іншого висновку ХНДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, відповідно до якого реальна вартість спірного майна склала 867980,29 грн., що значно є вищою ніж встановлено звітом ФОП ОСОБА_3 , згідно якого ринкова вартість автомобіля Lexus GX, д.н.з. НОМЕР_1 ,2011 р.в. може складати 674500 грн.

Представник боржника вказує на те, що висновок про вартість рухомого майна не відповідає вимогам закону, є значно заниженим,

Таким чином, суд приходить до висновку, що експертна оцінка у формі письмового звіту про оцінку майна боржника, що визначена для реалізації на публічних торгах (аукціоні) від 08.11.2020 року є такою, що неповною мірою відповідає вимогам діючого законодавства щодо оцінки майна і така вартість не може використовуватися при реалізації спірного майна.

Разом з тим, звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Дана правова позиція викладена у постанові Великої палати ВС справа №914/881/17 від 13 березня 2018 року, яка має враховуватися судом при застосуванні норми права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з урахуванням досліджених доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги.

Керуючись ст.ст.260,261, 447, 450,451 ЦПК України, суд, -

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправними дій державного виконавця та визнання недійсним звіту про оцінку рухомого майна по цивільній справі № 638/5995/16 – ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Визнати недійсним звіт ФОП ОСОБА_3 про оцінку майна від 08.11.2019 року по виконавчому провадженню № 56282248.

В іншій частині вимог - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 15-дений строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя