Ухвала суду № 96548025, 30.09.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2834/20

Провадження № 1-кп/205/929/20

У Х В А Л А

30 вересня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Тауса М.М.

при секретарі - Кожемяка Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12020040690000578 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, громадянина України, має вищу освіту, здійснює підприємницьку діяльність в ПП «Глай», одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Мирошниченко О.С.

захисника адвоката Тимченко О.С.,

представника потерпілої – адвоката Мороз Н.А.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України.

Відповідно до п. 20-5 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути розглянуто головуючим, якщо справа розглядається колегіально.

У відповідності до положень п. 20-5 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, у зв`язку з неможливістю розгляду кримінального провадження у повному складі колегії суддів через відсутність членів колегії, розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою здійснюється головуючим суддею одноосібно.

Під час вирішення питання, в порядку ст. 331 КПК України, про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та зазначив, що на його думку ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, оскільки має для цього матеріальну можливість та під загрозою призначення йому суворого покарання, яке за ч 2 ст. 115 КК України передбачено до довічного позбавлення волі, може вдатися до переховування від суду. Також прокурор зазначив, що наявний ризик того, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом їх залякування, оскільки йому відомо місце їх проживання та перебування,

Захисник адвокат Тимченко О.В. у судовому засіданні заперечував проти продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на доказів та недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор. Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 має сталі соціальні зв`язки, постійне місце проживання, у зв`язку з чим, на його думку, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків. Окрім того, захисник зазначив, що події, які інкримінуються його підзахисному мали місце на території дачного кооперативу, який віддалений від постійного місця проживання обвинуваченого, у зв`язку з чим, перебуваючи під домашній арештом, ОСОБА_1 не буде мати можливості зустрічатися та спілкуватися зі свідками, які проживають саме на території зазначених дачних маєтків. Також захисник зазначив, що у судовому провадженні на теперішній час недопитані свідки через неналежне забезпечення їй явки в судове засідання стороною обвинувачення, що не може обумовлювати підстави для подальшого утримання під вартою обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свого захисника та заперечував проти продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що він не вчиняв інкримінований йому злочин, об`єктивних доказів його причетності до його вчинення стороною обвинувачення не зібрано, а також він немає намірів переховуватися від суду та впливати на свіків.

Представник потерпілої – адвокат Мороз Н.А. підтримала позицію прокурора та просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначивши, що тривалий розгляд кримінального провадження здійснюється з об`єктивних причин та не з вини суду.

Головуючий суддя, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, представника потерпілої, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Головуючий вважає, що ризики того, що ОСОБА_1 перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні не відпали та є доведеними. Даний висновок обґрунтований тим, що ОСОБА_1 особисто знайомий із свідками у кримінальному провадженні, які на теперішній час не допитані в судовому засіданні, знає їх місце проживання та перебування, у зв`язку з чим може незаконно впливати на них шляхом їх уговорів, залякування або іншого неправомірного впливу.

Крім того, головуючий вважає необґрунтованими доводи захисника з приводу того, що віддаленість місця постійного проживання ОСОБА_1 від дачного кооперативу, на території якої відбулися події кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 обумовлює неможливість його впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки перебуваючи в умовах домашнього арешту ОСОБА_1 не буде позбавлений можливості комунікації зі свідками та потерпілою за допомогою засобів мобільного та іншого зв`язку, в тому числі за допомогою соціальних мереж, Інтернету тощо.

З огляду на викладене, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні зберігається щонайменше до їх допиту у судовому засіданні.

Також суд враховує, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину, пов`язаного із спричиненням смерті людини, вчинене із особливою жорстокістю, та під загрозою можливого застосування до нього суворого покарання у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, яке, у свою чергу, передбачено санкцією статті обвинувачення у вигляді довічного позбавлення волі, переконливо обумовлює ризик переховування ОСОБА_1 від суду, оскільки останній має для цього матеріальну можливість.

Крім того, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2020 року колегією суддів зазначено, що судом першої інстанції було правильно встановлено наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, особисто знайомий із свідками, тощо.

Окрім того, відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання або продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд враховує у сукупності всі обставини, а саме – вік обвинуваченого, стан його здоров`я, наявність у нього соціальних зв`язків та родини, а також відсутність неповнолітніх дітей.

Також, в ході розгляду питання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 головуючим не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпала.

Інші, більш м`які запобіжні заходи, в тому числі й домашній арешт, на думку головуючого не спроможні забезпечити належний розгляд провадження відносно ОСОБА_1 та виконання останнім процесуальних обов`язків обвинуваченого у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що сукупність вищевказаних обставин та підстав обумовлює доцільність продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою.

Керуючись ст.ст.110, 177, 182, 183, 331, 369, 371, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24-00 години 15 листопада 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий суддя М.М. Таус