Ухвала суду № 96548016, 11.06.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2834/20

Провадження № 1-кп/205/929/20

У Х В А Л А

11 червня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Тауса М.М.

суддів - Нощенко І.С., Калініченко Г.П.,

при секретарі - Кожемяка Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 12020040690000578 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, громадянина України, має вищу освіту, здійснює підприємницьку діяльність в ПП «Глай», одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Донченко А.А.,

захисника адвоката Тимченко О.В.,

потерпілої – ОСОБА_2

представника потерпілої – адвоката Мороз Н.А.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

22 квітня 2020 року в провадження Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України.

Під час вирішення питання, в порядку ст. 331 КПК України, про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурором Донченко А.А. було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у якому прокурор зазначив, що на його думку ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом їх залякування, оскільки йому відомо місце їх проживання. Окрім того, прокурор зазначив, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі, що дає підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, може переховуватися від суду. Крім того, прокурор зазначив, що на стадії досудового розслідування з боку ОСОБА_3 мало місце штучне створення доказів для спростування його причетності до інкримінованого злочину, у зв`язку з чим вбачаться ризик того, що перебуваючи на свободі він може незаконно перешкоджати кримінальному провадженню, в тому числі шляхом створення штучних доказів, які можуть бути представлені ним на спростування обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що він не вчиняв інкримінований йому злочин, об`єктивних доказів його причетності до його вчинення стороною обвинувачення не зібрано, а також він немає намірів переховуватися від суду, незаконно вплавити на свідків та потерпілу, штучно створювати докази або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник адвокат Тимченко О.В. у судовому засіданні також заперечував проти продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість підозри та обвинувачення його підзахисного, відсутність доказів та підтвердження обґрунтованості обвинувачення та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор. Просив змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, зазначаючи, що на його думку, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в повній мірі забезпечить виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків обвинуваченого, оскільки останній має постійне місце проживання, займається підприємницькою діяльністю, має стійки соціальні зв`язки, зокрема одружений та має дітей.

Потерпіла ОСОБА_2 та її представник – адвокат Мороз Н.А. підтримали клопотання прокурора та просили продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Окрім того, потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що вважає, що ОСОБА_3 може вдаватися до протиправної поведінки, оскільки їй відомо про випадки прояву з його боку агресивної поведінки, що підтверджується показами свідків.

Колегія суддів, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, потерпілої, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини-обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

В той же час суд враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Колегія суддів вважає доведеними зазначені прокурором ризики того, що ОСОБА_1 перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні. Даний висновок суду обґрунтований тим, що ОСОБА_1 особисто знайомий із свідками у кримінальному провадженні, які на теперішній час не допитані в судовому засіданні, знає їх місце проживання у зв`язку з чим може незаконно впливати на них шляхом їх уговорів, залякування або іншого неправомірного впливу,

Крім того, з реєстру матеріалів кримінального провадження вбачається, що одним із свідків у кримінальному провадженні залучена ОСОБА_4 , яка являється дружиною обвинуваченого ОСОБА_1 та проживає спільно з ним, у зв`язку з чим, суд приходить о висновку про наявність ризику впливу ОСОБА_5 на свідка ОСОБА_4 з метою спонукання її давати неправдиві або викривленні свідчення, що може перешкодити кримінальному провадженні.

Також суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину, пов`язаного із спричиненням смерті людини, вчинене із особливою жорстокістю, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, яке, у свою чергу, передбачено санкцією статті обвинувачення у вигляді довічного позбавлення волі, обумовлює ризик переховування ОСОБА_5 від суду, оскільки останній має для цього матеріальну можливість.

Окрім того, відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання або продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд враховує у сукупності всі обставини, а саме – вік обвинуваченого, стан його здоров`я, відсутність у нього соціальних зв`язків, відсутність родини та неповнолітніх дітей.

Також, в ході розгляду клопотання питання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 колегією суддів не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпала.

Інші, більш м`які запобіжні заходи, на думку колегії суддів не спроможні забезпечити належний розгляд провадження відносно ОСОБА_1 та виконання останнім процесуальних обов`язків обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.110, 177, 182, 183, 331, 369, 371, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24-00 години 08 серпня 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Судді:

М.М. Таус І.С. Нощенко Г.П. Калініченко