Ухвала суду № 96547558, 23.04.2021, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1641/19

2/171/24/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2021 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді Семенової Н.М.

за участю секретаря Ровної Н.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Хондожко Ю.Є.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Апостолівської міської ради 3-тя особа Приватне Акціонерне товариство "Кривий Ріг Цемент" Дніпропетровської області про визнання незаконним з моменту прийняття рішення Апостолівської міської ради № 1827 від 12 березня 2019 року та його скасування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним визнання незаконним з моменту прийняття рішення Апостолівської міської ради № 1827 від 12 березня 2019 року «Про погодження отримання гірничного відводу Жовтокам`янського родовища Криворізького заводу ПрАТ «ХальдельбергЦемент Україна» за межами селища Жовтого» та його скасування.

11.12.2020 р. ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області клопотання представника відповідача задоволено, залучено до участі у якості третьої особи,, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПрАТ «ХайдельбергЦемент Україна»

11.01.2021 року на адресу суду надійшло пояснення третьої особи, в якому представник ПрАТ «Кривий Ріг Цемент» зазначив, що відповідно до рішення акціонерів № 43 від 18.11.2019 року, назва ПрАТ «ХайдельбергЦемент Україна» було змінено на ПрАТ «Кривий Ріг Цемент» про що до єдиного державного реєстру 22.11.2019 р. внесено запис про зміну назви. Також зазначив, що розробка Жовтокам`янського родовища ділянка № 3 відбувається з 1957 року, в межах записів визначеному у Спеціальному дозволі на користування надрами № 936, який видано та отримано ПрАТ «Кривий Ріг Цемент» 26.06.1997 р. А отже позивач мав бути обізнаний під час оформлення права власності на земельні ділянки у 2002 р. про те, що на території цієї місцевості відбувається розробка корисних копалин ПрАТ «Кривий Ріг Цемент», а отже що деякий проміжок часу питання щодо використання цих земельних ділянок постане та необхідно буде вирішуватись у порядку передбаченого Земельним кодексом України. Просить у суд відмовити у задоволенні позову.

11.01.2021 року на адресу суду надійшло заперечення позивача на пояснення третьої сторони відповідно до якого просив, визнати неналежним представником третьої особи, яка діє відповідно до довіреності – адвоката Силку Тетяну Олександрівну, позовні вимоги задовольнити.

29.01.2020 року на адресу суду надійшло письмове пояснення представника третьої особи ОСОБА_3 на заперечення позивача від 11.01.2021 р., відповідно до якого вважає, що даний спір не належить до розгляду за правилами цивільного судочинства, а підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Про що також було зазначено у Постанові Верховного суду у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду від 31.03.2020 р. по справі № 160/8330/19 де розглядався даний спір в порядку адміністративного судочинства. Просить закрити провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

20.04.2021 року представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 подав на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи та врахування судових рішень, які спростовують доводи третьої особи щодо закриття провадження у справі.

В обґрунтування зазначив, що 31.03.2020 р. згідно постанови Верховного Суду по справі 160/8330/19. зокрема у даній постанові наведені такі висновки «Відтак, спірні правовідносини у справі пов`язані з розпорядженням міською радою майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, зокрема надання дозволу ПрАТ «ХальдельбергЦемент Україна» на отримання гірничого відводу Жовтокам`янського родовища Криворізького заводу, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Посилання Верховного Суду в одному абзаці постанови від 31.03.2020 по справі № 160/8330/19 на підсудність спору господарським судам є лише опечаткою (опискою), оскільки у даних спірних відносинах відсутні господарські правовідносини між сторонами спору.

В судовому засіданні представник позивача просив відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Заслухавши думку сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі слід закрити з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За змістом ст.19 ЦПК України як цивільну юрисдикцію розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

При визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб`єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб`єкта владних повноважень. При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії суб`єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У справі, що розглядається, оскаржуються рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до якого погоджено отримання гірничого відводу Жовтокам`янського родовища Криворізькому заводу ПрАТ «ХайдельбергЦемент Україна».

Таким чином, у цьому випадку Апостолівська міська рада, шляхом прийняття рішення № 1827 від 12 березня 2019 року, як орган місцевого самоврядування, реалізувала своє право на розпорядження комунальним майном від імені територіальної громади, а тому має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, тобто є рівноправним суб`єктом господарських відносин.

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (у вказаній редакції) кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Згідно з частинами п`ятою, восьмою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання як вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об`єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об`єктів в установленому законом порядку.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між Апостолівською міською радою, ОСОБА_2 та ПрАТ «Хайдельберг Цемент Україна» щодо правомірності набуття права на отримання гірничого відводу Жовтокам`янського родовища Криворізькому заводу. Крім того, сторони не інформували Суд про розгляд цього спору в інших судах.

Відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За правилами пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у чинній редакції юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами пункту 3 частини першої статті 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За таких обставин на думку суду за участю сторін цієї справи, спір у цій справі є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 1 статті 20 ГПК), а тому повинен розглядатись за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вказане суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. При цьому позивачу слід роз`яснити його право на судовий захист у порядку господарського судочинства шляхом звернення до Господарського суду Дніпропетровської області.

Керуючись ст.ст. 205, 255, 257, 260, 261, 354, 377 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Апостолівської міської ради 3-тя особа Приватне Акціонерне товариство "Кривий Ріг Цемент" Дніпропетровської області про визнання незаконним з моменту прийняття рішення Апостолівської міської ради № 1827 від 12 березня 2019 року та його скасування - закрити.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду

Повний текст ухвали складено 26.04.2021 р.

Суддя Н. М. Семенова