Вирок № 96543475, 27.04.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/487/19

провадження №1-кп/619/62/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Якименко Л.О.

секретарів судового засідання - Герасименко А.С.,

- Ломанової І.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220280000005 від 02.01.2019 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився м. Невинномиськ Ставропольського краю Російської Федерації, громадянина України, освіта середня технічна, одруженого, працюючого менеджером ТОВ «Азотфострейд», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,

за участю: прокурорів - Лисенка В.Ю., Івахненка І.С.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - Чернишова Б.С.

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника потерпілих - Борбунюка О.О.,

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2019 року близько 01 год. ОСОБА_1 прибув до нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює приватну підприємницьку діяльність ОСОБА_3 та у якому на робочій зміні перебувала раніше незнайома йому ОСОБА_2 .

Приблизно о 01 год. 15 хв. цього ж дня ОСОБА_1 , перебуваючи у тому ж приміщенні, діючи умисно, реалізуючи раптово виниклий прямий умисел, спрямований на вчинення хуліганських дій, усвідомлюючи той факт, що він перебуває у громадському місці, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальноприйнятими в суспільстві нормами моралі та поведінки, бажаючи самоствердитися за рахунок приниження ОСОБА_2 , супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, став виражатися на адресу останньої нецензурною лайкою, чим принижував її честь та гідність.

Після цього, ОСОБА_1 продовжуючи незаконні хуліганські дії, діючи з особливою зухвалістю, наніс один удар правою ногою по дерев`яних дверцятах, через які здійснюється вхід до робочого місця оператора ОСОБА_2 , тим самим незаконно їх пошкодив - вибив, чим завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 910 грн. та впритул наблизився до ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 , не бажаючи припиняти свої незаконні хуліганські дії, діючи умисно, продовжив грубо порушувати громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю та бажаючи протиставити себе ОСОБА_2 , перебуваючи в безпосередній близькості до неї, усвідомлюючи свою явну фізичну перевагу над останньою, схопив своєю правою рукою за волосся ОСОБА_2 , яка сиділа на стільці та застосовуючи фізичну силу, утримуючи її волосся у своїй руці, потягнув за нього, спричинивши своїми зухвалими діями фізичний біль ОСОБА_2 , після чого потягнув її з робочого місця до протилежної сторони приміщення.

В результаті незаконних хуліганських дій ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_2 отримала садна на тильній поверхні правої кисті у ділянці проекції п`ятої п`ясної кістки з поширенням на правий променево-зап`ястковий суглоб у ділянці проекції ліктьового суглобу по задній поверхні, що за ступенем тяжкості відповідно до висновку експерта №09-11\2019від 09.01.2019 належать до легких тілесних ушкоджень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 , які виразилися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалася особливою зухвалістю (хуліганство), суд кваліфікує за ч. 1 ст. 296 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково.

При цьому пояснив, що в ніч з 1 на 2 січня 2019 року він прийшов у приміщення гральних автоматів за адресою смт Солоницівка вул. Сумський шлях №40. З раніше незнайомим йому чоловіком, імені якого не знає, вони розпили пів пляшки коньяку і сіли грати за автомати, при цьому обвинувачений попросив потерпілу ОСОБА_4 виставити доріжки, але остання йому грубо відповіла та сказала, що підходити до них не буде. Своєю поведінкою потерпіла його провокувала на сварку, тому він взяв останню за плече чи за волосся та потягнув до автомата. Остання перебувала напівприсядки та ногами перебирали по полу. Барні дверцята він розбив ногою, коли витягував ОСОБА_4 через барну стійку. Тілесних пошкоджень потерпілій не наносив, нецензурною лайкою висловлювався, тому розуміє, що поводив себе неправильно. Конфлікт між ним та потерпілою тривав хвилин п`ять. Після цього ОСОБА_4 викликала поліцію та власника закладу. Обвинувачений просив вибачення у потерпілої до приїзду працівників поліції, а також намагався відшкодувати завдані збитки, але власник відмовився від ремонту дверцят.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 , крім часткового визнання ним своєї провини, підтверджується також іншими наданими стороною обвинувачення в ході судового розгляду доказами, а саме:

- показами потерпілої ОСОБА_3 , яка пояснила, що на початку 2019 року, точної дати вона не пам`ятає, в приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де вона здійснює приватну підприємницьку діяльність, обвинувачений ОСОБА_1 у нетверезому стані побив працівницю ОСОБА_4 , розбив дерев`яні двері в закладі, чим завдав матеріальну шкоду. Обвинувачений ОСОБА_1 та його друзі продовжують погрожувати ОСОБА_4 до теперішнього часу. Всі хуліганські дії обвинуваченого зафіксовані на відеозаписі з приміщення інтернет магазину. Після вказаних подій працівники бояться виходити на роботу, так як такі дії можуть бути повторені.

- показами потерпілої ОСОБА_2 про те, що в ніч на 2 січня 2019 року вона перебувала на робочому місці в магазині за адресою: АДРЕСА_2 . У нетверезому стані прийшов ОСОБА_1 , який спочатку попросив дати йому 20 грн. похмелитися, на що вона погодилася, щоб уникнути конфлікту. Обвинувачений перебував з невідомим їй чоловіком, вони сіли пити спиртні напої, на що вона зробила зауваження, що розпивати спиртні напої у них заборонено. Обвинувачений почав принижувати її, обзивати, висловлюватися нецензурною лайкою на її адресу, потім вимагав включити гральні автомати, на що вона відмовилася, тому останній розбив двері, вдарив її кулаком в обличчя, схватив її за волосся, тягнув по полу до гральних автоматів, продовжуючи висловлюватися ненормативною лексикою. Коли потерпіла звільнилася від ОСОБА_1 , то зателефонувала до поліції та до власника закладу, а сама закрилася в приміщенні біля туалету, де маються металеві двері. Дії обвинуваченого тривали хвилин 40, вона просилася у обвинуваченого не чіпати її більше. Після приїзду працівників поліції та власника закладу ОСОБА_1 припинив свої дії. Потерпіла вдарилася головою, коли обвинувачений тягнув її по полу або об коліно обвинуваченого, але до лікаря невропатолога звернулася не відразу, а коли почала відчувати погіршення стану здоров`я 09 січня 2019 року. На лікування вона витратила особисті гроші та друзі допомагали. До теперішнього часу потерпіла боїться навіть ходити по вулиці, так як ОСОБА_1 та його друзі погрожують їй.

- показами свідка ОСОБА_7 про те, що він є цивільним чоловіком ОСОБА_3 , яка займається підприємницькою діяльністю за адресою: АДРЕСА_2 . На початку 2019 року їм зателефонувала працівниця ОСОБА_4 , яка повідомила, що чоловік на ім`я ОСОБА_1 вчинив хуліганські дії в магазині, побив її та пошкодив майно. Коли свідок прибув на місце, то побачив нетверезого чоловіка, яким виявився ОСОБА_1 . Працівники поліції обвинуваченого не затримували, але відвезли його. ОСОБА_1 на наступний день приходив до закладу, але він не намагався відремонтувати пошкоджене майно, а погрожував їм, щоб забрали заяву. Ремонт вони здійснили власними коштами. Жодного відшкодування від обвинуваченого вони не отримували.

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 03.01.2019 та фото таблицею до нього, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_2 вказала при яких обставинах вона отримала тілесні ушкодження 02 січня 2019 року. (а.с. 17-23 том справи 2).

- даними висновку судово-медичної експертизи №09-11\2019 від 09 січня 2019 року, згідно до якого садна на тильній поверхні правої кисті у ділянці проекції п`ятої п`ясної кістки з поширенням на правий променево-зап`ястковий суглоб та у ділянці проекції правого ліктьового суглобу по його задній поверхні. Дані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості діючих поверхонь яких не відобразились, за механізмом удару-тертя-ковзання, та, враховуючи їх морфологічні ознаки, могли бути отримані протягом 1-2 доби до проведення первинного огляду (03.01.2019). За ступенем тяжкості садна відносяться до легких тілесних ушкоджень. (а.с. 30-31 том справи 2).

- даними протоколу огляду предметів від 03 січня 2019 року, а саме пошкоджених дерев`яних дверцят у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 43-44 том справи 2).

- даними протоколу огляду предметів (диску) DVD-R «MEP3422VG19134755» від 10 січня 2019 року, на якому розміщено 5 відеофайлів формату «MP4». (а.с. 46-50 том справи 2).

- дослідженим у судовому засіданні у відповідності до ст. 359 КПК України з відтворенням звукозапису і демонстрацією відеозапису диска з камери, розташованої у приміщенні за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт Солоницівка, вул. Сумський шлях №40. (а.с. 52 том справи 2). Досліджений доказ, на якому відображені події 02 січня 2019 року та поведінка ОСОБА_1 , у повному обсязі підтверджують правильність кваліфікації дій останнього, як хуліганство, так як рушійною силою обвинуваченого було бажання протиставити себе оточуючим, показати свою зверхність над іншими, вираженням явної зневаги до загальноприйнятних норм і правил поведінки, на що вказала у своїй правовій позиції Велика Палата Верховного Суду у п. 13 постанови від 03 липня 2019 року у справі №288\1158\16-к.

Суд вбачає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні вищезазначеного злочину доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які досліджені в ході судового розгляду.

Часткове визнання обвинуваченим своєї вини суд розцінює як спробу обвинуваченого пом`якшити свою участь або взагалі уникнути відповідальності або як обрану тактику захисту. При цьому суд констатує той факт, що визнаючи свою вину частково, обвинувачений не привів жодного аргументованого доказу, який би ставив під сумнів достовірність зібраних стороною обвинувачення доказів на підтвердження вини обвинуваченого.

Захисник Чернишов Б.С. у судових дебатах вказав, що залучений відеозапис з камери відео спостереження нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює приватну підприємницьку діяльність ОСОБА_3 , є неналежним та недопустимим доказом, так як був наданий свідком у справі ОСОБА_7 , який не має статусу сторони кримінального провадження, а отже отримувати від нього будь-які докази сторона обвинувачення не мала права.

У відповідності до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Поняття належності та допустимості доказів визначене ст.ст. 85, 86 КПК України. Визнання доказів недопустимими передбачене ст.ст. 87, 89 КПК України.

Суд не вбачає, що надані докази у справі є неналежними або недопустимими.

На а.с. 45 том справи 2 мається заява потерпілої ОСОБА_4 , у якій вона просить долучити до матеріалів кримінального провадження п`ять відеофайлів - записів з камери відео нагляду з приміщення, що розташоване за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт Солоницівка, вул. Сумський шлях №40. Посилання захисника Чернишова Б.С. на залучення вищевказаних доказів свідком ОСОБА_7 не відповідає дійсності.

За ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження, в тому числі свідків, суд отримує усно. Відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України, сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. Крім того, згідно ч. 2 ст. 327 КПК України, прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик.

Таким чином, аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наступне.

За змістом ст. 62 Конституції України суд під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 рішення «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем роботи - позитивно. На момент скоєння злочину мав на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка досягла повноліття на даний час.

На підставі ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено, так як в обвинувальному акті про стан алкогольного сп`яніння, про який не заперечував обвинувачений ОСОБА_1 в процесі судового розгляду, не вказано. На підставі ст. 337 КПК України визначені межі судового розгляду, а саме суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого в силу ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшує та обтяжує покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з роз`ясненнями, які містить п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, другорядну роль кари як мети покарання, при цьому, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин та попередження нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його наслідки, а також дані про особу обвинуваченого.

Згідно ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа №634/609/15-к, провадження №51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Європейський суд з прав людини у п. 77 справи «Довженко проти України» (заява №36650/03, остаточне рішення від 12.04.2012) вказав, що вираз «відповідно до закону» вимагає не лише дотримання національного законодавства, але також стосується якості такого законодавства. У національному законодавстві повинно бути з достатньою чіткістю визначено межі та спосіб здійснення відповідних дискреційних повноважень державних органів з метою забезпечення особам мінімального рівня захисту, на який вони мають право в умовах верховенства права в демократичному суспільстві (див. рішення від 12.03.2009 у справі «Сергій Волосюк проти України».

За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах санкції частини 1 ст. 296 КК України.

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до суду цивільні позови до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, яка отримала матеріальну та моральну шкоду від злочину, має право пред`явити до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Цивільний позов ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 910 грн. підлягає задоволенню, так як потерпіла понесла матеріальні витрати пов`язані з ремонтом пошкоджених дверей, які підтверджуються ксерокопією рахунку-фактури доданої до позову. За рахунком на оплату №104 від 13 травня 2019 року витрати на правничу допомогу адвоката склали 8000 грн. Вищевказані витрати також підлягають задоволенню. В результаті злочину ОСОБА_3 причинена моральна шкода, яка виразилася у порушенні та зміні звичайного способу її життя, у порушенні звичного порядку зайняття господарською діяльністю, у необхідності проведення ремонту, у здійсненні допомоги ОСОБА_2 на лікування. З урахуванням викладеного, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та враховуючи характер переживань, тривалості негативних наслідків, внаслідок чого потерпіла вимушена звертатися до суду за захистом порушеного права, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 5000 грн.

Цивільний позов ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, пов`язаної з її лікуванням, підлягає задоволенню у повному обсязі на суму 475 грн. 13 коп. За рахунком на оплату №95 від 22 квітня 2019 року витрати на правничу допомогу адвоката склали 8000 грн. Вищевказані витрати також підлягають задоволенню. В результаті злочину ОСОБА_2 причинена моральна шкода у вигляді перенесених фізичних страждань та болю, яких вона зазнала у зв`язку з втратою здоров`я та порушенням звичайного способу життя. З урахуванням викладеного, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та враховуючи характер переживань, тривалості негативних наслідків, внаслідок чого потерпіла вимушена звертатися до суду за захистом порушеного права, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 25000 грн.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років обмеження волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання після набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати.

Речові докази у справі: диск DVD-R «MEP3422VG19134755», який знаходиться в матеріалах кримінальної справи, - залишити у справі; пошкоджені дерев`яні дверцята, які знаходяться на відповідальному зберіганні потерпілої ОСОБА_3 , - залишити останній.

Цивільний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 завдану внаслідок злочину матеріальну шкоду в розмірі 910 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000 грн.

Цивільний позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 завдану внаслідок злочину матеріальну шкоду в розмірі 475 грн. 13 коп., моральну шкоду в розмірі 25000 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000 грн.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які приймають участь у справі, але не були присутні при оголошенні вироку, мають право оскаржити вирок у той же строк з моменту отримання копії вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію даного вироку.

Суддя Л. О. Якименко