Рішення № 96543283, 26.04.2021, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2021 Провадження №2-а/425/22/21

Справа№425/1122/21

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі головуючого судді Мирошникової О.Ш. за участю секретаря судового засідання Кулішової О.С., розглянув адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 - позивач, до

Виконувача обов`язків начальника відділу прикордонної служби «Мілове» імені Віктора Банних Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса військової частини 9938 капітана Франчук Тетяни Анатоліївни - відповідач

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення, та

ухвалив таке рішення про задоволення позову про таке:

І. Стислий виклад позицій сторін.

1.19.04.2021 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до виконувача обов`язків начальника ВІПС «Мілове» ім. В. Банних військової частини 9938 капітана Франчук Т.А. (далі - відповідач) з вимогою скасувати постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення та закрити відповідну справу про адміністративне правопорушення.

Підстава позову:

-відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, а саме його суб`єктивної сторони;

-виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації без проходження контрою в`їзду-виїзду позивач здійснила в умовах крайньої необхідності, оскільки їй необхідно було терміново повернутися на контрольовану Україною територію, а представники незаконних збройних формувань не випустили її за межі тимчасово окупованої території, чим порушили її право на свободу пересування.

2.Відповідач відзив суду не надала.

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи.

3.У прохальній частині позовної заяви позивач заявила клопотання про витребування доказів.

4.26.04.2021 позивач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій просила задовольнити її вимоги у повному обсязі.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

5.21.04.2021 суд відкрив провадження у справі та призначив судове засідання з повідомленням (викликом) сторін, у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів - відмовив.

6.Суд повідомив сторони про час та місце розгляду справи відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України.

7.Суд розглянув справу за відсутності сторін в судовому засіданні, оскільки їх неприбуття не перешкоджає цьому розгляду відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України.

8.У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

9. 15.04.2021 відповідач склала постанову про накладення адміністративного стягнення № 003543, відповідно до якої визнала позивача винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП (а.с. 6-7).

Відповідно до вказаної постанови працівники ВІПС «Мілове» на підставі витягу з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» та пояснень позивача встановили такі обставини:

-09.04.2021 о 12:32 годині позивач виїхала з контрольованої Україною території до тимчасово окупованої території України через КПВВ «Станиця Луганська»;

-14.04.2021 о 20:00 годині позивач виїхала з тимчасово окупованої території України до території Російської Федерації у напрямку: селище міського типу Ізварине Луганської області - місто Донецьк Ростовської області поза КПВВ без проходження контролю вїзду-виїзду;

-15.04.2021 о 02:30 годині позивач в`їхала до контрольованої території України з території Російської Федерації через пункт пропуску «Мілове».

Своїми діями позивач порушила вимоги п. 3, 7, 21 «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 р. № 815.

Відповідач наклала на позивача штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

10.У своїй позовній заяві позивач пояснила, що її місце проживання зареєстроване у місті Луганську, вона є внутрішньо переміщеною особою, фактично проживає у місті Рубіжному. 09.04.2021 позивач та її чоловік виїхали до міста Луганська, щоб перевірити стан свого майна, що залишилося на тимчасово окупованій території України. З цією метою вони взяли відпустку без збереження заробітної плати з 12.04.2021 до 14.04.2021.

Ці обставини підтверджуються копіями довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09.11.2018 № 12109 та наказу про відпустку від 09.04.2021 № 152/к (а.с. 13-14).

11.У своїх письмових поясненнях від 15.04.2021, наданих відповідачу, позивач підтвердила обставини, вказані у постанові про накладення адміністративного стягнення (а.с. 8-9).

Також позивач зазначила, що вона спробувала в`їхати на контрольовану територію України у встановлений законом спосіб через КПВВ «Станиця Луганська», проте представники незаконних збройних формувань не випустили її з тимчасово окупованої території.

Після цього позивач вирішила повернутися на контрольовану територію України через територію Російської Федерації, оскільки вони з чоловіком після закінчення відпустки 15.04.2021 повинні були стати до роботи і не мали жодного іншого способу повернутися додому.

V. Норми права, які застосував суд.

12.Конституція України:

Частина 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особі зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 33 - кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

13.Кодекс адміністративного судочинства України:

Частина 2 статті 77 - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

14.Кодекс про адміністративні правопорушення України:

Стаття 7 - ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 9 - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 10 - адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Стаття 11 - адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Стаття 18 - не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Пункти 1, 4 частини 1 статті 247 - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.

Стаття 280 - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

15.Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV:

Частина 1 статті 2 - громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Частина 1 статті 3 - свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

16.Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII:

Частина 1 статті 10 - громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в`їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в`їзду-виїзду за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

17.Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII:

Стаття 2 - Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

VІ. Мотивована оцінка суду.

18.Суд встановив, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення відповідач вбачає в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, а саме порушення порядку виїзду з тимчасово окупованої території України.

Це порушення, на думку відповідача, полягало у виїзді з тимчасово окупованої території України до території Російської Федерації поза КПВВ без проходження контролю в`їзду-виїзду.

Також суд встановив, що позивач вчинила вказані дії з огляду на необхідність терміново повернутися на контрольовану Україною територію та неможливість це зробити у встановлений законом спосіб через протиправні дії представників незаконних збройних формувань.

19.Суд вважає, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення з огляду на таке.

Так, обов`язковим елементом складу правопорушення є його суб`єктивна сторона, зокрема, така її ознака як вина у формі умислу або необережності відповідно до ст. 10, 11 КУпАП.

Метою дій позивача було повернення на контрольовану територію України до свого місця проживання, що є її невід`ємним правом відповідно ч. 1 ст. 33 Конституції України та ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Перешкоди, які створили позивачу представники незаконних збройних формувань, унеможливили реалізацію права позивача на свободу пересування територією України.

Вказані дії позивача не спричинили та не могли спричинити жодних шкідливих наслідків, позивач не бажала і не повинна була передбачати настання таких наслідків.

Тому внутрішнє ставлення позивача до своїх дій не можна кваліфікувати ні з позиції вини у формі умислу, ні навіть з позиції необережності.

Натомість відповідач, яка згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України зобов`язана доводити правомірність свого рішення, не надала суду жодних доказів вини позивача у вчиненні правопорушення.

З цих підстав суд вбачає відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 204-2 КУпАП, а саме його суб`єктивної сторони.

20.Суд погоджується з доводом позивача про вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 204-2 КУпАП в умовах крайньої необхідності відповідно до ст. 18 КУпАП, оскільки:

- вони були вчинені з метою усунення небезпеки, яка загрожує правам і свободам громадян, зокрема, праву на свободу пересування позивача;

-ця небезпека не могла бути усунена в інший спосіб через незаконні дії військових-окупантів;

-внаслідок дій позивача шкода не була завдана.

21.Суд вважає, що відповідач при накладенні адміністративного стягнення не врахувала обставини вчинення позивачем дій, не встановила підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

22.Суд наголошує, що Україна вживає всіх можливих заходів щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

23.Оскільки відповідач на порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не довела правомірність свого рішення, суд вважає, що постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

VІІ. Розподіл судових витрат.

24.Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

25.Відповідно до дубліката квитанції банку від 19.04.2021 № 0.0.2094828272.1 позивач сплатила 454 грн судового збору.

26.Оскільки суд повністю задовольнив позов, сплачену суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань військової частини 9938.

З цих підстав суд вирішив:

1.Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до Виконувача обов`язків начальника відділу прикордонної служби «Мілове» імені Віктора Банних Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса військової частини 9938 капітана Франчук Тетяни Анатоліївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

2.Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 003543 від 15.04.2021 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

3.Закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 .

4.Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини 9938 (місцезнаходження: Луганська область, Сєвєродонецький район, Лисичанська міська громада, місто Лисичанськ, проспект Перемоги, будинок 58; ідентифікаційний код юридичної особи: 14321736) судовий збір у розмірі 454 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

5.Копію рішення направити учасникам справи.

6.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7.Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

8.Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Виконувач обов`язків начальника відділу прикордонної служби «Мілове» імені Віктора Банних Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса військової частини 9938 капітан Франчук Тетяна Анатоліївна, місцезнаходження: АДРЕСА_3 , номер облікової картки платника податків не відомий.

Суддя Рубіжанського міського суду Луганської областіМирошникова О.Ш.