Ухвала суду № 96542595, 27.04.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

У Х В А Л А

27 квітня 2021 року Справа № 923/1245/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., розглянувши справу

за заявою: Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон

до боржника: Публічного акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд", м.Херсон

про банкрутство

в с т а н о в и в:

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2021р. відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд".

Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство оприлюднено на офіційному веб-порталі Верховного Суду 15.04.2021р.

До суду із додатковими грошовими вимогами до боржника звернувся ініціюючий кредитор АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" (вх.суду №107/21 від 18.01.2021р., вх. суду № 1161/21 від 19.04.2021р.).

На підставі протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.04.2021р. означені заяви з додатковими грошовими вимогами до боржника передано на розгляд судді Сулімовській М.Б.

За приписами ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви кредитора в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Положеннями ст.ст. 1, 2 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв. Сплата судового збору за допомогою електронного платіжного засобу оформляється квитанцією платіжного термінала, чеком банкомата, сліпом або іншими документами за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій або електронній формі. Сплата судового збору за допомогою платіжного пристрою оформляється за допомогою касового документа (квитанції, чека тощо), який містить усі обов`язкові реквізити касового документа. За подання до суду процесуальних документів в електронній формі судовий збір може бути сплачено за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

Згідно з п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Водночас відсутність таких відомостей не є підставою для повернення позовної заяви (заяви, скарги), оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем (заявником, скаржником) належної суми судового збору.

Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому суд звертає увагу на те, що встановлення підтвердження зарахування судового збору до державного бюджету здійснюється тільки з оригіналу платіжного доручення.

Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом в ухвалі від 25.05.2020р. у справі № 910/1762/20.

Відповідно до ч.2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалах Верховного Суду України від 21.05.2018 року у справі № 923/331/16, від 30.08.2018 року у справі № 910/6968/16, від 18.04.2018 року у справі № 925/56/16, від 12.11.2019 року у справі № 910/384/17, від 14.02.2019 року у справі №918/702/18, від 23.01.2019 року у справі №904/1081/18, від 25.05.2020 року у справі № 910/1762/20 та інших.

Між тим, кредитором до заяв про визнання додаткових вимог до боржника додано завірену копію платіжного доручення від 14.01.2021р. №36 про сплату 4540,00 грн. судового збору, що не може слугувати належним доказом сплати судового збору.

Також, на підтвердження направлення боржнику та розпоряднику майна копій заяв кредитором подано до суду ксерокопії описів вкладення у цінний лист, фіскальних чеків та накладних.

Суд зауважує, що такі документи мають подаватися до суду в оригіналі.

Крім того, відповідно до п.п.59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, встановлено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.

У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках.

Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Суд звертає увагу на те, що описи вкладення, надані кредитором, не містять посилання на відповідний номер поштового відправлення.

Тобто, зазначені описи вкладення у цінні листи не відповідають вимогам пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009р. № 270, а тому не можуть бути взяті до уваги як належний та допустимий доказ направлення розпоряднику майна та боржнику копії заяви з грошовими вимогами та доданих до неї документів.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.01.2020р. у справі № 910/28408/15, від 26.03.2020р. по справі № 910/9962/16.

Також суд звертає увагу заявника на те, що 28.01.2021р. та 15.02.2021р. ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" було подано до суду письмові пояснення та додаткові докази щодо додаткових вимог до боржника.

За приписами ч.6 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

В порушення наведеної норми кредитором не подано до суду доказів направлення означених матеріалів розпоряднику майна та боржнику.

За приписами абз. 2 ч.8 ст.42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до ч. 2 ст.91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За умовами ч. 5 ст. 91 ГПК України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який у нього знаходиться, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

В п. 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003" встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Подані до заяв копії документів не завірені у встановленому порядку, оскільки не містять посади або відомостей щодо представництва особи, яка їх засвідчила.

Крім того, додана до заяви копія судового рішення у справі №923/1059/13 є непридатною до читання.

Згідно ч.1 ст.46 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов`язаний їх усунути.

Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.

Враховуючи наявність недоліків заяв про визнання додаткових кредиторських вимог, суд вважає за необхідне встановити ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" строк для усунення зазначених недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали суду.

Керуючись ст.ст.45, 46 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 ГПК України, суд, -

у х в а л и в:

1. Встановити ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" строк для усунення викладених в ухвалі суду недоліків заяв про визнання додаткових грошових вимог до боржника - 10 днів з дня вручення ухвали суду.

2. Попередити ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль", що в разі не усунення недоліків заяв у встановлений судом строк, заяви будуть повернуті заявнику.

3. Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала суду набрала законної сили 27.04.2021р., оскарженню не підлягає.

Суддя М.Б. Сулімовська