Ухвала суду № 96542542, 27.04.2021, Господарський суд Харківської області

УХВАЛА

"27" квітня 2021 р.Справа № 922/2684/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Туманян Володимира Атанесовича про видачу дублікату наказу від 06.02.2019 по справі

за позовом фізичної особи-підприємця Туманян Володимира Атанесовича (Харківська обл, м. Ізюм) до Ізюмської міської ради (Харківська обл, м. Ізюм) про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Туманян Володимир Атанесович (стягувач, заявник) надала Господарському суду Харківської області заяву від 19.04.2021 (вх.№8792 від 19.04.2021) про видачу дубліката наказу від 06.02.2019 по справі №922/2684/18.

В обґрунтування наданої суду заяви стягувач вказує, що зазначений наказ втрачений та до виконавчої служби не подавався.

Розпорядженням керівника апарату суду №113/2021 від 19.04.2021 призначено повторний автоматизований розподіл заяви по справі №922/2684/18, у зв`язку з відпусткою судді Присяжнюка О.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 головуючим суддею (суддею-доповідачем) для розгляду заяви за вх.№8792 від 19.04.2021 по справі №922/2684/18 визначено суддю Ольшанченко В.І.

Дослідивши матеріали справи та заяви з доданими до неї документами, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2019 (суддя Присяжнюк О.О.) позов фізичної особи-підприємця Туманян Володимира Атанесовича до Ізюмської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення 71 сесії 7 скликання Ізюмської міської ради Харківської області від 28 серпня 2018 року №1761 про відмову ФОП Туманяну Володимиру Атанесовичу у поновленні договору особистого строкового сервітуту від 01 квітня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Кардашиною Г.І. реєстровий номер 833, відносно земельної ділянки: площею 5,0 кв м (п`ять квадратних метрів), яка розташована за адресою: м. Ізюм, вулиця Київська (кадастровий номер: 6310400000:80:002:0013).

Також, вказаним рішенням суду стягнуто з Ізюмської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Туманян Володимира Атанесовича витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн та витрати про надання правової допомоги в сумі 6000,00 грн.

06.02.2019 на виконання зазначеного вище рішення Господарським судом Харківської області (суддя Присяжнюк О.О.) був виданий відповідний наказ.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Пунктом 19.4 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанови від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як убачається з матеріалів цієї справи, наказ Господарського суду Харківської області від 06.02.2019 дійсний для пред`явлення до виконання до державної виконавчої служби, фінансових установ або органів, що здійснюють казначейські обслуговування бюджетних коштів до 07.02.2022.

Таким чином, стягувач звернувся до господарського суду про видачу дублікату виконавчого документу в межах строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заяву стягувача про видачу дубліката наказу від 06.02.2019 обґрунтованою і підлягаючою задоволенню.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", ст. 232 - 235, п.п. 19.4 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України,

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву стягувача про видачу дубліката наказу Господарського суду Харківської області від 06.02.2019 по справі №922/2684/18.

Видати дублікат наказу Господарського суду Харківської області від 06.02.2019 у справі №922/2684/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк її оскарження передбачено ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 27.04.2021.

Суддя В.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.