Рішення № 96542424, 26.04.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 904/6093/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроконтакт Україна", 81200, Львівська обл., Перемишлянський р-н., м. Перемишляни, вул. Топольна, 1 до Фізичної особи-підприємця Коваленко Олега Петровича, АДРЕСА_1 простягнення 5 640, 00 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроконтакт Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Коваленко Олега Петровича про стягнення заборгованості у розмірі 5 640, 00 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2020 року матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроконтакт Україна" до Фізичної особи-підприємця Коваленко Олега Петровича направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2021 року визначено головуючого суддю (суддя-доповідач) Ємельянова О.О.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.02.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроконтакт Україна" (вх. № 303/21 від 01.02.2021) залишено без руху.

22.02.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 4322) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/6093/20. Розгляд справи № 904/6093/20 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 3 днів з дня отримання відзиву на позов. Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами в межах строків встановлених статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Крім того, відповідач своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву у відповідності до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, між Фізичною особою-підприємцем Коваленко Олегом Петровичем (відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроконтакт Україна" (позивач) укладено договір поставки у спрощеній формі, шляхом виставлення відповідачем рахунку № 60 від 10.09.2019 року на суму 5 640, 00 грн. щодо оплати затискачів шарнірно - важільних Ryingi з горизонтальною основою GH-12050, у кількості 30 штук, ціна за одиницю 188, 00 грн. без ПДВ (а.с. 7).

Позивачем згідно платіжного доручення № 37492 від 12.09.2019 року здійснено оплату рахунку № 60 від 10.09.2019 року у розмірі 5 640, 00 грн. (а.с. 8).

Проте станом на момент подання позовної заяви, відповідач не передав позивачу, попередньо оплачений товар на загальну суму 5 640, 00 грн.

За твердженнями позивача, останнім на адресу відповідача 30.09.2020 року направлено претензію за вих. № 391з/20 щодо здійснення передачі/поставки товару в межах 7 робочих днів, з моменту отримання вимоги (а.с. 9-10).

При цьому, позивачем доказів направлення вимоги від 30.09.2020 року за вих. № 391з/20, а саме опису вкладення у цінний лис, до суду надано не було. З наданих позивачем до матеріалів справи поштового повідомлення та квитанції «Укрпошти» неможливо встановити, що саме було направлено позивачем на адресу відповідача (а.с. 13).

Як зазначає позивач, відповідач не вжив жодних дій щодо поставки товару чи повернення коштів, що стало причиною звернення позивача, із відповідним позовом до суду про стягнення із відповідача суми заборгованості у розмірі 5 640, 00. При цьому позивач посилається на вимоги статті 693 Цивільного кодексу України та статті 1212 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до матеріалів справи та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як зазначає позивач, між сторонами укладено договір поставки у спрощеній формі, шляхом виставлення відповідачем рахунку № 60 від 10.09.2019 року на суму 5 640, 00 грн. щодо оплати затискачів шарнірно - важільних Ryingi з горизонтальною основою GH-12050, у кількості 30 штук, ціна за одиницю 188, 00 грн. без ПДВ (а.с. 7).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач в обґрунтування позовних вимог, посилається на вимоги частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України та зазначає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Та на вимоги частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Також зазначає, що відповідно до частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї статті також застосовується до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. При цьому, відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2019 року позивачем відповідно до платіжного доручення № 37492 було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 5 640,00 грн. із призначенням платежу "оплата за затискачі згідно рахунку № 60 від 10.09.2019 року без ПДВ" (а.с. 8).

Вище викладене, спростовує позицію позивача щодо посилання на вимоги статті 1212 Цивільного кодексу України, щодо безпідставності отримання коштів відповідачем.

Посилання позивача на претензію вих. № 391з/20 від 30.09.2020 року не приймаються судом, оскільки останнім доказів направлення вимоги від 30.09.2020 року за вих. № 391з/20, а саме опису вкладення у цінний лис, до суду надано не було. При цьому, з наданих позивачем до матеріалів справи поштового повідомлення та квитанції «Укрпошти» судом неможливо встановити, що саме було направлено позивачем на адресу відповідача (а.с. 13).

Відповідного статті 1212 Цивільного кодексу України, набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 759/1206/17.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковим посилання позивача на вимоги статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки як вбачається із матеріалів справи, грошові кошти отримані відповідачем від позивача у розмірі 5 640, 00 грн. відповідно до призначення платежу, є коштами отриманими відповідно до виставленого рахунку № 60 від 10.09.2019 року, що відповідно не є безпідставно отриманими коштами в розумінні вимог статті 1212 Цивільного кодексу України (а.с. 7-8).

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення суми коштів у розмірі 5 640, 00 грн. на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, в які включено і витрати на сплату судового збору, залишаються за позивачем у розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроконтакт Україна", 81200, Львівська обл., Перемишлянський р-н., м. Перемишляни, вул. Топольна, 1, ЄДРПОУ 35101874);

відповідач: Фізична особа-підприємець Коваленко Олег Петрович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "26" квітня 2021 р.

Суддя О.О. Ємельянова