Рішення № 96542019, 21.04.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2021 справа № 914/524/21

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, с.Сокільники, Пустомитівський район Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Інвест Ком», с.Сокільники, Пустомитівський район Львівська область

про стягнення 274 598,22 грн.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Ганущин М.В. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1061151 від 30.03.2021 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1573 від 18.11.2009 р.).

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Інвест Ком» про стягнення 274 598,22 грн заборгованості, з яких 240 442,28 грн основного боргу зі сплати пайової участі, 34 155,94 грн пені.

Ухвалою від 09.03.2021 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив задовольнити клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначити на 31.03.2021 р.

18.03.2021 р. від позивача надійшла заява за вих.№557 від 16.03.2021 р. (вх.№6688/21), про долучення до матеріалів справи копії витягу з акту ревізії сільського бюджету с.Сокільники та фінансово-господарської діяльності Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 №131308-23/8 від 04.03.2021.

19.03.2021 р. від позивача надійшла заява за вих.№568 від 17.03.2021 р. (вх.№6790/21), про долучення до матеріалів справи копію витягу з акту ревізії сільського бюджету с.Сокільники та фінансово-господарської діяльності Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 №131308-23/8 від 04.03.2021, який стосується предмету позову у справі №914/524/21, оскільки 16.03.2021 р. позивачем помилково було направлено на адресу суду копію витягу з акту ревізії сільського бюджету с.Сокільники та фінансово-господарської діяльності Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 №131308-23/8 від 04.03.2021, який стосується предмету позову у справі №914/522/21 (суддя Петрашко М.М.).

30.03.2021 р. на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву (вх.№7632/21), в яких вказано, про те, що станом на 30.03.2021 р. заборгованість зі сплати пайового внеску за договором №1 від 10.07.2019 р. відсутня. Крім того, у запереченні відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності стосовно нарахування пені, відтак просить суд дане твердження розцінювати як заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

31.03.2021 р. від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву (вх.№7701/21), аналогічні тим, надійшли 30.03.2021 р. на електронну адресу суду.

Протокольною ухвалою від 31.03.2021 р. суд відклав розгляд справи на 21.04.2021 р., відсутньому в судовому засіданні відповідачу, суд в порядку ст.121 ГПК України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання.

30.03.2021 р. на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на письмові пояснення та заперечення на позовну заяву (вх.№9525/21), в яких просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 21.04.2021 р. для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 13.04.2021 р. від позивача надійшла відповідь на письмові пояснення та заперечення на позовну заяву за вих. №683 від 05.04.2021 р. (вх.№8931/21), в якій вказано, що пеня за період з 10.09.2019 до 10.03.2020 з суми 160 000,00 грн становить 22 728,77 грн.

Крім того, 14.04.2021 р. від позивача надійшло клопотання про заміну сторони за вих.№721 від 08.04.2021 р. (вх.№1596/21), в якому просить суд замінити назву позивача на Сокільницьку сільську раду Львівського району Львівської області.

Представник позивача в судове засідання 21.04.2021 р. для розгляду справи по суті не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання представнику позивача було відомо, оскільки він був присутній у судовому засіданні 31.03.2021 р. та повідомлений під розписку. Явка представника позивача не визнавалась судом обов`язковою.

Представник відповідача в судове засідання 21.04.2021 р. для розгляду справи по суті з`явився. В судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та, зокрема, просив у задоволенні позову в частині стягнення пені відмовити, з підстав зазначених в письмових запереченнях.

На підставі відомостей, які містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, доступ до якого є вільним, судом з`ясовано, що Сокільницька сільська рада Пустомитівського району Львівської області (ідентифікаційний код 04369682) змінила найменування юридичної особи. Повне найменування позивача - Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області (скорочене - Сокільницька сільська рада) (ідентифікаційний код 04369682).

Слід зазначити, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.

Наслідком зміни назви юридичної особи не є правонаступництво в цивільних відносинах.

Враховуючи, що в даному випадку мала місце лише зміна найменування Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області на Сокільницьку сільську раду Львівського району Львівської області, відсутні процесуальні підстави для здійснення саме заміни сторони, проте наявні підстави для зазначення інформації про таку зміну найменування в тексті рішення та подальше зазначення (зміну) найменування позивача, відповідно до проведених змін - Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення позивача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника позивача у даному судовому засіданні перешкодою для прийняття рішення у справі.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 21.04.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 10.07.2019 р. укладено договір №1 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради, відповідно до умов якого відповідач (замовник) зобов`язувався взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради та перерахувати на спеціальний рахунок цільового фонду соціального розвитку Сокільницької сільської ради, відкритий в Управлінні Державного казначейства України в Львівській області, грошові кошти на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради у розмірі, що дорівнює 1% від загальної кошторисної вартості будівництва. Розрахунок вартості пайового внеску визначено в додатку №1 до цього договору та становить 240 442,28 грн.

Відповідач свої зобов`язання щодо перерахунку коштів пайової участі не виконав. У зв`язку з порушенням строків сплати внеску (пайової участі), відповідачу нараховано пеню за період з 10.09.2019 р. по 10.03.2020 р. в сумі 34 155,94 грн.

У відповіді на письмові пояснення та заперечення на позовну заяву за вих. №683 від 05.04.2021 р. (вх.№8931/21), позивач зазначає, що станом на дату подання позову йому не було відомо про сплату відповідачем коштів в сумі 80 442,28 грн., оскільки в платіжних документах, наявних у позивача, не було вказано платника, відповідач не повідомляв про сплату та не надав позивачу платіжного доручення №3956 від 15.08.2019 р. Заборгованість відповідача в сумі 240 442,28 грн. підтверджена актом ревізії сільського бюджету с.Сокільники № 131308-23/8 від 04.03.2021 р.

Крім того, зазначає що пеня за період з 10.09.2019 до 10.03.2020 з суми 160 000,00 грн становить 22 728,77 грн.

При цьому позивач посилається на постанову Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» від 11.03.2020 р. №211; Закон України №540-IX від 30.03.2020 р.; Закон України №731-IX від 18.06.2020 р. та зазначає, що перебіг строків з 12.03.2020 р. до 07.08.2020 р. було припинено, отже позивачем не пропущено строк позовної давності. Однак, якщо суд вважає, що строк для стягнення пені пропущено, позивач просить його поновити.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у письмових поясненнях та запереченнях на позовну заяву (вх.№7632/21 від 30.03.2021 р.; вх.№7701/21 від 31.03.2021 р.). Зокрема зазначив, що 15.08.2019 р. (у строк передбачений п.2.1. договору) відповідачем перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 80 442, 28 грн. На момент звернення із позовом до суду розмір заборгованості був значно меншим, ніж заявлений Сокільницькою сільською радою. 29.03.2021 року відповідачем перераховано на рахунок Сокільницької сільської ради 160 000,00 грн. Отже, станом на 30.03.2021 р. заборгованість зі сплати пайового внеску за договором №1 від 10.07.2019 р. відсутня.

Крім того, відповідач заперечує проти нарахування позивачем пені. Зазначає, що оскільки позивач із позовом про стягнення заборгованості та нарахованої на суму заборгованості пені звернувся 22.02.2021 р. то строк позовної давності пропущено щодо нарахування пені за період з 10.09.2019 р. по 10.03.2020 р. Відтак, просить суд застосувати строк позовної давності щодо стягнення пені та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Відповідач також заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у запереченнях на відповідь на письмові пояснення та заперечення на позовну заяву (вх.№9525/21 від 20.04.2021 р.). Зокрема зазначив, що з 11.05.2020 р. в Україні почато перший етап послаблення карантинних обмежень, наведених у зв`язку із епідемією коронавірусу, зокрема, дозволено діяльність адвокатів (відповідно до змін внесених постановою Кабінету Міністрів України 0.05.2020 р. №343). Оскільки строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст.268 ЦК України або іншими законами та відсутні поважні причини його пропуску, то у задоволенні позову про стягнення пені необхідно відмовити. При цьому відповідач посилається на ст. ст. 256, 258, 261 ЦК України та ст. ст. 2, 7, 13 ГПК України.

Обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з рішення №752 LII - та позачергової сесії сьомого демократичного скликання Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 25.06.2019 р. «Про розгляд заяви ТОВ «Буд Інвест Ком» щодо укладення договору пайової участі у розвитку інженерно-траспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту» вирішено, зокрема: затвердити розмір пайової участі у розмірі 1 (одного) відсотка загальної кошторисної вартості будівництва; сільському голові Т.М. Сулимко укласти з заявником договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту Сокільницької сільської ради.

10.07.2019 р. між Сокільницькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області в особі сільського голови Сулимка Т.М., що діє на підставі ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі по тексту рішення - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Інвест Ком» в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора Марковського Р.І., що діє на підставі Статуту (згідно з договором - замовник, надалі по тексту рішення - відповідач) було укладено договір №1 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради, відповідно до умов якого відповідач (замовник) зобов`язувався взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради та перерахувати на спеціальний рахунок цільового фонду соціального розвитку Сокільницької сільської ради, відкритий в Управлінні Державного казначейства України в Львівській області, грошові кошти на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради у розмірі, що дорівнює 1% від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування, яка визначена проектною документацією, та затверджена в установленому законодавством порядку. У разі коли загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта містобудування не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартів і правил, вона визначається на основі інвентаризаційної вартості, встановленої в технічному паспорті на будівлю. Розрахунок вартості пайового внеску визначено в додатку 1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1. договору замовник будівництва зобов`язується перерахувати кошти в сумі, зазначеній у додатку 1 до цього договору, на рахунок цільового фонду Сокільницької сільської ради з призначенням платежу: пайова участь (внесок) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради, протягом двох місяців з для підписання договору та до здачі будівництва в експлуатацію, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.3. договору виконавчий комітет сільської ради має право проводити розрахунок пайового внеску та контролювати виконання умов договору.

Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що замовник у випадку несвоєчасної сплати внеску, передбаченого розділом 1 цього договору сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми договору.

10.07.2019 р. між сторонами було укладено додаток №1 до договору №1 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради від 10.07.2019 р.

Згідно п. 1. додатку №1 до договору №1 від 10.07.2019 р. сторони погодили, що розрахунок вартості пайового внеску замовника на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради визначаєтеся за формулою:

РПВ = КВОБ або ІВ* Х%, де

РПВ - розмір пайового внеску замовника на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради визначений у гривнях;

КВОБ - визначена у гривнях загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва, визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, без врахування витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій;

ІВ - у разі коли загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта містобудування не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона визначається на основі інвентаризаційної вартості, встановленої в технічному паспорті на будівлю;

Х% - розмір пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради визначений у відсотках.

Відповідно до п. 2. додатку №1 до договору №1 від 10.07.2019 р. сторони погодили, що згідно наведеного в п.1 цього додатку способу розрахунку, розмір пайового внеску замовника на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради становить (КВОБ згідно та зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, затвердженого наказом №5-Б від 28.08.2018р., становить 24 044 228,00 грн) РПВ = 24 044 228,00 * 1% = 240 442,28 грн.

Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором, пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради в сумі 240 442,28 грн. не сплатив.

У зв`язку з порушенням строків сплати внеску (пайової участі), відповідачу нараховано пеню за період з 10.09.2019 р. по 10.03.2020 р., яка згідно розрахунку долученого до позовної заяви складає 34 155,94 грн.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 240 442,28 грн. заборгованості зі сплати пайової участі та 34 155,94 грн пені.

Водночас у відповіді на письмові пояснення та заперечення на позовну заяву за вих. №683 від 05.04.2021 р. (вх.№8931/21) позивач зазначає, що пеня за період з 10.09.2019 р. по 10.03.2020 р. з суми боргу 160 000,00 грн, становить 22 728,77 грн.

Висновки суду.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №1 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради від 10.07.2019 р.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 2.1. договору сторони погодили, що замовник будівництва зобов`язується перерахувати кошти в сумі, зазначеній у додатку 1 до цього договору, на рахунок цільового фонду Сокільницької сільської ради з призначенням платежу: пайова участь (внесок) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради, протягом двох місяців з дня підписання договору та до здачі будівництва в експлуатацію, що є невід`ємною частиною цього договору.

З огляду на умови п.2.1. договору, відповідач повинен був сплатити пайовий внесок на участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради до 10.09.2019 р. включно.

15.08.2019 р. відповідач на виконання умов договору перерахував на спеціальний рахунок цільового фонду соціального розвитку Сокільницької сільської ради, відкритий в Управлінні Державного казначейства України в Львівській області, грошові кошти в сумі 80 442,28 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №3956 від 15.08.2019 р. В графі призначення платежу зазначено: «згідно договору №1 від 10.07.2019 р. про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради».

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач не прострочив оплату пайового внеску в сумі 80 442,28 грн., оскільки сплатив його згідно умов договору.

Посилання позивача на те, що станом на дату подання позову йому не було відомо про сплату відповідачем коштів в сумі 80 442,28 грн, оскільки в платіжних документах, наявних у позивача, не було вказано платника, відповідач не повідомляв про сплату та не надав позивачу платіжного доручення №3956 від 15.08.2019 р., на думку суду є безпідставним, з огляду на наступне.

Як вбачається з платіжного доручення №3956 від 15.08.2019 р. на суму 80 442,28 грн, воно повністю відповідає вимогам встановленим для такого виду фінансових документів: є вказаний платник, підстава та призначення платежу з посиланням на конкретний договір по якому проведено оплату.

Умовами договору не перебачено обов`язку відповідача повідомляти позивача про сплату коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 80 442,28 грн пайового внеску, оскільки такі були сплачені відповідачем ще до подання позовної заяви, а відтак право позивача на цю суму не порушено.

Після подання позовної заяви до суду та відкриття провадження у справі, відповідач 29.03.2021 р. перерахував на спеціальний рахунок цільового фонду соціального розвитку Сокільницької сільської ради, відкритий в Управлінні Державного казначейства України в Львівській області, грошові кошти в сумі 160 000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №4948 від 29.03.2021 р. В графі призначення платежу зазначено: «згідно договору №1 від 10.07.2019 р. про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Сокільницької сільської ради».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 160 000,00 грн боргу зі сплати пайового внеску по договору №1 від 10.07.2019 р. слід закрити.

Отже, станом на дату прийняття рішення (21.04.2021 р.) у відповідача відсутня заборгованість за договором №1 від 10.07.2019 р.

Щодо нарахованої позивачем пені суд зазначає наступне.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на умови п.2.1. договору, відповідач повинен був сплатити пайовий внесок до 10.09.2019 р. включно, отже прострочка почалась з 11.09.2019 р. Саме з 11.09.2019 р. у позивача виникло право на нарахування відповідачу пені згідно умов п.4.2. договору.

У позовній заяві позивач просить стягнути пеню в сумі 34 155,94 грн нараховану за період з 10.09.2019 р. по 10.03.2020 р.

У відповіді на письмові пояснення та заперечення на позовну заяву за вих.№683 від 05.04.2021 р. (вх.№8931/21 від 13.04.2021 р.) позивач зазначає, що пеня за період з 10.09.2019 р. по 10.03.2020 р. від суми заборгованості 160 000,00 грн. становить 22 728,77 грн. При цьому позивач не просить стягнути пеню в сумі 22 728,77 грн. та не зменшує позовні вимоги в порядку ст.46 ГПК України.

Відтак суд розглядає позовну вимогу про стягнення пені в сумі 34 155,94 грн нараховану за період з 10.09.2019 р. по 10.03.2020 р.

Цивільним кодексом України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання; ст. 610 ЦК України), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд виходить з того, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (ст. 610, п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи договорі.

Водночас, згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафним санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною шостою ст. 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, якщо пеня нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

Отже, з огляду на те, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Близька за змістом правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 р. зі справи № 911/1563/18, від 22.08.2019 р. зі справи № 914/508/17, від 11.11.2019 р. зі справи № 904/1038/19, від 11.02.2020 р. у справі №916/612/19, від 20.08.2020 р. у справі №902/959/19.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 р. у справі №903/962/17, від 07.06.2019 р. у справі №910/23911/16 та від 13.09.2019 р. у справі №902/669/18, від 20.08.2020 р. у справі №902/959/19.

Враховуючи часткову оплату боргу відповідачем, позивач мав право на нарахування пені від суми боргу 160 000,00 грн. за період з 11.09.2019 р. по 11.03.2020 р. Право на звернення із позовом про стягнення пені позивач мав з 11.09.2019 р. по 11.09.2020 р.

Судом встановлено, що позовна заява Сокільницької сільської ради подана до поштового відділення зв`язку для її надіслання до суду 23.02.2021р., вказана обставина вбачається із наявного у матеріалах справи бланку опису вкладення у цінний лист, складеного при надсиланні позовної заяви до суду, з проставленим відбитком календарного штемпеля поштовим відділенням зв`язку. Ця ж дата проставлена й на поштовому конверті в якому позовна заява надійшла на адресу суду.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 23.02.2021 р., тобто поза межами річного строку, встановленого законом для вимог про стягнення пені, відповідачем до ухвалення рішення в справі було заявлено про застосування позовної давності, підстав для поновлення строку судом не встановлено, отже у задоволенні позову в частині стягнення пені слід відмовити, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Посилання позивача в обгрунтування відсутності пропуску строку позовної давності на постанову Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» від 11.03.2020 р. №211 є безпідставним, оскільки вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин з 12.03.2020 р. Водночас з 12.03.2020 р. строк позовної давності вже був пропущений, з огляду на вказане також посилання позивача на Закон України №540-IX від 30.03.2020 р.; Закон України №731-IX від 18.06.2020 р. щодо зупинення строків позовної давності є необгрунтованим.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 4 118,98 грн, що підтверджується платіжним дорученням №34 від 23.02.2021 р.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи, що суд закриває провадження у справі в частині 160 000,00 грн основного боргу, позивач має право на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» на звернення до суду з клопотанням про повернення судового збору пропорційно до суми позову провадження у якій закрито.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 160 000,00 грн.

2. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому ст. ст. 256-257 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 26.04.2021 року.

Суддя Ю.О. Сухович