Рішення № 96541876, 20.04.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2021 р.

м. Київ

Справа № 911/3464/20

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Фізичної особи-підприємця Кучерявої Лідії Яківни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Управління економічного, регіонального та гуманітарного розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 74, код ЄДРПОУ 41903554)

про стягнення боргу

за участю представників:

позивача: Беховець О.В. (ордер КС №655593 від 08.02.2021);

відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 30.11.2020 Фізичної особи-підприємця Кучерявої Лідії Яківни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління регіонального розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (08335, Київська обл., Бориспільський р-н, село Іванків, вул. Центральна, буд. 2А, код ЄДРПОУ 41903554) про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем Договору №2020/01/17-01 від 17.01.2020 на розробку проектно-кошторисної документації. Позивач стверджує, що ним належним чином виконані свої зобов`язання за вказаним Договором, що підтверджується Актами приймання-передачі виконаних робіт №1 від 27.01.2020 року та №2 від 02.04.2020, водночас відповідачем не в повному обсязі проведено розрахунки за надані позивачем послуги, а саме, не оплаченим залишився Акт приймання-передачі виконаних робіт №2 від 02.04.2020 на суму 285150,74. У зв`язку з порушенням строків оплати позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 21960,15 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

28.12.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 08.02.2021. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

У підготовчому судовому засіданні 08.02.2021 судом відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 22.02.2021 у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі.

18.02.2021 до суду від позивача надійшло повідомлення б/н від 18.02.2021 про причини неявки до якого додано результати медичного висновку про виявлення у адвоката (Беховець А.В.) короновірусу (SARS-CoV-2).

У підготовче судове засідання 22.02.2021 сторони не з`явились, судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 15.03.2021.

У судовому засіданні 15.03.2021 судом встановлено, що згідно відомостей реєстру, назва відповідача станом на день проведення судового засідання є Управління економічного, регіонального та гуманітарного розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, а також з реєстру вбачається, що код ЄДРПОУ відповідача та організаційно-правова форма не змінилася, водночас змінилась адреса - 08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 74. Отже, у зв`язку зі зміною назви та місцезнаходження відповідача, судом відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 29.03.2021.

За наслідками проведення підготовчого судового засідання 29.03.2021 судом відкладено розгляд справи на 12.04.2021, з підстав відсутності в суду інформації про отримання ухвали суду відповідачем.

До суду 02.04.2021 від відповідача надійшов лист №48/30-12-35 від 26.03.2021 з проханням розглядати дану справу без участі відповідача за наявними матеріалами.

У підготовчому судовому засіданні 12.04.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.04.2021.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 20.04.2021 позивачем підтримано позовні вимоги, відповідач у судове засідання не з`явився, судом ухвалено рішення у справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується отриманими відповідачем ухвалами суду, про що свідчать рекомендовані повідомлення з відмітками про вручення відповідачу та лист останнього №48/30-12-35 від 26.03.2021 про розгляд справи за його відсутності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням регіонального розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (замовник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Кучерявою Лідією Яківною (позивач, виконавець) укладено Договір №2020/01/17-01 від 17.01.2020 на розробку проектно-кошторисної документації (далі - Договір), за яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання на «Виготовлення проектно-кошторисної документації по об`єкту: «Капітальний ремонт Комунального некомерційного підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» (Благоустрій території)", за адресою: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Котляревського, 1» (п. 1.1. Договору).

Замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. Виконавець зобов`язується забезпечити подання результатів робіт на експертизу та отримати позитивний експертний звіт кошторисної частини проекту. Виконавець має право залучати до виконання робіт третіх осіб, залишаючись відповідальним перед замовником за їх результати. Перелік та фактичні обсяги робіт, технічні та інші вимоги до робіт, що є предметом Договору, визначаються завданням на проектування (Додаток №3). Строки виконання робіт визначаються Календарним планом (Додаток №3) (п. 1.2 - 1.5 Договору).

Відповідно до п. 2.1. - 2.1.1. Договору вартість робіт за Договором, згідно з протоколом погодження договірної ціни (Додаток №1), складає 485234,74 грн. Оплата вартості робіт здійснюється за роботи виконані етапами визначеними у Додатку №2 до цього Договору та за умови наявності відповідного бюджетного призначення згідно вимог Бюджетного кодексу України.

Згідно п. 2.4., 2.5. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником відповідно до вимог Бюджетного кодексу України за умови наявності на рахунку замовника коштів на фінансування закупівлі робіт. В разі затримки фінансування, оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 20-ти (двадцяти) робочих днів, з моменту отримання на свій рахунок коштів фінансування закупівлі робіт.

Пунктами 3.5. та 3.6 Договору встановлено, що після повного та належного виконання виконавцем зобов`язань передбачених пунктами 3.1. - 3.4. цього Договору та передачі проектно-кошторисної документації, яка за формою та змістом відповідає вимогам цього Договору, виконавець складає Акт приймання-здачі виконаних робіт, який підписується сторонами. Підписаний сторонами Акт приймання-здачі виконаних робіт є підставою для остаточного розрахунку замовника з виконавцем.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань по договору виконавець і замовник несуть відповідальність відповідно до умов Договору та у відповідності з чинним законодавством України. У разі невиконання або неналежного виконання замовником умов даного Договору щодо оплати робіт до нього застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний прострочений день, за виключенням випадків, передбачених п. п. 2.5., 2.6 цього Договору. У такому випадку виконавець має право призупинити виконання робіт до здійснення замовником належної оплати.

Сторонами п. 8.1. Договору погоджено, що строк дії Договору з моменту підписання до 31.05.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання договірних зобов`язань сторонами.

До основного Договору сторонами також укладено: протокол погодження договірної ціни на суму 485234,74 грн; графік виконання робіт на 60 днів на суму 485234,74 грн; завдання на проектування від 17.01.2020.

Разом з тим сторонами укладено Додаткову угоду від 18.03.2020 якою внесено зміни до основного Договору, а саме змінено вартість робіт на 635084,74 грн.

На підставі Додаткової угоди сторони також уклали: протокол погодження договірної ціни на суму 635084,74 грн; графік виконання робіт на 85 днів на суму 635084,74 грн; зведений кошторис на суму 635084,74 грн.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором виконання робіт (надання послуг), відповідно відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що господарські операції між позивачем та відповідачем оформлені належним чином у вигляді накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відтак в матеріалах справи наявний Акт приймання-передачі виконаних робіт №1 від 27.01.2020 на суму 349934,00 грн та Акт приймання-передачі виконаних робіт №2 від 02.04.2020 на суму 285150,74 грн. Вказані акти виконаних робіт підписані представниками позивача та відповідача без зауважень та скріплені печатками останніх.

З поданих актів вбачається, що позивачем відповідно до умов Договору на користь відповідача виконано робіт на загальну суму 635084,74 грн (349934,00 + 285150,74).

Про належне виконання зобов`язань позивачем свідчить також відсутність скарг або заперечень відповідача щодо якості, відповідності та своєчасності виконаних робіт (наданих послуг).

Водночас, в матеріалах справи наявний доказ оплати відповідачем за виконані роботи лише за Актом приймання-передачі виконаних робіт №1 від 27.01.2020, у вигляді банківської виписки з АТ КБ «Приватбанк» від 22.08.2020, з якої вбачається сплата відповідачем 349934,00 грн на користь позивача. При цьому у справі відсутні докази оплати відповідачем робіт, наданих позивачем відповідно до Акту приймання-передачі виконаних робіт №2 від 02.04.2020 на суму 285150,74 грн.

Відповідач в свою чергу не надав суду доказів, які б спростовували твердження позивача, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відтак, як вже зазначалось судом вище, відповідно до п. 3.6. Договору, підписаний сторонами Акт приймання-здачі виконаних робіт є підставою для остаточного розрахунку замовника з виконавцем.

Отже, відповідач, підписавши Акт виконаних робіт №2 від 02.04.2020 на суму 285150,74 грн фактично погодився з наданими позивачем послугами (роботами) та обтяжив себе зобов`язанням у вигляді сплати 285150,74 грн на користь позивача.

Поряд з тим, суд зазначає, що з погоджених сторонами умов Договору не вбачається конкретної дати, з якої у відповідача виникає зобов`язання з оплати виконаних робіт, а лише зазначено, що оплата вартості робіт здійснюється за виконані роботи етапами визначеними у Додатку №2 та за умови наявності відповідного бюджетного призначення згідно вимог Бюджетного кодексу України, тоді як у Додатку №2 до Договору сторонами не погоджено конкретних дат сплати відповідачем коштів, а зазначено лише строки виконання робіт та розмір їх оплати.

Тобто, з наведеного вбачається, що сторонами не погоджено моменту настання у відповідача строку оплати робіт, зокрема, наданих згідно Акту виконаних робіт №2 від 02.04.2020 на суму 285150,74 грн.

Положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявна претензія позивача б/н від 29.09.2020, адресована відповідачу, в якій перший, зокрема, вимагає у відповідача сплатити суму основного боргу у розмірі 285150,74 грн за Договором в строк до 05.10.2020.

Отже, з наведеного вбачається, що в силу положень ст. 530 ЦК України останнім днем оплати відповідачем боргу у розмірі 285150,74 грн було - 05.10.2020, водночас, як вже зазначалось судом, доказів оплати вказаної суми у справі немає.

Водночас, суд не може посилатись на положення пунктів 2.4., 2.5. Договору як на підставу відсутності у відповідача можливості здійснити оплату робіт, позаяк останнім не подано до суду доказів відсутності коштів на фінансування закупівлі робіт (затримки фінансування) на момент настання строку оплати спірного Акту надання послуг.

Відтак, на підставі викладеного суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу у розмірі 285150,74 грн, що виник у зв`язку з неналежним виконанням останнім умов Договору, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 21690,15 грн за період прострочення з 02.04.2020 по 19.10.2020 на суму 285150,74 грн.

Водночас, як встановлено судом вище, у зв`язку з відсутністю факту погодження сторонами чіткого моменту настання строку оплати відповідачем боргу за Договором, право на нарахування пені у позивача згідно приписів ст. 530 ЦК України виникло з 06.10.2020.

Відтак суд, враховуючи період нарахування пені, зазначений позивачем, доводить до відома останнього, що нарахуванню відповідачу підлягає пеня за період з 06.10.2020 по 19.10.2020 на суму 285150,74 грн.

Отже, судом зроблено розрахунок пені за період з 06.10.2020 по 19.10.2020 на суму 285150,74 грн та встановлено, що сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 1308,89 грн.

Відтак на підставі викладеного суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 285150,74 грн боргу та 1308,89 грн пені.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача та відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивачем у прохальній частині позовної заяви заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 28500,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надано: Договір про надання правової допомоги №АО-16/09/2020 від 16.09.2020; Акт прийому-передачі наданих послуг №1 від 22.10.2020 на суму 13000,00 грн; Акт прийому-передачі наданих послуг №2 від 02.11.2020 на суму 15500,00 грн; платіжне доручення №48 від 28.10.2020 та квитанцію №0.0.1912628317-2 від 10.11.2020 з яких вбачається сплата клієнтом (позивачем) 28500,00 грн, Адвокатському об`єднанню «Легард», зокрема адвокату Бодюку Віталію Адамовичу. Вказані докази досліджені судом та визнаються належними.

При цьому, судом встановлено, що Бодюк Віталій Адамович є адвокатом (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії: КВ №000030 від 25.07.2017), його повноваження підтверджуються ордером серії: АА №1064254 від 30.11.2020.

Суд, вирішуючи питання про розподіл витрат на правову допомогу бере до уваги ту обставину, що позов задоволено частково, а саме те, що судом відмовлено у задоволенні позову в частині 20381,26 грн, які складають 6,65% від загальної суми позовних вимог (20381,26*100 / 306840,89), а отже витрати на правову допомогу в частині 6,65% підлягають покладенню на позивача, а саме у розмірі 1895,25 грн (28500,00*6,65%)

Між тим, суд констатує, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується належними та допустимими доказами, та враховуючи, що Адвокатське об`єднання "Лєгард" належним чином здійснювало представництво позивача у справі №911/3464/20, що підтверджується поданими в інтересах відповідача заявами по суті спору та присутністю адвоката об`єднання у судових засіданнях, суд вважає за необхідне покласти витрати на професійну правничу допомогу на відповідача у розмірі 26604,75 грн, з підстав наведених вище.

Отже, суд доходить висновків про покладення на позивача витрат на правову допомогу у розмірі 1895,25 грн, решта витрат у розмірі 26604,75 (28500,00 - 1895,25) підлягає покладенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління економічного, регіонального та гуманітарного розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 74, код ЄДРПОУ 41903554) на користь Фізичної особи-підприємця Кучерявої Лідії Яківни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 285150,74 грн боргу, 1308,89 грн пені, а також 4295,9 грн судового збору та 26604,75 грн витрат на правову допомогу.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено та підписано 27.04.2021.

Cуддя А.Ф. Черногуз