Рішення № 96541744, 27.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2021Справа № 910/3140/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Порше Інтер Авто Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Консалтинг"простягнення 4000,01 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Інтер Авто Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Консалтинг" заборгованості у розмірі 4000,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Інтер Авто Україна", як стороною-1, та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Консалтинг" Дем`янчуком Володимиром Вікторовичем, як стороною-2, договору про надання підмінного автомобілю №882 від 16.05.2020 в частині оплати послуг з тимчасового користування та експлуатації автомобіля.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/3140/21, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали та строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Зазначена ухвала була вручена відповідачу 15.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105474880385.

Однак, відзиву на позов відповідачем не подано.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Інтер Авто Україна" (сторона 1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Консалтинг" в особі директора Дем`янчука В.В. (сторона 2, відповідач) укладено договір №882 про надання підмінного автомобілю (надалі - договір), відповідно до умов якого сторона 1 передає стороні 2 належний їй на праві власності автомобіль (надалі об`єкт), у тимчасове користування, а сторона 2 приймає об`єкт виключно з метою тимчасового користування та експлуатації об`єкту в якості транспортної засобу на умовах, визначених в цьому договорі. Об`єкт, що передається відповідає наступним умовам: автомобіль марки Volkswagen, модель Passat 2,0 TDI, рік випуску 2018, № кузова НОМЕР_1 , держ. номер НОМЕР_2 , балансова вартість: 1105000,00 грн (п.п.1.1, 1.2).

Прийом-передача (в тому числі повернення) об`єкту за якістю та комплектністю здійснюється сторонами на території сторони 1 (Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Софійська Борщагівка, вул.Вишнева, 1а) за актами прийому-передачі об`єкту, які після їх підписання представниками сторін є невід`ємною частиною цього договору. Сторона 2 для приймання об`єкту від сторони 1 зобов`язана забезпечити представника дорученням на отримання товарно-матеріальних цінностей (п.2.3 договору).

Вартість послуг сторони 1 з надання об`єкту в користування стороні 2 для-тимчасового користування на строк, визначений п.п.2.1, 2.2 цього договору, становить 1344,00 грн, в т.ч. ПДВ. Пробіг підмінного автомобілю не повинен перебільшувати 150 кілометрів за добу, інакше вартість використання підмінного автомобілю становитиме для сторони 2 (2000,00 грн на добу), починаючи з першої доби (п.4.1 договору).

Даний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих себе зобов`язань по ньому (п.8.1 договору).

Відповідно до акту прийому-передачі автомобіля від 16.05.2020 позивач передав, а відповідач прийняв підмінний автомобіль із пробігом 4225 км.

20.05.2020 між сторонами підписано акт прийому-передачі автомобіля, згідно якого сторона 2 повернула, а сторона 1 прийняла підмінний автомобіль із пробігом 5081 км.

Також між сторонами було підписано та скріплено печатками акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №60094601 від 20.05.2020 на суму 4000,01 грн за послугу мобільність клієнта.

03.09.2020 позивач надіслав на адресу відповідача досудову вимогу, яку останній отримав 08.09.2020, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0209421173423, поштовою накладною та фіскальним чеком відділення зв`язку від 03.09.2020.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати за надані позивачем послуги, внаслідок чого останнім заявлено вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За своєю правовою природою укладені між сторонами договори є договорами про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір, за умовами якого позивач передає відповідачу належний їй на праві власності автомобіль (надалі об`єкт), у тимчасове користування, а сторона 2 приймає об`єкт виключно з метою тимчасового користування та експлуатації об`єкту в якості транспортної засобу на умовах, визначених в цьому договорі.

При цьому, на виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 4000,01 грн, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №60094601 від 20.05.2020.

Як вже вказувалось судом, 03.09.2020 позивачем було надіслано на адресу відповідача досудову вимогу, яку останній отримав 08.09.2020, що належними та допустимими доказами у справі.

Отже з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг настав.

Однак як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Консалтинг" своїх зобов`язань по оплаті наданих позивачем послуг належним чином та у строк, встановлений укладеним між сторонами договором не виконало, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість на суму загальну суму 4000,01 грн.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Інтер Авто Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Консалтинг" в повному обсязі.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Консалтинг" (01015, місто Київ, вул.Старонаводницька, будинок 13, квартира 112, ідентифікаційний код 36086428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Інтер Авто Україна" (02660, місто Київ, вул.Колекторна, будинок 1, ідентифікаційний код 36159459) 4000 (чотири тисячі) грн 01 коп заборгованості та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова