Ухвала суду № 96541578, 21.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.04.2021Справа № 910/2776/21

За заявоюПриватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"про скасування заходів забезпеченняу справі№ 910/2776/21за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛІНКОМ"доПриватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"про зобов`язання вчинити дії Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Шатарська Т.Н. - представник за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2776/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про:

- зобов`язання виконати умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0494-02024 від 29.03.2019, передбачені п.п. 2, 4 п. 9.2, п. 10.3, п. 10.4;

- визнання неправомірними дій з надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Велінком" статусу "Дефолтний", наданого з 08.02.2021;

- відновлення становища, яке існувало до порушення відповідачем прав позивача, а саме до надання йому статусу "Дефолтний" 08.02.2021 шляхом припинення застосування до ТОВ "Велінком" наслідків, передбачених п. 1.7.5. Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП № 307 від 14.03.2018, а саме: видалити публікацію на офіційному вебсайті АР повідомлення про набуття ТОВ "Велінком" статусу "Дефолтний"; відносити майбутні та скасовані діючі реєстрації ДД щодо продажу електричної енергії учасникам ринку; встановити попередній обсяг продажу електричної енергії на РДН та ВДР для ТОВ "Велінком".

14.04.2021 через загальний відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 по справі № 910/2125/21.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 вказану заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання з викликом сторін на 21.04.2021.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 21.04.2021 не забезпечив.

Представник відповідача, у свою чергу, наполягав на скасуванні заходів забезпечення та надав усні пояснення на обґрунтування своїх вимог.

Дослідивши фактичні обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, заслухавши доводи представника відповідача, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про скасування заходів забезпечення позову, виходячи з наступного.

Мотивуючи заяву про скасування заходів забезпечення відповідач вказує на те, що ТОВ "Велінком" звернулося до суду з іншими позовними вимогами, аніж були заявлені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову та враховані судом при постановленні ухвали від 12.02.2021, а отже, порушуються вимоги розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, та призводить до неврахування співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" вважає, що вжиті заходи забезпечення позову не узгоджуються з предметом позову. Суд при прийнятті рішення заборонив відповідачу вчиняти певні дії, не знаючи, що така заборона повинна узгоджуватися з предметом позову. Застосувавши неспівмірні заходи забезпечення позову, які є не відповідними до заявлених позовних вимог, суд фактично зупинив дію ряду положень глави 1.7. розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 307 від 14.03.2018.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, яке допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту у національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога до відповідача, щодо якої суд повинен винести рішення. Ця вимога повинна нести правовий характер, тобто бути урегульованою нормами матеріального права, а також бути підвідомчою суду. Матеріально правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правових відносин. Це не є доказами по справі.

Як вбачається із заявленого позову, предметом є зобов`язання відповідача виконати умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0494-02024 від 29.03.2019, передбачені п.п. 2, п. 9.2, п. 10.3, п. 10.4; визнання неправомірними дій відповідача з надання позивачу статусу "Дефолтний" та відновлення правового становища, яке існувало до порушення відповідачем прав позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 у справі № 910/2125/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" про забезпечення позову задоволено повністю.

До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо передачі електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0494-02024 від 29.03.2019 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, заборонено Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25 ідентифікаційний код 00100227) вживати заходи, передбачені розділом 1.7. Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018, а саме:

- застосовувати заходи щодо присвоєння Товариству з обмеженою відповідальністю "Велінком" статусу "Переддефолтний" або "Дефолтний" відповідно до положень п. 1.7.1. Глави 1.7. Розділу I Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №307 від 14.03.2018, у зв`язку з наявністю заборгованості за послуги з передачі електричної енергії;

- надсилати Товариству з обмеженою відповідальністю "Велінком" та Регулятору повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Велінком" статусу "Переддефолтний";

- публікувати на офіційному веб-сайті Адміністратора розрахунків повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Велінком" статусу "Переддефолтний" із зазначенням дати набуття такого статусу;

- використовувати фінансові гарантії, що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Велінком" для покриття його заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії перед оператором системи передачі;

- використовувати фінансові гарантії, що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Велінком", для покриття заборгованості перед Адміністратором розрахунків;

- направляти до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком", його ЄДРПОУ, розміру простроченої електропостачальником оплати вартості його небалансів електричної енергії;

- надсилати Товариству з обмеженою відповідальністю "Велінком" та Регулятору повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Велінком" статусу "Дефолтний";

- публікувати на офіційному веб-сайті Адміністратора розрахунків повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Велінком" статусу "Дефолтний" із зазначенням дати набуття такого статусу;

- зупиняти майбутні та скасовувати діючі реєстрації двосторонні договори щодо продажу електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Велінком";

- установлювати нульовий обсяг продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку для Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком";

- здійснювати переведення постачання електричної енергії споживачам Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" на постачальника "останньої надії" відповідно до Правил роздрібного ринку;

- направляти до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком", його ЄДРПОУ та кінцевий розмір простроченої оплати вартості його небалансів електричної енергії.

Задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" про забезпечення позову суд виходив з того, що указані заходи є цілком співмірними та адекватними та спрямовані на захист невиправданого порушення прав та інтересів позивача.

Суд відзначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Такий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 02.09.2019 у справі №917/137/19.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовною вимогами немайнового характеру, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому, у таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 16.10.2019 у справі №904/2285/19.

Пунктом 1.7.1 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №307 від 14.03.2018 (надалі - Правила ринку), передбачено, що учасник ринку, крім ОСП, ОР та гарантованого покупця, набуває статусу "Переддефолтний" при настанні принаймні однієї з таких подій або обставин:

1) учасник ринку до 18:00 год банківського дня, що є другим робочим днем після дати отримання на електронну адресу учасника ринку через систему управління ринком платіжного документа від АР, не здійснив відповідну оплату;

2) учасник ринку, який є СВБ, не надавав, не підтримував, не збільшував та не поновлював фінансові гарантії в необхідному обсязі відповідно до розділу VI цих Правил;

3) учасник ринку не здійснив оплату послуги з передачі електричної енергії та/або з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у строк понад 30 календарних днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги.

При дослідженні питання співмірності застосованих заходів забезпечення позову судом в ухвалі від 12.02.2021 у справі № 910/2125/21 встановлено, що такі заходи забезпечення позову мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача, оскільки спрямовані на збереження існуючого статусу позивача на ринку електричної енергії та не приводить до обмеження прав відповідача чи інших осіб.

Крім того, суд не погоджується із тим, що ухвалою про забезпечення позову суд фактично звільнив позивача від наслідків виконання всіх зобов`язань перед НЕК "Укренерго", що виникають в процесі виконання останнім функцій оператора системи передачі, адміністратора розрахунків та оператора комерційного обліку, а відтак і можливості настання обставин та подій, передбачених главою 1.7 Правил ринку, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов`язаність відповідних дій та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами з метою захисту яких такий позов подано. У вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття таких заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову й предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зважаючи на те, що предметом спору між позивачем та відповідачем як на час подання заяви про забезпечення позову так і на момент подачі позовної заяві залишаються правовідносини сторін, які виникли з договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0494-02024 від 29.03.2019, тоді доводи відповідача про не співмірність вжитих заходів забезпечення та не пов`язаність їх з предметом спору є необґрунтованими.

Суд встановив, що відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження необхідності скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, а всі мотиви і доводи, викладені у клопотанні зводяться до переоцінки обставин, які вже були досліджені та оцінені господарським судом при постановленні ухвали про забезпечення позову.

Поданими поясненнями ПрАТ "НАЕК "Укренерго" не спростувало ризику ускладнення ефективного захисту порушених інтересів ТОВ "Велінком", за захистом яких він звернувся, що відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України судом визнане підставою забезпечення позову, беручи до уваги розуміння в судовій практиці ефективності способу правового захисту, як можливості запобігти порушенню та присікти його суспільно небезпечні наслідки і відновити попереднє правове становище, яке існувало до нього, без потреби у новому судовому розгляді чи іншому провадженні.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 по справі № 910/2125/21.

Відповідно до ч. 4 ст.145 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Керуючись ст.ст. 145, 233, 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 у справі № 910/2125/21 відмовити.

2. Згідно ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.04.2021 року.

Суддя Ю.О. Підченко