Рішення № 96541555, 26.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2021Справа № 904/5251/20Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області

до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

про стягнення 2223,81 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 2223,81 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що між Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" було укладено договір №3 від 18.01.2018 про зарахування та виплати потерпілим на виробництві, які перебувають на обліку Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.

На обліку Дніпровського відділення знаходилась ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_2 ), яка відповідно до Закону "Про загальнообов`язкове соціальне страхування" отримувала щомісячно страхові виплати на особовий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві Комерційному банку "Приватбанк".

У зв`язку з відсутністю інформації про смерть ОСОБА_1 Дніпровське відділення продовжувало щомісячно перераховувати на вказаний рахунок страхові виплати. Виплата щомісячних страхових виплат була припинена 01.10.2019.

Таким чином з рахунку померлої особи на погашення її кредитних зобов`язань перед Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" відповідачем були списані кошти в сумі 2223,81 грн, які були перераховані позивачем на рахунок ОСОБА_1 після її смерті та які їй відповідно не належали, а є власністю Фонду соціального страхування України. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2020 позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2020 матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Разом з позовною заявою позивачем заявлено клопотання про витребування доказів в порядку ст.81 Господарського процесуального кодексу України, в якому останній просить суд витребувати у Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" документи, що підтверджують списання відповідачем грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 на погашення її кредитних/депозитних зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/5251/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; в порядку ст.81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" наступні документи: виписку з банківського рахунку №14с/ НОМЕР_2 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в Дніпропетровському регіональному управлінні Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" за період з червня 2019 року по день закриття рахунку; кредитний або депозитний договір, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк"; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, якщо такі будуть - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позов, якщо такий буде подано - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

07.04.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення по справі, в яких останній підтвердив надходження на рахунок ОСОБА_1 у період з червня по жовтень 2019 року страхових виплат у загальному розмірі 2238,31 грн.

За твердженнями відповідача, останній виконував обслуговування рахунків ОСОБА_1 , а саме: здійснював договірне списання коштів в погашення кредитної заборгованості та перерахування коштів на інший рахунок ОСОБА_1 для їх накопичення до моменту звернення позивача з повідомленнями про смерть ОСОБА_1 , а після надходження вимоги позивача про повернення зайво перерахованих коштів, відповідач, зважаючи на залишок грошових коштів, який існував на рахунку ОСОБА_1 , перерахував позивачу 14,50 грн, чим, на думку відповідача, виконав свої зобов`язання перед Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в повному обсязі.

26.04.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на пояснення відповідача.

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.01.2018 між Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі - Фонд) та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк) укладено договір №3 (далі - договір) відповідно до умов якого Банк виконує функції виплати страхових виплат передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №1105-ХІV від 23 вересня 1999 року із змінами, здійснюваних Фондом (п.1.1), Банк здійснює виплату страхових виплат відповідно до "Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (далі - Інструкція) (п.1.2), взаємовідносини між Фондом та Банком з питання виплати страхових виплаті регулюються даним договором, нормами Цивільного кодексу України Інструкцією, а також при необхідності відповідними спільними рішеннями сторін та додатковими угодами сторін до цього договору, що являються його невід`ємними частинами (п.1.3), порядок організації роботи по виконанню умов цього договору у Фонді та Банку визначається внутрішніми актами сторін. При цьому сторони повідомляють одна іншу про видання таких актів та надсилають їх одна іншій протягом трьох робочих днів з дня їх видання. У разі потреби сторони доводять зазначені акти до відома своїх органів (п.1.4), Фонд і Банк дійшли згоди про те, що операції по відкриттю поточних рахунків одержувачів страхових виплат, зарахуванню і виплати страхових виплат з них провадяться установами Банку безкоштовно для одержувачів страхових виплат (п.1.5).

Згідно п.4.1 договору цей договір набирає чинності з 01.01.2018 та діє до 31.12.2018. Цей договір може бути пролонгований на тих же умовах на наступний рік якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку дії договору не висловила бажання його розірвати.

Відповідно до п.5.2 договору у випадку, якщо Банк має документальне підтвердження факту смерті клієнта Банку - одержувача страхових виплат, Банк зобов`язаний повернути Фонду розмір страхової виплати перерахованої Банку. Повертається сума страхової виплати, яка надійшла на поточний рахунок клієнта Банку - одержувача страхових виплат, саме після його смерті, від Фонду. Повернення страхової виплати здійснюється в триденний термін та на підставі письмової вимоги Фонду з розрахунком суми повернення.

На обліку Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області знаходилася ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_2 ), яка відповідно до Закону №1105 отримувала щомісячні страхові виплати на особовий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві Комерційному банку "Приватбанк".

У зв`язку з відсутністю інформації про смерть ОСОБА_1 Дніпровське відділення продовжувало щомісяця перераховувати на вказаний рахунок страхові виплати.

Після отримання верифікації страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві стало відомо, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дата смерті ОСОБА_1 підтверджується листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 04.10.2019 №5112/03.1-41.

11.10.2019 Дніпровським відділенням Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області прийнято постанову №0402/4406/4406/17 про припинення щомісячної страхової виплати, якою постановлено припинити потерпілій ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату в розмірі 616,05 грн, підстава припинення: смерть потерпілої, виплату припинити з 12.06.2019.

Однак, платіжним дорученням №566 від 09.07.2019 на суму 4833644,38 грн на рахунок ОСОБА_1 перераховано за повний місяць червень 2019 року щомісячну страхову виплату в сумі 616,05 грн. По день смерті за червень 2019 ОСОБА_1 належали кошти в сумі 225,89 грн (розрахунок: 616,05:30*11=225,89 грн, де 616,05 грн - щомісячна страхова виплата, 30 - загальна кількість днів у червні, 11 - кількість днів життя у червні 2019 року). Таким чином за червень 2019 року позивачем зайво перераховано 390,16 грн (616,05 грн-225,89 грн).

Платіжним дорученням №694 від 06.08.2019 на суму 4816362,23 грн перераховано в тому числі на рахунок ОСОБА_1 616,05 грн.

Платіжним дорученням №849 від 06.09.2019 на суму 4847211,89 грн перераховано в тому числі на рахунок ОСОБА_1 616,05 грн.

Платіжним дорученням №957 від 09.10.2019 на суму 4710979,03 грн перераховано в тому числі на рахунок ОСОБА_1 616,05 грн.

Таким чином за період після смерті ОСОБА_1 Дніпровським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області було перераховано страхові виплати на загальну суму 2238,31 грн.

Листом від 11.10.2019 за №31.1-07/8164 "Про повернення коштів" Дніпровське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області звернулось до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" з повідомленням про смерть ОСОБА_1 та проханням повернути зайво перераховані кошти з рахунку померлої.

Листом від 16.10.2019 №20.1.0.0.0/7-191016/1559 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" повідомило, що повернуло кошти у розмірі 14.50 грн в межах наявного залишку на рахунку ОСОБА_1 .

24.10.2019 на адресу родичів померлої позивачем направлено лист №31.1-07/8464 щодо повернення безпідставно отриманих коштів, на який донькою померлої в телефонному режимі було повідомлено Дніпровському відділенню управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, що померла ОСОБА_1 мала кредитні зобов`язання перед Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", а тому кошти з її рахунку, списувались банком на погашення кредиту.

24.06.2020 листом №31.1-06/3770 "Про повернення коштів, списаних банком по кредиту" Дніпровське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області звернулось до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" з вимогою про повернення безпідставно списаних з рахунку ОСОБА_1 коштів, перерахованих Фондом на суму 2223,81 грн.

07.07.2020 листом №20.1.0.0.0/7-200626/274 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" повідомило, що перерахування коштів з поточного рахунку одержувача на кредитний або депозитний рахунки ОСОБА_1 відбувалось на підставі договору, який діяв між банком та клієнтом. Оскільки перерахування коштів відбулось до того, як банк дізнався про смерть клієнта, то на дату отримання повідомлення Фонду про повернення коштів, на поточному рахунку одержувача виплат належних сум до повернення не було, у зв`язку з чим банк не може повернути відповідні кошти.

01.09.2020 Дніпровське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області направило відповідачу претензію №31.1-06/5105 "Про повернення коштів, списаних банком після смерті потерпілого" з проханням в десятиденний термін з моменту отримання претензії повернути суму безпідставно отриманих страхових виплат після смерті ОСОБА_1 в розмірі 2223,81 грн.

16.09.2020 листом №20.1.0.0.0/7-200904/2533 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" у відповідь на претензію повідомило про неможливість повернення коштів в сумі 2223,81 грн з рахунку ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку.

Спір у справі виник внаслідок того, що в супереч положенням укладеного між сторонами договору, відповідачем не було добровільно повернуто суму безпідставно отриманих страхових виплат після смерті ОСОБА_1 в розмірі 2223,81 грн, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-ХІV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Загальнообов`язкове державне соціальне страхування - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" Фонд зобов`язаний стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.1 ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений договір, відповідно до умов якого Банк виконує функції виплати страхових виплат передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №1105-ХІV від 23 вересня 1999 року із змінами, здійснюваних Фондом.

Судом встановлено, що за період після смерті ОСОБА_1 Дніпровським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області було перераховано на особовий рахунок ОСОБА_1 №14с/ НОМЕР_2 , відкритий у Акціонерному товаристві Комерційному банку "Приватбанк" страхові виплати на загальну суму 2238,31 грн, виплата яких була припинена позивачем з 01.10.2019.

При цьому листами від 11.10.2019 за №31.1-07/8164 "Про повернення коштів" та від 24.06.2020 №31.1-06/3770 "Про повернення коштів, списаних банком по кредиту" Дніпровське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області зверталось до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" з повідомленням про смерть ОСОБА_1 та просило повернути зайво перераховані кошти з рахунку померлої.

В той же час, як вбачається з виписки Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" від 29.01.2021 з рахунку ОСОБА_1 , у спірний період банком здійснювалося автоматичне списання грошових коштів для погашення простроченої заборгованості ОСОБА_1 , а також перерахування грошових коштів на "Скарбничку" з метою їх накопичення, внаслідок чого на вимогу позивача Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" було повернуто 14,50 грн в межах суми залишку грошових коштів на рахунку ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже вказувалось судом, згідно п.5.2 договору у випадку, якщо Банк має документальне підтвердження факту смерті клієнта Банку - одержувача страхових виплат, Банк зобов`язаний повернути Фонду розмір страхової виплати перерахованої Банку. Повертається сума страхової виплати, яка надійшла на поточний рахунок клієнта Банку - одержувача страхових виплат, саме після його смерті, від Фонду. Повернення страхової виплати здійснюється в триденний термін та на підставі письмової вимоги Фонду з розрахунком суми повернення.

Отже, за висновками суду, відповідач зобов`язаний був повернути отримані від позивача після смерті ОСОБА_1 (у період з 12.06.2019 по 10.10.2019) грошові кошти на суму 2238,31 грн на вимогу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з розрахунком суми повернення в триденний термін з дня отримання такої вимоги.

Однак в порушення зазначених вище норм чинного законодавства України та положень п.5.2 договору, відповідач зазначені грошові кошти повернув частково, на суму 14,50 грн, а кошти на суму 2223,81 грн, які були отримані після смерті ОСОБА_1 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про стягнення коштів у розмірі 2223,81 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

При цьому суд зазначає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки спірні грошові кошти були отримані відповідачем за наявності відповідної правової підстави - укладеного між сторонами договору.

Суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п.п.4, 5 ч.3 ст.162 цього Кодексу позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. За змістом викладеного предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 (провадження №12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц (провадження №61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницього, 93, ідентифікаційний код 41323962) в особі Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (49061, м. Дніпро, вул. Л.Стромцова, 3-А, ідентифікаційний код 41802166) 2223 (дві тисячі двісті двадцять три) грн 81 коп. страхових виплат та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п.17.5. п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 26.04.2021.

Суддя М.Є.Літвінова