Рішення № 96541534, 26.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2021Справа № 910/1733/21Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/1733/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний будівельний союз"

про стягнення 96000,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маргаз" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний будівельний союз" (далі - відповідач) про стягнення 96000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу №3/2018-ДТ від 26.02.2018 несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 96000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1733/21 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/1733/21 від 24.02.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 63, корп. 3, оф.5.

Станом на дату розгляду справи конверт з ухвалою суду був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній».

Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній» вважається днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі №910/1733/21 в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського суду міста Києва.

При цьому, враховуючи повернення поштового відправлення та дотримуючись завдань та основних засад господарського судочинства на веб-сайті Господарського суду міста Києва веб-порталу Судова влада в рубриці «Повідомлення учасникам справи» було розміщено публікацію про розгляд справи №910/1733/21.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випадку судом також враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.02.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та на веб-сайті Господарського суду міста Києва веб-порталу Судова влада.

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маргаз" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональний будівельний союз" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №3/2018-ДТ (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого, продавець зобов`язується передати дизельне паливо (далі-товар), шляхом заправки автотранспортного засобу покупця, а покупець прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Ціна товару і його кількість визначаються згідно з підписаними сторонами специфікаціям до даного договору, які є невід`ємною його частиною. Загальна сума договору визначається на підставі всіх підписаних сторонами специфікацій в період дії договору (розділ 2 п.п. 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 21.06.2018 до договору №3/2018-ДТ розділ 2 було доповнено пунктами 2.4 та 2.5, відповідно до яких передача товару відбувається окремими партіями, які погоджені сторонами. В якості специфікації/додатків сторони приймають видаткові накладні на товар.

Згідно пункту 4.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 21.06.2018) товар постачається покупцеві на АЗС продавця, розташованих за адресою: м. Маріуполь, пр. Карпова, 55; м. Маріуполь, вул. Флотська, 208 та м. Маріуполь, вул. Запорізьке шосе, 39.

Розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті (гривнях) за безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або за бажанням покупця в готівковій формі шляхом внесення грошових коштів в касу продавця (п. 4.4 договору).

Розрахунки за товар покупець здійснює на умовах оплати вартості товару, згідно отриманого від продавця рахунки-фактури протягом одного банківського дня, якщо інше не визначено в додаткових угодах до договору. При цьому моментом виконання зобов`язань покупця по оплаті вартості товару вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.5 договору).

Відповідно до пункту 5.1, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, цей договір купівлі-продажу є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов договору поставки, позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар на загальну суму 6394625,61 грн, що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи, які підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками товариств.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Позаяк, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором №3/2018-ДТ від 26.02.2018, повну та своєчасну оплату отриманого товару не здійснив, сплативши лише 6298625,61 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 96000,00 грн,

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання, в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 4.5 договору сторони погодили, що розрахунки за товар покупець здійснює на умовах оплати вартості товару, згідно отриманого від продавця рахунку-фактури протягом одного банківського дня, якщо інше не визначено в додаткових угодах до договору. При цьому моментом виконання зобов`язань покупця по оплаті вартості товару вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Разом з цим судом враховано, що рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/712/17 та від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлений договором строк, оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив.

Тоді як, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 96000,00 грн основного боргу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити кошти за поставлений йому товар, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний будівельний союз" про стягнення 96000,00 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний будівельний союз" (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 63, корп. 3, оф.5; ідентифікаційний код 33905295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргаз" (87515, м. Маріуполь, вул. Миколаївська буд.16; ідентифікаційний код 34440221) основний борг у розмірі 96000 (дев`яносто шість тисяч) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2021.

Суддя Т.В. Васильченко