Рішення № 96541355, 27.04.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/27/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2021 Справа № 908/469/21

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/469/21

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», ідентифікаційний код юридичної особи 33908322 (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154)

до відповідача: Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 22144952 (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 23-а)

про стягнення 9 887 грн 90 коп.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 9887 грн 90 коп. та судовий збір в розмірі 2 270 грн 00 коп.

Позов заявлено на підставі ст. 1172 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12,22, п. в) ст. 38.1.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У позові позивач просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2021, справу 908/469/21 визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.03.2021 у справі № 908/469/21 позовна заява прийнята судом до розгляду. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач та відповідач отримали вказану копію ухвали суду 09.03.2021 та 04.03.2021, відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідачем не подано відзив на позовну заяву.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Представник відповідача ознайомлювався з матеріали справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

01.08.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (позивач, страховик) та Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (відповідач, страхувальник) укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс)№ АМ/6298863, забезпечений транспорт «ЮМЗ 6», д.р.н. НОМЕР_1 .

09.10.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (позивач, страховик) та Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (відповідач, страхувальник) укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс)№ АМ/6619723, забезпечений транспорт « 2ПТС4», д.р.н. НОМЕР_2 .

Даним договорами визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

07.02.2019 року о 12 год. 48 хв. ОСОБА_1 у м. Запоріжжя, по вул. Незалежної України, керуючи колісним трактором «ЮМЗ-6», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причіпом 2-ПТС 4, державний номерний знак НОМЕР_2 , не був уважний за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою, при зміні напрямку руху не впевнився в безпеці та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Тоуоta Land Cruser», державний номерний знак НОМЕР_3 , водія ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п.п. 2.3б, 10.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП постраждалих немає, автомобіль пошкоджено. Після цього ОСОБА_1 , являючись учасником цієї події, відразу залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив вимоги п.2.10а Правил дорожньою руху України.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП підтверджена дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення БД № 316638 від 07.02.2019, протоколом про адміністративне правопорушення БД № 316639 від 07.02.2019, схемою наслідків ДТП, письмовими поясненнями учасників ДТП, фотознімками.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.03.2019 у справі № 333/915/19 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень: ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.

ОСОБА_1 на момент ДТП працював водієм у Комунальному підприємстві «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (наказ про прийняття на роботу № 316к від 11.01.2017), за яким, згідно з наказом директора № 25 від 10.02.2017, закріплений транспорт «ЮМЗ 6», д.р.н. НОМЕР_1 .

Згідно страхового акту № 109.00197819-1 від 15.03.2019 року та розрахунку суми страхового відшкодування від 15.03.2019, складених Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування», сума страхового відшкодування власнику транспортного засобу автомобіль «Тоуоta Land Cruser», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, склала 9 887 грн 90 коп. (за мінусом коефіцієнту фізичного зносу 0,47 та франшизи 1000 грн 00 коп.).

На підставі складеного страхового акту та розрахунку страхового відшкодування, згідно із заявою від 15.03.2019, позивач перерахував ОСОБА_2 9 887 грн 90 коп., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 9994110 від 18.03.2019.

24.09.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 1199/АК про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 9 887 грн 90 коп.

Відповідачем вимога не виконана.

На підставі вказаних обставин позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом у даній справі про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 9887 грн 90 коп.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналогічна правова норма викладена у ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України.

Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

При цьому, згідно з положеннями статті 11 ЦК України, заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

Так, потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні, згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

Отже, з огляду на положення ст. 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для набуття позивачем права зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування є факт фактичної виплати страхового відшкодування потерпілому за наявності умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону.

Так, згідно пп. в) п. 38.1.1 ч. 38.1 ст. 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Аналізуючи правовий зміст даної норми закону, слід звернути увагу на те, що регрес у правовідносинах страхування характеризується тим, що страховик одержує право стягнути суму виплаченого відшкодування не лише з третьої особи, а й із самого страхувальника. Право страховика на пред`явлення регресної вимоги передбачене, зокрема, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тобто виникає з правовідносин страхування відповідальності.

Право подати регресний позов до самого страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, виникає у страховика лише з припиненням основного деліктного зобов`язання за фактом здійснення ним виплати страхового відшкодування на користь сторони потерпілого - кредитора в деліктному зобов`язанні.

Аналогічних правових висновків дійшов і Верховний Суд України у своїй постанові від 23.03.2016 року у справі № 6-2598цс15.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цими особами, по-перше, в трудових відносинах, а, по-друге, шкода, заподіяна нею у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Матеріли справи місять докази того, що власником забезпеченого транспорту - трактору та пречіпа є відповідач у справі. Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.03.2019 у справі № 333/915/19 визнано ОСОБА_1 , який на момент ДТП працював водієм у Комунальному підприємстві «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (наказ про прийняття на роботу № 316к від 11.01.2017), за яким, згідно з наказом директора № 25 від 10.02.2017, закріплений транспорт «ЮМЗ 6», д.р.н. НОМЕР_1 , винним у вчиненні адміністративних правопорушень: ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.

Відповідачем обставини заподіяння шкоди не працівником відповідача чи не в порядку виконання ним роботи зумовленими службовими обов`язками та виконанням доручення відповідача не спростовано. Доказів в заперечення вказаних обставин не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підставними.

Згідно з постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.03.2019 у справі № 333/915/19, ОСОБА_1 , водій відповідача, не був уважний за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою, при зміні напрямку руху не впевнився в безпеці та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Тоуоta Land Cruser», державний номерний знак НОМЕР_3 , водій ОСОБА_2 ,, чим порушив вимоги п.п.2.3б, 10.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП постраждалих немає, автомобіль пошкоджено. Після цього ОСОБА_1 , являючись учасником цієї події, відразу залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив вимоги п.2.10а Правил дорожньою руху України. Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП підтверджена дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення БД № 316638 від 07.02.2019, протоколом про адміністративне правопорушення БД № 316639 від 07.02.2019, схемою наслідків ДТП, письмовими поясненнями учасників ДТП, фотознімками. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень: ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

Таким чином, позивач має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, відповідального за заподіяний збиток.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно п.п. 1.1, 1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм розмір вимог позивача про відшкодування фактичних витрат до відповідача, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу, яким правомірно керував водій відповідача обмежується спеціальним законом, який передбачає відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності лише оціненої шкоди, тобто відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що відповідач, керуючись положеннями ст. 12, ст. 29 вказаного закону, повинен відшкодувати позивачу вартість матеріального збитку з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Тоуоta Land Cruser», державний номерний знак НОМЕР_3 , в межах виплаченої суми, в розмірі 9 887 грн 90 коп.

Позивач звернувся до відповідача з проханням відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Втім, відповідач залишив вимогу без задоволення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради 9887 грн 90 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 22144952 (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 23-а) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», ідентифікаційний код юридичної особи 33908322 (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154) 9887 грн 90 коп. (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень дев`яносто копійок) шкоди та витрати зі сплати судового збору в сумі 2270 грн 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 27.04.2021.

Суддя А.О. Науменко