Рішення № 96541279, 15.04.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/98/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2021 Справа № 908/1408/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Топчій О.А., Горохов І.С., при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Молодіжна, 3) в інтересах держави в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (71304 Запорізька область, Кам`янко-Дніпровський район, м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Каховська, 98, ідентифікаційний код юридичної особи 25218421)

до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 39820689)

до відповідача-2: Фермерського господарства "Діана-2" (71311 Запорізька область, Кам`янко-Дніпровський район, с. Велика Знам`янка, вул. Центральна, 575, ідентифікаційний код юридичної особи 40376620)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -1,-2: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

за участю

прокурора: Тронь Г.М., посвідчення № 058616 від 14.12.2020

представника позивача: не з`явився

представник відповідача-1: Гурильов А.С., дов № 0-8-0.62-3/62-21 від 04.01.2021

представник відповідача-2: Доненко В.О., ордер ЗП № 106567 від 24.08.2020

представник 3-ї особи: Коба О.В., паспорт НОМЕР_2 від 18.03.2020

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та Фермерського господарства "Діана-2" про:

- визнання незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.03.2016 № 8-147/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

- визнання недійсним договір оренди землі від 11.03.2016 відносно земельної ділянки площею 34, 6214 га з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0279, який укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 , припинивши право оренди ОСОБА_1 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право № 13705892 від 15.03.2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 875823223224;

- зобов`язання Фермерське господарство "Діана-2" (код ЄДРПОУ 40376620, місцезнаходження юридичної особи: вул. Центральна, 575, с. Велика Знам`янка, Кам`янсько-Дніпровський район, Запорізька область, 71311) повернути Кам`янсько-Дніпровській міській раді Кам`янсько-Дніпровського району, Запорізької області (ЄДРПОУ: 25218421, вул. Каховська, 98, м. Кам`янка-Дніпровська, Кам`янсько-Дніпровський район, Запорізька область, 71304) земельну ділянку площею 34, 6214 га з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0279, яка розташована за межами населеного пункту села Велика Знам`янка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 875823223224).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2020 позовні матеріали № 908/1408/20 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 09.06.2020, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1408/20, присвоєно справі номер провадження 27/98/20 та призначено підготовче судове засідання на 30.06.2020.

Справа № 908/1408/20 розглядається за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача 1 надав суду письмовий відзив (вх. № 12119/08-08/20 від 26.06.2020), відповідно до якого просить суд відмовити у задоволені позову, зазначивши, що відповідно до роз`яснення, наданого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру від 29.03.2017 № 22-28-0.13-4577/2-17 на запит Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 25.01.2017 № 21-8-0.61-359/2-17 законодавством не визначено кількість (одна чи декілька) земельних ділянок, які можуть бути передані в користування громадянам України для ведення фермерського господарства. Також безпідставним вважає посилання прокурора на норми статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, оскільки ними також не обмежується кількість земельних ділянок, які громадянин може отримати для створення фермерського господарства. Вказані норми стосуються отримання земельних ділянок у приватну власність, а не в оренду. Відповідно до ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. До Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Коба О.В. звернувся із клопотанням про затвердження проекту відведення земельної ділянки, як фізична особа - громадянин, тому до вказаних правовідносин застосовувалася ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, в редакції від 01.03.2016, якою передбачалося, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва. Всі вимоги частини другої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" при зверненні ОСОБА_1 з клопотанням до Держгеокадастру були виконані. Встановлення державними органами будь-яких не передбачених цим чи іншим Законом додаткових кваліфікуючих вимог до фермера або його заяви для отримання ним землі для ведення фермерського господарства, наприклад, наявність у власності сільськогосподарської техніки, зазначення про її наявність у заяві, наявність контрагентів тощо, є дискримінацією за ознакою майнового стану.

Ухвалою суду від 30.06.2020 відповідно до ст. 177 ч. 3 ГПК України, строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів до 09.09.2020, підготовче засідання на підставі ст. 183 ГПК України, відкладено на 25.08.2019.

Енергодарською місцевою прокуратурою надіслано на адресу суду відповідь № 32/2-4038 вих. № 20 від 07.07.2020 (вх. № 13621/08-08/20 від 17.07.2020) на відзив відповідача 1, відповідно до якої вказано, що в якому з доводами ГУ Держгеокадастру не погодився, наполягає на тому, що передбачене право на отримання земельної ділянки на позаконкурсній основі для створення фермерського господарства громадянин може використати лише один раз, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц. право на пільгове отримання земельної ділянки державної форми власності для створення фермерського господарства громадянин може використати лише один раз у межах розміру та виду використання. ОСОБА_1 використав своє право на отримання у користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності. За ОСОБА_1 та ФГ «Діана-2» не зареєстровано жодної сільськогосподарської техніки.

Третьою особою у справі ОСОБА_1 17.06.2020 подано суду письмову заяву, в якій він зазначив про безпідставність тверджень прокурора, що він дізнався про наказ Геокадастру та порушені інтереси держави з 12.12.2019. Вказує, що Енергодарська місцева прокуратура достеменно знала про спірні накази Геокадастру та договори оренди землі з 18.03.2016 зі справ Кам`янсько-Дніпровського райсуду № 318/571/16-к та № 318/710/16-к, в зв`язку з чим зазначив про пропуск позовної давності на звернення до суду.

Прокуратурою надано письмові пояснення № 32/2-4216 вих. 20 від 18.07.2020 (вх. № 13619/08-08/20 від 17.07.2020що в якій проти доводів щодо пропуску позовної давності заперечив та зазначив, що позивач став власником спірної земельної ділянки 22.12.2018, тобто після державної реєстрації права власності та строк позовної давності обліковується саме з цієї дати та є не пропущеним.

В матеріалах справи міститься аналогічна письмова заява (вх. № 14242/08-08/20 від 27.07.2020) ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 25.08.2020 враховуючи, категорію справи, значний обсяг доказів необхідний для подання сторонами та дослідження судом та з метою забезпечення об`єктивного, повного та всебічного розгляду справи, судом з власної ініціативи справу № 908/1408/20 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 26.08.2020, на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 25.08.2020 справу № 908/1408/20, відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України, враховуючи складність справи, категорію справи, значний обсяг доказів необхідний для подання сторонами та дослідження судом, з метою забезпечення об`єктивного, повного та всебічного розгляду справи призначено колегію у складі трьох суддів Господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Колодій Н.А., Федорова О.В.

Ухвалою суду від 26.08.2020 колегією в складі трьох суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Колодій Н.А., Федорова О.В. прийнято справу № 908/1408/20 до провадження. Призначено підготовче засідання на 23.09.2020.

Ухвалою суду від 23.09.2020, продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів, підготовче засідання у справі № 908/1408/20 відкладено на 12.11.2020.

Враховуючи те, що суддя учасник колегії Федорова О.В. з 02.11.2020 знаходиться на лікарняному, справу № 908/1408/20 та заяву про зупинення провадження у справі вх. № 14242/08-08/20 від 27.07.2020 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення іншого складу колегії, для подальшого розгляду справи на стадії підготовчого провадження.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ № П-733/20 від 10.11.2020, справу № 908/1408/20 призначено на повторний автоматизований розподіл.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020 для подальшого розгляду справи № 908/1408/20 призначено колегію у складі трьох суддів Господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Колодій Н.А., Горохов І.С.

Ухвалою суду від 11.11.2020 справу № 908/1408/20 прийнято до провадження колегією в складі трьох суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Колодій Н.А., Горохов І.С., підготовче засідання призначено на 10.12.2020.

Представник відповідача 2 звернувся до суду з заявою (вх. № 24246/08-08/20 від 10.12.2020), відповідно до якої зазначив про пропуск позовної давності звернення до суду з даним позовом. Також просив залучити до матеріалів справи копію матеріалів об`єднаного кримінального провадження № 12016080260000366, як доказ на підтвердження факту пропуску прокурором строків позовної давності на 4 роки і 5 місяців з дати коли прокурор дізнався про предмет позову та аудіо запис судових засідань три СД-диска з поясненнями прокурора суду про день і час обізнаності прокурора про предмет позову, як доказ пропуску прокурором строків позовної давності звернення до суду з позовом. Вважає, що прокурор пропустив без поважної причини строк позовної давності . В задоволені позову просив відмовити.

Ухвалою суду від 10.12.2020 строк підготовчого провадження у справі, на підставі ст. 177 ГПК України, продовжено, на підставі ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 20.01.2021, враховуючи клопотання відповідача-2 Кам`янсько-Дніпровському районному суду Запорізької області доручено забезпечити проведення відеоконференції 20.01.2021 у приміщенні суду за адресою: 71304, Запорізька область, м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Щаслива, буд. 93.

Враховуючи те, що суддя учасник колегії Колодій Н.А. з 18.01.2021 по 29.01.2021 включно знаходиться у відпустці, що підтверджується наказом № 6в від 12.01.2021, справу № 908/1408/20 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення іншого складу колегії, для подальшого розгляду справи на стадії підготовчого провадження.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ № П-14/21 від 19.01.2021, справу № 908/1408/20 призначено на повторний автоматизований розподіл.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2021 для подальшого розгляду справи № 908/1408/20 призначено колегію у складі трьох суддів Господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Топчій О.А., Горохов І.С.

Ухвалою суду від 21.01.2021 справу № 908/1408/20 прийнято до провадження колегією в складі трьох суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Топчій О.А., Горохов І.С., підготовче засідання призначено на 18.02.2021, враховуючи клопотання відповідача 2 судом було ухвалено проводити засідання суду в режимі відеоконференції, забезпечити яку було доручено Кам`янсько-Дніпровському районному суду Запорізької області у приміщенні суду за адресою: 71304, Запорізька область, м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Щаслива, буд. 93.

Ухвалою суду від 18.02.2021, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/1408/20 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 16.03.2021.

Ухвалою суду від 16.03.2021 на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 15.04.2021.

У судовому засіданні 15.04.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Головуючим суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам сторін їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

В засіданні суду 15.04.2021 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 15.04.2021, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

15.04.2021 представник прокуратури підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Просить суд задовольнити позов.

Представник позивача в судове засідання 15.04.2021 не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання № 2634/12-10 від 17.07.2020 (вх. № 13748/08-08/20 від 20.07.2020) про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалам. Просить суд розглянути справу на власний розсуд.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 15.04.2021 заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд в позові відмовити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 15.04.2021 проти позову заперечив в повному обсязі, просив суд відмовити у задоволені позову.

15.04.2021в судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1, 2 ОСОБА_1 вказав, що з заявленими прокурором вимогами не згоден.

Заслухавши представників прокуратури, відповідачів та третьої особи, після судових дебатів, дослідивши докази, колегія суддів суд вийшла з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України головуючий суддя оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомивши строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснивши порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників прокуратури, відповідачів та третьої особи, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Приписами ч.ч. 3, 4 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо визнання недійсними угод укладених в порушення чинного законодавства.

У ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідно до вищевказаних приписів Український народ як власник спірного об`єкта (земельної ділянки) на час виникнення спірних правовідносин делегував Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області повноваження щодо здійснення права власності від імені Українського народу, в їх інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто, воля Українського народу як власника може виражатися лише в таких діях органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави та територіальних громад.

Таким чином, здійснення Головним управління Держгеокадастру у Запорізькій області права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі з боку держави. Таку правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 р. у справі № 3-604гс16, а також у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016 р. у справі № 6-2161цс16 (522/10652/15-ц), від 05.10.2016 р. у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 р. у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 р. у справі № 916/2131 /15, від 15.03.2017 р. у справі № 916/2130/15.

Вказане свідчить про наявність інтересів держави по відношенню до законності передачі в користування та безпосереднього використання землі. Недотримання ж встановленої процедури набуття права користування на землю суперечить державному, а як наслідок і суспільному інтересу.

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Встановлення процедури надання земельних ділянок в оренду, Держава виконала свої функції щодо максимального врегулювання суспільних відносин з урахуванням принципу справедливої рівноваги між "приватними" та "публічними" інтересами.

При цьому, Держава, наділяючи державні органи певними повноваженнями для забезпечення ефективного та стабільного функціонування, не лише очікує безумовного дотримання ними законів, але й, в першу чергу забезпечення виконання законодавчо встановлених норм безпосередньо при розпорядженні землею.

Так, відповідно до положень ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

У пункті "б" ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права комунальної власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Особливості реалізації прав територіальної громади через органи місцевого самоврядування визначено у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009.

Так, відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). Виходячи з цих конституційних положень у системному зв`язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, перелік яких визначено у Конституції і законах України.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

Отже, органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В обґрунтування звернення прокуратури до суду з цим позовом прокурор посилається прийняттям оскаржуваних наказів та укладення відповідачем 1 договорів оренди землі порушено законодавчо встановлений державою порядок правомірного розпорядження землею та набуття прав на неї.

Органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах є Кам`янсько-Дніпровська міська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області Разом з цим, не зважаючи на явне порушення інтересів держави, Кам`янськоДніпровською міською радою заходи щодо захисту цих інтересів не вживаються.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 № 8-2304/15-18-СГ у комунальну власність Кам`янсько-Дніпровської міської об`єднаної територіальної громади передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 711 769,6698 га, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0279. Право комунальної власності на спірну земельну ділянку фактично було зареєстровано 22.12.2018. При цьому, Енергодарською місцевою прокуратурою на адресу міської ради скеровано лист від 12.12.2019 № 32/2-2529 вих-19 із зазначенням порушень норм законодавства при передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0279, пропозицією вжити відповідних заходів. Однак, з моменту реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за Кам`янсько-Дніпровською міською радою, остання заходів цивільно-правового характеру не вживала.

Факт не звернення до суду міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора є обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з цим позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Великої палати Верховного Суду від 15.10.2019 р. у справі № 903/129/18.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, у тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, в тих випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Неналежний захист порушених інтересів територіальної громади Кам`янсько-Дніпровської міської ради призводить до незаконного використання земель сільськогосподарського призначення.

Отже, звертаючись з цим позовом, прокурор захищає насамперед інтереси держави, виходячи з того, що права особи є предметом публічного інтересу, оскільки вони перебувають під захистом держави. Представляючи інтереси держави, прокурор реалізує конституційні гарантії, закріплені у ст.ст. 3, 13 Конституції України, відповідно до яких держава зобов`язана забезпечити захист прав і свобод громадян, всіх суб`єктів права власності та господарювання.

Таким чином, підставою для представництва інтересів держави Енергодарською місцевою прокуратурою в суді у сфері земельних відносин є факт незаконного надання у користування земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства у зв`язку з чим прокурор звернувся з цим позовом до суду.

Енергодарська місцева прокуратура Запорізької області направила на адресу Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області повідомлення від 26.05.2020 за вих. №32/2-3083вих-20 повідомлення про представництво інтересів держави.

Суд дійшов висновку про належне обґрунтування прокурором підстав звернення з цим позовом до суду в порядку представництва інтересів держави та підтримка прокуратури не порушує справедливого балансу.

Як вбачається з матеріалів справи та вказується прокуратурою, відповідно до рішення Кам`янсько-Дніпровської районної ради народних депутатів Запорізької області "Про відвід землі для створення сільського господарства" від 06.05.1992 № 2, надано земельні ділянки загальною площею 621,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства громадянам, зокрема ОСОБА_1 - 50,0 га.

В подальшому, ОСОБА_1 з 26 січня 1995 року став засновником та головою фермерського господарства "Діана" (ідентифікаційний код 22144426, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), яке було засноване на земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення площею 50,00 га, яка надана ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до рішення Кам`янсько-Дніпровської районної ради від 06.05.1992 № 2.

Наведене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 2322481800:03:003:0279.

Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області 04.03.2016 видано наказ № 8-147/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", яким вирішено затвердити розроблений державним підприємством "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу передано в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 34,6214 га (кадастровий номер 2322481800:03:003:0279) строком на 7 років, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту.

На підставі вказаного наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (Орендодавець, відповідач 1 у справі) та громадянином України ОСОБА_1 (Орендар, третя особа у справі) 11.03.2016 укладений Договір оренди землі.

Відповідно до пунктів 1, 2 Договору оренди землі Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 34,6214 га - для ведення фермерського господарства (кадастровий номер ділянки 2322481800:03:003:0279), яка знаходиться на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту.

Згідно з п. 7 Договору оренди землі (з урахуванням додаткової угоди від 04.11.2016) договір укладено строком на 49 років.

Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0279 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 15.03.2016 за № 13705892.

На думку прокурора, на момент отримання в оренду спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вже був засновником та головою ФГ "Діана". Разом з тим, ОСОБА_1 використав своє право на отримання у користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності ще у 1992 р. Отже, ОСОБА_1 вже використавши своє пільгове право на отримання земельної ділянки для створення та ведення фермерського господарства в порушення вимог Закону України "Фермерське господарство", Земельного кодексу України, отримав в користування земельну ділянку площею 60,5317 га для ведення фермерського господарства.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 № 8-2304/15-18-ГС "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Кам`янсько-Дніпровській міській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 11769,6698 га, які розташовані на території Кам`янсько-Дніпровської міської об`єднаної територіальної громади Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту, згідно з додатком. На використання земельних ділянок встановлено обмеження та обтяження прав згідно з додатком. (п. 1) Право власності на земельні ділянки, зазначені в додатку до наказу, виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (п. 2).

В Графі 15 Додатку до вказаного наказу міститься запис: кадастровий номер 2322481800:03:003:0279, площа: 34,6214 га відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку: договір оренди землі від 11.03.2016. ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта земельна ділянка з кадастровим номером 2322481800:03:003:0279 площею 34,6214 га, дата державної реєстрації земельної ділянки: 03.03.2016, з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства за адресою: Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, с/рада, Великознам`янська.

На думку прокурора, недотримання процедури передачі в оренду землі комунальної власності з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0279 є підставою для скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-147/15-16-СГ від 04.03.2016 "Про затвердження документації з землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" та визнання недійсним договору оренди, укладеного на підставі цього наказу, а також для повернення спірної земельної ділянки власнику.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні приписи містить ст. 1 Закону України "Про оренду землі" щодо визначення оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Також, за визначенням частин 1, 2 ст. 124 ЗК України (в редакції чинній станом на час прийняття оспореного наказу 04.03.2016), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 134 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оспореного наказу) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З аналізу викладених норм вбачається, що підставою для передачі в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності є рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. При цьому обов`язковою передумовою для передачі в оренду такої ділянки є проведення земельних торгів (аукціону).

Частиною 2 ст. 134 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оспореного наказу) визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема:

- передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Статтею 1 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Відповідно до ст. 8 зазначеного Закону після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

За змістом ст.ст. 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених ч. 1 ст. 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможність вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, наданій для ведення фермерського господарства. В іншому випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності підвідомчі господарським судам.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Великою Палатою Верховного Суду: від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 10.10.2018 у справі № 694/1211/16-ц.

В обґрунтування своїх доводів щодо невідповідності оспореного наказу та договору оренди землі нормам чинного законодавства прокурор посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, в якій суд дійшов висновку, що право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Суд вважає недоцільними посилання прокурора на вищезазначену постанову Великої Палати Верховного Суду, оскільки на думку суду правовідносини яким дана оцінка в рамках спору, що розглядався не є аналогічними тим, які є предметом розгляду у даній справі.

У справі № 525/1225/15-ц судами розглянуто спір між двома особами, які бажали отримати одну й ту саму земельну ділянку. Позивач у цій справі першим за відповідача звернувся до суб`єкта владних повноважень за отриманням в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства. У позовній заяві зазначав, що мав правомірні очікування на розгляд його клопотання про надання в оренду земельної ділянки та отримання позитивного рішення з цього питання. Відповідач у цій справі, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі звертав увагу судів, що на час звернення позивача до ГУ Держземагентства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства позивач вже був засновником ФГ "Сапфир" і для його створення одержав в оренду земельну ділянку загальною площею 7,00 га строком на 20 років на території Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (договір оренди земельної ділянки від 03.09.2007). Оскільки позивач є засновником ФГ "Сапфир", який отримав земельну ділянку для створення фермерського господарства у 2007 році, його звернення у 2014 році до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить зазначеним правовим нормам.

У спірних правовідносинах, які є предметом розгляду у справі № 908/1408/20, відсутні жодні докази та посилання, що будь-яка інша особа на дату звернення ОСОБА_1 із заявою про затвердження проекту землеустрою відносно спірної земельної ділянки та прийняття відповідачем 1 наказу 04.03.2016, а також укладення договору землі 11.03.2016, мала намір та бажання взяти в оренду спірну земельну ділянку та звернулася з відповідною заявою до ГУ Держгеокадасту у Запорізькій області і яка б перебувала на її розгляді під час прийняття спірного наказу.

Крім того, прокурор посилається на ті обставини, що орган Держгеокадастру при винесенні наказу від 04.03.2016 щодо передачі ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки належним чином не пересвідчився в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство, та не надав оцінки тому, що ОСОБА_1 вже був засновником та головою фермерського господарства та вже отримав земельну ділянку для ведення фермерського господарства. При цьому прокурор обґрунтовує свою правову позицію нормами права чиними в редакції на час звернення з позовом, не беручи до уваги, Закон України "Про фермерське господарство" в момент надання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки мав іншу редакцію і містив вичерпний перелік кваліфікуючих вимог.

Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", в редакції чинній на момент видання спірного наказу, передбачено, що у заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки; кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність; обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства; до заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Доказів того, в якому порядку та у якому обсязі органи Держгеокадастру зобов`язані здійснювати відповідну перевірку зазначених заявником даних, прокурором суду не надано.

Встановлення державними органами будь-яких не передбачених цим чи іншим Законом додаткових кваліфікуючих вимог до фермера або його заяви для отримання ним землі для ведення фермерського господарства, а саме наявність у власності сільськогосподарської техніки, зазначення про її наявність у заяві, наявність контрагентів тощо, є дискримінацією за ознакою майнового стану.

Крім того, слід звернути увагу і на наступну правову позицією, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у справі № 525/1225/15-ц, що якщо із заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства звернулася фізична особа, яка раніше отримала земельну ділянку для ведення фермерського господарства і створила таке фермерське господарство до звернення із цією заявою, то підстави для ототожнення такої фізичної особи з раніше створеним фермерським господарством відсутні. Отже, відсутні і підстави вважати суб`єктом спірних правовідносин раніше створене фермерське господарство.

Суд також визнав необхідним звернути увагу на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (порівняно зі справою № 525/1225/15-ц остання правова позиція), згідно з якими Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що частину другу статті 134 ЗК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, слід розуміти таким чином, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності лише одного бажаючого. Якщо ж бажаючих два чи більше, підлягали застосуванню загальні правила статті 135 ЗК України про проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких укладається відповідний договір. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки прокурором не доведено наявності інших, окрім ОСОБА_1 , тобто не було створено конкурентних засад бажаючих осіб у березні 2016 року отримати спірну земельну ділянку в оренду, підстави для обов`язкового проведення земельних торгів у формі аукціону були відсутні, а його доводи щодо обов`язковості проведення земельних торгів у формі аукціону щодо спірної земельної ділянки, за результатами яких мав укладатися спірний договір є безпідставними, а тому у суду відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу від 04.03.2016 та визнання недійсним договору оренди землі від 11.03.2016, як і зобов`язання повернути спірну земельну ділянку.

На підставі викладеного, суд вважає не доведеними обставини, на які посилається прокурор і які можуть бути підставою для визнання незаконним наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.03.2016, а тому вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі та про повернення земельної ділянки власнику є похідними вимогами та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши заяви відповідача 2 та третьої особи про застосування строків позовної давності, суд відмовив в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Таким чином, враховуючи те, що права позивача з боку відповідачів не порушені, суд відмовляє в задоволенні заяв відповідача 2 та третьої особи про застосування строку позовної давності.

Крім того, дослідивши надані копії матеріалів кримінального провадження, суд встановив наступне. Дослідивши наявні у матеріалах справи копії матеріалів вказаного кримінального провадження, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про злочин від 17.03.2016 р., на адресу начальника Кам`янсько-Дніпровського відділу поліції головного управління поліції України в Запорізькій області, в якій зазначив, що він в установленому законом порядку отримав від держави по зареєстрованому договору оренди в оренду особливо цінні земельні ділянки. 23.12.2015 р. згідно акту прийомки передачі межових знаків особливо цінних земельних ділянок по договору оренди йому передали на зберігання вказані межові знаки.

Кам`янсько-Дніпровським районним судом у справі № 318/571/16-к розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 18.03.2016 про зобов`язання слідчого внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно його заяви від 17.03.2016 р. про злочин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 197-1 КК України щодо самовільного захоплення земельної ділянки площею приблизно 200 га особливо цінних земель, знищення межових знаків земельної ділянки та розорення трактором 10 могильників.

Ухвалою Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22.03.2016 у справі №318/571/16-к (номер провадження №1-кс/318/84/2016, скаргу ОСОБА_1 на дії прокурора, слідчого в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України задоволено. Визнано незаконною бездіяльність слідчого Кам`янсько-Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області в частині не внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, суть якого викладена в заяві громадянина ОСОБА_1 від 17.03.2016. Зобов`язано слідчого Кам`янсько-Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області негайно внести відомості до ЄДР та розпочати кримінальне провадження.

У вказаній ухвалі суду встановлено, що слідчий Кам`янсько-Дніпровського відділу ГУНП в Запорізькій області Кривошей А.О. на підставі заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, в присутності понятих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за участю ОСОБА_1 проведено огляд місця події, а саме території полів Великознам`янської сільської ради, на якому виявлено, що земельні насип висотою приблизно 0,3 м., на момент огляду земельний насип оброблений, земельний грунт пошкоджений; на якому виявлено сліди культивації оброблення земельного грунту.

В матеріалах цієї справи міститься копія протоколу огляду місця події від 17.03.2016 р., складеного слідчим Камянсько-Дніпровського відділу ГУНП в Запорізькій області лейтенантом поліції Кривошей А.О. на підставі заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, у відповідності до ст.ст. 104, 105, 106, 234, 237, 223 КПК України, в присутності понятих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за участю ОСОБА_1 встановлено, що огляд проводився на території полів Великознаменської сільської ради, а саме, окрім інших полів (зокрема спірної земельної ділянки).

Відповідно до Витягу з кримінального провадження №12016080260000366 від 22.03.2016 р., внесеного до ЄРДВ - 21.03.2016 у фабулі вказано, що 20.03.2016 до чергової частини Камянсько-Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт с/у КП Камянсько-Дніпровського ВП Лещенко Є.С. в якому вказує, що в ході додаткової перевірки по заяві ОСОБА_1 було встановлено, що 17.03.2016 невстановлена особа самовільно захопила землі, які належать ОСОБА_1 та проводить там земельні роботи (ЄО №1440 від 20.03.2016).

В подальшому Кам`янсько-Дніпровським ВП Енергодарського ВП ГУ НП в Запорізькій області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016080260000366 від 21.03.2016 за заявою ОСОБА_1 від 17.03.2016 р.

Зазначене кримінальне провадження об`єднане з кримінальним провадженням № 12016080260000406 від 29.03.2016 р., що розпочато за ухвалою слідчого судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду від 22.03.2016 р. З урахуванням викладеного, вказаним кримінальним провадженням внаслідок їх об`єднання присвоєно єдиний номер: № 12016080260000366.

При цьому, 21.03.2016 Енергодарською місцевою прокуратурою прийнято постанову про призначення групи прокурорів для участі у кримінальному провадженні №12016080260000366 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.03.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. У постанові встановлено, що 20.03.2016 р. до чергової частини Кам`янсько-Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт о/у КП Кам`янсько-Дніпровського ВП Лещенко Є.С. в якому вказує, що в ході додаткової перевірки по заяві ОСОБА_1 було встановлено, що 17.03.2016 р. невстановлена особа самовільно захопила землі, які належать ОСОБА_1 та проводить там земельні роботи (ЄО №1440 від 20.03.2016 р.).

Кам`янсько-Дніпровським відділенням поліції Енергодарського відділу поліції 08.01.2019 прийнято постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080260000366 від 21.03.2016 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Проте, ухвалою слідчого судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області у справі № 318/1491/20 скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття вказаного кримінального провадження задоволено, зазначена постанова слідчого від 08.01.2019 про закриття кримінального провадження скасована та повернута органу досудового розслідування для проведення досудового слідства.

Враховуючи викладене судом встановлено, що матеріали кримінального провадження №12016080260000366 від 21.03.2016містять об`єктивні дані про перебування в оренді у ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером №2322481800:03:003:0279, загальною площею 30,6412 га.

Таким чином прокурор, а саме Енергодарська місцева прокуратура Запорізької області, яка здійснювала процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12016080260000366 від 21.03.2016 з березня 2016 року мала об`єктивну можливість та повинна була довідатися про порушення прав та інтересів держави в особі органів Держгеокадастру, оскільки на той час земельна ділянка перебувала у державній власності (в подальшому у комунальній власності Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області).

Однак, з позовом у цій справі № 908/1408/20 керівник Енергодарської місцевої прокуратури звернувся до суду лише 04.06.2020, тобто з пропуском загального трирічного строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України.

Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Слідчий, а також прокурор, здійснюючи процесуальне керівництво в порядку визначеному КПК України, у вказаному кримінальному провадженні мав зібрати та перевірити твердження ОСОБА_1 щодо належності йому спірної земельної ділянки, як у потерпілої особи, права якої порушені її самовільним захопленням іншою особою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанова Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц).

У спірних правовідносинах уповноваженим державним органом є відповідач 1, а саме Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, якому про вказані вище фактичні обставини стало відомо у березні 2016 року при винесенні спірного наказну та укладенні договору оренди землі. Сам по собі факт передачі земельних ділянок з державної до комунальної власності не відноситься до юридичних фактів, з якими ст. ст. 263, 264 ЦК України пов`язують зупинення або переривання строку позовної давності, а відповідно до ст. 262 ЦК України, зміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, прокурором пропущено трирічний термін позовної давності щодо звернення до суду з даним позовом за захистом прав та інтересів Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Разом з тим, позовна давність судом не застосовується за відсутності в даному випадку порушеного права позивача, за захистом якого звернувся прокурор.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та до Фермерського господарства "Діана-2" не підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 33, 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

У задоволенні позову керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та до Фермерського господарства "Діана-2" відмовити.

Рішення оформлено та підписано 26.04.2021.

Головуючий суддя С.С. Дроздова

Судді О.А. Топчій

І.С. Горохов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.