Рішення № 96541181, 27.04.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.04.2021 Справа № 905/370/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман, Донецька область

про стягнення збитків в розмірі 4416,61грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть справи:

Позивач, Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман, Донецька область про стягнення збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 4416,61грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання в частині забезпечення схоронності перевезеного вантажу за накладними №4284088 від 16.08.2020 та №40284622 від 26.08.2020, що є порушенням вимог пункту 110 Статуту залізниць України.

Ухвалою від 09.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 06.04.2021.

Ухвалою суду від 06.04.2021 судове засідання відкладено на 27.04.2021.

У судове засідання 27.04.2021 представники сторін не з`явились, про місце, час та дату розгляду справи сторони були повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідач про наявність судового провадження відносно нього, був повідомлений належним чином шляхом направлення копій ухвал про відкриття провадження у справі на адресу АТ “Українська залізниця”, м.Київ та на адресу безпосередньо Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман. Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень копії ухвал про відкриття провадження у справі отримані АТ “Українська залізниця”, м.Київ 18.03.2021 та Регіональною філією “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман 17.03.2021.

Проте відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк (протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі) не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні та будь-яких заяв (клопотань) щодо продовження або поновлення процесуальних строків, в тому числі на подання відзиву, до суду не надходило.

Згідно із частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від сторін про відкладення розгляду справи не заявлено. Про наявність доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу по суті, суду не повідомлялося.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил частини 9 статті 165, статті 202 ГПК України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив:

16.08.2020 на станції Берегова (експ.) Одеської залізниці ДП «Морський торговельний порт «Южний» (вантажовідправник) на адресу вантажоотримувача Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” на станцію Сартана Донецької залізниці завантажило вугілля кам`яне у вагон №56557713 у кількості 68500кг по накладній №42842088 від 16.08.2020.

26.08.2020 на станції Жовтнева (експ.) Одеської залізниці ДП «СК «Ольвія» (вантажовідправник) на адресу вантажоотримувача Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” на станцію Сартана Донецької залізниці завантажило вугілля кам`яне у вагон №55022107 у кількості 69000кг по накладній №40284622 від 26.08.2020.

Відповідно до накладних №42842088 від 16.08.2020 та №40284622 від 26.08.2020 Залізниця прийняла від вантажовідправника на станції Берегова (експ.) та Жовтнева (експ.) Одеської залізниці завантажене вугілля для перевезення і зобов`язалась доставити його на станцію призначення Сартана Донецької залізниці вантажоодержувачу Приватному акціонерному товариству “Металургійний комбінат “Азовсталь”.

Як свідчить розділ 26 накладної №42842088 від 16.08.2020, маса вантажу визначена вантажовідправником на електронних вагах, заводський номер №217, модель «Пульсар» ВТВ1СТБ. Відповідно до розділу 26 накладної №40284622 від 26.08.2020 маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (150 т), заводський №ВЕПВ-150 №13, тензометричних. Жодних письмових зауважень, щодо непридатності вагонів для перевезення вантажу працівниками залізниці зроблено не було. Отже, вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень. Доказів зворотнього суду не надано. Даний факт свідчить про те, що вантажовідправник підготував вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування та здійснював завантаження з виконанням технічних умов.

На станції Сартана Донецької залізниці проведено комісійне зважування вагону №56557713 з розчепленням на справних 150 т вагах, та виявлено нестачу вантажу, про що складено комерційний акт №484809/327 від 21.08.2020.

Згідно з вказаним актом у вагоні №56557713 по накладній №42842088 від 16.08.2020 значиться тара 24000кг., нетто 68500кг., фактично виявилось тара с документа 24000кг, нетто 66950кг, що менше від документу на 1550кг. Вагон зважувався двічі, результат не змінився. По документу навантаження насипом, вантаж марковано вапном. Фактично навантаження нище рівня бортів на 10-20см, нерівномірне, маркування вапном. Ліворуч між 6-7 люками є воронкоподібне поглиблення 50х50 глибиною до підлоги, маркування порушено, висипання вантажу немає. Прогнутий люк, під 6 люком є щілини довжиною 200мм, шириною 30мм. Закладено ганчір`ям, течі немає. В технічному відношенні справний. З моменту прибуття і до ком. перевірки вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та ком. агентів ст.Сартана з повідомленням ст.Маріуполь ВОХР та поліцію. Ком. перевірку проводили ваговик та ст. пр-к к-та Азовсталь Адинцова, Головацька, ДСЗМ ст.Сартана ОСОБА_1 і ком/агент ст.Сартана Міщенко С.С. Зав. Вантажним двором за штатним розкладом не значиться.

На станції Волноваха Донецької залізниці проведено контрольне комісійне зважування вагону №55022107 на справних 150 т тензометричних вагах, та виявлено нестачу вантажу, про що складено комерційний акт №486202/363/370 від 01.09.2020.

Згідно з вказаним актом у вагоні №55022107 по накладній №40284622 від 26.08.2020 значиться тара 23700кг., нетто 69000 кг., фактично виявилось тара с документа 23700кг, нетто 66950кг, що менше документа на 2050кг. При огляді поїзду виявлено: навантаження нижче рівня бортів 10-15см., рівномірне, маркування вапном порушене, по напрямку поїзду поглиблення над 1 люком 100 см х 150 см х до полу, просипання вантажу не має, вагон бездвірний, розвантажувальні люки зачинені на запірний пристрій, зліва зламаний перший люк, вагон відчеплено на контрольне зважування. Вагон технічно не справний. Контрольне комісійне зважування проведено агентом комерційним ОСОБА_2 , в присутності ДСЗ Шалімова С.С., представника Волноваського відділу поліції Писковець А.Г. – 01.09.2020. З моменту прибуття і до відправлення вагон знаходився під охороною. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня.

У розділі Є комерційного акту міститься відмітка станції призначення Сартана Донецької залізниці про те що, під час перевірки, різниці з цим актом не має.

Оригінали комерційних актів №484809/327 від 21.08.2020 та №486202/363/370 від 01.09.2020 наявні в матеріалах справи. Належність складання актів та їх дійсність сторонами не заперечується.

Таким чином, вищевказаними комерційними актами встановлено, що нестача у вагоні №56557713 складає 1550кг., у вагоні №55022107 складає 2050кг.

Позивач вважає, що нестача вантажу в спірних вагонах виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить стягнути з відповідача збитки у вигляді нестачі з врахування норми природної втрати вантажу під час перевезення, яка згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів для мінерального палива складає 2%, та визначив нестачу вантажу у вагоні №56557713 в розмірі 1370кг, у вагоні №55022107 в розмірі 1380кг.

Таким чином, за твердження позивача вартість недостачі виявленої у вагонах №56557713, №55022107 становить 4416,61 грн.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом статті 307 Господарського кодексу України, статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 Цивільного кодексу України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до статі 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 2 статті 23 Законом України «Про залізничний транспорт», а також статтею 113 Статуту залізниць України регламентуються аналогічні норми, відповідно до яких за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно зі статтею 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до пункту 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, зауважень до підготовки рухомого складу до перевезення не було, просипання вантажу не виявлено, про наявність заглиблень у вагоні залізницею зазначено не було, іншого відповідачем не доведено.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема, комерційними актами. Відповідач не довів, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» доказів на спростування обставин, зазначених позивачем, не надано.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що недостача вантажу виникла внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування.

Згідно зі статтею 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до пунктом 2.7 роз`яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.02 № 04-5/601, згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов`язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Відповідно до акту прийому-передачі №93454842 від 26.08.2020 за Договором №965 від 01.04.2016, підписаного Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (покупець) ціна вугілля за 1 т за накладною №40284622 становить 4519,90грн. без ПДВ.

Відповідно до акту прийому-передачі №93448408 від 16.08.2020 за Договором №965 від 01.04.2016, підписаного Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (покупець) ціна вугілля за 1 т за накладною №42842088 становить 3623,22грн. без ПДВ.

До матеріалів справи позивачем долучено копію договору №965 від 01.04.2016, укладеного між позивачем та Приватним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, відповідно до якого право власності на ресурси переходить до покупця з дати поставки ресурсів.

На підтвердження вартості та кількості вантажу, відправленого у спірних вагонах, позивачем надано також належним чином засвідчені копії рахунків-фактури продавця №93454842 від 26.08.2020 та №93448408 від 16.08.2020.

Крім того, згідно з банківською випискою та довідкою ПрАТ «МК «Азовсталь» від 22.02.2021 №02.03/769, позивач платіжним дорученням №4500127511 від 10.11.2020 сплатив на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» по договору №965 від 01.04.2016 за рахунком №93448408 від 16.08.2020 вартість вугілля у розмірі 9 082 253,11грн з ПДВ.

Також позивач платіжним дорученням №4500138011 від 11.12.2020 сплатив на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» по договору №965 від 01.04.2016 за рахунком №93454842 від 26.08.2020 вартість вугілля у розмірі 1 863 319,74грн. з ПДВ.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що в ході розгляду справи доведено, що особою, якої завдано збитки є позивач.

Суд зазначає, що Положеннями Статуту залізниць України не передбачена необхідність додаткового надання довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної, доказів оплати рахунку, тощо на підтвердження вартості втраченого вантажу.

Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із статтею 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (з наступними змінами та доповненнями), вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто; при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива, коксу.

Згідно з залізничною накладною №42842088 від 16.08.2020 у графі 20 вказаної залізничної накладної «Найменування вантажу» зазначено, що вантаж (вугілля кам`яне) завантажено у вологому стані - 8,70 %. Згідно з залізничною накладною №40284622 від 26.08.2020 у графі 20 вказаної залізничної накладної «Найменування вантажу» зазначено, що вантаж (вугілля кам`яне) завантажено у вологому стані - 7,84%.

Таким чином, сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р №644 (з наступними змінами та доповненнями) становить 2%, оскільки вантаж перевозився у вологому стані, що підтверджується його характеристиками, наведеними у накладних.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №910/22325/16.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вартості недостачі, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розрахунок фактичної недостачі вантажу здійснюється наступним чином:

За даними комерційного акту №484809/327, недостача складає 1550кг.

маса нетто при відправленні 68500кг;

норма недостачі 68500 кг х 2% = 1370кг;

фактична недостача 68500кг – 66950 кг = 1550кг;

вартість 1 тони з ПДВ становить 4347,86грн.;

вартість 1 тони без ПДВ становить 3623,22грн.

маса недостачі з урахуванням природних втрат: 1550кг (маса недостачі) – 1370кг (норма недостачі) = 180кг;

вартість нестачі вантажу становить 652,18грн. (0,180 т х 4347,86грн.).

Таким чином, розрахунок збитків у вигляді нестачі складає 782,61грн.

За даними комерційного акту №486202/363/370, недостача складає 2050кг.

маса нетто при відправленні 69000кг;

норма недостачі 69000 кг х 2% = 1380кг;

фактична недостача 69000кг – 66950кг = 2050кг;

вартість 1 тони з ПДВ становить 5423,88грн.;

вартість 1 тони без ПДВ становить 4519,90грн.

маса недостачі з урахуванням природних втрат: 2050кг (маса недостачі) – 1380кг (норма недостачі) = 670кг;

вартість нестачі вантажу становить 3028,33грн. (0,670 т х 5423,88грн.).

Таким чином, розрахунок збитків у вигляді нестачі складає 3634,00грн.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» збитків у розмірі 4416,61грн. (782,61грн. + 3634,00грн.) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1235,92грн.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно положень статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2018 між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством «Азовсталь» (клієнт) був укладений договір №180329/АЗСТ про надання юридичних послуг (правової допомоги).

За умовами пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладання додаткових угод до цього договору.

Оплата послуг адвокатського об`єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата клієнтом наданих Адвокатським об`єднанням послуг здійснюється на підставі Актів надання послуг (актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядку та рахунків, наданих Адвокатським об`єднанням. Акт надання послуг (Акт прийому-передачі) оформлюється Адвокатським об`єднанням станом на останній день місці в якому надавалися послуги за цим договором (пункт 5.3. договору).

Відповідно до пункту 5.4. договору оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів н поточний рахунок Адвокатського об`єднання, вказаний у цьому договорі, протягом 5 календарних днів після підписання сторонами Акту надання послуг (Акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від Адвокатського об`єднання.

Згідно з пунктом 10.1 договору в редакції додаткової угоди №218 від 15.10.2020 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2021.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, станом на час прийняття судового рішення, позивачем Акту надання послуг (Акту прийому-передачі наданих послуг) в якості доказу на підтвердження обсягу наданих послуг з правничої правої допомоги та їх вартості, як це передбачено умовами пункту 5.4. договору, суду не надано.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягненню з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 1235,92грн. є не доведеною та не обґрунтованою, що має наслідком відмову в її задоволенні.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 125, 129, 236-238, 247, 252, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецька область до відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман, Донецька область про стягнення збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 4416,61грн., задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (84400, Донецька область, м.Лиман, вул. Привокзальна, б.22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Лепорського, буд.1, код ЄДРПОУ 00191158) вартість нестачі вантажу в сумі 4416,61грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі 2270,00грн.

В задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.

Рішення складено та підписано 27.04.2021.

Суддя М.О. Лейба