Ухвала суду № 96541011, 27.04.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

27.04.2021м. ДніпроСправа № 904/4212/21

Суддя Фещенко Ю.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Привільнянське хлібозаготівельне підприємство" (52405, Дніпропетровська область, Солонянський район, селище Надіївка, вулиця Шосейна, будинок 1; ідентифікаційний код 36244507)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" (52472, Дніпропетровська область, Солонянський район, село Військове, вулиця Степова, будинок 13-Г; ідентифікаційний код 34823601)

про стягнення заборгованості за договорами складського зберігання зерна № 41 від 01.10.2019, № 17 від 16.07.2020 у загальному розмірі 354 372 грн. 64 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Привільнянське хлібозаготівельне підприємство" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" (далі - відповідач) заборгованість за надані послуги по прийманню, сушці, чищенню, знеособленому довгостроковому зберіганню та відвантаженню зерна та насіння олійних культур у загальному розмірі 354 372 грн. 64 коп.:

- за договором складського зберігання зерна № 41 від 01.10.2019 у загальному розмірі 7590 грн. 83 коп., на підтвердження чого позивачем до позовної заяви додано наступні акти виконаних робіт: № 490 від 31.10.2019 на суму 1 153 грн. 97 коп. та № 62 від 31.01.2020 на суму 6 436 грн. 86 коп.;

- за договором складського зберігання зерна № 17 від 16.07.2020 у загальному розмірі 283 277 грн. 79 коп., на підставі якого позивач вказує про наявну заборгованість відповідача перед позивачем за наступні періоди:

- за липень 2020 року - 16 651 грн. 58 коп. (на підтвердження чого позивачем до позовної заяви додано акт виконаних робіт № 351 від 31.07.2020 на суму 16 651 грн. 58 коп.);

- за серпень 2020 року - 34 269 грн. 61 коп. (на підтвердження чого позивачем до позовної заяви додано акт виконаних робіт № 384 від 31.08.2020 на суму 34 269 грн. 61 коп.);

- за вересень 2020 року - 39 628 грн. 80 коп. (на підтвердження чого позивачем до позовної заяви додано акт виконаних робіт № 425 від 30.09.2020 на суму 39 628 грн. 80 коп.);

- за період жовтень 2020 року - 36 165 грн. 12 коп. (доказів на підтвердження вказаної суми позивачем до позову не додано);

- за листопад 2020 року - 31 995 грн. 60 коп. (доказів на підтвердження вказаної суми позивачем до позову не додано);

- за грудень 2020 року - 31 913 грн. 88 коп. (доказів на підтвердження вказаної суми позивачем до позову не додано);

- за січень 2021 року - 31 913 грн. 88 коп. (доказів на підтвердження вказаної суми позивачем до позову не додано);

- за лютий 2021 року - 28 825 грн. 44 коп. (доказів на підтвердження вказаної суми позивачем до позову не додано);

- за березень 2021 року - 31 913 грн. 88 коп. (доказів на підтвердження вказаної суми позивачем до позову не додано).

Також, позивач вказує про наявну заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 63 504 грн. 02 коп. згідно з наступними актами виконаних робіт:

- акт виконаних робіт № 338 від 31.07.2013 на суму 612 грн. 70 коп. відповідно до договору № 51 від 12.07.2013 (копію акту додано до позовної заяви);

- акт виконаних робіт № 477 від 30.09.2014 на суму 9 157 грн. 18 коп. (копію акту до позовної заяви не додано);

- акт виконаних робіт № 516 від 07.11.2014 на суму 633 грн. 06 коп. відповідно до договору № 52 від 05.09.2014 (копію акту додано до позовної заяви);

- акт виконаних робіт № 942 від 30.09.2015 на суму 4 531 грн. 18 коп. (копію акту до позовної заяви не додано);

- акт виконаних робіт № 984 від 31.10.2015 на суму 16 042 грн. 69 коп. відповідно до договору № 46 від 21.09.2015 (копію акту додано до позовної заяви);

- акт виконаних робіт № 1015 від 30.11.2015 на суму 9 678 грн. 60 коп. відповідно до договору № 46 від 21.09.2015 (копію акту додано до позовної заяви);

- акт виконаних робіт № 1050 від 31.12.2015 на суму 8 733 грн. 24 коп. відповідно до договору № 46 від 21.09.2015 (копію акту додано до позовної заяви);

- акт виконаних робіт № 124 від 13.03.2017 на суму 24 грн. 00 коп. відповідно до договору № 58 від 13.03.2017 (копію акту додано до позовної заяви);

- акт виконаних робіт № 145 від 27.03.2017 на суму 57 грн. 72 коп. відповідно до договору № 58 від 13.03.2017 (копію акту додано до позовної заяви);

- акт виконаних робіт № 110 від 28.02.2019 на суму 202 грн. 90 коп. відповідно до договору № 50 від 27.02.2019 (копію акту додано до позовної заяви);

- акт виконаних робіт № 169 від 31.03.2019 на суму 3 144 грн. 89 коп. відповідно до договору № 50 від 27.02.2019 (копію акту додано до позовної заяви);

- акт виконаних робіт № 234 від 30.04.2019 на суму 3 043 грн. 44 коп. відповідно до договору № 50 від 27.02.2019 (копію акту додано до позовної заяви);

- акт виконаних робіт № 264 від 17.05.2019 на суму 7 642 грн. 42 коп. відповідно до договору № 50 від 27.02.2019 (копію акту додано до позовної заяви).

Дослідивши подану позовну заяву, господарський суд встановив, що остання підлягає поверненню позивачу без розгляду, виходячи з наступного.

За змістом частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже, право позивача об`єднати позовні вимоги не є абсолютним.

Суд враховує, що позовні вимоги підлягають об`єднанню й за умови доцільності їх спільного розгляду.

Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Порушенням правила об`єднання вимог, є об`єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, позивачем об`єднано декілька вимог, які стосуються семи окремих договорів, укладених у 2013, 2014, 2015, 2017, 2019 та 2020 роках, а саме: за договорами: № 51 від 12.07.2013, № 52 від 05.09.2014, № 46 від 21.09.2015, № 58 від 13.03.2017, № 50 від 27.02.2019, № 41 від 01.10.2019 та № 17 від 16.07.2020.

До матеріалів позовної заяви додані акти виконаних робіт за сімома різними договорами, у той час як у позовній заяві позивач вказує лише про два договори, за якими наявна заборгованість відповідача, лишаючи поза увагою решту договорів, які зазначені в актах виконаних робіт.

Крім того, заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 354 372 грн. 64 коп. не підтверджена належними доказами, частина актів відсутня у матеріалах позовної заяви, а частина стосується різних договорів, копії яких взагалі не залучені до матеріалів позовної заяви.

Таким чином, заявлені вимоги не пов`язані між собою підставою виникнення та всіма поданими доказами, тобто докази, надані у підтвердження вимог за одним договором не є тотожними доказами, наданим у підтвердження вимог за іншим договором; дослідження доказів, що стосуються одного договору, не має значення для з`ясування обґрунтованості вимог заявленими на підставі іншого договору.

Отже, за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню декілька окремих спорів між тими ж сторонами.

Згідно частиною 2 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Отже, частина 2 статті 173 Господарського процесуального кодексу України визначає право суду об`єднати вимоги у випадках певного збігу осіб у таких справах, однак, з урахуванням положень частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підставою об`єднання є - пов`язаність між собою вимог підставою виникнення або поданими доказами, а також заявлення основних та похідних вимог.

Проте, у даному випадку відсутні відповідні умови для об`єднання; заявлені за одним договором вимоги не відносяться до заявлених за іншим як основні та похідні.

Сумісний розгляд відповідних вимог суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки для розгляду таких вимог суду необхідно встановити для кожної вимоги окремо різні юридичні факти, з якими закон пов`язує виникнення у відповідача обов`язку оплатити надані послуги.

При цьому, сам по собі факт укладення кожного із договорів складського зберігання зерна між тими ж сторонами, не є тієї підставою, яка свідчить про однорідність вимог та наявність підстав для об`єднання даних вимог, оскільки судом має бути надана правова оцінка кожному окремому правочину, мають бути встановлені обставини щодо виконання/невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кожним укладеним договором окремо.

Суд також зазначає, що об`єднання позовів є правом, а не обов`язком суду, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 14.08.2018 у справі № 910/3569/18.

Таким чином суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті.

Оскільки вищезазначені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Привільнянське хлібозаготівельне підприємство" не пов`язані між собою підставами виникнення та не пов`язані поданими доказами, то вони не можуть вважатися однорідними, а відтак норми статті 173 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку не можуть бути застосовані.

Слід також звернути увагу, що навіть у випадку коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Отже, господарський суд дійшов висновку про те, що сумісний розгляд позовних вимог, що ґрунтуються на семи окремих договорах, які не пов`язані між собою ні підставами виникнення, ні поданими доказами перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін, суттєво ускладнить вирішення спору в межах строку, визначеного Господарським процесуальним кодексом України, а також може мати негативні наслідки для виконання всіх завдань господарського судочинства, встановлених у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, додержання яких превалює над будь-якими іншими доводами учасників судового процесу, зокрема сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов`язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи по суті.

Пунктом 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Згідно з частиною 6 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

За таких обставин, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України позовна заява підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Привільнянське хлібозаготівельне підприємство".

На підставі викладеного, керуючись статтями 173, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Привільнянське хлібозаготівельне підприємство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" про стягнення заборгованості за договорами складського зберігання зерна № 41 від 01.10.2019, № 17 від 16.07.2020 у загальному розмірі 354 372 грн. 64 коп. і додані до неї документи без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що згідно з частиною 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 27.04.2020 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Додаток: позовна заява від 16.04.2021 з доданими до неї документами, в тому числі оригінал платіжного доручення № 2167 від 15.04.2021 про сплату судового збору в сумі 6 500 грн. 00 коп.

Суддя Ю.В. Фещенко